Категорія 2.11.17
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2010 року Справа № 2а-26278/09/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача – Трубіцин Р.М. (довіреність від 30.12.2009 № 9700)
Онищенко А.В. (довіреність від 30.12.2009 № 9703)
від відповідача – головний державний податковий ревізор-інспектор
відділу супроводження податкового аудиту
великих платників податків управління податкового
контролю юридичних осіб ДПА в Луганській області
Новоженіна Л.Р.
(посвідчення від 30.10.2006 серії УПГ № 177323)
від третьої особи - начальник юридичного відділу
Крівченко М.В. (довіреність від 13.11.2009 № 24511/10/10-013)
головний державний податковий інспектор юридичного відділу
Клиновський Д.В. (довіреність від 05.11.2009 № 23880/10/10-013)
головний державний податковий інспектор відділу представництва
в судах та організації позовної роботи юридичного управління
ДПА в Луганській області
Іваненко С.О. (довіреність від 17.09.2009 № 20378/10/10-013)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод»
до головного державного податкового ревізора-інспектора відділу супроводження податкового аудиту великих платників податків управління податкового контролю юридичних осіб державної податкової адміністрації в Луганській області
Новоженіної Лілії Разіфівни
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, –
спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків
у м. Луганську
про визнання дій посадової особи протиправними,
ВСТАНОВИВ:
30 вересня 2009 року відкрите акціонерне товариство «Стахановський вагонобудівний завод» звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до головного державного податкового ревізора-інспектора відділу супроводження податкового аудиту великих платників податків управління податкового контролю юридичних осіб державної податкової адміністрації в Луганській області Новоженіної Лілії Разіфівни, в якому, з урахуванням остаточної заяви про зміну позовних вимог від 28 січня 2010 року № 755 (том 2, арк. справи 5-6), просить визнати противоправними дії відповідача, які полягають у наданні безпідставних висновків в акті від 08 травня 2009 року № 324/08-3/00210890 «Про результати планової виїзної перевірки відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2007 по 31.12.2008», стосовно встановлених відповідачем порушень згідно наступного переліку:
- завищення валових витрат по сумам зі сплати процентів за користування кредитами у розмірі 8307316,00 грн.;
- завищення валових витрат у третьому кварталі 2008 року на витрати по страхуванню в розмірі 29076733,00 грн.;
- завищення валових витрат по перерахованим авансовим платежам на придбання та ремонт основних засобів у сумі 18969150,00 грн.;
- порушення строків, передбачених статтею 2 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та нарахування пені за порушення здійснення розрахунків в іноземній валюті в сумі 102549,14 грн.;
- заниження валового доходу на суму 24121609,00 грн. та одночасне заниження валових витрат на суму 1954654,00 грн. по договорам поруки, а саме не віднесення суми прибутку/збитків від перерахунку заборгованості основної суми фінансового кредиту, процентів на дату погашення заборгованості та на останній день звітного періоду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.
З 18 березня 2009 року по 08 травня 2009 року проводилась планова виїзна перевірка відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2008.
Очолював перевірку головний державний податковий ревізор-інспектор відділу супроводження податкового аудиту великих платників податків управління податкового контролю юридичних осіб державної податкової адміністрації в Луганській області Новоженіна Лілія Разіфівна.
Під час проведення зазначеної перевірки відповідачем по справі були вчинені дії щодо порушення норм чинного законодавства, які виразилися в тому, що в порушення діючого законодавства, і, зокрема пункту 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205, в акті планової документальної перевірки від 08 травня 2009 року № 324/08-3/00210890 відповідачем були відображені необґрунтовані дані, які не мали під собою жодного нормативного та документального підтвердження, за своїм характером були лише суб’єктивними припущеннями та в будь-якому разі не могли свідчити про порушення відкритим акціонерним товариством «Стахановський вагонобудівний завод» податкового та валютного законодавства.
Висновки щодо завищення валових витрат по сумам зі сплати процентів за користування кредитами у розмірі 8307316,00 грн.; завищення валових витрат у третьому кварталі 2008 року на витрати по страхуванню в розмірі 29076733,00 грн.; завищення валових витрат по перерахованим авансовим платежам на придбання та ремонт основних засобів у сумі 18969150,00 грн.; порушення строків, передбачених статтею 2 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та нарахування пені за порушення здійснення розрахунків в іноземній валюті в сумі 102549,14 грн.; заниження валового доходу на суму 24121609,00 грн. та одночасне заниження валових витрат на суму 1954654,00 грн. по договорам поруки, а саме не віднесення суми прибутку/збитків від перерахунку заборгованості основної суми фінансового кредиту, процентів на дату погашення заборгованості та на останній день звітного періоду, були цілком викривленими та не підтверджувались документально, у зв’язку з чим позивач направив на акт перевірки від 08 травня 2009 року № 324/08-3/00210890 свої заперечення від 14 травня 2009 року № 2902.
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську у письмовій відповіді від 19 травня 2009 року № 10053/10/08-309 на заперечення до акту від 08 травня 2009 року № 324/08-3/00210890 прийняла заперечення позивача та погодилась з позицією позивача в чотирьох питаннях. В частині покладання на позивача зобов’язання провести перерахунок заборгованості за договорами поруки, які зазначені у акті перевірки, згідно з вимогами пункту 7.3.3 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» та відповідно до перерахунку збільшити валові доходи та валові витрати за 2008 рік постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2009 року зазначені дії визнані протиправними.
У судових засіданнях представники позивача уточнені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав суду заперечення проти позову від 25 листопада 2009 року б/н (том 1, арк. справи 121-124). В запереченнях проти позову відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки у даному випадку він не виступає по відношенню до позивача суб’єктом владних повноважень, оскільки його дії по складанню акта перевірки від 08 травня 2009 року № 324/08-3/00210890 не тягнуть для підприємства будь-яких юридичних наслідків. Акт перевірки дотримання податкового законодавства не є актом ненормативного характеру, який може бути предметом оскарження у адміністративній справі. Він лише фіксує певні факти, і сам по собі не породжує виникнення певних обов’язків у того суб’єкта, щодо якого він складений.
Згідно висновків акта, перевіркою встановлені порушення позивачем норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого товариством завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток, а також занижено податок на прибуток. Але при цьому, в тексті акта перевірки не зазначено про зобов’язання відповідача вчиняти будь-які дії, утримуватись від вчинення певних дій або нести відповідальність. Будь-яких податкових повідомлень-рішень за результатами розгляду акта перевірки спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську прийнято не було.
У судових засіданнях відповідач проти позовних вимог заперечував, надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову.
Ухвалою суду від 27 жовтня 2009 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, залучено спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Луганську (том 1, арк. справи 14-15).
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську позовні вимоги не визнала, про що подала суду заперечення проти адміністративного позову від 25 листопада 2009 року № 25451/10/10-013 (том 1, арк. справи 138-146) та заперечення від 24 лютого 2010 року б/н проти заяви про змінення позовних вимог шляхом їх уточнення від 28 січня 2010 року № 755 (том 2, арк. справи 15-18). В запереченнях проти позову третя особа просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на таке.
Акт оформлення результатів перевірок та висновки щодо викладених в ньому порушень, встановлених в ході перевірки, не є рішенням податкового органу (окремої посадової особи податкового органу), а є носієм доказової інформації про виявлення порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, та не може бути, як в цілому, так і окремі його висновки, предметом спору.
За твердженням позивача «...висновки, викладені в акті... поверхово відображають фактичні обставини та не містять обов’язкового посилання на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено... містить викривлення норм діючого законодавства». На підставі зазначених доводів позивач приходить до висновку про те, що відповідач при складанні акта перевірки діяв поза межами повноважень, наданих йому діючим законодавством, та без урахування всіх обставин, що мають значення для вчинення дії.
Таке твердження позивача третя особа вважає безпідставними та нормативно необґрунтованими, оскільки, по-перше, право проводити документальні планові виїзні перевірки надано органам державної податкової служби України (їх посадовим особам) пунктом 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а по-друге, в акті описано зміст порушень, виявлених перевіряючими на підставі того обсягу документів, які були надані підприємством, та зроблено висновки щодо порушень податкового та валютного законодавства (під час перевірки позивачем частково не були надані первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, а також пояснення з питань виявлених перевіряючими розбіжностей, а тому відповідно з вини позивача висновки перевіряючих в певній частині, як було встановлено пізніше, не ґрунтувались на повному обсязі документів фінансово-господарської діяльності підприємства).
На підставі викладеного, третя особа вважає, що відповідач при проведенні перевірки та складенні за її результатами акта перевірки діяла в межах наданих їй Законом України «Про державну податкову службу в Україні» повноважень та у відповідності до вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205.
У судових засіданнях представники третьої особи проти позовних вимог заперечували, надали пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях проти позову та проти заяви про змінення позовних вимог шляхом їх уточнення від 28 січня 2010 року № 755.
Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 17 березня 2009 року № 139, за яким керівником робочої групи визначено головного державного податкового ревізора-інспектора відділу супроводження податкового аудиту великих платників податків управління податкового контролю юридичних осіб державної податкової адміністрації в Луганській області Новоженіну Лілію Разіфівну, на підставі направлень від 17 березня 2009 року № 81 та від 14 квітня 2009 року № 116 (том 2, арк. справи 27-29) з 27 березня 2009 року по 29 квітня 2009 року проведена планова виїзна перевірка відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2008, за результатами якої складено акт від 08 травня 2009 року № 324/08-3/00210890 (том 1, арк. справи 30-82).
З акта перевірки від 08 травня 2009 року № 324/08-3/00210890, слідує, що перевіркою, серед іншого, встановлено завищення валових витрат по сумам зі сплати процентів за користування кредитами у розмірі 8307316,00 грн.; завищення валових витрат у третьому кварталі 2008 року на витрати по страхуванню в розмірі 29076733,00 грн.; завищення валових витрат по перерахованим авансовим платежам на придбання та ремонт основних засобів у сумі 18969150,00 грн.; порушення строків, передбачених статтею 2 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та нараховано пеню за порушення здійснення розрахунків в іноземній валюті в сумі 102549,14 грн.; заниження валового доходу на суму 24121609,00 грн. та одночасне заниження валових витрат на суму 1954654,00 грн. по договорам поруки, а саме не віднесення суми прибутку/збитків від перерахунку заборгованості основної суми фінансового кредиту, процентів на дату погашення заборгованості та на останній день звітного періоду.
Згідно із пунктом 4.4 розділу 4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205, у разі незгоди посадових осіб із висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті перевірки, суб’єкт господарювання має право протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем отримання примірника акта перевірки подати до органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки. Органи державної податкової служби розглядають заперечення протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем їх надходження та про результати розгляду письмово повідомляють суб'єкта господарювання. За результатами розгляду заперечень складається висновок довільної форми, у якому зазначаються наведені в акті перевірки факти та дані, відносно яких надано заперечення суб’єктом господарювання, короткий зміст заперечень, наводиться обґрунтування позиції органу державної податкової служби стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та підводиться підсумок щодо обґрунтованості заперечень. Зазначений висновок є складовою частиною матеріалів перевірки та враховується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби при їх розгляді і прийнятті податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій). Висновок долучається до першого примірника акта перевірки, що залишається в органі державної податкової служби. На підставі висновку складається обґрунтована письмова відповідь щодо результатів розгляду заперечень, яка підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби та надсилається суб’єкту господарювання поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення (або вручається під підпис посадовим особам суб’єкта господарювання).
Не погодившись з актом перевірки від 08 травня 2009 року № 324/08-3/00210890, відкрите акціонерне товариство «Стахановський вагонобудівний завод» в ідповідно до пункту 4.4 розділу 4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205, подало заперечення до акта перевірки від 14 травня 2009 року № 2902 (том 1, арк. справи 83-87), в яких категорично не погодилось з правильністю обґрунтування фактів та даних, викладених в акті перевірки, а також з його висновками, та зазначило, оскільки акт перевірки не має документальних тверджень на обґрунтування висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства, акт перевірки від 08 травня 2009 року № 324/08-3/00210890 не може бути підставою для прийняття правомірного та об’єктивного рішення.
За результатами розгляду заперечень відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» на акт планової виїзної перевірки від 08 травня 2009 року № 324/08-3/00210890, складено висновок від 19 травня 2009 року № 10/08-3/00210890, який затверджено заступником начальника спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Акіменко Б.В. (том 1, арк. справи 99-114).
Листом-відповіддю від 19 травня 2009 року № 10053/10/08-309 на заперечення до акта перевірки від 08 травня 2009 року № 324/08-3/00210890 (том 1, арк. справи 88-98) спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську повідомила позивача, що розглянувши заперечення відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод», вона погодилась з позицією відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод»:
1) в частині правомірності віднесення до складу валових витрат процентів по кредитам у сумі 8307316,00 грн. за недоведеністю зроблених в акті перевірки висновків, що операції по купівлі-продажу цінних паперів не є господарською діяльністю, про відсутність намірів відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» щодо отримання прибутку, що кошти, які надійшли по кредитному договору від 27 травня 2005 року № 556-М-01-05, було використано на цілі, не пов'язані з господарською діяльністю, операції з купівлі-продажу векселів є збитковими; а також через те, що при проведенні перевірки не розкрито зміст кредитного договору від 27 травня 2005 року № 556-М-01-05, умови зазначеного договору досліджено лише в частині розміру відсотків за користування кредитними коштами, не досліджено умови надання кредитних коштів, мета отримання кредиту, порядок забезпечення зобов’язання, висновок, зроблений в акті перевірки, що операції купівлі-продажу векселів є збитковими, не підтверджено відповідними розрахунками та первинними документами, матеріалами не доведено, що витрати підприємства на сплату процентів за отримання кредитними коштами, збільшують вартість придбаних цінних паперів, і не встановлено зв’язок між господарськими операціями з кредитування та купівлі-продажу цінних паперів (том 1, арк. справи 93-94, 106-107);
2) в частині правомірності включення до складу валових витрат по перерахованим авансовим платежам на придбання та ремонт основних засобів у сумі 18969150,00 грн. через безпідставність висновків акта перевірки щодо неправомірності віднесення до складу валових витрат авансових виплат на придбання та ремонт основних засобів, оскільки перевіряючими не обґрунтований висновок щодо здійснення платником авансових платежів в оплату товарів, саме як основних фондів; зазначена в додатках до акта інформація не надає змоги перевірити повноту та якість відпрацювання ревізорами авансових платежів в оплату товарів, саме як основних фондів, та в матеріалах перевірки відсутня доказова база (первинні документи) в частині встановлення порушення підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (том 1, арк. справи 94 та зворотній бік, 108-109);
3) в частині правомірності віднесення до складу валових витрат витрат по страхуванню в розмірі 29076733,00 грн., оскільки під час проведення перевірки посадові особи органів податкової служби ретельно не вивчили і не прийняли до уваги всі умови договору страхування від 01 липня 2008 року № 311-18-0587-30 та додаткових угод та додатків до договору страхування від 01 липня 2008 року № 311-18-0587-30, в акті наведені окремі пункти договору, що не дозволяє зробити об'єктивний висновок щодо правомірності страхування засобів залізничного транспорту, які належать відкритому акціонерному товариству «Стахановський вагонобудівний завод» на праві власності, через що неможливо достеменно встановити факт страхування та термін дії страхового захисту майнового інтересу щодо застрахованих засобів залізничного транспорту (том 1, арк. справи 95 та зворотній бік, 110-111).
Стосовно заниження валового доходу на суму 24121609,00 грн. та одночасного заниження валових витрат на суму 1954654,00 грн. по договорам поруки та порушення строків, передбачених статтею 2 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та нарахування пені за порушення здійснення розрахунків в іноземній валюті в сумі 102549,14 грн., спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську залишила висновки акта перевірки з цих питань незмінними.
Висновки акта перевірки щодо заниження валового доходу за 2008 рік на суму 24121609,00 грн. та одночасного заниження валових витрат за 2008 рік на суму 1954654,00 грн. по договорам поруки визнані правомірними з огляду на те, що є нормативно обгрунтованими та підтверджуються документально – у додатку 15 до акта перевірки наведено реєстр первинних документів (банківські виписки по датам), що підтверджують факт оплати та погашення заборгованості по договорам поруки, додаток 16 містить у собі зведену інформацію щодо заборгованості по договорам поруки, при описанні порушення в акті перевірки зроблені посилання на бухгалтерські проводки та регістри бухгалтерського обліку, в яких відображені зазначені операції, та посилання на зазначені додатки, які містять в собі інформацію про первинні документи (том 1, арк. справи 91-93, 104-105).
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2009 року у справі № 2а-23324/09/1270 дії спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську щодо вказання відкритому акціонерному товариству «Стахановський вагонобудівний завод» на перерахування згідно з підпунктом 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» балансової вартості заборгованості, що рахується за договорами поруки в іноземній валюті у податковому обліку, визнані протиправними, оскільки суд прийшов до висновку, що в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборгованість за договорами поруки як фінансової послуги та заборгованість за кредитними договорами не є тотожними поняттями з метою застосування приписів підпункту 7.7.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Даний підпункт, на думку суду, пов’язує перерахування заборгованості в іноземній валюті в національну валюту саме за фінансовим кредитом, який позивач безпосередньо у банку не отримував, а тому спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську неправомірно зобов’язала відкрите акціонерне товариство «Стахановський вагонобудівний завод» провести перерахунки, що, у свою чергу, призведе до збільшення розміру суми оподаткування та невиправданих витрат позивача (том 1, арк. справи 134-137).
Щодо правових підстав нарахування пені згідно Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську зазначила, що відкрите акціонерне товариство «Стахановський вагонобудівний завод» вважає датою імпорту товару не дату оформлення вантажної митної декларації, а дату фактичного перетину товаром митного кордону України, проте, така думка є помилковою, оскільки у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством підлягає митному оформленню, датою ввезення слід вважати дату завершення оформлення вантажної митної декларації. Але у зв’язку з тим, що відповідно до статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом, заперечення відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» з цього питання спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську визнані обґрунтованими (том 1, арк. справи 96 та зворотній бік, 112-114).
Суд вважає за необхідне зазначити на помилковість висновків акта перевірки щодо порушення позивачем строків, передбачених статтею 2 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», з огляду на таке.
Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 22 грудня 2009 року за результатами перегляду за винятковими обставинами за скаргою спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків справи за позовом закритого акціонерного товариства «Оболонь» до спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, за участю прокуратури Оболонського району м. Києва, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, Закон України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» слід розуміти так, що ним встановлено відповідальність за порушення строків поставки продукції, робіт, послуг (товарів) на митну територію України, а не за неввезення товару в режимі імпорту у строк, передбачений статтею 1 цього ж Закону.
Висновок спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про нарахування закритому акціонерному товариству «Оболонь» пені за порушення 90-денного строку поставки товарів на митну територію України, вважаючи датою поставки не дату ввезення товарів на митну територію та розміщення в режимі митного складу, а дату їх розмитнення (оформлення режиму імпорту), визнаний Верховним Судом України неправомірним.
Згідно із статтею 1 Закону України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» імпорт (імпорт товарів) - це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.
При цьому, відповідно до вказаної статті «Моментом здійснення імпорту» є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
Поняття «момент перетину товаром митного кордону України» визначається також нормами Митного кодексу України.
Так, зокрема, пунктом 2 статті 1 Митного кодексу України встановлено, що ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України – це сукупність дій, пов’язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку.
Відповідно до статті 43 Митного кодексу України товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
Згідно зі статтею 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.
Таким чином, з правового аналізу наведених норм вбачається, що перебування товару «Під митним контролем» неможливе без його фактичного ввезення в Україну, тому первинним є фактичне перетинання товаром митного кордону України в пункті пропуску, підтвердженням якого в режимі імпорту є проставлення на товаросупровідному документі відтиску «Під митним контролем» з відповідною датою перетину митного кордону.
Крім того, відповідно до пункту 1 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 року № 574, вантажна митна декларація – це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.
При цьому, даний нормативно-правовий акт не містить положень про те, що вантажна митна декларація є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів.
За висновком наведеного, оформлена вантажна митна декларації не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під контролем неможливо без його фактичного ввозу на територію України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність вантажно-товаросупровідного документа, з відтиском штампу «Під митним контролем» з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.
Таким чином, наведене спростовує позицію податкового органу, що саме з оформленням вантажної митної декларації пов’язано здійснення імпортної операції.
Разом з цим, вимоги позивача про визнання незаконними дій відповідача, які полягають у наданні безпідставних висновків в акті від 08 травня 2009 року № 324/08-3/00210890 «Про результати планової виїзної перевірки відкритого акціонерного товариства «Стахановський вагонобудівний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2007 по 31.12.2008», стосовно встановлених відповідачем порушень згідно наступного переліку: завищення валових витрат по сумам зі сплати процентів за користування кредитами у розмірі 8307316,00 грн.; завищення валових витрат у третьому кварталі 2008 року на витрати по страхуванню в розмірі 29076733,00 грн.; завищення валових витрат по перерахованим авансовим платежам на придбання та ремонт основних засобів у сумі 18969150,00 грн.; порушення строків, передбачених статтею 2 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та нарахування пені за порушення здійснення розрахунків в іноземній валюті в сумі 102549,14 грн.; заниження валового доходу на суму 24121609,00 грн. та одночасне заниження валових витрат на суму 1954654,00 грн. по договорам поруки, а саме не віднесення суми прибутку/збитків від перерахунку заборгованості основної суми фінансового кредиту, процентів на дату погашення заборгованості та на останній день звітного періоду, не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Вчинення дій суб’єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб’єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб’єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе акт індивідуальної дії – податкове повідомлення – рішення та/або рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій), саме вони мають вплив на його права та обов’язки. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної особи прав (чи інтересів). З огляду на зазначене, суд зазначає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об’єкту порушеного права.
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 18 березня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена у повному обсязі 23 березня 2010 року.
Суддя Т.І. Чернявська