ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/153/20Головуючий по 1 інстанції

Справа №691/830/16-ц Категорія: 30103400 Черненко В. О.

Доповідач в апеляційній інстанції

Храпко В. Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Храпка В.Д., Вініченка Б.Б., Новікова О.М. за участю секретаря Матюхи В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІ Менеджмент» - Дузь Юлії Миколаївни на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2017 року, ухваленого під головуванням судді Черненка В.О., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІ Менеджмент» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нафта-Трейд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 - товариство з обмеженою відповідальністю «Авалон-Інтенсив» про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору іпотеки,

в с т а н о в и в :

У липні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «ТРІ Менеджмент» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Компанія «Нафта-Трейд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 - ТОВ «Авалон-Інтенсив», про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору іпотеки. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 24 вересня 2015 року ТОВ «ТРІ Менеджмент», є власником комплексу будівель та споруд АЗС, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності позивача було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24 вересня 2015 року за номером запису 11322779 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 19492271203) на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна з відстроченням платежу, укладеного з АТ «Балтік Інтернешнл Банк» 24 вересня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. та зареєстрованого в реєстрі за №№ 1392, 1393.

До липня 2016 року позивач, як єдиний власник, вільно володів, користувався та розпоряджався належним йому нерухомим майном.

11 липня 2016 року з даних Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 63228841 від 11 липня 2016 року, позивачу стало відомо, що запис 11322779 від 24 вересня 2015 року та інші відомості про реєстрацію права власності позивача на комплекс будівель та споруд АЗС (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 19492271203) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні. Звернення позивача до Міністерства юстиції України, як держателя Реєстру, та Державного підприємства «Національні інформаційні системи», як технічного адміністратора, про причини зникнення в Реєстрі відомостей про реєстрацію права власності позивача залишилось без відповіді, а відповідні записи не були відновлені.

Факти зникнення у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію права власності позивача на комплекс будівель та споруд АЗС (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 19492271203) стали підставою для невідкладного звернення ТОВ «ТРІ Менеджмент» до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання бездіяльності технічного адміністратора реєстру протиправною, відновлення зниклих відомостей, а також до правоохоронних органів з заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Проте у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (далі - КМНО) Голій Л.І. зареєстровано право власності відповідача ОСОБА_1 (номер запису 15324982 від 06 липня 2016 року) на належний позивачу комплекс будівель та споруд АЗС (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 19492271203) на підставі Договору купівлі-продажу від 06 липня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Голій Л.І. та зареєстрованого в реєстрі за №445.

Позивач зазначав, що з часу набуття права власності на комплекс будівель та споруд АЗС (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 19492271203) 24 вересня 2015 року, будь-яких юридично значимих дій (правочинів) щодо відчуження цього майна третім особам, у тому числі ОСОБА_1 , шляхом укладення договору купівлі-продажу від 06 липня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Голій Л.І. та зареєстрованого в реєстрі за №445, позивач не вчиняв, та не уповноважував третіх осіб на вчинення будь-яких юридичних дій, які б мали наслідком припинення права власності позивача та відчуження цього майна третім особам.

ТОВ «ТРІ Менеджмент», з урахуванням уточнених позовних вимог, просило: витребувати у ОСОБА_1 на користь ТОВ «ТРІ Менеджмент» нерухоме майно - АЗС, що знаходиться за адресою: Черкаська область, Городищенський район, Валявська сільська рада; визнати недійсним договір іпотеки від 14 липня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія «Нафта-Трейд», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буряк О. А.

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 25 листопада 2016 року заяву ТОВ «ТРІ Менеджмент» про зміну предмету позову та залучення до участі у справі осіб, прийнято до розгляду. Залучено до участі у справі як співвідповідача - ТОВ «Компанія «Нафта-Трейд». Залучено до розгляду у справі як третю особу ТОВ «Авалон-Інтенсив». Виключено із складу учасників третю особу - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Голій Л. І.

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «ТРІ Менеджмент» вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «ТРІ Менеджмент» задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що позивач довів право власника на майно для звернення в момент звернення до суду з позовом; відсутність права власності на майно особи, яка незаконно його відчужила; факт вибуття майна з володіння власника не з його волі; обізнаність набувача, що він придбав майно у особи, яка не мала право його відчужувати.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив.

Справа неодноразово переглядалась різними судовими інстанціями.

Згідно з частиною 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги по наступних підставах.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте таким вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом встановлено, що комплекс будівель та споруд АЗС, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . станом на 05 червня 2012 року, був зареєстрований на праві власності за ТОВ «Мобільний Термінал», яке, згідно іпотечного договору від 27 червня 2012 року, передало його в іпотеку АТ «Балтік Інтернешнл Банк».

29 липня 2013 року між АТ «Балтік Інтернешнл Банк», ТОВ «Мобільний Термінал» та ТОВ «Авалон-Інтенсив» було укладено попередній договір про передачу зазначеного нерухомого майна у статутний фонд останнього із збереженням іпотеки.

22 серпня 2013 року РС Городищенського РУЮ Черкаської області, право власності на комплекс будівель та споруд АЗС було зареєстровано за ТОВ «Авалон-Інтенсив».

24 вересня 2015 року згідно умов іпотечного договору від 27 червня 2012 року право власності на зазначений комплекс будівель та споруд АЗС, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Київ Сазоновою О. М., зареєстровано за АТ «Балтік Інтернешнл Банк». Вказані правочини ніким не оспорювались.

24 вересня 2015 року між АТ «Балтік Інтернешнл Банк» та ТОВ «ТРІ Менеджмент» був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна з відстроченням платежу, згідно якого право власності на комплекс будівель та споруд АЗС перейшло до ТОВ «ТРІ Менеджмент». Вказаний договір також ніким не оспорюється.

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 24 вересня 2015 року на спірний комплекс будівель та споруд АЗС, було зареєстровано право власності за ТОВ «ТРІ Менеджмент».

06 липня 2016 року згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голій Л.І, ТОВ «Авалон-Інтенсив» продало спірний комплекс будівель та споруд АЗС ОСОБА_1

06 липня 2016 року приватним нотаріусом Голій Л.І. проведена державна реєстрація речових прав на комплекс будівель та споруд АЗС за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер : 30380739 від 08 липня 2016 року.

14 липня 2016 року між ТОВ «Компанія «Нафта-Трейд» і ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки відповідно до якого іпотекодавець ОСОБА_1 передав іпотекодержателю ТОВ «Компанія «Нафта-Трейд» комплекс будівель та споруд АЗС, що розташований: АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатами розгляду скарги ТОВ «ТРІ Менеджмент» на дії приватних нотаріусів від 18 серпня 2016 року встановлено, що відомостей про активні, скасовані або припинені записи про право власності ТОВ «ТРІ Менеджмент» на АЗС, що розташована : АДРЕСА_1, у Державному реєстрі прав відсутні.

Комісія вирішила відмовити в задоволенні скарги ТОВ «ТРІ Менеджмент» в частині оскарження рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за номером №30380739, прийнятого приватним нотаріусом Голій Л.І. у зв`язку із тим, що скарга подана особою, яка не може підтвердити факт порушення її прав в результаті прийняття оскаржуваного рішення.

Наказом заступника Міністра юстиції з питань державної реєстрації від 09 вересня 2016 року № 1066/7 відмовлено в задоволенні скарги ТОВ «ТРІ Менеджмент» від 12 серпня 2016 року в частині оскарження рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30380739, прийнятим приватним нотаріусом Голій Л.І. у зв`язку з тим, що скарга подана особою, яка не може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття оскаржуваного рішення.

Одержавши 11 липня 2016 року інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав про реєстрацію права власності на спірний комплекс будівель та споруд АЗС, ТОВ «ТОВ Менеджмент» 12 липня 2016 року звернулося до правоохоронних органів України та МЮ України і МЗС України із заявою про несанкціоноване втручання в роботу Державного реєстру речових прав.

07 вересня 2016 року ТОВ «ТРІ Менеджмент» звернулося до Служби безпеки України в м. Києві та Київської області із повідомлення про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

За фактом заволодіння об`єктами нерухомості ТОВ «ТРІ Менеджмент» та несанкціонованого втручання в роботу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що призвело до підробки інформації про власника майна, Службою безпеки України відкриті кримінальні провадження, що підтверджується матеріалами досудового розслідування кримінального провадження.

Згідно статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У пунктах 1-3 частини першої статті 388 ЦК України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) зазначено, що: «метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника».

У пунктах 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) зроблено висновок, що «правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Частина третя цієї ж статті передбачає самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках. За змістом частини п`ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна».

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною п`ятою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З аналізу наведених норм процесуального та матеріального права можна дійти висновку, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Звертаючись із позовом до суду позивач просив витребувати майно, що вибуло з володіння власника не з їхньої волі іншим шляхом.

В межах даних позовних вимог необхідно розглядати спір.

Судом встановлено, що останній договір купівлі-продажу був укладений 24 вересня 2015 року між АТ «Балтік Інтернешнл Банк» і ТОВ «ТРІ Менеджмент» . В цей же день проведена державна реєстрація речових прав за ТОВ «ТРІ Менеджмент». Вказаний договір не оспорюється. Докази про те, що ТОВ «ТРІ Менеджмент» в подальшому розпорядився своїм майном в матеріалах справи відсутні.

Із власності ТОВ «Авалон-Інтенсив» спірне майно вибуло згідно умов іпотечного договору від 27 червня 2012 року. Вказаний правочин також ніким не оспорюється.

Із вказаного випливає, що майно вибуло з володіння власника не з їхньої волі, а іншим шляхом.

Тому ТОВ «ТРІ Менеджмент» має право витребувати майно і від добросовісного набувача.

За таких обставин позов в цій частині підлягає до задоволення.

Що стосується позовних вимог в частині визнання договору іпотеки недійсним, то суд виходить із наступного.

Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсязі цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин вчиняється у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його діяльність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України , аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належних йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Право власності та інші речові права на нерухоме речі (земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення), обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України, пункт 1 частини першої статті 4, частина перша статті 5 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

За загальним правилом власник самостійно розпоряджається своїм майном.

Право передачі майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму ( ст. 761 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належать майнові права, а також особа, якій власник речі або особа, якій належать майнові права, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцеві на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є держава або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено законом.

Отже, зі змісту наведених норм вбачається, що право особи на відчуження майна у власність третьої особи, передання в користування (оренду) чи іпотеку, законодавець пов`язує безпосередньо з наявністю права розпорядження річчю, яке належить, насамперед, його власнику чи уповноваженій останнім на вчинення таких дій.

Укладення договору іпотеки особою, яка фактично не була його власником, є підставою для визнання відповідної угоди недійсною.

Враховуючи той факт, що у ОСОБА_1 не виникло повноважень власника майна, необхідних на передачу в іпотеку та з врахуванням витребування майна із чужого незаконного володіння необхідно прийти до висновку, що договір іпотеки укладений з порушенням вимог законодавства, а тому також є недійсним.

Постанова Верховного Суду від 11 листопада 2019 року по справі №756/15538/15-ц не може бути застосована до даних правовідносин, поскільки вона регулює інші правовідносини, а саме, припинення договору іпотеки. По даній справі спір виник із визнання договору іпотеки недійсним.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає до скасування із постановленням нового судового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України із відповідачів підлягає стягненню судові витрати у вигляді судового збору.

ТОВ «ТРІ Менеджмент» сплатило судовий збір 12 457грн. ( 4 419 +2 700 + 1 378 + 3 960). Вказана сума підлягає стягненню від відповідачів відповідно до задоволених позовних вимог, а саме із ОСОБА_1 - 9 342 грн. ( ѕ часток), а із ТОВ «Компанія - Нафта-Трейд» - 3 114 грн. ( ј часток).

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІ Менеджмент» - Дузь Юлії Миколаївни задоволити.

Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 22 лютого 2017 року скасувати.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІ Менеджмент» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нафта-Трейд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 - товариство з обмеженою відповідальністю «Авалон-Інтенсив» про витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання недійсним договору іпотеки задоволити.

Витребувати у ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІ Менеджмент» нерухоме майно - АЗС , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати недійсним договір іпотеки від 14 липня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 і товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нафта-Трейд», посвідчений приватним нотаріусом Буряк О.А. за реєстраційним номером 1723.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІ Менеджмент» судові витрати - 9 342 грн.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Нафта-Трейд» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІ Менеджмент» судові витрати - 3 114 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до суду касаційної інстанції.

Судді: