Справа № 2-342/2010р.

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

  16 березня  2010 року  Фрунзенський  районний суд  міста Харкова в складі:

головуючого – судді Бабкової Т.В.

при секретарі   -  Ріяко Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання , -

ВСТАНОВИВ:

            У квітні 2009р.  ОСОБА_1  звернулася до суду з позовом до  ОСОБА_2, посилаючись на наступне.  23.04.2008р.  вона уклала з відповідачкою  нотаріально посвідчений договір довічного утримання , відповідно до  якого  ОСОБА_2  зобов’язувалася  довічно  утримувати позивачку , надаючи  необхідне харчування, одяг та забезпечувати  за нею належний догляд  та необхідну допомогу.    Позивачка в свою чергу  передала у власність  ОСОБА_2 31/100 частину  житлового будинку  з надвірними  будівлями , що знаходяться за адресою  АДРЕСА_1.  Приблизно через  два місяці  з  часу укладення договору  між сторонами  склалися неприязливі  стосунки  стосовно  виконання договору.  ОСОБА_2 обмежувалася  наданням  позивачці  лише продуктів  харчування , які  не задовольняли    її потреби в достатньому  харчуванні  Наприкінці  серпня 2008р.   ОСОБА_2 стала наполягати, щоб  позивачка  поставила підписи  у зошиті, в якому  зазначалося, що  начебто позивача  за умовами  договору довічного утримання  використала  надані   відповідачкою продукти харчування та послуги, що не відповідало дійсності, і позивачка відмовилася ставити свій підпис.  Насправді догляд  та необхідну  допомогу   у вигляді  прибирання будинку, прання білизни , забезпечення ліками, оздоровчими  та  культурно-масовими  заходами, відповідачка взагалі не надавала.  Більшу частину  вищевказаних послуг ОСОБА_1 отримувала від  соціальних робітників, комунальні послуги сплачувала за рахунок  власних коштів , хоча   цей обов’язок  полягав на власникові житла.  В добровільному порядку відповідачка відмовляється  розірвати договір довічного утримання , тому  із вказаними вимогами позивачка вимушена звернутися до суду.  

            В судовому засіданні  позивачка  позов підтримала.  Пояснила суду, що, укладаючи зі своєю сусідкою  - відповідачкою ОСОБА_2 ,  договір довічного утримання, вона гадала, що остання буде її  годувати взамін  передання їй у власність частки  домоволодіння позивачки. Проте  ОСОБА_2  своїх обіцянок не виконала,  позивачку не відвідувала, не допомагала у пранні, прибиранні , придбанні ліків, приготуванні та придбанні  їжі.  Сплату комунальних послуг   позивачка здійснювала  також самостійно. При цьому  ОСОБА_1 не заперечувала , що декілька разів вона  харчувалася вдома у ОСОБА_2 , однак  їжа була виготовлена  з придбаних нею самою за власні кошти  харчів.  Крім того не заперечувала , факт придбання ОСОБА_2  та влаштування в  будинку  позивачки   нових дверей та газового котлу , однак зазначила,що надавала власні кошти  на їхнє придбання.  Позивачка заперечувала, що в наданому  ОСОБА_2 зошиті  про  розмір та види наданих послуг стоїть її підпис.

         Відповідачка ОСОБА_2  проти позову заперечувала. При цьому зазначила,що зі свого боку належним чином дотримувалася  умов договору довічного утримання :  кожного дню  годувала  позивачку у себе вдома ,  інколи ночувала з нею , зробила  ремонт в її частині  будинку , за свій рахунок  замінила двері та колет опалення.  Розмір та види   допомоги, що надавалися  позивачці, вона фіксувала у  зошиті , де   все фіксувалося  власним підписом  ОСОБА_1  В серпні 2009р. її раптово   перестали пускати до позивачки  її родичі, із цього часу  вона  з незалежних від неї причин  припинила виконувати умови договору.

         Заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, дослідивши письмові докази по справі,  суд приходить до висновку  про  те,що позов підлягає задоволенню.

          Як видно з матеріалів справи  і встановлено  судом , 23.04.2008р. ОСОБА_1   уклала  з відповідачкою ОСОБА_2  договір довічного утримання , що був посвідчений  нотаріусом  5-ї Харківської державної нотаріальної  контори  Жидєльовою А.Ю,  згідно з яким передала  у власність ОСОБА_2  належну  на підставі  свідоцтва про  право власності , виданого ЖЕО Жовтневого району м.Харкова від 21.01.1981р. ,  31/100 частину  житлового будинку  з відповідною  частиною надвірних  будівель , розташованих за адресою АДРЕСА_1.

             Аналіз  юридичної природи договору довічного утримання   вказує на те , що змістом  зобов’язань  набувача  у такому договорі є    систематичне  матеріальне  забезпечення  відчужувателя , при цьому  в натурі у вигляді житла, харчування , догляду  та необхідної допомоги.

             Конкретні  елементи матеріального забезпечення   передбачені   п. 7  договору від 23.04.2008р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2  ,  згідно  якому ОСОБА_2   приймала на себе обов’язок   довічно повністю утримувати ОСОБА_1  , надаючи їй необхідне харчування , одяг та забезпечувати  за нею належний  догляд та необхідну допомогу. Вартість  харчування , одягу та необхідної допомоги  встановлено  відповідно до п.8 договору  не менш  мінімальної  пенсії щомісячно.

            Відповідно  до п.1.ч.1 ст.755 ЦК України  договір  довічного утримання  може бути  розірваний  за вимогою  відчужувача, у разі невиконання  або неналежного   виконання  набувачем  своїх обов’язків, незалежно від його вини.  

            П.9 договору від 23.04.2008р. також передбачає право ОСОБА_1   розірвання договору  довічного утримання в випадку  неналежного   виконання  ОСОБА_2 зобов’язань  по вказаному договору.

            Таким чином  підставою для розірвання  договору  утримання є  як повне невиконання  набувачем взятих на себе обов’язків , так і їх неналежне виконання у порівнянні  з умовами договору , при цьому  незалежно від  вини  набувача.

           Судовим розглядом  встановлено, що  після укладення  23.04.2008р. договору  довічного утримання    позивачка  ОСОБА_1 залишилася мешкати в житловому будинку  за адресою АДРЕСА_1.  З пояснень  свідків , допитаних  за клопотанням обох сторін, зокрема  ОСОБА_4 , ОСОБА_5,  ОСОБА_6, ОСОБА_7   встановлено, що  після укладення  зазначеного договору    мали місто  факти  надання   харчування      ОСОБА_8 з боку позивачки.  Проте  кількість ті та якісні  характеристики зазначеного харчування  вказаним особам  не  відомі,  безпосередніми  очевидцями  зазначених подій вони не були,  про ці обставини  довідалися зі слів  самої ОСОБА_1 та ОСОБА_2

           Крім того, свідок ОСОБА_6 підтвердила, що   одного разу влітку 2008р. спостерігала, як  відповідачка  прибирала на території домоволодіння  ОСОБА_1  Вказаний факт підтвердила також   і свідок ОСОБА_9 Крім того  свідки ОСОБА_6 та  ОСОБА_9  свідчили про факт здійснення  окремих ремонтних робот  відповідачкою ОСОБА_2 в будинку позивачки  - зокрема,   переклеюванні шпалер,  заміні газового котлу.   Проте пояснення позивачки, що зазначені роботи  були здійснені за її власні кошти з боку  відповідачки  не спростовані.          

            За таких обставин пояснення свідків  з приводу надання зазначених видів  допомоги , вартість  яких свідкам не відома,  на думку суду не можуть свідчити про належне і систематичне виконання відповідачкою  обов’язків  у межах передбачених п.7 договору від 23.04.2008р.  

            Відповідно до вимог  ч.1 ст.60 ЦПК України  кожна сторона  зобов’язана  довести  ті обставини , на які вона посилається  як на підставу  своїх вимог  та заперечень , крім випадків,  встановлених  ст.61 ЦПК України.

           Заперечуючи проти позову   відповідачка ОСОБА_2  посилалася на   зошит , в якому нею  були відображені   види та  коштовність , систематично наданої  позивачці  допомоги  у вигляді  придбання  продуктів харчування ,  будівельних матеріалів  та товарів побуту, який  за твердженням відповідачки містить підпис  ОСОБА_1 на підтвердження прийняття  зазначеної допомоги.   Проте з боку  позивачки  належність їй зазначеного підпису  в судовому засіданні була  заперечена. З врахуванням наведеного, приймаючи  до уваги, що  вказаний підпис  належним чином не посвідчений  , його належність  позивачці   експертним шляхом з боку  ОСОБА_2 не підтверджений , цей доказ  судом оцінюється критично.    

            Поряд з цим  судом достовірно встановлено, що  після укладення договору 23.04.2008р. комунальні послуги  за утримання  житлового будинку  АДРЕСА_1 , дорече переданого за умовами договору у власність ОСОБА_2 , сплачувалися за власний рахунок  позивачки, фізичну допомогу при цьому їй надавали соціальні працівники. Крім  того , з довідки  Фрунзенського територіального центру  соціального  обслуговування  пенсіонерів  та самотніх  непрацездатних громадян, встановлено , що і після укладання  договору  з   відповідачкою,   соціальними працівниками позивачці  надавалася допомога  також   у вигляді прибирання  приміщення ,  придбання ліків, закупівлі та доставки  продуктів харчування.      

            На підставі наведених вище доказів суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог  ОСОБА_1   про розірвання  договору довічного утримання з ОСОБА_2  від 23.04.2008р.  в зв’язку з неналежним виконанням  відповідачкою своїх обов’язків.

            Судові витрати  розподіляються судом  відповідно до  вимог ст..88 ЦПК України.

           На підставі викладеного , керуючись  ст.208, 209, 212,  213, 214 ,215  ЦПК України , ст.ст. 749,751,755,756 ЦК України,  суд-

                                                            ВИРІШИВ:

           Позов  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання  -  задовольнити.

           Розірвати договір  довічного утримання між ОСОБА_1 та   ОСОБА_2, посвідчений  23 квітня 2008р.  5-ю Харківською державною нотаріальною конторою.

           Стягнути з   ОСОБА_2 на користь  ОСОБА_1   судові витрати по сплаті судового збору  8 грн. 50 коп.  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи 37 грн.50 коп.

           На вказане  рішення  через Фрунзенський районний суд м.Харкова  може бути подано заяву  про апеляційне  оскарження  протягом  десяти  днів з дня   проголошення рішення,  а також  внесена  апеляційна скарга  протягом  двадцяти днів після  подання заяви  про апеляційне оскарження.  

Суддя- підпис