Справа №2а-81/10/1270
Категорія 2.33
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 березня 2009 року
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Твердохліба Р.С.,
при секретарі: Чукіній А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства бюро технічної інвентаризації про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації прав власності, визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання зареєструвати право власності на квартиру,-
ВСТАНОВИВ:
11 січня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом Міського комунального підприємства бюро технічної інвентаризації про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації прав власності, визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання зареєструвати право власності на квартиру.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що згідно з рішенням третейського суду (ad hoc) по справі №28-ТС від 14.08.2008 за ОСОБА_1. визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1. На підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Луганська від 30.01.2009 був виданий виконавчий лист, яким зобов’язано міське комунальне підприємство бюро технічної інвентаризації м. Луганська (далі МКП БТІ) провести державну реєстрацію права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1. 03.02.2009, позивач звернувся до міського комунального підприємства бюро технічної інвентаризації з заявою про реєстрацію права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення третейського суду (ad hoc) по справі №28-ТС від 14.08.2008. Оскільки протягом шести місяців після подання заяви про реєстрацію права власності на квартиру від відповідача не надходило ніякої відповіді, позивач звернулась з із заявою до начальника МКП БТІ з вимогою надати відповідь про причини зволікання з вирішенням її питання. 22.10.2009, на її адресу надійшов лист від МКП БТІ за №15/43-2518 „Про відмову в реєстрації прав власності”. Просила суд визнати протиправним та скасувати рішення МКП БТІ „Про відмову в реєстрації прав власності” від 22.10.2009 №15/43-2518; визнати протиправною бездіяльність відповідача під час розгляду її заяви від 03.02.2009 №126465 про реєстрацію права власності на квартиру, зобов’язати відповідача зареєструвати за нею право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення третейського суду (ad hoc) по справі №28-ТС від 14.08.2008 та виконавчого листа, виданого 30.01.2009 Жовтневим районним судом м. Луганська.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
В судове засідання представник відповідача не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав заперечення на позовну заяву від 23.02.2010 № 15/43, в яких заперечував проти задоволення позову в повному обсязі (а.с.21). У відзиві на адміністративний позов відповідач просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що рішення третейського суду (ad hoc) по справі №28-ТС від 14.08.2008 не відповідає матеріалам інвентаризаційної справи на квартиру, розташовану за адресою: м. Луганськ, кв. Юний 3/88, крім того, після 31 березня 2009 року не підлягають виконанню рішення третейських судів, прийняті до набрання чинності Закону України від 05 березня 2009 року № 1076-VI „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів” і не виконані на день набрання чинності цим Законом, у справах, які відповідно до цього Закону не підвідомчі третейським судам.
Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Згідно ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов’язку і витребовує необхідні докази. Суб’єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов’язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Судом приймались передбачені законом заходи по витребуванню у відповідача додаткових доказів, сторони вважали за необхідне розглянути справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
В ході розгляду справи встановлено, що рішенням третейського суду (ad hoc) по справі №28-ТС від 14.08.2008 за ОСОБА_1 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1.
30 січня 2009 року Жовтневий районний суд м. Луганська ухвалою за рішенням третейського суду (ad hoc) по справі №28-ТС від 14.08.2008 видав ОСОБА_1. виконавчий лист, яким зобов’язано міське комунальне підприємство бюро технічної інвентаризації м. Луганська провести державну реєстрацію права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1.
03.02.2009, позивач звернувся до міського комунального підприємства бюро технічної інвентаризації з заявою про реєстрацію права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення третейського суду (ad hoc) по справі №28-ТС від 14.08.2008.
Згідно з квитанціями №3103201 від 03.02.2009 позивачем були сплачені кошти за інвентаризацію та реєстрацію квартири згідно замовленню №126465 від 03.02.2009 (а.с.7).
Відповідно до розписки співробітником МКП БТІ було прийнято заяву позивача №126465 від 03.02.2009 з додатками, а саме, оригіналом рішення третейського суду, копію рішення третейського суду, виконавчий лист та ухвала (а.с.7).
Оскільки протягом шести місяців після подання заяви про реєстрацію права власності на квартиру від відповідача не надходило ніякої відповіді, 12.08.2009 позивач звернулась з із заявою до начальника МКП БТІ з вимогою надати відповідь про причини зволікання з вирішенням її питання (а..с8).
Рішенням від 22.10.2009 №15/43-2518 міське комунальне підприємство бюро технічної інвентаризації відмовило ОСОБА_1. у державній реєстрації права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с9).
Зокрема в рішенні про відмову в реєстрації права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 зазначено, що заява позивача дійсно була отримана відповідачем, але дану заяву відповідач не може задовольнити у зв’язку з тим, що після 31 березня 2009 року не підлягають виконанню рішення третейських судів, прийняті до набрання чинності Закону України від 05 березня 2009 року № 1076-VI „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів” і не виконані на день набрання чинності цим Законом, у справах, які відповідно до цього Закону не підвідомчі третейським судам.
Крім того, відповідач зазначив, що повернути оригінал рішення третейського суду для вирішення конкретного спору по справі №28-ТС від 14.08.2008 не має можливості, у зв’язку з його втратою.
Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень” та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Пунктом 1.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Стаття 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” передбачає обов’язковість державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (ст. 2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”).
Відповідно до вимог пункту 3.4. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, розгляд заяви і прийняття рішення щодо реєстрації права або відмови в реєстрації проводиться у строк, який з дня отримання заяви БТІ не повинен перевищувати тридцяти календарних днів без урахування терміну проведення інвентаризаційних робіт.
Згідно з положеннями п. 3.2. розділу 2 Положення, відмова в державній реєстрації надається письмово із зазначенням правових підстав не пізніше ніж у місячний термін від дати виконання заяви.
Пунктом 2.1. розділу 2 Положення визначено, що у разі коли документи для державної реєстрації подані не в повному обсязі або не оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України, мають неточності чи не застережені виправлення (дописки) або не внесено плату, Бюро зупиняє проведення державної реєстрації, про що в триденний термін від дати виконання заяви повідомляє заявника із зазначенням підстав зупинення реєстрації та пропонує протягом десяти днів усунути виявлені порушення.
Проте, як вбачається із заперечень відповідача та з матеріалів справи, державним реєстратором протягом тридцяти календарних днів з моменту отримання заяви ніяких дій, направлених на реєстрацію права власності, здійснено не було.
За таких обставин, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 03.02.2009 №126465 про реєстрацію права власності на квартиру.
У задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення МКП БТІ про відмову в реєстрації права власності на квартиру та зобов’язання міського комунального підприємства бюро технічної інвентаризації зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на квартиру №88 у буд.№3 на кв. Юному м. Луганська, суд відмовляє з наступних підстав.
Відповідно до ст. 8 КАС України с уд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким чином, вирішуючи вимоги позивача про зобов’язання зареєструвати право власності на нерухоме майно суд повинен керуватись тими законами, які діють на час вирішення спору.
Законом України від 05 березня 2009 року № 1076-VI „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів”, який набрав чинності 31 березня 2009 року, внесено зміни до ст. 6 Закону України від 11 травня 2004 року № 1701-IV „Про третейські суди” і з підвідомчості справ третейським судам виключено справи у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки, та справи, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб’єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 2 розділу II „Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 05 березня 2009 року № 1076-VI „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів” не підлягають примусовому виконанню рішення третейських судів, прийняті до набрання чинності цим Законом і не виконані на день набрання чинності цим Законом, у справах, які відповідно до цього Закону не підвідомчі третейським судам.
Враховуючи вимоги п. 2 розділу II „Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 05 березня 2009 року № 1076-VI „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів” суд не знаходить правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації прав власності від 22.10.2009 №15/43-2518 та зобов’язання міського комунального підприємства бюро технічної інвентаризації зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішенням третейського суду (ad hoc) по справі №28-ТС від 14.08.2008.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч. 3 ст. 94 КАС України).
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 10 березня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 4 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міського комунального підприємства бюро технічної інвентаризації про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в реєстрації прав власності, визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання зареєструвати право власності на квартиру - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність відповідача - Міського комунального підприємства бюро технічної інвентаризації під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 03 лютого 2009 року про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 грн. 70 коп. (одна гривня сімдесят копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу-з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Повний текст постанови складений 15 березня 2010 року.
Суддя Р.С. Твердохліб