У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 грудня 2009 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Дячука В.М.,
суддів Кривобокової Н.М., Ткачук Н.В.
з участю : прокурора Журавльова Є.Є.,
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2,
захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора міста Калуша на вирок Калуського міськрайонного суду від 03 вересня 2009 року,-
В С Т А Н О В И Л А:
Даним вироком засуджені: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з вищою освітою, одружений, на утриманні має малолітнього сина, не працюючий, раніше не судимий,
за ч. 2 ст. 365 КК України (далі – КК) до 4 років позбавлення волі з позбавленням права займати атестовані посади працівника міліції в органах внутрішніх справ, пов’язані з виконанням функцій представника влади строком на 3 роки, за ч. 2 ст. 189 КК до 3 років позбавлення волі.
Згідно ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права займати атестовані посади працівника міліції в органах внутрішніх справ, пов’язані з виконанням функцій представника влади строком на 3 роки .
На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування основного покарання з випробуванням на іспитовий терміном 3 роки.
На підставі ст. 76 КК зобов’язано повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та праці, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Справа № 11-557/2009 рік Головуючий у першій інстанції: Федик Л.І.
Категорія: ч. 2 ст. 365 КК України Доповідач: Дячук В.М.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець м. Новий Уренгой, Тюменської області, Російської Федерації, житель АДРЕСА_2, українець, громадянин України, з вищою освітою, одружений, на утриманні має малолітнього сина, не працюючий, раніше не судимий,
за ч. 2 ст. 365 КК до 3 років 2 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати атестовані посади працівника міліції в органах внутрішніх справ, пов’язані з виконанням функцій представника влади строком на 1 рік, за ч. 2 ст. 189 КК до 3 років позбавлення волі.
Згідно ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці з позбавленням права займати атестовані посади працівника міліції в органах внутрішніх справ, пов’язані з виконанням функцій представника влади строком на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування основного покарання з випробуванням на іспитовий термін 1 рік.
На підставі ст. 76 КК зобов’язано повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та праці, періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Запобіжний захід засудженим до вступу вироку в законну силу залишено попередньо обраний – підписку про невиїзд.
Вирішено питання про речові докази, судові витрати та про повернення застави.
Як встановлено вироком суду злочин вчинено за таких обставин.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, працюючи на посадах оперуповноважених сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Калуського МВ УМВС та будучи службовими особами, що наділені функціями представника влади, пребуваючи 21.05.08 близько 13 год. 05 хв. гр. поблизу центральної пошти, що в місті Калуші по вул. Лесі Українки, побачили ОСОБА_6
В порушення вимог ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 3, ч.ч. 1, 2 ст. 5, п. 1 ч. 1 ст. 10, ст. 13 Закону України «Про міліцію», діючи умисно, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, перевищуючи свої службові повноваження та явно виходячи за межі наданих йому повноважень, з метою отримання незаконної наживи, без будь-яких законних підстав покликав раніше знайомого йому громадянина ОСОБА_6 в автомобіль, який належав ОСОБА_2
Після того як потерпілий сів в автомобіль, не питаючи згоди в останнього, тобто позбавивши змоги вийти з автомобіля, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 вивезли його до Калуського обвідного каналу, що в місті Калуші неподалік вулиці Б.Хмельницького, де, застосовуючи насильство та дії, які ображають честь і гідність потерпілого, ОСОБА_1 у присутності та з відома ОСОБА_2 незаконно вчинив обшук ОСОБА_6 і заволодів його коштами в сумі 13 грн., також вимагав передати їм гроші в сумі 200 (двісті) доларів США.
При цьому ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, наносив удари ОСОБА_6 в різні ділянки тіла, примушував роздягатись і увійти у воду каналу, після чого, погрожуючи насильством та фізичною розправою, зобов'язав ОСОБА_6 передати їм 200 (двісті) доларів США. Потерпілий ОСОБА_6, побоюючись за своє життя і, явно відчуваючи фізичну перевагу, будучи позбавленим будь-якої можливості чинити опір, попросив відстрочити час передачі коштів, на що ОСОБА_1 погодився. Він вказав ОСОБА_6 місце і час, коли потрібно передати йому дані гроші, а саме - 23 травня 2008 року о 18 год. 00 хв. поблизу центрального входу в приміщення відділення Укрпошти, що в м. Калуші, по вул. Лесі Українки.
За таких обставин 23.05.08р. ОСОБА_6, перш ніж виконати вимогу та передати ОСОБА_1 і ОСОБА_2 гроші в сумі 200 доларів США, звернувся в УМВС в Івано-Франківській області з метою викрити злочинців та уникнення в подальшому погроз і фізичного насильства.
23.05.2008р. о близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_6 на вимогу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прибув до центрального входу відділення Укрпошти та, маючи при собі 200 доларів США, що по курсу Національного банку України становило 970 грн., будучи під впливом погроз застосування насильства і вимагання, передав ОСОБА_1 гроші в розмірі 200 доларів США, які він прийняв.
Відразу ж після передачі грошей на місці вчинення злочину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були затримані працівниками УМВСУ в Івано-Франківській області.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом 1-ї інстанції, вважає призначене засудженим покарання надто м’яким. Крім того, в доповненні до апеляції також вказує, що призначене судом додаткове покарання є занадто звуженим. Просить вирок скасувати з підстав невідповідності призначеного покарання тяжкості злочинів та особам засуджених, постановити новий вирок, яким призначити основне покарання в межах санкцій інкримінованих статей та додаткове у вигляді позбавлення права займати атестовані посади в правоохоронних органах на певний строк, пов’язаних з виконанням функцій представника влади.
В засіданні апеляційного суду засуджені пояснили, що суд призначив відповідне покарання і просять вирок залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Дячука В.М., прокурора, який підтримав апеляцію з доповненнями, засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їх захисників, які вважають вирок суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які вони засуджені, ґрунтується на досліджених по справі доказах і не оспорюється в апеляції прокурора.
Доводи прокурора щодо м’якості призначеного засудженим покарання не ґрунтуються на досліджених по справі доказах.
Так, сама по собі тяжкість вчиненого злочину, на що посилається прокурор в апеляції, не може свідчити про м’якість призначеного покарання.
Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_2 суд правильно врахував пом’якшуючу покарання обставину – добровільне відшкодування заподіяної шкоди та дані про особу: до кримінальної відповідальності притягується вперше, на утримання малолітня дитина. При цьому прийняте рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням ґрунтується на вимогах закону і узгоджується з позицією самого прокурора у судовому засіданні (т. 2, а.с. 101).
Що стосується призначеного покарання ОСОБА_1 із застосуванням ст. 75 КК, то суд теж належним чином мотивував прийняття такого рішення. Зокрема, враховано пом’якшуючу покарання обставину – добровільне відшкодування заподіяної шкоди та дані, що характеризують особу: до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується по місцю проживання, має на утриманні малолітню дитину, а також враховано стан здоров’я.
Також судом враховано відсутність обтяжуючих покарання обставин та думку потерпілого щодо призначеного засудженим покарання.
Посилання прокурора в апеляції на відсутність пом’якшуючих покарання обставин не відповідає матеріалам справи. Так, в матеріалах справи (а.с. 51, 52, т. 2 ) є відповідні заяви потерпілого про відсутність будь-яких претензій до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та добровільне відшкодування всієї шкоди.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що призначене судом покарання відповідає вимогам ст. 65 КК, воно є необхідним та достатнім для виправлення засуджених та попередження нових злочинів.
Не ґрунтуються на вимогах закону і посилання прокурора в апеляції на неправильне призначення додаткового покарання.
За змістом ст. 55 КК позбавлення права обіймати певні посади полягає у звільненні засудженого на визначений вироком суду строк з посади, яку він обіймав під час вчинення злочину, тобто виключається доступ до тієї посади, яка була використана для вчинення злочину.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили злочини, працюючи оперуповноваженими сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Калуського МВ УМВС України в Івано-Франківській області, тобто були представниками влади. Тому суд обґрунтовано призначив їм додаткове покарання у вигляді позбавлення права займати атестовані посади працівника міліції в органах внутрішніх справ, пов’язані з виконанням функцій представника влади.
Посилання в апеляції на те, що таке додаткове покарання надто звужене, є необґрунтованим, оскільки саме суд визначає, які конкретно посади слід позбавити права обіймати засуджену особу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію прокурора м. Калуша залишити без задоволення, а вирок Калуського міськрайонного суду від 3 вересня 2009 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – без зміни.
Судді: В.М. Дячук
Н.В. Ткачук
Н.М. Кривобокова
Згідно з оригіналом:
суддя В.М. Дячук