№2-299-1/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2010   року   Печерський  районний суд м. Києва в складі :

головуючого   -          судді Кафідової О.В.,

при секретарі  -                    Нечаєвій Ю.Ю., Глібко  Н.В.,

розглянувши  у відкритому судовому   засіданні в м.Києві  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення боргу за договором позики ,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся  з позовом до відповідача та просить суд постановити рішення, яким стягнути з останнього суму боргу  в розмірі 508 851 грн. 00 коп. та 3% річних  від простроченої суми боргу в розмірі 793 грн. 80 коп., посилаючись на те, що відповідачем не виконаний, укладений з позивачем договір позики на суму  169 617,00 гривень, в результаті чого він в силу ст. 625 ЦК України зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Крім того, посилався на те, що відповідно до п. 4.2 договору, в разі неповернення позики в терміни, встановлені договором в повному обсязі, позичальник зобов”язаний сплатити позикодавцеві штраф в двократному розмірі від суми отриманої позики.    

Представник позивача в судовому засіданні уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача суму основного боргу за договором позики  у розмірі 169 617 грн. 00 коп. ,  суму інфляції в розмірі 29 636 грн. 80 коп. , три відсотка річних від простроченої суми за договором позики у розмірі 6 580 грн. 22 коп. та суму штрафу за договором позики в розмірі 339 234,00 гривень, посилаючись на те, що з моменту подачі  первинної позовної заяви пройшло вже більше року, а тому сума позову з урахуванням інфляції та трьох відсотків річних збільшилася.

Відповідач, представник відповідача в судове засідання не з”явилися, будучи належним чином повідомлені про день, час та місце їх проведення, що підтверджується судовими повістками, розпискою представника відповідача про ознайомлення з м.с. (а.с. 126), розпискою – повідомленням про наступне судове засідання (а.с. 143), Газетою “Урядовий кур”єр” від 17.02.2010 року № 30, телеграмами та повідомленнями про вручення поштових відправлень, причини своєї неявки суд не повідомили.

Суд визнав можливим розглянути справу у відсутність відповідача та представника відповідача на підставі наявних в матеріалах справи документах.  

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи приходить до  наступного висновку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

    В судовому засіданні встановлено , що 01.09.2008 між сторонами по справі був укладений Договір грошового займу, відповідно до якого позивач ОСОБА_1 передав відповідачу ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 169 617,00 гривень, а останній зобов’язувався її повернути в строк до 01.10.2008 року, що підтверджується зазначеним Договором та розпискою про отримання коштів (додаток до Договору а.с. 107).

    Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов”язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідач порушив взяті на себе договірні зобов”язання та  до сьогодні не повернув позивачу грошові кошти в сумі 169 617,00 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

В матеріалах справи міститься розписка написана особисто відповідачем про отримання ним у позивача грошових коштів, передбачених Договором позики.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів,  їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Отже, закон визначає, що сплата процентів за позикою має бути передбачена договором, і лише у випадку коли договором передбачена сплата процентів, однак не передбачено їх розмір, то вони мають визначатись виходячи з облікової ставки НБУ.

Відповідно до ст.. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов”язанний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача  на ст. 549 ЦК України при обгрунтуванні позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу за порушення ним грошового зобов”язання, оскільки ст. 625 зазначеного кодексу встановлений вичерпний перелік відповідальності за порушення грошового зобов”язання, а тому позовні вимоги про стягнення з вдповідача штрафу в двократному розмірі від суми позики безпідставні  та з необгрунтовані.

Таким чином суд , оцінивши в сукупності добуті в судовому засіданні докази , вважає необхідним позовну  заяву  в частині стягнення основного боргу за договором, суми інфляції та трьох відсотків річних задовольнити, оскільки позовні вимоги в цій частині обґрунтовані  та доведені в судовому засіданні, а позовну вимогу про стягнення штрафу  залишити без задоволення, як безпідставно заявлену та необгрунтовану

Водночас, оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то у відповідності з вимогами ст.. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1700,00 грн. – державного мита та інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн.

На  підставі  викладеного , керуючись ст. ст. 526, 625, 1046-1048  ЦК України, ст.ст. 10,  60, 88, 131,  208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну  заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення боргу за договором позики –  задовольнити  частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу за договором позики у розмірі 169 617 грн. 00 коп.,  суму інфляції в розмірі 29 636 грн. 80 коп. , три відсотка річних від простроченої суми за договором позики у розмірі 6 580 грн. 22 коп., сплачені при подачі позову  витрати  на інформаційно-технічне  забезпечення розгляду  справи    в сумі  30 грн. 00 коп. та судові витрати в сумі 1 700 грн. 00 коп., всього стягнути – 207 564 грн. 02 коп.

В іншій частині  позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

    Рішення може бути оскаржено до Апеляційного  суду  м. Києва  через Печерський  районний   суд м. Києва .

Заяву про  апеляційне  оскарження рішення  суду   може  бути подано  протягом 10  днів  з  дня  проголошення  рішення  .

Апеляційна  скарга  на  рішення  суду  подається  протягом  20 днів після  подання заяви про апеляційне оскарження .

    СУДДЯ: