ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1583/20 Справа № 179/1000/19 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:        

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

при секретарі - Пивоваровій А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на заочне рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2019 року

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

       У червні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вищезазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 08 вересня 2009 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 11 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 30 квітня 2019 року утворилась заборгованість у розмірі 257 972,76 грн, яка складається із: 10 716,23 грн. – заборгованості за кредитом; 242 706,53 грн. – заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 4 550 рн. – заборгованості за пенею та комісією. Оскільки законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь яку частину суми заборгованості за кредитом, таким чином заборгованість до стягнення становить 124 285,98 грн., яка складається з: 10716,23 грн.- заборгованості за кредитом; 113 569,75 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом за період з 08 вересня 2010 року по 29 червня 2018 року.

Заочним рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2019 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову, залишивши поза увагою те, що відповідач факт укладання кредитного договору не оспорювала, розрахунок заборгованості не спростувала, не довела відсутність заборгованості та відповідно виконання умов договору належним чином, не заперечувала проти наявності між сторонами кредитних зобов`язань.

Відповідач правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України, не скористався.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08 вересня 2010 року відповідно до умов та правил надання банківських послуг ОСОБА_1 , підписавши анкету-заяву, отримала у ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту.

У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 30 квітня 2019 року утворилась заборгованість у розмірі 257 972,76 грн, яка складається із: 10 716,23 грн. – заборгованості за кредитом; 242 706,53 грн. – заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 4 550 рн. – заборгованість за пенею та комісією.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1054 ЦК України

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 626, ч.1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Звертаючись із вказаним позовом АТ КБ «ПриватБанк» посилалося на те, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві (а.с. 13).

Відповідно до положень п.2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, витяг з яких долучений банком до позовної заяви, підписання цього договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Пунктом 1.1.7.12 передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк.

Згідно з п.2.1.1.3.5 умов та правил надання банківських послуг клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунку клієнтів, відкритих в валюті кредитного ліміту, у межах сум, що підлягають сплаті банку за цим даним договором, при настанні термінів платежів списання грошових коштів з рахунків Клієнта у разі настання термінів платежів по інших договорах клієнта в розмірах, визначених цими договорами, а також списання грошових коштів Клієнта у межах сум, що підлягають сплаті банку за зобов язаннями третіх осіб, де клієнт є заставодавцем, якщо грошові кошти клієнта, майнові права, які знаходилися в заставі за зобов`язаннями третіх осіб, були зараховані на рахунок клієнта (договорне списання).

Відповідно до п.2.1.1.5.5 умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту та оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, клієнт зобов язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами банку. Штраф нараховується на окремий рахунок і підлягає оплаті у зазначені банком терміни.

На підтвердження укладення між ПАТ КБ “ПриватБанк” та відповідачем кредитного договору, банком було надано суду копію Заяви від 08 вересня 2010 року (а.с. 13).

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під розгляду в суді апеляційної інстанції, банком не було доведено, що відповідач дійсно 08 вересня 2010 року отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 11 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом, оскільки не містить істотні умови кредитного договору, зокрема суму кредитного ліміту. Графи щодо кредитної карти та кредитного ліміту належним чином не заповнені, не вибрано вид карти та не вказана сума кредитного ліміту, при цьому зазначено про те, що кредитна карта не видавалась, тоді як надані банком докази на виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року, свідчать лише про користування відповідачем кредитною карткою починаючи з 13 грудня 2012 року, яка була відкрита 20 січня 2012 року.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог банку, у зв`язку з недоведеністю.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність та необґрунтованість позову, оскільки позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту укладення з відповідачем кредитного договору, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункту першого статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Доводи апеляційної скарги щодо доведеності позовних вимог банку спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Доводи апеляційної скарги стосовно незаконності та необґрунтованості рішення суду, є безпідставними.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" — залишити без задоволення.

Заочне рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 06 вересня 2019 року— залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: Н.М. Деркач

М.М. Пищида