Категорія 2.32
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2010 року Справа № 2а-413/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача – заступник начальника юридичного управління
Артеменко І.М.
(довіреність від 15.10.2008 № 01/03-30./7209/0/2-08)
від відповідача – не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
Луганської міської ради
до контрольно-ревізійного управління в Луганській області
про визнання протиправними дій щодо проведення державного фінансового аудиту,
ВСТАНОВИВ:
22 січня 2010 року Луганська міська рада звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до контрольно-ревізійного управління в Луганській області, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо проведення державного фінансового аудиту виконання бюджету м. Луганська за 2008-2009 роки.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 15 січня 2010 року відповідач своїм листом від 14 січня 2010 року № 12-30-14-14/240 повідомив Луганську міську раду про те, що відповідно до пункту 3.3 Плану роботи ГоловКРУ України на I квартал 2010 року з 25 січня 2010 року у Луганській міській раді та її структурних підрозділах буде проводитись державний фінансовий аудит виконання бюджету м. Луганська за 2008-2009 роки.
Позивач вважає такі дії відповідача щодо проведення державного фінансового аудиту протиправними через те, що плани контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ України та контрольно-ревізійних управлінь в областях розробляються на підставі Плану основних напрямів контрольно-ревізійної роботи органів державної контрольно-ревізійної служби, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Основні напрями контрольно-ревізійної роботи органів державної контрольно-ревізійної служби на 2010 рік затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України № 98-р тільки 20 січня 2010 року, а отже на момент затвердження плану роботи ГоловКРУ України на I квартал 2010 року зазначених затверджених в установленому порядку Основних напрямків не існувало, з чого, на думку позивача, слідує, що ГоловКРУ України не мало права до 20 січня 2010 року затверджувати свій план роботи. З огляду на викладене, позивач вважає, що план роботи ГоловКРУ України на I квартал 2010 року є нелегітимним, а отже, відповідач не мав права повідомляти позивача листом-повідомленням від 14 січня 2010 року про проведення державного фінансового аудиту та не має права розпочинати проведення аудиту на підставі вказаного нелегітимного плану, оскільки він складений та затверджений в порушення Порядку планування контрольно-ревізійної роботи органами державної контрольно-ревізійної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2001 року № 955.
Крім того, повідомлення про проведення державного фінансового аудиту отримано позивачем лише 15 січня 2010 року, тобто за 9 днів , а не за 10 днів до початку проведення державного фінансового аудиту, у зв’язку з чим відповідачем порушено пункт 2.4 Методичних рекомендацій з організації та проведення державного фінансового аудиту виконання місцевих бюджетів, затверджених наказом ГоловКРУ України від 13 березня 2007 року № 50.
У письмових доводах від 19 березня 2010 року № 01/03-22/1144/0/2-10 щодо обґрунтування позовних вимог на підставі доказів, які були витребувані відповідно до ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2010 року (арк. справи 87-89), позивач зазначив, що у листі-повідомленні від 14 січня 2010 року № 12-30-14-14/240 підставою для проведення державного фінансового аудиту відповідачем зазначено пункт 3.3 плану роботи ГоловКРУ України на I квартал 2010 року, проте, згідно пункту 3.3 плану роботи ГоловКРУ України на I квартал 2010 року, затвердженого наказом ГоловКРУ України від 11 січня 2010 року № 2, до плану роботи ГоловКРУ України на I квартал 2010 року включена ревізія бюджетів на території Луганської області за 2008, 2009 роки.
Державний фінансовий аудит та ревізія є різними видами контрольних заходів державного фінансового контролю та плануються окремо.
На підставі викладеного, позивач вважає, що позовні вимоги щодо визнання дій контрольно-ревізійного управління в Луганській області щодо проведення у Луганській міській раді державного фінансового аудиту виконання бюджету м. Луганська за 2008-2009 роки є абсолютно правомірними, оскільки, по-перше, проведення аудиту у позивача не було включено до пункту 3.3 плану роботи ГоловКРУ України на I квартал 2010 року, а по-друге, відповідач, який зазначив у листі-повідомленні у якості підстави для проведення контрольного заходу - пункт 3.3 плану роботи ГоловКРУ України на I квартал 2010 року, навіть не був включений вказаним пунктом до виконавців цього контрольного заходу.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та у письмових доводах від 19 березня 2010 року № 01/03-22/1144/0/2-10 щодо обґрунтування позовних вимог на підставі доказів, які були витребувані відповідно до ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2010 року.
Відповідач позов не визнав, про що подав суду письмові заперечення від 11 лютого 2010 року № б/н (арк. справи 30-32). В запереченнях проти позову відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю за необґрунтованістю. Зокрема, вказує на те, що механізм складання і затвердження планів контрольно-ревізійної роботи органів державної контрольно-ревізійної служби визначено Порядком планування контрольно-ревізійної роботи органами державної контрольно-ревізійної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2001 року № 955. Відповідно до пункту 3 Порядку планування контрольно-ревізійної роботи органами державної контрольно-ревізійної служби заходи з проведення державного фінансового аудиту здійснюються відповідно до:
1) плану основних напрямів контрольно-ревізійної роботи органів державної контрольно-ревізійної служби, який складається на календарний рік;
2) планів контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ, контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також планів контрольно-ревізійної роботи контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах, районах у містах, у тому числі міжрайонних контрольно-ревізійних відділів, які складаються на кожний квартал.
Відповідно до пункту 5 Порядку планування контрольно-ревізійної роботи органами державної контрольно-ревізійної служби плани контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ розробляються на підставі Плану основних напрямів контрольно-ревізійної роботи органів державної контрольно-ревізійної служби та включають інші питання, вирішення яких належить до компетенції органів державної контрольно-ревізійної служби.
Разом з тим, відповідно до пункту 7 Порядку планування контрольно-ревізійної роботи органами державної контрольно-ревізійної служби серед основних підстав для включення заходів з проведення державного фінансового аудиту до планів контрольно-ревізійної роботи органів державної контрольно-ревізійної служби, в тому числі є і ініціатива, виявлена органами державної контрольно-ревізійної служби з урахуванням таких критеріїв, як:
- економічна та соціальна важливість питань, які обов’язково включаються до програм і планів дій Кабінету Міністрів України на відповідний період;
- значний обсяг фінансових потоків, інших державних ресурсів, що спрямовувалися на виконання бюджетних програм, утримання державних органів;
- публічна інформація про факти порушень і зловживань у фінансовій сфері та неефективного управління державним майном;
- ймовірність виникнення фінансових порушень, у тому числі внаслідок відсутності (низького рівня) внутрішнього фінансового контролю, правової неврегульованості економічної діяльності;
- періодичність проведення ревізій та перевірок у бюджетних установах відповідно до закону.
Отже, зазначає у запереченнях проти позову відповідач, аналіз зазначених норм свідчить, що план роботи ГоловКРУ України на I квартал 2010 року, на підставі якого відповідач вийшов на проведення державного фінансового аудиту виконання бюджету м. Луганська, жодним чином не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому безпідставними є посилання позивача на відсутність на момент надсилання відповідачем листа–повідомлення затверджених Кабінетом Міністрів України Основних напрямів контрольно-ревізійної роботи органів державної контрольно-ревізійної служби.
Факт прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження від 20 січня 2010 року № 98-р «Про затвердження основних напрямів контрольно-ревізійної роботи органів державної контрольно-ревізійної служби на 2010 рік», на думку відповідача, лише підтверджує правильність визначення органами державної контрольно-ревізійної служби потреби у проведенні державного фінансового аудиту виконання бюджету м. Луганська.
Що стосується строку, з якого контрольно-ревізійне управління в Луганській області мало б розпочати проведення державного фінансового аудиту, відповідач зазначив, що відповідно до Методичних рекомендацій з організації та проведення державного фінансового аудиту виконання місцевих бюджетів, затверджених наказом ГоловКРУ України від 13 березня 2007 року № 50, перед початком аудиту виконання бюджету, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дати його проведення, відповідному органу місцевого самоврядування надсилається повідомлення про його проведення. На виконання зазначеного положення, відповідачем направлено Луганській міській раді лист-повідомлення від 14 січня 2010 року № 12-30-14-14/240, який надано позивачу 15 січня 2010 року, тобто за 10 календарних днів, як і передбачено чинним законодавством.
Таким чином, на думку відповідача, контрольно-ревізійне управління в Луганській області діяло в рамках та на підставі чинного законодавства, очевидності протиправності дій відповідача в даному випадку не вбачається, позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, а відтак відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У судові засідання 02 березня 2010 року та 19 березня 2010 року представник відповідача не прибув. Клопотанням від 19 березня 2010 року, яке надійшло через канцелярію суду, відповідач просить розгляд справи відкласти на більш пізній термін у зв’язку з перебуванням представника відповідача Кабанець С.В. на лікарняному (арк. справи 87).
Суд ухвалив провести розгляд справи за відсутністю представника відповідача через те, що вважає причини неприбуття у судове засідання представника відповідача неповажними з огляду на таке.
Відповідно до статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника. Представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 48 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність. Законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.
Таким чином, представляти інтереси контрольно-ревізійного управління в Луганській області у суді при розгляді даної справи міг його керівник та/або будь-яка інша фізична особа, якій на представництво інтересів мала бути видана довіреність за підписом керівника або іншої уповноваженої на те законом, положенням, статутом особи і засвідчена печаткою цього підприємства, а не виключно представник відповідача Кабанець С.В.
Крім цього, суд звернув увагу на те, що клопотання про відкладення розгляду справи підписано представником контрольно-ревізійного управління в Луганській області – головним спеціалістом-юрисконсультом відділу правової роботи Кіктем О.Г., який за довіреністю від 13 січня 2010 року № 144, серед іншого, має право представляти інтереси контрольно-ревізійного управління в Луганській області в Луганському окружному адміністративному суді, а тому ця особа мала право прийняти участь у судовому розгляді даної справи та представити інтереси контрольно-ревізійного управління в Луганській області (арк. справи 89).
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні».
Відповідно до статті 1 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.
Державна контрольно-ревізійна служба діє при Міністерстві фінансів України і підпорядковується Міністерству фінансів України. Контрольно-ревізійні управління в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі підпорядковуються Головному контрольно-ревізійному управлінню України. До складу обласних контрольно-ревізійних управлінь входять контрольно-ревізійні підрозділи (відділи, групи) в районах, містах і районах у містах (стаття 4 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»).
Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Згідно із частиною 2 статті 2 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.
Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті (частина 3 статті 2 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»).
Перевірка державних закупівель полягає у документальному та фактичному аналізі дотримання підконтрольними установами законодавства про державні закупівлі та проводиться органами державної контрольно-ревізійної служби на всіх стадіях державних закупівель. Результати перевірки державних закупівель викладаються в акті (частина 4 статті 2 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»).
Iнспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті (частина 5 статті 2 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»).
Таким чином, згідно із нормою статті 2 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» державний фінансовий аудит, перевірка державних закупівель та інспектування є різними, самостійними та окремими видами державного фінансового контролю, який реалізується державною контрольно-ревізійною службою.
Згідно із частиною 6 статті 2 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» порядок проведення державною контрольно-ревізійною службою державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту діяльності суб'єктів господарювання затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2006 року № 361.
Порядок проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту виконання місцевих бюджетів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 698.
Порядок проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550.
Таким чином, для проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту та інспектування Кабінетом Міністрів України встановлено два різних, самостійних та окремих порядки.
Відповідно до пункту 2 Порядку проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту виконання місцевих бюджетів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 698, державний фінансовий аудит виконання місцевого бюджету проводиться з метою перевірки та аналізу фактичного виконання місцевого бюджету, ефективності використання комунальних коштів, майна та інших активів, достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю.
Державний фінансовий аудит виконання місцевого бюджету відповідно до пункту 4 Порядку проведення органами державної контрольно-ревізійної служби державного фінансового аудиту виконання місцевих бюджетів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 698, проводиться відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи органу контрольної служби, що складається і затверджується в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок планування контрольно-ревізійної роботи органами державної контрольно-ревізійної служби затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2001 року № 955.
Відповідно пункту 3 Порядку планування контрольно-ревізійної роботи органами державної контрольно-ревізійної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2001 року № 955, заходи з проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування здійснюються відповідно до:
1) Плану основних напрямів контрольно-ревізійної роботи органів державної контрольно-ревізійної служби, який складається на календарний рік;
2) планів контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ, контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також планів контрольно-ревізійної роботи контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах, районах у містах, у тому числі міжрайонних контрольно-ревізійних відділів, які складаються на кожний квартал.
Згідно із пунктом 4 Порядку планування контрольно-ревізійної роботи органами державної контрольно-ревізійної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2001 року № 955, ГоловКРУ готує і за погодженням з Мінфіном подає до 1 грудня поточного року Кабінетові Міністрів України проект плану основних напрямів контрольно-ревізійної роботи органів державної контрольно-ревізійної служби, що містить перелік тем: інспектування певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ; державний фінансовий аудит виконання державних (бюджетних) програм, діяльності бюджетних установ, суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також інших суб'єктів господарювання, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно; перевірки державних закупівель; контроль за станом контрольно-ревізійної роботи у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, а також рік проведення попередніх контрольних заходів за кожною запланованою темою та терміни інформування Кабінету Міністрів України і Мінфіну. До проекту Плану додається пояснювальна записка, в якій обґрунтовуються включені до нього питання. План затверджується до 20 грудня поточного року.
Відповідно до пункту 5 Порядку планування контрольно-ревізійної роботи органами державної контрольно-ревізійної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2001 року № 955, плани контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ, контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також плани контрольно-ревізійної роботи контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах, районах у містах, у тому числі міжрайонних контрольно-ревізійних відділів, розробляються на підставі Плану основних напрямів контрольно-ревізійної роботи органів державної контрольно-ревізійної служби та включають інші питання, вирішення яких належить до компетенції органів державної контрольно-ревізійної служби.
Аналогічні за змістом положення щодо планування контрольно-ревізійної роботи органами державної контрольно-ревізійної служби закріплені в Положенні про планування контрольно-ревізійної роботи органами державної контрольно-ревізійної служби, затвердженому наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 26 жовтня 2005 року № 319 (арк. справи 52-65). Зокрема, у пункті 17 зазначеного Положення регламентовано, що затверджені Кабінетом Міністрів України Основні напрями контрольно-ревізійної роботи органів державної контрольно-ревізійної служби є основою для формування планів контрольно-ревізійної роботи органів державної контрольно-ревізійної служби (арк. справи 54).
Вищевикладене свідчить про те, що затвердженню планів контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ, контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, а також планів контрольно-ревізійної роботи контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах, районах у містах, у тому числі міжрайонних контрольно-ревізійних відділів передує затвердження Кабінетом Міністрів України основних напрямів контрольно-ревізійної роботи органів державної контрольно-ревізійної служби, які складаються на календарний рік.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 11 січня 2010 року № 2 внесено зміни до Плану контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ України на I квартал 2010 року і пункт 3.3 розділу III Плану контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ України на I квартал 2010 року, затвердженого наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 16 листопада 2009 року № 283, включено у такій редакції (арк. справи 39 та зворотній бік):
3.3 Ревізія бюджетів на
території Луганської
області за 2008, 2009
роки Власна ініціатива ОСОБА_4
ОСОБА_5
Департамент контролю
у сфері органів влади та
оборони Департамент
контролю у сфері
органів влади та
оборони –
Керівництву
ГоловКРУ до
01.03.2010
Листом-повідомленням від 14 січня 2010 року № 12-30-14-14/240 контрольно-ревізійне управління в Луганській області повідомило Луганську міську раду про те, що відповідно до пункту 3.3 Плану роботи ГоловКРУ України на I квартал 2010 року, з 25 січня 2010 року у Луганській міській раді та її структурних підрозділах буде проводитись державний фінансовий аудит виконання бюджету м. Луганська за 2008-2009 роки (арк. справи 7).
Враховуючи, що у пункті 3.3 розділу III Плану контрольно-ревізійної роботи ГоловКРУ України на I квартал 2010 року, затвердженого наказом ГоловКРУ України від 16 листопада 2009 року № 283, із змінами, внесеними наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 11 січня 2010 року № 2, зазначена ревізія бюджетів на території Луганської області за 2008, 2009 роки, а не державний фінансовий аудит виконання місцевих бюджетів на території Луганської області за 2008, 2009 роки, і визначено підрозділи, які беруть участь у його виконанні – Департамент контролю у сфері органів влади та оборони ГоловКРУ України, суд вважає протиправними дії контрольно-ревізійного управління в Луганській області щодо проведення у Луганській міській раді згідно листа-повідомлення від 14 січня 2010 року № 12-30-14-14/240 державного фінансового аудиту виконання бюджету м. Луганська за 2008-2009 роки.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач не діяв в межах наданих йому законом повноважень та не довів суду правомірність своїх дій, що є підставою для задоволення позовних вимог.
Згідно із частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 19 березня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії контрольно-ревізійного управління в Луганській області щодо проведення у Луганській міській раді згідно листа-повідомлення від 14 січня 2010 року № 12-30-14-14/240 державного фінансового аудиту виконання бюджету м. Луганська за 2008-2009 роки.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Луганської міської ради (ідентифікаційний код 26070794, місцезнаходження: 91055, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, буд. 14) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 03,40 грн. (три гривні сорок копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 24 березня 2010 року.
Суддя Т.І. Чернявська