Справа№ 2-241/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 березня 2010 року                                                     м. Марганець

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого                      Хомченко С.І.

при секретарі                     Назаренко А.В.

за участю сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Марганці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про визнання особи  такою, що втратила право  користування  житловим приміщенням,-  

ВСТАНОВИВ:

 Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання особи  такою, що втратила право  користування  житловим приміщенням, вказуючи, що в квартирі №38 будинку №145 по вул Київська в м. Марганець зареєстровані вона та відповідач ОСОБА_2 Вказана  квартира знаходиться на балансі Марганецького МКП “Міськкомунгосп” та є комунальною власністю.

04.04.2008 року шлюб між нею та відповідачем було розірвано.

Рішенням суду від 06.06.2008 року відповідач був вселений  у вказану квартиру. 28.01.2009 року  вона відповідно рішення суду передала ключі від квартири відповідачу при державному виконавцеві. Але відповідач у квартирі не мешкає, а проживає у своїх батьків за адресою: вул. Фестивальна, 40, в м. Марганець.  Причини того, що відповідач не мешкає в квартирі, їй невідомі.

Тому вона просить суд визнати відповідача  втратившим право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог та пояснила, що відповідач ОСОБА_2 є її  колишнім чоловіком, шлюб між ними було  розірвано в 2008 році. З 1986 року вони проживали у ІНФОРМАЦІЯ_1. Після  розірвання шлюбу відповідач проживав у своїх батьків. Згідно рішення суду його було вселено до вищевказаної квартири. 28.01.2009 року вона передала ключі від квартири. В квартирі він не з”явився жодного разу. Перешкод у користуванні квартирою вона йому не здійснює. Він більше шести місяців не проживає у квартирі.

Представник позивача ОСОБА_3 підтримав позивача та наполягає на задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав та пояснив, що він був  прописаний у квартирі АДРЕСА_2 після одруження з позивачем в 1986 році. Шлюб між ними розірвано. В грудні 2008 року він прийшов у квартиру з речами, йому дали ключі від квартири, але речі позивач його викинула і він був вимушений піти.  В січні 2009 року з державними виконавцями він потрапив до квартири, але  родичі позивача його вигнали.  Потім в березні він намагався потрапити до квартири, але не зміг відкрити другі  двері. З січня 2009 року  він сплачує 50% за комунальні послуги. Він багато разів ходив у виконавчу службу та скаржився на позивача, яка не виконує рішення суду і чинить йому перешкоди у вселенні в квартиру. Він не може проживати з позивачем разом в одній квартирі, оскільки між ними постійно виникають сварки і він не може довгий час перебувати у тяжкій психологічній атмосфері.

Представник відповідача ОСОБА_4 підтримує відповідача та просить відмовити у задоволенні позову.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона знає позивача та відповідача. В квартирі №38 будинку №145 востаннє бачила ОСОБА_2 в 2007 році, більше його там не бачила. Вона знає, що його вслеляли, що він має ключі від квартири. Чому він не проживає там, вона не знає. Восени 2009 року ОСОБА_2  приходив до неї, нічого не казав про те, що ОСОБА_1 його не впускає до квартири, казав, що він сплачує комунальні послуги, на позивача не скаржився.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що знає сторони давно, з 1978 року вона проживає в їх будинку. Відповідача давно не бачила. Останній раз бачила відповідача, коли  було вселення його у квартиру. Вона знає, що ключі від квартири у нього є, чому він не проживає - невідомо.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона знає ОСОБА_1 та ОСОБА_2, бо вони сусіди. Відповідача ОСОБА_2 вона бачила у дворі більше року тому. З позивачем вони не розмовляли про те, чому спільно вона не проживає з колишнім чоловіком.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що сторони давно знає. Знає їх проблему. Відповідач скаржився йому, що не міг потрапити до квартири, і вони разом з ним пішли її відчиняти. Але не змогли відчинити другі двері.

Як пояснила свідок ОСОБА_9, відповідача вона бачила, коли той звернувся з заявою 21.11.2009 року, він просив надати йому копію акту від 18.11.2009 року і пояснив, що вона потрібна йому  для звернення до суду з позовом, через десять днів він прийшов знову і вона видала йому акт.  Вона знає про те, що в січні 2009 року був складений акт  про те, що колишня дружина  не чинить йому перешкод, виконавче провадження було закрито як виконане, оскільки відповідач при державному виконавцеві отримав і перевірив всі ключі від квартири, претензій не заявляв.  В акті є підписи ОСОБА_2. Виконавчий лист було повернено до суду, як виконаний. До  жовтня 2009 року ОСОБА_2  до неї жодного разу не звернувся зі скаргами на позивача щодо  невиконання рішення суду.

Вислухавши сторони, їх представників, свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню за наступних підстав.

Згідно ст. 71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім”ї за ними зберігається жиле приміщення  протягом шести місяців.

Як встановлено в судовому засіданні,  сторони  перебували у шлюбі, який розірвано 04.04.2008 році.

Згідно довідки  Марганецького МКП “Міськкомунгосп” від 15.10.2009 року, позивач та відповідач зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Як встановлено судом з пояснень сторін, з моменту розлучення відповідач ОСОБА_2 зібрав свої речі та переїхав жити до своїх батьків на вул. Фестивальна, 40 в м. Марганець.

Згідно рішення Марганецького міського суду від 06.06.2008 року ОСОБА_1 зобов”язано не чинити перешкоди ОСОБА_2 у користуванні квартирою №38 будинку №145 по вул. Київська в м. Марганець.

Відповідно акту від 28 січня 2009 року, складеного державним виконавцем Єгоровою І.В., при примусовому виконанні виконавчого листа,  виданого 28 жовтня 2008 року Марганецьким міським судом про зобов”язання ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 в користуванні квартирою №38 будинку №145 по вул. Київська в м. Марганець, встановлено, що  боржник впустив стягувача до вказаної квартири – відчинив двері квартири, надав згоду у користуванні квартирою, був зобов”язаний не чинити перешкод у користуванні власністю, дав ключі від вхідних дверей, стягувач перевірив відповідість ключів. Акт підписано державним виконавцем, Тодоруками та понятими.

В судовому засіданні встановлено, що  ОСОБА_2 не проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1  з 28.01.2009 року до даного часу.

Даний факт підтверджено поясненнями  позивача, свідків та актом ММКП “Міськкомунгосп” від 14.10.2009 року, згідно якого  ОСОБА_2 за адресою: м. Марганець, вул. Київська, 145/38  не проживає  більше восьми місяців. Акт підписано паспортистами та сусідами.

Суд критично відноситься до пояснення відповідача стосовно того, що позивач чинить йому перешкоди у користуванні квартирою, оскільки він має ключі від квартири, має можливість зайти в квартиру в будь-який час та проживати в ній і дана можливість надавалася йому державним виконавцем. Також відповідач в судовому засіданні не заперечує, що  коли-завгодно він може прийти  в квартиру з речами і проживати в ній. Але в цей же час він пояснює, що позивач створює йому важку психологічну обстановку.

Суд вважає, що зазначені відповідачем підстави неможливості проживання в одній квартирі  разом з позивачем не являються поважною причиною для непроживання в спірній квартирі. Неприязні відносини між колишнім подружжям не обґрунтовують доводи відповідача і це не є перешкодою у користуванні квартирою.

Твердження відповідача стосовно того. що він частково сплачує за комунальні послуги а тому має право на проживання у квартирі не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки сплачувати за послуги він почав після звернення позивача до суду з позовом.

Таким чином, судом встановлено, що  відповідач ОСОБА_2 не проживає  за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2  більше 6 місяців, тобто з  28.01.2009 року без поважної причини, тому  суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 72 Житлового кодексу України, ст. ст.  57, 58, 59, 212, 215 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

     Позовні вимоги  ОСОБА_1  задовольнити.

  Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, таким, що втратив право користування житловим приміщенням – квартирою №38 будинку №145 по вул. Київська в м. Марганець Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Дніпропетровської області через Марганецький міський суд протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним направленням до апеляційного суду копії апеляційної скарги.

Головуючий: