Справа № 2а-1411/10/1270
Категорія 2.6.1
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2010 року
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Островської О.П.,
при секретарі – Кір`ян О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання незаконною бездіяльності суб’єкта владних повноважень, стягнення матеріальної та моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
24 лютого 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції та Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Луганська, в якому послався, що постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 4 грудня 2007 року, залишеною без зміни постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2008 року, задоволено його позовні вимоги та зобов’язано відповідача Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Луганська здійснити йому перерахунок пенсії, як учаснику ліквідації наслідків ЧАЕС. 20 березня 2008 року було видано виконавчий лист для примусового виконання вказаного рішення суду, за яким постановою державного виконавця відповідача Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження, після чого позивач отримував перераховану пенсію протягом березня-квітня 2008 року, однак потім відповідач Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Луганська з травня по грудень 2008 року знову став виплачувати йому пенсію у попередньому розмірі. Він звертався до відповідачів з приводу невиконання належним чином рішення суду, однак відповіді не отримав. Внаслідок таких дій та бездіяльності відповідача Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Луганська та бездіяльності відповідача Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції щодо належного виконання судового рішення, позивачеві заподіяно матеріальну шкоду, оскільки він внаслідок недостатності грошових коштів не міг своєчасно сплачувати кошти у погашення кредитного договору, внаслідок чого йому нараховано пеню за прострочення у сумі 690, 70 грн., яку він змушений сплатити, крім того, змушений був відшукувати кошти для повернення всієї суми кредиту, оскільки внаслідок прострочення платежів за кредитним договором, банк став вимагати розірвання кредитного договору та повернення отриманих коштів. Крім того, зазначеними діями та бездіяльністю відповідачів йому заподіяно моральну шкоду, розмір якої позивачем визначено у сумі 350000 грн. Посилаючись на те, що суть спору подлягає у визнанні протиправними дій та бездіяльності відповідачів з питання несвоєчасного виконання судового рішення, що заподіяло йому матеріальну та моральну шкоду позивач просить :
-визнати протиправними дії та рішення Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Луганська щодо припинення йому виплати з травня 2008 року по березень 2009 року щомісячної пенсії, встановленої у розмірі відповідно до судового рішення по адміністративній справі № 22а-1021/08,
-визнати протиправною бездіяльність Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції щодо нездійснення з травня 2008 року по березень 2009 року примусового виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2008 року по вказаній справі,
-стягнути на його користь з Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції та Управління пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Луганська по 345,35 грн., а всього 690,70 грн. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди,
-стягнути на його користь з Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції та Управління пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Луганська по 175000 грн., а всього 350000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2010 року у відкритті провадження в адміністративній справі за позовними вимогми позивача до відповідача Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Луганська відмовлено.
Провадження відкрито у адміністративній справі тільки за вказаними вимогами позивача до відповідача Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції.
У якості третьої особи до участі у справі залучено Головне Управління Державного казначейства в Луганській області.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 16 березня 2010 року замінено статус вказаної третьої особи на другого відповідача.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 16 березня 2010 року у якості третьої особи до участі у справі залучено Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Луганська.
У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги до вказаного відповідача Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, дали суду пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві.
Представник відповідача Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції позов не визнав, послався, що ними виконано всі передбачені законом виконавчі дії по виконавчому провадженню по виконанню постанови Жовтневого районного суду м. Луганська від 4 грудня 2007 року, залишеної без зміни постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2008 року, якою задоволено позовні вимоги позивача та зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Луганська здійснити йому перерахунок пенсії, як учаснику ліквідації наслідків ЧАЕС. Одразу після відкриття виконавчого провадження у березні 2008 року Управлінням Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Луганська було виконано перерахунок пенсії позивачеві у відповідності з судовими рішеннями, тобто рішення суду було виконано. І лише у жовтні 2008 року зі звернення позивача стало відомо, що Управління пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Луганська знову після виконання рішення суду стало виплачувати пенсію позивачеві без врахування судових рішень, посилаючись на незрозумілість судових рішень та звернувшись за роз’ясненнями до суду. Ними приймалися заходи до виконання судового рішення, було у свою чергу направлено подання до суду про роз’яснення судового рішення. У подальшому Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Луганська у грудні 2008 року поновило виплату позивачеві пенсію у перерахованому вигляді згідно судових рішень. Таким чином ніякої вини виконавчої служби у тому, що позивач тимчасово з травня по грудень 2008 року не отримував перераховану пенсію, та понесених ним витрат у зв’язку з недостатністю внаслідок цього грошових коштів немає, а тому немає підстав і для задоволення його вимог щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Представник залученого судом відповідача Головного Управління Державного казначейства в Луганській області, як другого відповідача проти позову заперечував, послався, що вони не мають ніякого відношення до виниклих між сторонами правовідносин.
Представник третьої особи Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Луганська послався, що ними було виконано судові рішення про перерахунок позивачеві пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, на підставі вимоги державного виконавця у березні 2008 року. Однак з травня 2008 року по грудень 2008 року виплати пенсії у перерахованому вигляді тимчасово були припинені, оскільки виникли неясності у строках, тому ними були надані запити, у тому числі і до суду про роз’яснення судових рішень, після отримання яких з грудня 2008 року виплати було поновлено у перерахованому розмірі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові та службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У відповідності зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень суб’єктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно зі ст. 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі - державні виконавці).
За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або у разі виконання зведеного виконавчого провадження при органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в порядку, встановленому Міністерством юстиції України, до складу яких включаються державні виконавці одного або кількох органів державної виконавчої служби. За наказом Міністерства юстиції України або Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції на керівника групи можуть покладатися права та повноваження, встановлені цим Законом, у виконавчому провадженні для начальників районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Інші органи, установи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 6 цього Закону на вимогу чи за дорученням державного виконавця.
Статтею 85 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до відповідного суду.
Статтею 181 КАС України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Як передбачено ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Ст. 1174 ЦК України передбачено, що шкода завдана фізичній чи юридичній особі незаконним рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до ст. 5 Закону України « Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець:
здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом;
надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;
розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання;
заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;
роз'яснює сторонам їх права і обов'язки;
проводить оцінку (переоцінку) майна в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.
Як встановлено ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа:
1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону;
2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;
2-1) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;
3) в інших передбачених законом випадках.
У відповідності зі ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Згідно зі ст. 25 вказаного Закону д ержавний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк.
Статтею 28 цього Закону передбачено, що у разі якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчому документі, є незрозумілою, державний виконавець, а також сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення чи змісту документа.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повного добровільного виконання рішення боржником у встановлений для добровільного виконання строк державний виконавець складає про це акт, який є підставою для закінчення виконавчого провадження.
Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
У відповідності зі ст. 76 вказаного Закону після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.
Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.
Судом встановлено, що постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 4 грудня 2007 року, залишеною без зміни постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2008 року задоволено позовні вимоги позивача та зобов’язано Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Луганська здійснити йому перерахунок пенсії, як учаснику ліквідації наслідків ЧАЕС. 20 березня 2008 року було видано виконавчий лист для примусового виконання вказаного рішення суду, за яким постановою державного виконавця відповідача Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції від 28 березня 2008 року було відкрито виконавче провадження для примусового виконання судових рішень, на виконання якого Управлінням Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Луганська було перераховано позивачеві вказану пенсію, після чого позивач отримував пенсію у перерахованому розмірі протягом березня-квітня 2008 року, однак потім Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Луганська з травня по грудень 2008 року знову став виплачувати йому пенсію у попередньому розмірі. 9 жовтня 2008 року позивач звернувся до відповідача Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції з приводу неналежного виконання судових рішень Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Луганська, у зв’язку з чим відповідачем Жовтневим відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції приймалися відповідні заходи, у тому числі було направлено подання до суду про роз’яснення судового рішення, про що позивач був повідомлений письмово листом від 11 листопада 2008 року за № 17609. З грудня 2008 року позивачеві було поновлено виплату пенсії у перерахованому розмірі.
Вказані обставини підтверджуються оглянутим у судовому засіданні виконавчим провадженням ВП № 6843709, фактично не заперечуються ці обставини самим позивачем.
За таких обставин, суд не вбачає бездіяльності з боку відповідача Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, яка призвела до заподіяння позивачеві матеріальної шкоди шляхом надмірних виплат позивача у вигляді пені у сумі 690 грн.70 коп за кредитним договором, погашення якого він у зазначений період не міг проводити своєчасно через відсутність достатніх коштів, а також заподіяла позивачеві моральні страждання.
Суд вважає, що вказаний відповідач Жовтневий відділ державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції в особі державного виконавця у встановлені законом строки виконав обов’язки по примусовому виконанню судових рішень стосовно позивача. Та обставина, що Управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Луганська після виконання судового рішення на вимогу державного виконавця, снову деякий час нараховувало та виплачувало позивачеві персію у попередньому розмірі, не дає підстав вважати, що відповідач не виконав своїх обов’язків по виконанню судового рішення, оскільки нормами Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено щомісячне контролювання виконання вказаної категорії судових рішень, зокрема виплату Управлінням Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Луганська позивачеві пенсії у перерахованому розмірі, також тими судовими рішеннями, які виконувалися відповідачем на нього не покладено такого обов’язку щодо щомісячного контролю. Після відповідного звернення позивача до відповідача стосовно неналежного виконання судового рішення, цим відповідачем своєчасно було вжито заходи для з’ясування цієї обставини.
Також не вбачається бездіяльності з боку відповідача Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, яка призвела до заподіяння позивачеві моральних страждань.
У відповідності зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Загальні правила відшкодування матеріальної та майнової шкоди містяться у ст.ст. 1166, 1167 ЦК України, на які посилається позивач, згідно яких ця шкода відшкодовується особою, протиправними діями якої її завдано, якщо вона не доведе, що шкоди завдано не з її вини, тобто за загальними правилами передбачається, що для покладення обовьязку по відшкодуванню шкоди має бути в наявності факт наявності шкоди, протиправні дії заподіювача шкоди, причинний зв’язок між завданою шкодою та цими протиправними діями, а також вина заподіювача шкоди.
Оскільки у даному випадку вимоги позивачем пред’явлено до відповідача Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції у зв’язку з бездіяльністю, як суб’єкта владних повноважень, суд не вбачає підстав для покладення на цього відповідача відповідальності по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди на загальних підставах, як з юридичної особи, оскільки у виниклих правовідносинах цей відповідач діяв стосовно позивача, як суб’єкт владних повноважень, а тому у нього, як у юридичної особи, не виникає обовьязку по відшкодуванню шкоди.
Посилання позивача на ст. 1172 ЦК України, згідно якої юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових і службових обов’язків, також безпідставно, оскільки на виниклі правовідносини з відповідачем Жовтневим відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, вона не поширюється.
Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно зі ст. 86 вказаного Закону збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
У відповідності зі ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.
Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Таким чином, відшкодування шкоди з зазначених підстав має провадитися незалежно від вини заподіювача, але всі інші складові, необхідні для вирішення питання щодо необхідності відшкодування шкоди, у тому числі протиправні дії, які заподіяли шкоду, мають бути в наявності.
У даному випадку судом не встановлено протиправності дій відповідача Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції чи державного виконавця при виконанні судових рішень стосовно позивача, а тому підстав для покладення обовьязку по відшкодуванню позивачеві завданої зазначеної ним матеріальної та моральної шкоди під час виконання судового рішення, на державу в особі органів Державного Казначейства України, не вбачається.
Також не вбачається підстав для покладення обов`язку по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди на відповідача Головне управління Державного казначейства України в Луганській області, оскільки ніяких протиправних дій, які сприяли виникненню зазначеної позивачем матеріальної та моральної шкоди, цим відповідачем, як юридичною особою, не проводилося.
За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача до вказаних відповідачів.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 29 березня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 2 квітня 2010 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 159-163 КАС України, Законом України "Про державну виконавчу службу", Законом України «Про виконавче провадження», суд,-
ПОСТАНОВИВ :
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції про визнання незаконною бездіяльності суб’єкта владних повноважень, стягнення матеріальної та моральної шкоди – відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складено та підписано 02.04.2010 року.
СУДДЯ: Островська О.П.