Справа № 2-66/2010 р                                                                                                                                                                                                                                                                            

Р І Ш Е Н Н Я

                                                        іменем України

09 березня 2010 року.                  Шаргородський районний суд  Вінницької області

           в складі:    

                  головуючого              судді     Дубчака А.Г.

                  при секретарі                           Рошак К.В.

                  з участю позивача                   ОСОБА_1

                  представників відповідача     ОСОБА_2, ОСОБА_3      

                   розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Зведенівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області про визнання права власності на земельну ділянку за давністю користування розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Зведенівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області про визнання права власності на земельну ділянку за давністю користування та скасування рішення Зведенівської сільської ради 12 сесії 5 скликання від 16 вересня 2008 року в частині не задоволення його заяви про надання йому у власність 0,9164 га. землі і зобов’язання Зведенівської ради приймати лише законні рішення, -  

                                                        В С Т А Н О В И В :

                   23.10.2009 року  ОСОБА_4 звернувся із даним позовом до суду, вказуючи, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Зведенівці Шаргородського району Вінницької області, де прожив все життя та побудував будинок по АДРЕСА_1 в якому мешкає. Біля його будинку в його користуванні знаходиться земельна ділянка розміром 0,9464 га., якою він добросовісно, відкрито і безперервно користується більше 15-ти років, але бажає набути право власності на дану земельну ділянку і тому звернувся до Зведенівської сільської ради із заявою про передачу йому земельної ділянки у власність. Сільська рада 08 червня 2007 року розглянула його заяву на 7-ій сесії 5-го скликання та передала йому у власність земельну ділянку загальною площею 0,56 га. Після цього він знову звернувся до сільської ради із письмовою заявою про надання йому ще 0,40 га. землі, яка знаходиться в його користуванні єдиним масивом із земельною ділянкою 0,56 га., яка передана йому у власність сільською радою. 20 травня 2009 року сільська рада в задоволенні його заяви відмовила, але ніяких мотивів відмови не має, хоча з 16 депутатів було присутніх  лише 8, а прийняли рішення в голосуванні лише 5, які є родичами чи наближеними особами до сільського голови, який перебуває із ним в неприязне них стосунках і таким чином перешкоджає йому мати у власності до 2-х га. землі. На земельну ділянку розміром 0,9464 га. будь-яких обмеження та сервітути відсутні, що підтверджується компетентними висновками, які не були прийняті до уваги, а тому просить позов задоволити.

                   09 лютого 2010 року позивач ОСОБА_4 подав в суд додаткову позовну заяву, якій просить суд рішення Зведенівської сільської ради 12 сесії 5 скликання від 16 вересня 2008 року в частині не задоволення його заяви про надання йому у власність 0,9164 га. землі і зобов’язання Зведенівської ради приймати лише законні рішення скасувати так, як вважає що воно являється незаконним та не обґрунтованим з тих причин, що при його прийнятті не було кворуму, оскільки більшість депутатів на сесії була відсутньою та обмежень для надання йому земельної ділянки не існує, за винятком особистої неприязненої позиції сільського голови.

                    Представники відповідача Зведенівської сільської ради Шаргородського району ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги не визнали і в сукупності суду пояснили про те, що вважають що позивач достатньо забезпечений землею і виділення йому додаткової земельної ділянки створить безпечний прецендент для виділення додаткових земельних ділянок мешканцям села.

                    Заслухав позивача та представників сторін, покази свідка, оглянув матеріали справи та додаткові матеріали в їх сукупності суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково, оскільки :

                    Відповідно до ст.. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

                    Так, згідно ст.. 14 Конституції України, право власності на землю набувається та реалізується громадянами виключно відповідно до закону.

                    Відповідно до ст.. 118 ЗК України, рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

                   Як, слідує з рішення № 64 7 сесії 5 скликання Зведенівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області від 08 червня 2007 року позивачу ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,56 га., в тому числі для будівництва та обслуговування житлових будинків 0,25 га. і для ведення особистого підсобного господарства 0,31 га., відповідно до його заяви від 18.05.2007 року за входящим номером 20. З метою реалізації свого права на земельну ділянку позивач 02.07.2008 року звернувся до сільського голови ОСОБА_3 із заявою про передачу йому у постійне користування 0,40 га. земельної ділянки, якою він користувався, але вона не обліковувалася, на що отримав відмову.

                    Так, рішенням №  12 сесії 5 скликання Зведенівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області від 16 вересня 2008 року, заяву ОСОБА_4 не задоволено через те, що позивачу ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку загальною площею 0,56 га., в тому числі для будівництва та обслуговування житлових будинків 0,25 га. і для ведення особистого підсобного господарства 0,31 га.

                    Дане рішення суперечить ч. 1 п. «б» ст.. 121 ЗК України, оскільки відповідно до її положень громадяни мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 гектара, однак дане право позивача враховано відповідачем не було.

                    Стосовно позовних вимог в частині визнання за позивачем права власності на земельну ділянку розміром 0,9464 га, що розташована в АДРЕСА_1 за давністю користування, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення, оскільки:

                     відповідно до ст.. 116 ЗК України, громадяни набувають право власності на земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК.

                     Як, слідує з ст.. 119 ЗК України, набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальною давністю) мають громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку. Порядок реалізації такого права передбачено шляхом їх звернення до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача земельної ділянки у власність або користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому ЗК.

                     Згідно ч. 1 - 3 розділу ІХ. Прикінцевих положень ЗК України, цей кодекс набрав чинності з 1 січня 2002 року, в зв’язку з чим ЗК України в редакції 1991 року із змінами та доповненнями втратив чинність, а закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності ЗК України, діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

                     Суд критично оцінює і до уваги не приймає доводи представників відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що вважають що позивач достатньо забезпечений землею і виділення йому додаткової земельної ділянки створить безпечний прецендент для виділення додаткових земельних ділянок мешканцям села, оскільки вони суперечать зібраним по справі доказам та чинному законодавству.

                     Таким чинном, враховуючи дані обставини справи, в тому числі те, що тодішнім ЗК України порядок набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальною давністю) передбачений не був, суд вважає, що положення ЗК України в цій частині набирають чинності із 01 січня 2017 року, в зв’язку з чим в цій частині позовних вимог слід відмовити, а тому, -

                     Керуючись ст.ст. 5-10; 13-15; 60; 88; 213-215; 218 ЦПК України; ст.. ст.. 118, 119, 121 ЗК України,  ст.. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», суд,-

В И Р І Ш И В :

                      Позовну заяву ОСОБА_4 задоволити частково.

                      Рішення 12 сесії 5 скликання Зведенівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області від 16 вересня 2008 року про відмову в задоволенні заяви про надання ОСОБА_4 у постійне користування земельної ділянки в розмірі 0,40 га. скасувати.

                      В задоволенні позовних вимог в іншій частині – відмовити.

                      Стягнути із Зведенівської сільської ради Шаргородського району Вінницької області судовий збір на користь держави в розмірі 51 гривні та на користь ОСОБА_4 19 гривень сплачених ним в рахунок витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  

                       Заяву про апеляційне оскарження рішення суду можна подати протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення суду, а апеляційну скаргу протягом 20-ти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду.

                        Головуючий: