Справа № 2-п-26/2010р.              

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

05 лютого  2010 р

               Фрунзенський райсуд м. Харкова  у складі головуючого судді: Алфьорової Т.М. , за участю секретаря судових засідань Савченко В.Ю  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною  заявою АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі  Харківської обласної  філії АКБ „Укрсоцбанк”  до ОСОБА_2 та ОСОБА_3  про дострокове розірвання договору кредиту та  стягнення  заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до  АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі  Харківської обласної  філії АКБ „Укрсоцбанк”  про визнання договорів недійсними.

встановив:

          Позивач АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі  Харківської обласної  філії АКБ „Укрсоцбанк”   звернувся   до суду з позовом до відповідачів   про дострокове  розірвання кредитного договору та  стягнення заборгованості, посилаючись   на те, що  08.08.2007 р.  з відповідачем ОСОБА_2 був укладений Договір кредиту №  820/1-27/21-03-7/043 .Відповідно до  умов договору,  позичальнику  був наданий кредит  на умовах строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у загальній сумі у розмірі 5000 дол. США.  з оплатою 21 процентів річних із строком користування до 07.08.2009 року. Відповідач взяв на себе  зобов’язання,  щодо погашення кредиту та сплатити відсотків за його користування, а також можливих штрафних санкцій у визначений договором термін, але свої зобов’язання  не виконав у порушення ст. 526 ЦК України.  Станом на 03.06.2009 р. прострочена сума заборгованість складала 13806грн. 05 коп. ( тринадцять тисяч вісімсот шість грн. п’ять коп.), яка складається із  простроченої заборгованості за кредитом 12432 грн.70 коп.; прострочена заборгованість за відсотками 883грн.54 коп., пені 489 грн.81коп.

         Крім цього, в забезпечення зобов’язань відповідача ОСОБА_2 з відповідачем  ОСОБА_3 був укладений  договір поруки № 9820/3-27/21/02-7/360 від 08.08.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_3  зобов’язалися відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором. Статтею 554 ЦК України передбачена відповідальність поручителя у тому ж обсязі, що і боржника і відповідальність наступає солідарно, тому просять стягнути з відповідачів солідарно суму заборгованості, а також додаткові витраті, а саме: судовий збір та за інформаційно - технічне забезпечення  розгляду справи.

         Пізніше  позивач уточнив позовні  вимоги, посилаючись на те, що на 15.12.2009 року заборгованість відповідачів по договору кредиту перед банком  складає у сумі 16891 грн.89 коп., яка складається із простроченої заборгованості за кредитом 13035 грн.59 коп.; прострочена заборгованість за відсотками 1863 грн.79коп., пені 1992грн. 51 коп. Крім цього, просять стягнути з відповідачів судові   витрати.

           Представник відповідачів ОСОБА_2 та  ОСОБА_3 в судовому  засіданні  позов не  визнав і  надав  від імені відповідача ОСОБА_3  зустрічну позовну заяву про визнання договору  кредиту та  договору поруки недійсним. Поясняє при цьому, що дійсно 08.08.2007 року був укладений договір кредиту з  ОСОБА_2 на суму кредиту 5000 дол. США, а також  договір поруки з відповідачем ОСОБА_3, відповідно до якого він як поручитель, зобов’язався солідарно відповідати за виконання ОСОБА_2  зобов’язань за договором кредиту.  Нараховану банком  суму заборгованості відповідачі не оскаржують.  Укладений   договір  кредиту   суперечать положенням ЦК України, а саме ст. 524 ЦК України де вказано,  що зобов’язання  має бути виражено у грошовій одиниці України – гривні, а в додатку № 2 до кредитного договору   вбачається, що сума платежу за кредитом виражена  у доларах США і погашення  кредиту повинно здійснюватися щомісячно рівними частинами також в доларах США. Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Недодержання сторонами  вимог, встановлених ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України  має  наслідком визнання правочину недійсним. Недійсність договору кредиту спричиняє недійсність договору поруки № 820/3-27/21/02-7/360 від 08.08.2007 року, укладеного з ОСОБА_3  Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

          Представник  позивача в судовому  засіданні зустрічний позов не визнав і пояснив, що  відповідно до ст. 628 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Банк виконав умови договору – надав кредитні кошти, а позичальник отримав те, на що він розраховував. Законом України „Про банки та банківську діяльність „ визначено поняття Банку, відповідно до якого це є юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати  залучення коштів у фізичних та юридичних осіб для розміщення цих коштів від власного імені, на власних умовах та на власний ризик. З огляду на те, що банк розміщує залучені кошти на власний ризик, то в кредитних договорах передбачено умови повернення кредитних коштів у тій валюті, що і кредит. Підстав для задоволення позову немає.  

          Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідачів, дослідивши матеріали справи, вважає необхідним первісний позов задовольнити у зустрічному позові   відмовити  з наступних підстав.  

           Відповідно  до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим  для виконання сторонами.

           Згідно зі ст. 526 ЦК України – зобов’язання  має виконуватися  належним чином  відповідно  до умов  договору та  вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

            Відповідно до ст. 1049 ЦК України  позичальник  зобов’язаний  повернути  позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі або речі,  визначені  родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

            Відповідно до ст. 1054 ЦК України – за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірах  та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується  повернути кредит та сплатити проценти.          

             В судовому засіданні встановлено, що сторони АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі  Харківської обласної  філії АКБ „Укрсоцбанк”  та відповідач  ОСОБА_2 уклали  Договір кредиту №  820/1-27/21-03-7/043  від 08.08.2007 року, відповідно до умов якого Банк зобов’язався  надати позичальнику кредит у  сумі  5000 дол. США  строком до 07.09.2009 року, із оплатою 21 відсотків річних з щомісячним погашенням  основної заборгованості по 208,33 дол. США.

             Відповідно до умов кредитного договору ( п.  3.3.5., 3.3.6, 3.3.7),  відповідач ОСОБА_2 взяв на себе  зобов’язання,  щодо погашення кредиту та сплати відсотків за його користування, а також можливих штрафних санкцій у визначені договором термін. Погашати кредит він  повинен  був згідно графіку погашення кредиту і сума сплати визначена в доларах США.

            Відповідачем ОСОБА_2 було порушено зобов’язання стосовно своєчасного повернення сум кредиту та процентів, у зв’язку з чим  виникла  прострочена заборгованість за кредитним договором., яка станом на 15.12.2009 року  складає 16891 грн.89 коп., яка складається із простроченої заборгованості за кредитом 13035 грн. 59 коп.; простроченої  заборгованості за відсотками 1863 грн.79 коп. та  пені у розмірі  1992 грн.51 коп. Цю суму заборгованості відповідачі не оскаржують.

             Для того, щоб відповідач ОСОБА_2 належним чином виконав свої зобов’язання, Банк з відповідачем ОСОБА_3   уклав  договір поруки №  9820/3-27/21/02-7/360 від 08.08.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_3 зобов’язалися відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором.              

            Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки, поручитель  поручається  перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.  Згідно з вказаним договором поручитель зобов’язався відповідати перед  позивачем  за виконання зобов’язань позичальника по кредитному договору  в повному обсязі, як солідарний боржник.

            Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники. У зв’язку з вказаними обставинами відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3  перед позивачем несуть солідарну відповідальність за несвоєчасне виконання зобов’язань. Це передбачено і договором поруки. – п 3.1.2.

          Суд вважає достатніми представлені докази, що підтверджують законність і правочинність вимог позивача.

           Статтею  60 ЦПК України  передбачено, що кожна сторона  зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень.

            Відповідачі не надали до суду ніяких доказів  підтверджуючих виконання  ними обов’язків по кредитному договору за вказаний період і тому з них необхідно стягнути солідарно вказану  заборгованість.

             Відповідач ОСОБА_3 надав зустрічну позовну заяву про визнання договорів недійсними. Підставою для визнання Договору кредиту від 08 серпня 2007 року недійсним вказує на те, що при укладенні Договору кредиту порушені вимоги ст. 524 , ч.1 ст. 203 ЦК України, так як зобов’язання мають бути в грошовій одиниці України – гривні, а не в іноземній валюті, як вказано в договорі.  

         Згідно зі ст. 524 ЦК України, зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці – гривни. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання  в іноземній валюті.

          Згідно з ч.3  ст.  533 ЦК України  - використання іноземної  валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями  допускається у випадках, порядку та умовах, встановлених законом.

          Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

          Банківською ліцензією № 5 від 27.09.1991 року, дозволом № 5-1 Акціонерному  – комерційному банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» надано право  здійснювати банківські операції, визначені ч.1, п.п.5-11 ч.2 та ч.4 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Згідно з додатком до дозволу № 5-1  від 29.12.2001 р. Банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема, вести рахунки клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті, вести кореспондентські рахунки банків (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті на валютному ринку України.

              Згідно ч.ч1, 2, 4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. №15-93 Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом; генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання; індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

            Відповідно до п.2 ст.6 названого Декрету уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію Національного банку України: від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів; мають право від свого імені і на свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам – резидентам.

            З урахуванням викладеного, а також на підставі Дозволу на здійснення банківських та інших операцій, Акціонерний комерційний  банк соціального розвитку «Укрсоцбанк»  має право здійснювати торгівлю іноземною валютою виключно у випадках і у порядку, передбачених Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженим постановою Правління НБУ від 10.08.2005 р. №281.

            Таким чином,  відповідно до вищенаведених  норм статей  192,533,1054 ЦК України,  ст. 2,46.49 Закону України „«Про банки і банківську діяльність», ст.. 1.4. 34 Закону України „ Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг ” не існує правових підстав ставити  під сумнів право банків згідно з отриманими ліцензіями здійснювати кредитування як в національній так і в іноземній  валютах.

Як встановлено в судовому засіданні,  сторони кредитного договору досягли згоди щодо всіх істотних умов останнього.  Банк правомірно надав кредит резиденту в іноземній валюті та встановив плату за користування кредитом у відсотках до суми кредиту з огляду на приписи ст.2, п. п. «в» п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п.1 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п.1. ч.3 Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, Положення по порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на використання окремих операцій.     Позивачу НБУ надано право на здійснення операцій з валютними цінностями , що припускається,   як  право надавати  кошти в кредит в іноземній валюті так і  отримувати їх. У зв’язку з вказаними обставинами,  вимоги відповідача ОСОБА_3  про визнання недійсним кредитного договору на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України, як такого, що суперечить вимогам законодавства, не підлягає задоволенню, а також не підлягає задоволенню і вимоги про визнання договору поруки недійсним.

           У порядку ст. 88 ЦПК України  необхідно стягнути з відповідачів  на користь позивача  додаткові витрати у вигляді  судового збору у розмірі  по 84,45  грн., та по 15  грн. за інформаційно –технічне  забезпечення розгляду справи з кожного . Позивач сплатив за інформаційно –технічне  забезпечення розгляду справи 250 грн., але на момент пред’явлення позову треба було сплатити тільки 30 грн.  Позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з заявою про повернення надмірно сплаченої суми

Керуючись ст.ст. 203, 215, 526,  524, 530, 533 -554, 543,549, 551, 553, 554, 612, 629, 1049, 1054  ЦК України та ст. ст. 10,11,60,88, 209, 212,  214-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

           Позов АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі  Харківської обласної  філії АКБ „Укрсоцбанк»  до ОСОБА_2 та ОСОБА_3  про дострокове розірвання договору кредиту та  стягнення  заборгованості

задовольнити.

           Достроково розірвати договір кредиту № 820/1-27/21-03-7/043 від 08.08.2007 року. укладений між ОСОБА_2 та АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі  Харківської обласної  філії АКБ „Укрсоцбанк».  

           Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова ( ІДН НОМЕР_1)  та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Харкова ( ІДН НОМЕР_2) на користь  АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі  Харківської обласної  філії АКБ „Укрсоцбанк» ( р/р 37392805990001, МФО 351016, ЄДРПОУ 09351014), заборгованість 16891 грн.89 коп. ( шістнадцять тисяч вісімсот дев’яносто одну  грн. вісімдесят дев’ять коп.), яка складається із  простроченої заборгованості за кредитом 13035 грн.59 коп.( тринадцять тисяч тридцять п’ять грн. п’ятдесят дев’ять коп.); простроченої заборгованості за відсотками  -1863 грн.79 коп. ( одна тисяча вісімсот шістдесят три грн. сімдесят дев’ять коп.);  пені  по простроченому кредиту – 1991 грн.51 коп. ( одна тисяча дев’ятсот дев’яносто одна грн., п’ятдесят одна коп. )

          Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3  на користь АКБ соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі  Харківської обласної  філії АКБ „Укрсоцбанк” судовий збір по 84 грн.45 коп. і по 15 грн.  за інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи  з кожного.

В задоволенні зустрічного позову  ОСОБА_3 до АКБ соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі  Харківської обласної  філії АКБ „Укрсоцбанк» про визнання кредитного договору та договору поруки  недійсними відмовити.

              Рішення суду може бути оскаржене  до Апеляційного суду Харківської області  через Фрунзенський районний суд м. Харкова. Заява про апеляційне  оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

             Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

         Рішення суду  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано, якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана – після закінчення строку на подачу апеляційної скарги,  у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

           Суддя