ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/45/20Головуючий по 1 інстанції

Справа №701/655/19 Категорія: 311000000 Костенко А. І.

Доповідач в апеляційній інстанції

Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2020 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - Черкаська обласна організація Товариства Червоного Хреста України;

особа, що подала апеляційну скаргу - Черкаська обласна організація Товариства Червоного Хреста України;

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Черкаської обласної організації Товариства Червоного Хреста України на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 10 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної організації товариства Червоного Хреста України про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

27 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 02 квітня 2013 року вона була прийнята на посаду молодшої медичної сестри Маньківської районної організації Товариства Червоного Хреста в Черкаській області на підставі розпорядження № ЧХ/К - 00110.

02 січня 2014 року позивачку перевели на посаду голови Маньківської районної організації Товариства Червоного Хреста в Черкаській області, на підставі розпорядження № ЧХ/К-00007.

Починаючи з 01 січня 2016 року по 01 жовтня 2016 рік відповідач не виплачував позивачці заробітну плату без будь-яких пояснень та законних на те підстав, чим порушував право позивачки на своєчасне одержання винагороди за працю передбачене ст. 43 Конституції України. Всього станом на 03 жовтня 2016 року відповідач заборгував позивачці 17 262 грн, але виплачувати вказані грошові кошти в добровільному порядку відмовлявся.

15 листопада 2016 року позивачка звільнилась із займаної посади за власним бажанням.

24 січня 2017 року рішенням Маньківського районного суду Черкаської області стягнуто з Товариства Червоного Хреста України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 січня 2016 року по 01 жовтня 2016 року у розмірі - 17 208 грн. Зобов`язано товариство Червоного Хреста України в Черкаській області провести позивачці індексацію нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, за період з 01 січня 2016 року по 01 жовтня 2016 року та компенсувати втрату частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати. Стягнуто з Товариства Червоного Хреста України в Черкаській області на користь позивачки моральну шкоду у розмірі - 1000 грн.

29 березня 2017 року рішенням Апеляційного суду Черкаської області змінено рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 24.01,2017 року, а саме виключено з резолютивної частини рішення вказівки суду щодо зобов`язання товариства Червоного Хреста України в Черкаській області провести ОСОБА_1 індексацію нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 січня 2016 року по 01 жовтня 2016 року та компенсувати втрату частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати. Стягнуто з Товариства Червоного Хреста України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 індексацію нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 січня 2016 року по 01 жовтня 2016 року в розмірі 237 грн. 80 коп. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

27 березня 2019 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду касаційну скаргу Черкаської обласної організації Товариства області від 24 січня 2017 року у незміненій частині та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 29 березня 2017 року залишено без змін.

19 квітня 2019 року позивачці була остаточно виплачена заборгованість по заробітній платі Соснівським відділом державної виконавчої служби м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області, тому вона з урахуванням збільшених позовних вимог просить стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 листопада 2016 року по 18 квітня 2019 року в сумі 56248,92 грн.

10 жовтня 2019 року Маньківський районний суд Черкаської області у складі судді Костенка А.І. з посиланням на положення статей 116, 117 КЗпП України задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнув з Черкаської обласної організації Товариства Червоного Хреста України середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 листопада 2016 року по 18 квітня 2019 року в сумі 56248,92 грн. та судові витрати в сумі 768,40 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, голова Черкаської обласної організації Товариства Червоного Хреста України Гретченко І.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 10 жовтня 2019 року та відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що відповідач не мав можливості виконати рішення суду про стягнення заборгованості із заробітної плати, оскільки 13 червня 2017 року державним виконавцем Соснівського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси Головного управління юстиції в Черкаській області винесено постанову про арешт коштів Товариства Червоного Хреста України в Черкаській області. На арештованих рахунках відповідача було достатньо коштів для виконання вказаного рішення суду та повного погашення заборгованості із заробітної плати. Затримка розрахунку при звільненні позивачки в період з 13 червня 2017 року по 18 квітня 2019 року сталась через бездіяльність державних виконавців Соснівського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси у виконавчому провадженні № 54034991.

Зазначає, що в оскаржуваному рішенні суду відсутні будь-які розрахунки суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та не наведено жодного обґрунтування періоду затримки розрахунку при звільненні позивача.

Крім того скаржник звертає увагу на правовий висновок, викладений у рішенні Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2010 року (справа «Меньшакова проти України») щодо застосування положень частин 1, 2 статті 117 КЗпП України.

Своїм правом на подання відзиву ОСОБА_1 не скористалась.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказане рішення суду відповідає вказаним вимогам.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що 02 квітня 2013 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду молодшої медичної сестри Маньківської районної організації Товариства Червоного Хреста в Черкаській області, на підставі розпорядження № ЧХ/К - 00110.

02 січня 2014 року позивачку перевели на посаду голови Маньківської районної організації Товариства Червоного Хреста в Черкаській області, на підставі розпорядження № ЧХ/К-00007.

15 листопада 2016 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням), згідно з розпорядженням № ЧХ/К00209 від 15 листопада 2016 року.

24 січня 2017 року рішенням Маньківського районного суду Черкаської області у справі стягнуто з Товариства Червоного Хреста України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 січня 2016 року по 01 жовтня 2016 року у розмірі - 17 208 грн; зобов`язано товариство Червоного Хреста України в Черкаській області провести ОСОБА_1 індексацію нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, за період з 01 січня 2016 року по 01 жовтня 2016 року та компенсувати втрату частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати; стягнуто з Товариства Червоного Хреста України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 грн (а.с. 12-14).

29 березня 2017 року Апеляційний суд Черкаської області змінив рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 24 січня 2017 року, а саме: виключив з резолютивної частини рішення вказівки суду щодо зобов`язання товариства Червоного Хреста України в Черкаській області провести ОСОБА_1 індексацію нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 січня 2016 року по 01 жовтня 2016 року та компенсувати втрату частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати; стягнув із Товариства Червоного Хреста України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 індексацію нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 січня 2016 року по 01 жовтня 2016 року в розмірі 237 грн. 80 коп. В іншій частині рішення суду залишив без змін (а.с. 15-19).

27 березня 2019 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, касаційну скаргу Черкаської обласної організації Товариства Червоного Хреста України залишено без задоволення. Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 24 січня 2017 року у незміненій частині та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 29 березня 2017 року залишено без змін (а.с. 20-24).

19 квітня 2019 року позивачці була остаточно виплачена заборгованість по заробітній платі через Соснівський відділ державної виконавчої служби м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області, що не заперечується сторонами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно застосував до спірних правовідносин положення статей 116, 117 КЗпП України.

Так, відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою при звільненні, що працівнику не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а у разі не проведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Матеріалами справи доведено та не заперечується сторонами, що в день звільнення ОСОБА_1 з роботи - 15 листопада 2016 року, відповідачем їй не були виплачені всі належні при звільненні суми, та фактично з нею було проведено розрахунок 19 квітня 2019 року.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум (постанова Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 758/4884/17-ц).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 16 листопада 2016 року по 18 квітня 2019 року.

Розрахунок суми, що підлягає до стягнення слід проводити на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, виходячи із розміру середньоденної заробітної плати.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що розмір середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 в сумі 64,59 грн, розрахований відповідачем, не відповідає вимогам Порядку обчислення середньої заробітної плати.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 листопада 2016 року по 18 квітня 2019 року в сумі 56248,92 грн є обґрунтованим, тому скасуванню чи зміні не підлягає.

Посилання скаржника на те, що несвоєчасна виплата належних ОСОБА_1 розрахункових сум при звільненні сталась через бездіяльність державних виконавців Соснівського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси у виконавчому провадженні № 54034991, не доведені відповідними доказами. Перебування Черкаської організації Товариства Червоного Хреста України у складному фінансово-матеріальному становищі, на що вказує скаржник, також не є підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Посилання скаржника на правовий висновок Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» є безпідставними, оскільки обставини вказаної справи є відмінними від обставин цивільної справи, що переглядається.

Відповідно до статті 375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги Черкаської обласної організації Товариства Червоного Хреста України та залишенні рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 10 жовтня 2019 року у справі, що переглядається, без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Черкаської обласної організації Товариства Червоного Хреста України залишити без задоволення.

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 10 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної організації товариства Червоного Хреста України про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.

Судді Н.І. Гончар

Ю.В.Сіренко

Т.Л. Фетісова