Справа № 2 - а –1354/2010р.                                                                                                              

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня  2010 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

                                                  головуючого судді: Алфьорової Т.М.

                                          за участю секретаря судових засідань :  Савченко В.Ю

         розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну  справу за позовною  заявою ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду Фрунзенського району м. Харкова про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та про зобов’язання суб’єкта владних повноважень   вчинити певні дії.  

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся  до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України, в якому просив суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, недосплачену щомісячну державну соціальну допомогу   з липня  2007-2009  роки .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» та  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року, має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.  

 Відповідач всупереч Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані  неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії з 2007 року., а також всупереч Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008р. від 22.05.2008 року не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії , за 2007- 2008 рік  і крім цього не сплачувалося підвищення в повному обсязі  і за 2009 рік.

    Відповідач надав заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити. Вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними через  невизначеність на законодавчому рівні   органу на який покладено обов’язок здійснення таких виплат   особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом. Законом України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про   внесення зміни до деяких  законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесені зміни до ст. 6 Закону України № 2195, згідно яким дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі  надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням  Конституційного суду України від 22.05.08 р. ці зміни визнані неконституційними.  В постанові КМ України № 530 від  28.05.08 р. був визначений розмір підвищення  для дітей війни на 2008 рік і вони виконували цю постанову  і виплачували позивачу   з травня 2008 р. по 48,10  грн., а з жовтня 2008 р. по 49,80 грн.

           В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явились, про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних  у справі доказів та виходячи із встановлених обставин справи. Суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Позивач має статус «Дитини війни», що  також  підтверджується   пенсійним    посвідченням  НОМЕР_1 від  24.08.94  року .  

  Враховуючи зазначений статус позивача, він відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

  Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.          

   Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ  у Фрунзенському  районі м. Харкові повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст..6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.    

Таким чином, відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України  на 2007 рік», відповідачем не нараховані та несплачене позивачу підвищення  до пенсії за період з 09 липня 2007 року по грудень 2007 року, яке відповідно до встановленого законодавством розміру мінімальної пенсії за віком повинно складати: у липні  2007 р.- 410,06 грн.  х30%; у серпні, вересні 2007 р. - 410,06 грн.  х 30% х 2 мес.; у жовтні – грудні 2007 р. - 415,11 грн. х 30% х 3 мес.  Всього 742,65 грн.  Згідно наданої довідки, за вказаній  період  УПФУ  у Фрунзенському районі  м. Харкові  підвищення до пенсії позивачу  як дитині війни за вказаний період не нараховувалося.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому  щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком  за  період з 01. 01.08р. по 31.12.2008 р., то суд вважає такі вимоги треба задовольнити частково,  виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту")  до  пенсії  або  щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

  З 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру, що підтверджується довідкою Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському району Харківської області.

 Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п. п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з  22.05.2008 року УПФУ в  Фрунзенському районі м. Харкова повинен був нараховувати та сплачувати  позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп..41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

З 22.05.2008 року відповідач продовжував  здійснювати позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням  п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів.  Згідно наданої довідки позивачу за період з травня  по грудень 2008 р.  було сплачено  390,40 грн.  

Згідно зі ст. 58 Закону України « Про Державний  бюджет України на 2008 рік.» відповідач був повинен нарахувати та виплатити   позивачу підвищення  до пенсії за період з 22.05.08р. по 31.12.2008 р. в сумі  1170,60 грн. (  з травня  - червень 2008 р. – 288,60 грн. / 481 х30% х 2/; липень - вересень 2008 року - 433,80 грн. / 482 х 30% х 3 мес./; за жовтень – грудень 08 р. – 448,20 грн. / 498 х 30% х 3 мес.  

Згідно наданої довідки, за вказаній  період  УПФУ  у Фрунзенському районі  м. Харкові  підвищення до пенсії позивачу  як дитині війни за вказаний період частино  нараховувалося, а саме:  з травня 2008 р.  48,10  грн., з липня 48,20 грн., з жовтня 2008 р. по 49,80 грн. щомісяця. Різниці між виплаченої та не виплаченими сумами складає  780,20  грн. ( 1170,60 грн. – 390,40 грн.  )

Законом України « Про Державний бюджет на 2009 рік»  не внесені зміни до   ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  і тому відповідач повинен  сплачувати 30%  підвищення до пенсії в розмірі прожиткового  мінімуму,  якій  був встановлені в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, а саме 498 грн.

 Згідно наданої довідки пенсійного фонду, позивачу часткове сплачували підвищення до пенсії , а саме, щомісяця   по 49,80 грн. , що за 12 місяців складає  суму 597,60 грн., а треба   1195,20 грн. ( 498 грн. х 12 х 30%)

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення   або відмови в задоволенні позову.

            Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

            За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

    Із заперечень УПФУ в Фрунзенському районі м. Харкова, встановлено, що відповідач не здійснює позивачу зазначених виплат, посилаючись на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.

            З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

 Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України і відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо: щодо призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни ” покладено на УПФУ в Фрунзенському районі  м. Харкові за місцем проживання позивача.

           Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку  на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що відповідач  не виконав своїх повноважень без поважних причини.

             Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань  перед позивачем.

             Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

               Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.    

  Виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Фрунзенському районі м. Харкова  по не виконанню з 09.07.2007 року приписів статті 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»,  яка призвела до  порушення прав позивача на  своєчасне нарахування на отримання  доплати до пенсії.

              У відповідності до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3  ст.94 КАС України.

              На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,   ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

             Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському  районі м. Харкові   про    поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та про зобов’язання суб’єкта владних повноважень   вчинити певні дії.   задовольнити частково.

             Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському  районі м. Харкова по не виконанню приписів статті 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»

               Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в   Фрунзенському  районі м. Харкова нарахувати та сплатити ОСОБА_2 підвищення до  пенсії  передбачену  ст. 6 Закону України « Про соціальний  захист дітей війни»  виходячи  із  мінімальної пенсії за віком,  встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»   за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з  22.05.2008 року по 31.12.2009 року з урахуванням сплачених сум.

                В іншій частині позовних вимог  відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати зі  сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

                Постанова може бути оскаржена повністю або частково до Харківського апеляційного  адміністративного суду  протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі шляхом подання заяви про апеляційне оскарження через Фрунзенський районний суд м. Харкова з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги або шляхом подачі апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

               Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана – після закінчення строку на подачу апеляційної скарги,  у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий