Справа № 2а-9/2010
П О С Т А Н О В А
Іменем України
09 лютого 2010 року. Шаргородський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого : судді Дубчака А.Г.
при секретарі Рошак К.В.
за участю поз-ча ОСОБА_1
пр-ка відповідача Горобець Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі про зобов’язання вчинити дії по перерахунку та виплаті недоотриманої щомісячної суми підвищення до пенсії як дитини війни та поновлення пропущеного строку для звернення до суду,-
В С Т А Н О В И В :
04.01.2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі про зобов’язання вчинити дії по перерахунку та виплаті недоотриманої щомісячної суми підвищення до пенсії як дитини війни та поновлення пропущеного строку для звернення до суду, вказуючи, що відповідно до ст.. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18.11.2004 року, він є дитиною війни і згідно ст.. 6 цього Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, але в 2006-2007 роках таке підвищення йому не виплачувалося так, як Верховна Рада Законом України № 489-V від 19.12.2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» п. 12 ст. 71 призупинила дію ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Однак, Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року по справі № 1-29/2007 визнав таким, що не відповідають Конституції України положення п. 12 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та п. 3 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік». В зв’язку з цим, а також тим, що про належні йому виплати його повідомлено не було і про факт порушення його прав йому стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України 22.05.2008 року то просить суд прийняти до уваги, що внаслідок загального слабкого здоров’я та похилого віку він дуже обмежений в можливості отримувати будь-яку інформацію, в тому числі відомості щодо змін у законодавстві, а також через те, що він не передплачує центральної преси і не зміг вчасно дізнатися про вищевикладені обставини, просить суд відновити пропущений строк для звернення за захистом порушених прав за 2006-2007 роки.
Представник відповідача Горобець Ю.С. позовні вимоги не визнала і суду представила свої заперечення та письмові заперечення начальника УПФ України у Шаргородському районі О.Г. Мельника, з яких в сукупності слідує те, що позивач пропустив строк звернення до суду передбачений ч. 2 ст. 99 КАС України, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України і його твердження, що про факт порушення права на державну соціальну допомогу, позивачу стало відомо в силу правової необізнаності та звернення до суду лише після висвітлення зазначених подій в пресі, не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на те, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни» набрав чинності 01.01.2006 року та був опублікований у Відомостях Верховної Ради за 2005 рік № 4, чим доведений до відома населення. Крім того, позивач щомісячно отримував пенсію і не міг не знати про розмір пенсії, що виплачувалася. В даному випадку позивач звернувся до суду 15.12.2009 року. Крім того, відповідно до п. 5 листа Вищого адміністративного суду України від 25.07.2007 року № 09.1-22/688, ст.. 100 КАС України визначає наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду і є спеціальною по відношенню до ст.. 99 КАС України, яка визначає ці строки, тому ст.. 102 КАС України не застосовується при вирішенні питання про поновлення строків звернення до адміністративного суду і відповідно до ст.. 100 КАС України додається заява. Відповідно до ст.. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно ст.. 23 БК України, передбачено, що управління Пенсійного фонду може здійснювати з бюджету будь-які бюджетні зобов’язання та платежі лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом про Державний бюджет, однак законами про Державний бюджет на 2006-2007 роки підвищення до пенсії у 2006-2007 роках дітям війни не були передбачені. Після винесення Конституційним Судом України 09.07.2007 року № 6-рп/2007, урядом не прийнято жодного нормативно-правового акту, отже УПФ України у Шаргородському районі не мало законних підстав та фінансування виплати вищезгаданої надбавки. Після винесення рішення Конституційним Судом України, Кабінет Міністрів України 28.05.2008 року виніс Постанову № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка є єдиним нормативним актом, що регулює дане питання. Також просять звернути увагу на те, що не можуть бути задоволені позовні вимоги про стягнення з управління недоплаченої щомісячної соціальної допомоги до пенсії в сумі 4 887,90 грн. з огляду на те, що при розрахунку невиплаченої, на думку позивача, щомісячної державної соціальної допомоги, позивач не правильно застосовує чинне законодавство, керуючись ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зазначаючи, що мінімальна пенсія встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність, при цьому розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, та не може застосовуватися для розрахунку підвищень для пенсії. Крім того, Конституційний Суд також підтверджує таке твердження у своїй ухвалі № 27-у/2009 від 19.05.2009 року у справі № 2-25/2009, де зазначає, що у ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком – виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим Законом. Оскільки, фінансування ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» проводиться з Державного бюджету, а не з бюджету Пенсійного фонду, тому підстав для зобов’язання управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі до вчинення дій по перерахунку та виплаті щомісячної суми підвищення як дитині війни не має. На сьогоднішній день, позивачу виплачується соціальна допомога в розмірі 49,80 грн., виходячи з розмірів зазначених п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року. До того ж позовна заява, яка містить зобов’язання управління в подальшому проводити щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не може бути задоволена судом, оскільки суд не наділений повноваженнями на прийняття з приводу майбутніх правовідносин і тому позовні вимоги не можуть бути задоволенні.
Заслухав позивача та представника відповідача, оглянув матеріали справи та додаткові матеріали в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, оскільки, як слідує із ст.. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначенні та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни». Зокрема, ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року № 2195-ІV, відновленої Законом України № 3367- ІV від 19.01.2006 року так, як зміну статті визнано не конституційною згідно Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 (v010p710-08) від 22.05.2008 року), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України, «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється
у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Ст.. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність і до яких прирівнюється мінімальна пенсія по віку, за якою позивачу слід здійснювати нарахування соціальної допомоги, як дитині війни з 1 листопада 2009 року було збільшено до 573 гривень.
Із зібраних по справі доказів встановлено те, що позивач ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і за станом на 2 вересня 1945 року не досяг 18-ти років та відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни і має право на соціальний захист дітей війни визначений цим Законом, в тому числі на державну соціальну підтримку, зокрема на підвищення до пенсії в розмірі 30 %.
Що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_1 виданого на ім’я позивача Шаргородським РВ УМВС України у Вінницькій області від 13.02.1996 року, довідкою НОМЕР_3 від 16.01.2006 року управління праці та соціального захисту населення у Шаргородському районі, матеріалами пенсійної справи НОМЕР_2 та іншими (а.с. 5, 6, 8,).
Таким чином, виходячи із положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік від 26.12.2008 року № 835-VІ, розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2009 року складав 498 гривень, а відповідно до Закону України № 1715-VІ (1715-17) від 06.11.2009 року) з 01.11.2009 року – 573 гривні, в зв’язку з чим недоплати за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року складають 1 240,20 гривень (498 грн. х 30% - 49,80 грн. х 10 міс.) + (573 грн. х 30% - 49,80 грн. х 2 міс.).
Стосовно вимог про перерахунок та виплату недоотриманої щомісячної суми підвищення до пенсії як дитини війни за період з 2006 року по 2008 роки включно, суд враховує те, що позивач пропустив строк для звернення до суду про порушення свого права в цій частині і в зв’язку з тим, що доводів про поважність причин пропуску даного строку суду не навів ухвалами Шаргородського районного суду від 20 січня 2010 року та 08 лютого 2010 року в поновленні пропущених позивачем строків для звернення до суду за захистом своїх порушених прав відмовлено.
Відповідно до ст.. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо цього на цьому наполягає одна із сторін.
Як, слідує із показів представника відповідача Горобець Ю.С. та письмових заперечень начальника УПФ України у Шаргородському районі О.Г. Мельника, вони наполягають на відмові у позові в цій частині.
Крім того, відповідно до п. 1 розділу IV «Прикінцеві положення» Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15), цей Закон набрав чинності з 01.01.2006 року. Пунктом 17 ст. 17 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», з метою проведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2006 рік дію ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України № 3367-IV від 19.01.2006 року (3367-15) до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (3235-15) внесені зміни, відповідно до яких п. 17 ст. 77 виключено, а ст.. 110 викладена в такій редакції: установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст.. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01.01.2006 року, а статтею 6 у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Закони України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року (3235-15) та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (3235-15) від 19.01.2006 року не були визнані неконституційними та діяли протягом 2006 року. Оскільки до 19.01.2006 року дію ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, а пізніше Кабінет Міністрів України так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії дітям війни й ці пільги фактично запровадженні не були, то у 2006 році відповідач не мав підстав проводити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Що ж до підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік. Про те, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/20-007 від 09.07.2007 року положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням ст.. 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними), але через те, що механізм даних доплат також не був впроваджений то, право на отримання таких виплат у позивача виникло лише з 09.07.2007 року. Однак він, дізнавшись про порушення свого права, як свідчить з його доводів у жовтні – грудні 2008 року, хоча міг дізнатися і раніше з публікацій в пресі та в управлінні Пенсійного фонду України у Шаргородському районі, але звернувся до суду із позовом про порушення своїх прав лише 04 січня 2010 року і доводів про поважність причин пропущення строків для звернення до суду не навів, а тому є всі підстави для відмови у позові за період з 2006 року по 2008 рік включно, а також по 04 січня 2009 року, тобто в межах строку до одного року з дня звернення до суду.
Суд критично оцінює доводи представника позивача Горобець Ю.С. та начальника УПФ України у Шаргородському районі О.Г. Мельника в частині відсутності коштів в бюджеті України на 2007 рік та повноважень Пенсійного фонду здійснювати будь-які бюджетні зобов’язання та платежі лише за наявності відповідного бюджетного призначення, нормативно-правової бази, яка регулює дане питання, невірного застосування позивачем чинного законодавства при визначенні розміру даних соціальних доплат та повноважень суду щодо прийняття з приводу майбутніх правовідносин, які не настали, а також посилання на про повне погашення даної соціальної допомоги згідно розпоряджень начальника управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області без номера та дати про перерахунки пенсій у зв’язку з уточненням розрахункових показників за вересень 2008 року з 01.01.2009 року; з 01.04.2009 року та 01.11.2009 року, позивачу було встановлено надбавку в твердій грошовій сумі в розмірі 49,80 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ 3 355 від 14.04.2009 року, оскільки вони суперечать вище зазначеним чинному законодавству та зібраним по справі доказам. Є непереконливими так, як Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України № 121/2001 р. (121/2001) і здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (1058-15) рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсій приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів і обов’язок по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії позивачу, передбаченого ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладається на відповідне територіальне управління Пенсійного фонду України, за його місцем проживанням, яким в даному випадку є відповідач. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ 3 355 від 14.04.2009 року, де в п. 8 установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня – 48,1 гривні, з 1 липня – 48,2 та з 1 жовтня – 49,8 гривні, оскільки розмір соціальної допомоги суперечить чинному законодавству, зокрема: ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18.11.2004 року, яка дає позивачу право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється
у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, які являються постійними законами і мають перевагу над тимчасовими законами такими, як закони про Державні бюджети, в тому числі ст.. 71 Закону України Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», яким Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу через, що звільнення держави навіть частково від її Конституційного обов’язку щодо реалізації права громадян на соціальний захист не допускається і являється не правомірним, а тому, -
Керуючись ст.ст. 1 - 21, 23, 70, 71, 94, 99, 100, 102, 122, 158 - 163, 170 КАС України, ст.ст. 46, 152 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист» дітей війни», ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 - задоволити частково.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із підвищенням її до 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18 листопада 2004 року, як дитині війни, та провести відповідні виплати за період з 04 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
В задоволені позову в іншій частині - відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10-ти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.. 160 КАС України з дня складення її у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий: