П О С Т А Н О В А
Іменем України
10 лютого 2010 року Справа №2а-1199/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Рищенко А.Ю.
при секретарі – Ханієвій Ф.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Головного управління Державного Казначейства України у Дніпропетровській області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Прокуратура Дніпропетровської області, про визнання постанови незаконною та зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
26.01.2010 року Головне управління Державного Казначейства України у Дніпропетровській області звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання постанови незаконною та зобов’язання вчинити певні дії.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19.01.2010 року стало відомо про накладення арешту відповідачем на рахунки позивача відповідно до постанови від 22.12.2009 року, що на думку позивача є порушенням вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковується кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №609 від 09.07.2008 року.
Просить суд визнати постанову про арешт коштів боржника, затверджену начальником підрозділу примусового виконання ОСОБА_1 22.12.2009 року незаконною та такою, що підлягає скасуванню; зобов’язати начальника підрозділу примусового виконання ОСОБА_1: скасувати постанову про арешт коштів боржника від 22.12.2009 року як незаконну; винести постанову про зняття арешту з коштів боржника, які знаходяться на рахунках в банківських установах та арештованих згідно постанови від 22.12.2009 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та пояснив обставини справи таким чином, як вони викладені вище. Крім того пояснив що відповідно до роз’яснень щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету затвердженої Наказом Державного казначейства України №330 від 08.12.2006 року у позивача відсутні будь-які можливості виконання рішень судів у добровільному порядку.
Представник третьої особи на стороні позивача в судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі та вважає дії відповідача протиправними та такими що не відповідають нормам Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковується кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №609 від 09.07.2008 року.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав повністю та пояснив, що при виконанні рішень суду не було допущено будь-яких порушень з боку відповідача. Крім того зазначив, що норми ч.2 ст.9 Закону України «Про виконавче провадження» не можуть бути застосовані через відсутність спеціального порядку примусового виконання рішень боржниками в яких є бюджетні установи.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши наявні в справі докази та оцінивши їх у сукупності вважає необхідним задовольнити позов частково з наступних підстав.
22.12.2009 року відповідачем було винесено постанову про арешт коштів боржника при примусовому виконанні наказів господарського суду Дніпропетровської області №21/75-08(34/108-07(25_52) від 22.07.2009 року; №16/127-09 від 24.07.2009 року, №16/217-08 від 21.11.2008 року; №А17/248 від 25.04.2003 року; виконавчих листів Синельниківськогоміськрайонного суду №2-106/2009 від 27.07.2009 року, Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська №2-1584/09 від 28.05.2009 року. (а.с. 10-14).
Вказана постанова від 22.12.2009 року винесена у межах об’єднаного виконавчого провадження.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Бюджетним кодексом України встановлюється визначення поняття бюджетних установ, і відповідно до ст..2 цього Кодексу бюджетною установою є орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.
Положенням про Державне казначейство України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 21.12.2005 року встановлено, що Казначейство утримується за рахунок державного бюджету. Крім того, пунктом 12 Положення про Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області затвердженого Головою Державного казначейств України №28 від 28.10.2006 року Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області утримується за рахунок коштів, передбачених на утримання Державного казначейства України.
Таким чином,Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області, відповідно до вказаних норм, є бюджетною установою.
У зв’язку з викладеним, при виконанні рішень про стягнення коштів з рахунків позивача, повинні застосовуватись норми ч.2 ст.9 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою Кабінету Міністрів України №609 від 09.07.2008 року затверджено порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковується кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ (далі – Порядок), який визначає механізм виконання рішень про стягнення з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ.
Однак, при примусовому виконанні вказаних рішень відповідачем було допущено численні порушення.
Відповідно до матеріалів справи виконавчі провадження при примусовому виконанні наказів господарського суду Дніпропетровської області №21/75-08(34/108-07(25_52) від 22.07.2009 року; №16/127-09 від 24.07.2009 року, №16/217-08 від 21.11.2008 року; №А17/248 від 25.04.2003 року; виконавчих листів Синельниківськогоміськрайонного суду №2-106/2009 від 27.07.2009 року, Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська №2-1584/09 від 28.05.2009 року були об’єднані відповідачем в одне.
Згідно ч.2 п.16 Порядку встановлюється, що у разі коли до органу державного виконавчої служби надійшло кілька виконавчих документів, виданих на підставі рішень про стягнення коштів щодо одного і того самого боржника, вони не об’єднуються у зведене виконавче провадження, а виконуються в порядку надходження.
Тобто, відповідачем було проігноровано вищевказані норми та неправомірно об’єднано кілька виконавчих проваджень на підставі ст..49 Закону України «Про виконавче провадження» в той час коли під час вирішення питання про об’єднання виконавчих проваджень відповідач повинен був керуватися нормами ч.2 ст.9 Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку.
На думку суду недотримання відповідачем вказаних норм призвело в подальшому до невірного застосування норм щодо накладення арешту на рахунки позивача.
Крім того, відповідачем при винесенні постанови про накладення арешту на кошти боржника не було здійснено необхідних заходів щодо своєчасного і повного виконання рішення.
Так позивачем неодноразово на адресу відповідача направлялися листи (а.с. 47, 48, 58, 111, 115, 116, 147, 148, 149) відповідно до яких зверталася увага на те, що неможливо здійснити списання з рахунків у зв’язку з невірним зазначенням боржника виконавчого провадження. Крім того, позивачем зверталась увага на неможливість добровільного виконання рішень про стягнення коштів у зв’язку з неможливістю самостійного списання будь-яких коштів не передбачених кошторисом.
Однак відповідачем при отриманні вказаних листів не було надано відповідей, або вжито дій щодо реагування на звернення сторони виконавчого провадження.
Так, відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» обов’язком державного виконавця є розгляд заяв сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотань.
Крім того ст..5 вказаного закону закріплюється можливість звернення до органу, який видав виконавчий документ, за роз’ясненням рішення, встановлення або заміні способу виконання рішення. Відповідні положення закріплюються також ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до якої державний виконавець у разі незрозумілості резолютивної частини рішення звернутися до суду із заявою про роз’яснення відповідного рішення чи змісту документу.
На думку суду відповідачем не було вжито заходів для вірного застосування норм що передбачають звернення до суду щодо роз’яснення або встановлення порядку виконання рішення одночасно з наявністю таких підстав, що в подальшому призвело до порушення порядку їх виконання.
Крім того, відповідно до ч.3 ст..2 КАС України суд у справах щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень перевіряє чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ч.1 ст.7 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що в постанові про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем встановлюється строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів.
Ст..30 того ж закону встановлено обов’язок державного виконавця, починаючи виконувати рішення, пересвідчитись в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження і здійснення ним дій спрямованих на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.
Особливості виконання рішень про стягнення коштів з бюджетник установ а також їх добровільного виконання встановлюється ч.2 ст.9 Закону України «Про виконавче провадження» та Порядком виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковується кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №609 від 09.07.2008 року.
Відповідно до п.п. 3 п.16, п.17 Порядку добровільне виконання рішень суду проводиться відповідно до порядку обслуговування державного бюджету за видатками, встановлено Державним казначейством. Платіжну вимогу та супровідні документи стягувач подає органу Державного казначейства, який обслуговує боржника.
Згідно з п.п. 4 п.4 Положення про Державне казначейство України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 21.12.2005 року казначейство відповідно до покладених на нього завдань провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування. Також відповідно до того ж Положення за погодженням з Міністром Фінансів казначейством утворюються територіальні органи які йому підпорядковуються.
Тобто, на думку суду, відповідачем не було враховано особливості та спеціальні норми передбачені законодавством щодо виконання рішень судів про стягнення з позивача коштів, та не було вжито заходів для надання можливості добровільного виконання шляхом звернення до органу Державного казначейства обслуговуючого позивача, яким відповідно до вказаних норм є Державне казначейство України.
Таким чином, прийняття рішення про арешт коштів позивача було протиправно прийнято у зв’язку з порушенням спеціальних норм, передбачених для виконання рішень про стягнення з рахунків на яких обліковуються кошти бюджетних установ, та з порушенням права на добровільне виконання рішеньвідповідно до спеціальних норм.
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» керівник органу державної виконавчої служби при здійсненні контролю за діями державного виконавця під час виконання рішень, якщо вони суперечать вимогам Закону, вправі своєю постановою скасувати постанову, винесену у виконавчому провадженні державним виконавцем, який йому підпорядкований, зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, передбаченому цим Законом.
Виходячи з викладеного суд вважає, що вимога позивача щодо зобов’язання начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області скасувати постанову про арешт коштів боржника від 22.12.2009 року є такою, що відповідає нормам чинного законодавства. В той же час, вимога позивача щодо зобов’язання начальника підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області винести постанову про зняття арешту з коштів боржника, які находяться на рахунках в банківських установах та арештованих згідно постанови від 22.12.2009 року не підлягає задоволенню у зв’язку з відсутністю відповідних повноважень у керівника органу державної виконавчої служби встановлених ч.2 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, суд вважає, що відповідачем, при виконанні судових рішень, було допущено порушення норм чинного законодавства, що,в свою чергу, потягло за собою протиправне прийняття рішення про накладення арешту на кошти позивача, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню частково: в частині визнання протиправною постанови про арешт коштів позивача та зобов’язання скасувати постанову про арешт коштів боржника від 22.12.2009 року - підлягає задоволенню; в задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, –
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов Головного управління Державного Казначейства України у Дніпропетровській області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Прокуратура Дніпропетровської області, про визнання постанови незаконною та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати постанову про арешт коштів Головного управління Державного Казначейства України у Дніпропетровській області від 22.12.2009 року протиправною.
Зобов’язати Начальника Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області скасувати постанову про арешт коштів Головного управління Державного Казначейства України у Дніпропетровській області від 22.12.2009 року.
В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Постанова складена у повному обсязі 15.02.2010 року.
Суддя А.Ю. Рищенко