копія

Справа № 2-709/2010р

 ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ИМЕНЕМ УКРАЇНИ

  09 лютого     2010  року   місто Саки

Сакський   міськрайонний  суд  Автономної Республіки  Крим  у складі:  

Головуючого, судді: Асанова Е.Н.,

при секретарі: Легкій Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за позовом  ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вішва Ананда»  про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення та  відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні  2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Вішва Ананда»  про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення та  відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 01 березня 2007 року по 31 серпня 2009 року перебував у трудових відносинах з відповідачем.  Наказом №249-к від 20 серпня 2009 року  позивача було звільнено з посади спеціаліста по біотехнологіям на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України – за угодою сторін.

Відповідач у порушення  вимог законодавства при звільненні з позивачем не розрахувався, фактичний розрахунок був здійснений 25 вересня 2009 року. Позивач також вказує, що затримкою розрахунку йому була заподіяна моральна шкода, яка пов’язана з стражданнями позивача, втратою нормальних життєвих зв’язків, що  потягло додаткових зусиль для організації життєвих стосунків позивача та членів його родини, відсутністю  коштів для  нормального харчування, розшуком коштів на здійснення необхідних платежів, Позивач був вимушений змінити склад життя, що призвело до душевних страждань, він втратив спокій і сон, погіршилось його самопочуття.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача 4617 гривень 50 копійок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 179 гривень 93 копійки витрат, пов’язаних з забезпеченням доказів, 200 гривень витрат на правову допомогу, а також 10100 гривень у відшкодування моральної шкоди.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засіданні не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 224 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши  матеріали справи, перевіривши доводи позовної заяви та заслухавши пояснення  позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судом встановлено, що 01 березня 2007 року позивач був прийнятий відповідачем на роботу на посаду  заступника менеджера з питань регіонального розвитку.  Наказом №249-к від 20 серпня 2009 року позивача було звільнено з посади спеціаліста по біотехнологіям  з  31 серпня 2009 року на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України – за угодою сторін. Пунктом 3 зазначеного наказу, була передбачено додатково провести нарахування та виплатити позивачу компенсацію в розмірі місячної плати за вересень.  Зазначені обставини підтверджуються відповідними записами у трудовій книжці позивача та копією наказу від 20 серпня 2009 року.

Як пояснив позивач у судовому засіданні, заробітна плата відповідачем перераховувалась безготівково на його рахунок  в  ВАТ «Кредитпромбанк» на так звану зарплатну картку. Згідно витягу по рахунку, виданого ВАТ «Кредитпромбанк» 06 жовтня 2009 року за №962/35-б.б.-35,  на рахунок позивача було зараховано: 08 вересня 2009 року -3533,03 гривень; 11 вересня 2009 року 6194,66 гривень; 25 вересня 2009 року -2016,93 гривень.

Таким чином, відповідач фактично розрахувався з позивачем 25 вересня 2009 року.

Згідно, частини 1 статті 116 та частини 1 статті 117 Кодексу законів про працю України, п ри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючі, що позивач з посади був звільнений 31 серпня 2009 року, а відповідач фактично розрахувався з ним 25 вересня 2009 року, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення середнього заробітку  за час затримки розрахунку.

На підставі пункту 2 Порядку  обчислення середньої заробітної плати, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, у випадках затримки розрахунку при звільненні середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Із довідки №116 від 03 вересня 2009 року виданої відповідачем, вбачається що за липень-серпень 2009 року заробітна плата позивача склала 11082,09 гривень і  за цей період ним фактично відпрацьовано 60 днів. Відтак, його середньоденна заробітна плата склала 184,7 гривень (11082,09 гривень:60 днів=184,7 гривень).

 Оскільки час затримки розрахунку при звільненні склав 25 днів,  виплаті підлягає -4617,5 гривень (25 днів х 184,7 гривень=4617,5 гривень).

Суд також знаходить обґрунтованими позовні вимоги про стягнення 179,93 гривень витрат, пов’язаних з забезпеченням доказів і 200 гривень витрат на правову допомогу, оскільки в матеріалах справи є оригінали документів, що підтверджують  їх сплату позивачем. Зокрема, квитанція №345_2  від 06 жовтня 2009 року про сплату позивачем  30 гривень ВАТ «Кредитпромбанк» за одержання витягу що руху грошових коштів на рахунку,  квитанція від 06 жовтня 2009 року про сплату позивачем 149,93 гривень за пальне для поїздки  в банк  для одержання вказаного витягу із міста Саки в місто Сімферополь та назад, а також квитанція до прибуткового касового ордеру від 23 жовтня 2009 року про сплату позивачем 200 гривень за правову допомогу.

Позовні  вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Згідно статті  2371 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Під час судового розгляду справи позивач не надав суду  жодного безсуперечного доказу заподіяння йому моральної шкоди, яка пов’язана  затримкою відповідачем  розрахунку  при звільненні. У судовому засіданні позивач посилався на втрату нормальних життєвих зв’язків, що вимагає від нього додаткових зусиль, пов’язуючи  це зі звільненням. Але позивних вимог про поновлення на роботі позивач до суду не пред’являв.   Крім того, суд приймає до уваги, що відповідач розрахувався з позивачем у добровільному порядку, протягом 25 днів, до звернення позивачем до суду з цим позовом, і платежі були проведені за незначний проміжок часу:   08,11,25 вересня 2009 року. На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про відсутність  моральних страждань   позивача несвоєчасним розрахунком з ним  відповідачем.

Враховуючі наведене, на підставі статей 116,117,2371   Кодексу законів про працю України, керуючись ст.ст.  10,60,88,209,212-215,224-226 Цивільного процесуального кодексу України

ВИРІШІВ:

Позов ОСОБА_3 -  задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вішва Ананда»   на користь ОСОБА_3 4617 гривень 50 копійок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 179 гривень 93 копійки витрат, пов’язаних з забезпеченням доказів, 200 гривень витрат на правову допомогу, а всього  4997 гривень  43 копійки (чотири тисячі дев’ятсот дев’яносто сім гривень сорок три копійки).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вішва Ананда»   у дохід Державного бюджету 51 гривну судового збору та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим шляхом подачі  через Сакський міськрайонний суд АРК заяви про апеляційне оскарження у десятиденний строк з дня проголошення рішення і подання після цього протягом  двадцяти  днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти  днів з дня отримання його копії.    

Суддя         /підпис/                                Е.Н.Асанов