ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2010 року                           справа № 2а-873/10/2370

09 год. 25 хв.                                 м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд  у складі:

головуючого судді – Гараня С.М.,

при секретарі – Лисенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області до приватного підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності, не пов’язаного з банкрутством,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовом звернулася державна податкова інспекція у Монастирищенському районі Черкаської області, в якому просить припинити підприємницьку діяльність фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідачем як платником податків на протязі більше одного року не надавалися податкові декларації до державної податкової служби, що є підставою для припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця.

Позивач в судове засідання не з’явився, на адресу суду направив заяву, в якій просив суд позов задовольнити в повному обсязі та розглянути справу за відсутності його представника.

Відповідач в судове засідання не з’явилася, хоча про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, заперечень проти позову не надала, а тому суд вирішив провести розгляд справи за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності Монастирищенською районною державною адміністрацією Черкаської області 14.09.2004 р., про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця. На обліку в державній податковій інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області як платник податків відповідач перебуває з 15.09.2004 р. згідно довідки про взяття на облік платника податків № 97 від 04.03.2010 р.

Відповідно до частини 1 статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Кодексу, якою передбачено, що така реєстрація здійснюється у порядку, визначеному законом. Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 55 Господарського кодексу України громадяни України, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані як підприємці, визнаються суб’єктами господарювання.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, порядок та підстави проведення державної реєстрації, припинення державної реєстрації таких осіб, визначаються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003р. № 755-IV.

Відповідно до частини 1 статті 4 цього Закону, державна реєстрація фізичних осіб-підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбаченні цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

З огляду на вимоги статті 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку, установленому законом. Усі громадяни зобов’язані щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Проводячи господарську діяльність, фізична особа-підприємець, відповідно до вимог частини 6 статті 128 Господарського кодексу України, зобов’язана своєчасно подавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов’язкових платежів, сплачувати податки в порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. № 1251-XII, зі змінами та доповненнями станом на дату виникнення спірних правовідносин, платники податків зобов’язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов’язані з обчисленням та сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) в установлені законами терміни.

Згідно з підпунктами «а» та «в» пункту 19.1 статті 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-IV, зі змінами та доповненнями станом на дату виникнення спірних правовідносин, платники податків зобов’язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподаткованого доходу, у разі, коли такий платник податку зобов’язаний цим законом подавати декларацію, подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього закону таке подання є обов’язковим.

Відповідно до підпункту “г” пункту 4.1.4. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», від 21.12.2000 р. № 2181-II, зі змінами та доповненнями станом на дату виникнення спірних правовідносин, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) до 1 квітня року, наступного за звітним.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є суб’єктом господарювання - фізичною особою-підприємцем, яка зобов’язана виконувати обов’язки, покладені на неї чинним законодавством у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності, та на яку розповсюджується дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003р. № 755-IV.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 з моменту реєстрації не подає до державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області, де стоїть на обліку як платник податків, декларацій, звітів, документів фінансової звітності, тим самим порушуючи вимоги законодавства, яким регулюються дані правовідносини.

Таким чином суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 під час здійснення нею підприємницької діяльності не виконала вимоги статті 67 Конституції України, частину 6 статті 128 Господарського кодексу України, пункти 2, 3 частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування», підпункти «а», «в» пункту 19.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», підпункту «г» пункту 4.1.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до частини 1 статті 51 Господарського кодексу України, підприємницька діяльність припиняється на підставі рішення суду у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

З огляду на вимоги частин 1, 2 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі постановлення судового рішення з цього питання, а підставами для ухвалення такого рішення є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.

Згідно пункту 17 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», від 04.12.1990 р. № 509, органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право звертатись до суду с заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.

Зазначені повноваження органів державної податкової служби щодо звернення до суду із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності слід розуміти як право на позов про припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця на підставі Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755, та на підставі вимог пункту 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509, відповідно якого до функцій податкових органів належить контролювання своєчасності подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Таким чином, органи державної податкової служби мають право на звернення  до суду із позовами про припинення підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців.

Частиною 3 статті 46 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755, встановлено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755 суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи-підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Виходячи з вимог частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень і відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому судові витрати стягненню з відповідача по справі не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області до приватного підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності – задовольнити повністю.

Припинити підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, 29, зареєстрованої Монастирищенською районною державною адміністрацією Черкаської області.

Копію постанови в день набрання нею законної сили направити до Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі, а у випадку відсутності особи, яка бере участь у справі з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                   С.М. Гарань

Повний текст постанови виготовлений 01 квітня 2010 року.