Справа № 2а-1056/10/1270
Категорія 6.12
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 березня 2010 року
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді: Твердохліба Р.С.
при секретарі судового засідання: Чукіній А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області до Лисичанського управління магістральних нафтопродуктопроводів про стягнення недоїмки по страховим внескам у сумі 183,71 грн., -
В С Т А Н О В И В:
09 лютого 2010 року позивач, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області, звернувся до суду з позовом до Лисичанського управління магістральних нафтопродуктопроводів, в якому просить стягнути з відповідача недоїмку по страховим внескам у сумі 183,71 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Лисичанське управління магістральних нафтопродуктопроводів прийняло на себе зобов’язання страхувальника по сплаті страхових внесків до Фонду і є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності, у відділенні Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області зареєстрований 03.05.2001 року за №1208000210. Але, в порушення підпунктів 4.12, 4.13, 4.14 Інструкції «Про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України», затвердженої постановою Правління Фонду СНВ України від 12.07.2007 року №36, страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань відповідачем своєчасно та в повному обсязі не перераховувалися, у зв’язку з чим утворилась недоїмка по страховим внескам за період з 01.10.2009р. по 31.12.2009р. і складає 183,71 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача - Лисичанського управління магістральних нафтопродуктопроводів на свою користь.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, дав суду аналогічні викладеним у позовній заяві пояснення.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час розгляду справи був повідомлений належним чином (аркуш справи 13), про причини неприбуття суду не повідомив. Правом надання заперечень проти позову та доказів на підтвердження своїх доводів не скористався, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.
Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Справи за участю Відділень виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України є адміністративними, оскільки відповідають вимогам пункту 1 частини першої статті 3 КАС України стосовно визначення адміністративної справи.
Пункт 4 частини першої статті 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Окрім того, такі справи не підпадають під перелік публічно-правових справ, визначених частиною другою статті 17 КАС України, на які не поширюється компетенція адміністративних судів.
Спеціальним законом, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
В судовому засіданні встановлено, що Лисичанське управління магістральних нафтопродуктопроводів 03 травня 2001 року зареєстроване у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області як платник внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності за №1208000210.
Частиною 2 ст. 45 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” встановлено, що роботодавець як страхувальник зобов’язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Відповідно до ч.1 ст. 47 зазначеного Закону, страхові тарифи, диференційовані по галузях економіки (видах економічної діяльності) залежно від класу професійного ризику виробництва, встановлюються законом.
Порядок взяття на облік та набуття роботодавцями статусу страхувальників, обчислення і сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності і господарювання, виду діяльності, галузевої належності, фізичними особами - підприємцями, фізичними особами, які використовують працю найманих працівників, а також добровільно застрахованими особами, порядок обліку та витрачання страхових коштів, здійснення платежів, ведення бухгалтерського обліку і звітності визначається Інструкцією про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженою Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 12.07.2007 №36.
Пунктом 4.12 Інструкції, страхові внески сплачуються страхувальниками-роботодавцями - у день одержання коштів на оплату праці в установах банків. Підприємства, які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків, сплачують страхові внески до Фонду в день перерахування коштів на особові рахунки.
Згідно з п. 4.13 зазначеної Інструкції, нараховані страхові внески, інші платежі сплачуються страхувальниками шляхом перерахування відповідних сум на відповідний рахунок Фонду.
Як вбачається з матеріалів справи, за Лисичанським управлінням магістральних нафтопродуктопроводів утворилася заборгованість (недоїмка) по страховим внескам за період з 01.10.2009р. по 31.12.2009р. в розмірі 183,71 грн., що підтверджується копіями розрахункових відомостей про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 2009-й рік (аркуш справи 6,7).
Відповідно до п.5.1 Інструкції не внесені страхувальниками у встановлений строк
страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області до Лисичанського управління магістральних нафтопродуктопроводів про стягнення недоїмки по страховим внескам в сумі 183,71 грн. обгрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Питання про розподіл судових витрат не вирішується, так як позивач Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області звільнений від сплати судового збору відповідно до ст.4 Декрету Кабінета Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року та при поданні заяви не сплачував судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999р. №1105-XIV (зі змінами та доповненнями), ст.ст. 2, 17, 87, 94, 112, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області до Лисичанського управління магістральних нафтопродуктопроводів про стягнення недоїмки по страховим внескам у сумі 183,71 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з Лисичанського управління магістральних нафтопродуктопроводів (93117 Луганська область, м.Лисичанськ; р/р2600830140007 в АК ПІБ м.Лисичанська, МФО 304416, код ЄДРПОУ 05509369) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області (93113 Луганська область, м.Лисичанськ, вул.Свердлова,347; р/р 37179412001257 в УДК Луганської області, МФО 804013, код ЄДРПОУ 25938322) недоїмку по страховим внескам в сумі 183 грн. 71 коп. (сто вісімдесят три гривні 71 копійка).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу – з дня складання в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
Суддя Р.С. Твердохліб