29.01.20

22-ц/812/41/20

Єдиний унікальний номер судової справи: 2-1484/11

Номер провадження: 22-ц/812/41/20 Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2020 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Прокопчук Л.М., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання – Гавор В.Б.,

за участю: представників відповідачів - Татарінова В.П., Сіхарулідзе Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», подану в його інтересах адвокатом Шойко Юрієм Костянтиновичем

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2019 року, ухваленого під головуванням судді – Мельничук О.В., в приміщені того ж суду об о 11 год. 18 хв. по справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

11 серпня 2011 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що між ним та ОСОБА_1 24 липня 2006 року укладено кредитний договір № 014/08-112/50757 за програмою кредитування «житло в кредит на вторинному ринку», відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 33 800,00 доларів США із відсотковою ставкою 12% річних строком на 240 місяців до 24 липня 2026 року.

В забезпечення виконання зобов`язань, 24 липня 2006 року між Банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за умовами якого остання взяла солідарну відповідальність за належне виконання кредитних зобов`язань позичальниці.

Також, з метою забезпечення виконання зобов`язань, 20 липня 2019 року було укладено договір іпотеки, предметом якого є належна ОСОБА_1 двокімнатна квартира АДРЕСА_1 .

У зв`язку з невиконанням позичальницею кредитних зобов`язань, станом на 27 липня 2011 року виникла заборгованість у розмірі 38 496,57 доларів США, що еквівалентно 306 856,16 грн., яка складається із залишку заборгованості за кредитом – 29 701,35 доларів США; прострочена заборгованість по відсоткам – 8 678,05 доларів США, поточна заборгованість за відсотками – 117,17 доларів США, а також пеня – 9 971, 49 грн.

Посилаючись на викладене та на те, що в добровільному порядку відповідачі кредитних зобов`язань не виконують, позивач просив суд стягнути вказану заборгованість солідарно з відповідачів.

Заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 квітня 2012 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 24 липня 2006 року № 014/08-112/50757 станом на 27 липня 2011 року у сумі 406 572,65 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою того ж суду від 07 травня 2019 року заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

30 липня 2019 року представник позивача надав до суду уточнену позовну заяву, в якій просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитом у розмірі 29701,35 доларів США, в тому числі прострочену заборгованість 8 458,90 доларів США.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/08-112/50757 від 24 липня 2006 року станом на 12 липня 2019 року в сумі 29701,35 доларів США (в еквіваленті в національній валюті по курсу НБУ на дату розрахунку становить 776 349,39 грн.)

У задоволенні позову АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/08-112/50757 від 24 липня 2006 року відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду мотивовано тим, що позов Банку до ОСОБА_4 , як позичальниці є обґрунтований, а щодо поручителя - ОСОБА_2 , то позивач звернувся до неї з позовом до суду поза межами встановленого законодавством шестимісячного строку, а відтак задоволенню не підлягає.

В апеляційній скарзі представник АТ «Райффайзен банк Аваль», посилаючись необґрунтованість рішення суду, яке ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачки - ОСОБА_3 - адвокат Татарінов В.П. просив апеляційну скаргу Банку залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників відповідачів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та )або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст.263 ЦПК України ).

Під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або відмовити в позові (ст. 264 ЦПК України).

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що між Акціонерно поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступник ПАТ «Аваль», яке в подальшому змінило найменування на АТ «Аваль» та ОСОБА_1 24 липня 2006 року укладено кредитний договір № 014/08-112/50757 (т. 1 а.с.7-8).

За умовами договору ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом 33 800,00 доларів США зі сплатою 12% річних на строк кредитування 240 місяців до 24 липня 2026 року. Згідно з п. п. 3.1,5.1 вказаного договору сплата кредиту та відсотків здійснюються щомісячно до 15-го числа кожного місяця у валюті кредиту відповідно до графіку погашення кредиту.

Відповідно до Графіку погашення кредиту, який є додатком до кредитного договору, ОСОБА_1 зобов`язана сплачувати в рахунок погашення кредиту рівні платежі в сумі 140,83 доларів США починаючи з серпня 2006 року по липень 2026 року.

24 липня 2006 року між Банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , яка змінила прізвище на ОСОБА_3 укладено договір поруки № 014/08-112/50575/П за умовами якого у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов`язань по кредитному договору, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за повернення сум кредиту, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій (т. 1 а.с.30).

В подальшому, з метою забезпечення виконання зобов`язань 20 липня 2019 року між Банком та позичальницею було укладено договір іпотеки, предметом якого є належна ОСОБА_1 двокімнатна квартира АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.31-32).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ч.1 ст. 533 ЦК України).

Стаття 554 ЦК України встановлює, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до норм ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплаті процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Пункт 6.5 кредитного договору передбачає право Банку достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції у випадках невиконання позичальником умов цього договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту.

Таке стягнення здійснюється за рахунок коштів, майна та майнових прав позичальника, включаючи забезпечення, за умови попереднього (30 днів) повідомлення позичальника рекомендованим листом.

Отже, сторони в кредитному договорі визначили порядок, за умови недотримання якого у позичальника виникає обов`язок дострокового повернення всієї суми кредиту.

У зв`язку з невиконанням позичальницею кредитних зобов`язань щодо сплати кредитних коштів (останній платіж -15 лютого 2009 року), 14 жовтня 2010 року на адресу позичальниці та поручителя Банком рекомендованими листами були направлені вимоги щодо виконання кредитних зобов`язань в повному обсязі у 30 денний термін з моменту одержання вимоги (т. 1 а.с. 33- 34).

Повторно, вимоги аналогічного змісту були направлені на адресу відповідачів ще й 02 серпня 2011 року (т. 1 а.с.16, 29).

Як встановлено судом під час розгляду справи сторони підтвердили про те, що Банком дійсно було повідомлено про дострокове виконання кредитних зобов`язань саме вимогою від 14 жовтня 2010 року.

Наведе свідчить про те, що, пред`явивши вимоги 14 жовтня 2010 року до боржниці та поручителя про дострокове виконання кредитних зобов`язань Банком було встановлено новий строк виконання зобов`язань.

У зв`язку з невиконаннями позичальницею кредитних зобов`язань щодо сплати кредитних коштів утворилась заборгованість, яка згідно наданого розрахунку станом на 27 липня 2011 року становить 38 496,57 доларів США, що еквівалентно 306 856,16 грн. та складається із: залишку заборгованості за кредитом – 29 701,35 доларів США; простроченої заборгованості по відсоткам – 8 678,05 доларів США, поточної заборгованості за відсотками – 117,17 доларів США, а також пені – 9 971, 49 грн. (т. 1 а.с. 11-15).

З урахуванням вставленого положень вказаних вище норм суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з позичальниці ОСОБА_4 на користь АТ «Райффайзен банк Аваль» кредитної заборгованості.

Висновки суду в цій частині судом апеляційної інстанції не перевіряються, оскільки не були предметом апеляційного оскарження.

Що стосується висновків суду відносно вимог Банку до поручителя ОСОБА_3 то слід зазначити наступне.

За змістом ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, чи встановлено договором строк її дії, сплив цього строку - припиняє суб`єктивне право кредитора.

За умовами договору поруки від 24 липня 2006 року сторони встановили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та втрачає свою дію з моменту закінчення забезпеченого ним зобов`язання; при цьому сторони констатують, що строк закінчення цього договору не вказується ними конкретно, так як він визначається моментом повного погашення заборгованості по кредитному договору (п.4.1).

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК). Натомість, календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном (частина друга статті 252 ЦК).

Отже, умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов`язань за основним договором, тобто до настання певної події, не встановлює строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК. Тому має застосовуватися припис частини четвертої кодексу редакції, чинній час виникнення спірних правовідносин, про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явив вимоги до поручителя (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постановах від 24 вересня 2014 року у справі №6-106цс14, від 20 квітня 2016 року у справі №6-2662цс15, від 22 червня 2016 року у справі №6-368цс16, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16, від 14 червня 2017 року у справі № 644/6558/15-ц, а також висновок Великої палати Верховного Суду, викладений у пункті 60 постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11).

Строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК, є преклюзивним, тобто його закінчення є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (висновок Верховного Суду України, викладений, зокрема, у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15).

Вказані висновки викладені Верховним Судом (постанова від 03 липня 2019 року справа №1519/2-3165/11).

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вже зазначалося вище, Банк 14 жовтня 2010 року надіслав ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вимогу про дострокове повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та пені, і саме з цієї дати слід починати відлік шестимісячного строку пред`явлення позову до поручителя (т. 1 а.с. 33-34).

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 05 червня 2019 року справа № 523/3082/14-ц.

Ураховуючи те, що позов до поручителя ОСОБА_3 пред`явлено 11 серпня 2011 року, АТ «Райффайзен Банк Аваль» пропустив шестимісячний строк, визначений ч.4 ст.559 ЦК України, відтак висновок суду про відмову у задоволені позову є вірним.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір поруки не є припиненим з огляду на вимоги ч.4 ст. 559 ЦК України, яка передбачає, що порука припиняється якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову поручителя на увагу не заслуговують, оскільки редакцію вказаної статті було змінено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 03 липня 2018 року № 2478-VIII.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до підстав позову, яким суд відповідно до ст. 89 ЦК України надав належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, рішення суду в оскаржуваній частині, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», подану в його інтересах адвокатом Шойко Юрієм Костянтиновичем залишити без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Крамаренко

Судді: Л.М. Прокопчук

В.І. Темнікова

Повний текст постанови складено 30 січня 2020 року.