ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
15.03.2010 справа № 5020-2/357
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фенсі Тойз”
(01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 8 к. 22)
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
про стягнення 22555,57 грн
Суддя Шевчук Н.Г.
Представники сторін:
позивача –Набок Т.І., представник, довіреність № 05/01 від 05.01.2010,
відповідача –не з’явився.
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Фенсі Тойз” звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 23055,57 грн, з яких: основна заборгованість у розмірі 17766,51 грн, пеня у розмірі 2971,63 грн, інфляційне відшкодування у розмірі 1918,78 грн, 3% річних у розмірі 398,65 грн.
Ухвалою суду від 15.03.2010 припинено провадження у справі в частині заборгованості у розмірі 500 грн з підстави передбаченої пунктом 11 частини першої статті 80 Господарсько процесуального кодексу України.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати товару отриманого за договором поставки № 127/Си від 02.11.2007.
Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав позовні вимоги у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –
ВСТАНОВИВ:
02.11.2007 між ТОВ «ФЕНСІ ТОЙЗ»(надалі - Позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) був укладений договір № 127/Си (надалі - Договір) (т.1 арк. с. 12-14).
Відповідно до пункту 1.1 Договору Позивач зобов'язується на умовах та в порядку, визначеному Договором, поставляти Відповідачу (передавати у власність Відповідача) визначений за договором товар, а Відповідач зобов'язується на умовах та в порядку, визначеному Договором, приймати названий товар та оплачувати його.
Згідно з пунктом 1.2 Договору Позивач зобов'язується поставляти (передавати у власність Відповідача) товари за цінами, зазначеними у специфікації.
Пунктом 5.4 Договору передбачено, що оплата за товар здійснюється Відповідачем в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Позивача на основі виставленого Позивачем рахунку-фактури або накладної на протязі 21(двадцяти одного) календарного дня з моменту поставки товару.
Протягом терміну дії Договору, в період з 02.11.2007 по 01.11.2009 Позивач поставив Відповідачу товарів на загальну вартість 116596,07 грн. Розрахунок загальної суми вартості товарів, які були поставлені Відповідачу, наведені у ДОДАТКУ № 1 до позовної заяви (т. 2 арк. с. 26-28).
Отримання товару згідно договору підтверджується видатковими накладними, копії яких додані до позовної заяви.
З 02.11.2007 по 01.11.2009 Відповідач перерахував на поточний рахунок Позивача 68602,25 грн. Розрахунок загальної суми коштів, які були сплачені на поточні рахунки Позивача перераховані у ДОДАТКУ № 2 до позовної заяви (т. 2 арк. с. 29).
У період з 02.11.2007 по 01.11.2009 Відповідач повернув Позивачу товар на загальну суму 30277,30 грн. Розрахунок загальної суми вартості товарів, які були повернуті Позивачу, наведено у ДОДАТКУ № 3 до позовної заяви (т. 2. арк. с. 30-33).
Зобов’язання з постачання товару позивачем виконувались належним чином та своєчасно, але оплата за отриманий товар відповідачем здійснювалась не у повному обсязі, у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем склала 17766,51 грн., що підтверджується також актом звірення від 26.10.2009, підписаним позивачем та відповідачем (т. 1 арк. с. 15).
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з пунктом 5.4 Договору покупець зобов’язується оплачувати товар на протязі 21 календарного дня з моменту поставки товару.
Оскільки відповідач у процесі розгляду спору сплатив частину боргу у розмірі 500 грн, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості по оплаті за товар у розмірі 17266,51 грн підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ані три проценти річних, ані індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.
Позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції за несвоєчасну оплату за Договором у розмірі 1918,78 грн та 3% річних у розмірі 398,65 грн.
Перевіривши розрахунки збитків від інфляції та 3% річних, суд вважає, що вказані розрахунки не суперечать вимогам діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.
У відповідності до пункту 6.2 Договору у разі несвоєчасної оплати отриманого товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.
Згідно доданого до позовної заяви розрахунку позивачем нарахована пеня у розмірі 2971,63 грн за період з 01.02.2009 по 31.10.2009, що більше 6 місяців заборгованості 17766,51 грн (т. 2 арк. с. 24).
Перевіривши розрахунок пені, суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з порушенням вимог діючого законодавства.
Так, позивач у позовній заяві стверджує, що до стягнення заявлена заборгованість по оплаті за поставлений товар за період з 02.11.2007 по 01.11.2009.
Відповідно до витратних накладних, копії яких додані в якості доказів до позовної заяви, позивач здійснював поставки товару відповідачу починаючи з 21.11.2007 і остання поставка відбулась 29.12.2008.
Відповідач відповідно до накладних на повернення товару за період з 28.02.2008 по 20.03.2009 повертав товар позивачу. При цьому у накладних на повернення товару не зазначалась інформація про те, по якій накладній був отриманий товар, що повертається.
Оплата за поставлений товар відповідно до банківських виписок здійснювалась відповідачем починаючи з 03.04.2008 по 26.10.2009, і останній платіж відбувся 02.03.2010. У платіжних документах відповідач не конкретизував призначення платежів, а саме: не вказував за яку поставку (по якій накладній) здійснюється платіж.
Відповідно до умов договору відповідач вважається таким, що прострочив оплату за поставлений товар, починаючи з двадцять другого календарного дня з моменту поставки.
Оскільки перша поставка відбулась 21.11.2007, а перша оплата –03.04.2008, то, відповідач прострочив оплату вже по першому епізоду поставки.
Так як оплата повинна була здійснюватись по кожній партії товару протягом 21 календарного дня, то відповідно до умов договору і вимог діючого законодавства позивач вправі нараховувати пеню по кожній простроченій оплатою поставці, починаючи з 22-го дня протягом не більше шести місяців.
Позивач виконав розрахунок пені з порушенням цих вимог.
Однак, за таких обстави суд не вбачає за можливе встановити, по якій поставці, в якому розмірі і протягом якого періоду мало місце прострочення відповідачем оплати за поставлений товар. А тому розмір пені, яка може бути нарахована за прострочення оплати відповідачем, не може бути визначений.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 2971,63грн. за період з 01.02.2009 по 31.10.2009 необгрунтовані і задоволенню не підлягають.
Згідно зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 230,55 грн та інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82–85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99029, місто Севастополь, пр. Ген. Острякова, 45, кв. 93, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Фенсі Тойз” (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 8 к. 22, ідентифікаційний код 30184935, п/р 260000160444 в КДР „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 322904) основну заборгованість у розмірі 17266,51 грн (сімнадцять тисяч двісті шістдесят шість грн 51 коп.), інфляційне відшкодування у розмірі 1918,78 грн (одна тисяча дев’ятсот вісімнадцять грн 78 коп.), 3% річних у розмірі 398,65 грн (триста дев’ятсот вісім грн 65 коп.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 195,83 грн (сто дев’яносто п’ять грн 83 коп.) та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 200,46 грн (двісті грн 46 коп.).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
3. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 2971,63 грн.
Суддя підпис Н.Г. Шевчук
Рішення оформлено відповідно до
вимог статті 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 22.03.2010