ПОСТАНОВА
ИМЕНЕМ УКРАЇНИ копія
Справа № 2а-1313/2010р.
09 лютого 2010 року місто Саки
Суддя Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим Асанов Е.Н., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Саки Автономної Республіки Крим про зобов'язання нарахувати щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та стягнення не нарахованих та невиплачених сум, -
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Саки Автономної Республіки Крим про зобов'язання нарахувати щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та стягнення не нарахованих та невиплачених сум.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка є пенсіонером за віком і має пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, у тому числі на передбачену статтею 6 Закону України «Про соціальній захист дітей війни» від 18.11.2004 р. №2195-IV (далі – Закон №2195-IV) щомісячну державну соціальну допомогу, підвищену на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вважаючи, що відповідач нараховує їй підвищення пенсії у меншому розмірі, ніж передбачено вказаною нормою закону, позивач просив суд зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити 4226,40 гривень недоплаченої щомісячної допомоги за 2007-2008 роки та 8 місяців 2009 року, а також зобов’язати відповідача виконувати начислення щомісячної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату у 2009 році. Позивачка також просив суд поновити пропущений строк для звернення до суду, посилаючись на те, що про порушення своїх прав вона дізналася із засобів масової інформації.
Позивачка та представник відповідача, у судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, подали до суду письмові заяви, в яких просили суд розглянути справу у їх відсутності.
На підставі частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, оскільки всі особи, яки беруть участь у справі, заявили клопотання про розгляд справи у їх відсутності.
Представник відповідача у письмових запереченнях, посилаючись на те, що позивачем був пропущений річний строк для звернення до адміністративного суду, наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку. В запереченнях також вказується що, позивачу як пенсіонеру за віком нараховувалась та виплачувалась надбавка до пенсії як дитині війни на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року. Кошти на виплату спірної надбавки мають надходити з Державного бюджету України, яких у повній мірі на виплату надбавки не вистачає, а тому за рахунок бюджету Пенсійного Фонду України не можливо виплачувати надбавку, оскільки це буде нецільовим використанням коштів. Крім того, статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, однак він застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. З цього відповідач робить висновок, що зазначений мінімальний розмір пенсії за віком для перерахунків чи підвищення пенсій він не застосовується. У законодавстві наявна прогалина щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком з огляду на застосування Закон №2195-IV, а так само відсутній механізм реалізації цього Закону. Виходячи із зазначеного, відповідач вважає, що він діяв в межах своїх повноважень та не порушив вимоги чинного законодавства України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи позовної заяви та заперечень відповідача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується паспортом громадянина України, виданого відповідним органом, тобто станом на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років, і тому, відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" являється особою, яка має пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України для дітей війни, в тому числі й право на підвищення пенсії на тридцять відсотків мінімальної пенсії за віком, яке передбачено статтею 6 зазначеного Закону №2195-IV.Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 та довідки Управління ПФУ в м. Саки № 06-06/17 від 05.01.2010 року позивачці призначена пенсія за віком та їй щомісячно нараховувалась та виплачувалась надбавка до пенсії як дитині війни з розрахунку її підвищення на 10 відсотків від прожиткового мінімуму до 31 жовтня 2009 року, а у листопаді-грудні 2009 року виплачувалось 49,80грн.
Пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Однак Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-1V "Про внесення змін до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачено абзацом сьомим статті 5 Закону №2195-IV, запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Цей Закон був опублікований 22 березня 2006 року набрав чинності 2 квітня 2006 року.
Тобто з 2 квітня 2006 року стаття 6 Закону №2195-IV знову почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як визначив законодавець, могло здійснюватися лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не приймалися. Таким чином, встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-У "Про Державний бюджет України на 2007 рік", було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до стати 6 Закону N 2195-IV виплачується особам, яки є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано неконституційними положення пункту 12 стати 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії на 2007 рік стати 6 Закону № 2195-IV.
Таким чином, із 1 січня по 9 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи статті 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-У "Про Державний бюджет України на 2007 рік" як такі, що прийняти пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою - статтею 6 Закону № 2195-IV.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону №2195-IV, тобто з часу прийняття цього рішення відновлено право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI " Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України " внесено зміни до Закону N 2195-IV та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гаранти їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів". Зазначені зміни и набрали чинності з 1 січня 2008 року.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсій дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, із 1 січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ". Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року №2195-IV, поновили свою дію з 22 травня 2008 року. Отже, з цієї дати особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно частин 3 та 4 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до «Положення про Пенсійний фонд України », затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Згідно абзацу 1 пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року за №121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій та інших соціальних виплат. Відтак, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої статтею 6 Закону №2195-IV покладено на відповідача.
Щодо вимог позивачки про поновлення строку звернення до адміністративного суду необхідно зазначити наступне. Частиною 2 статті 99, пункту 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Посилання позивачки на те, що про порушення своїх прав вона дізналася після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації, суд знаходить необґрунтованими, оскільки всі закони та підзаконні нормативні акти, а також рішення Конституційного Суду України, які регулюють данні спірні правовідносини були офіційно опубліковані у відповідних друкованих засобах масової інформації, отже є такими, що публічно оприлюднені. Оскільки у письмових запереченнях відповідач наполягав на відмові у задоволенні позову в частині вимог, яки були заявлені позивачем з пропуском встановленого законом строку для звернення до адміністративного суду, і доказів того, що вказаний строк був пропущений з поважних причин, позивач суду не надав, суд не знаходить підстав для поновлення позивачці вказаного строку, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Враховуючі, що позовна заява була подана до суду 13 листопада 2009 року, на підставі частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, порушене право позивачки підлягає захисту з 13 листопада 2008 року.
На підстави того, що призначення пенсії, підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій та інших соціальних виплат входить до повноважень відповідача, суд вважає що, саме відповідач має нарахувати та виплатити позивачу невиплачені сумі.
Щодо визначення кінцевого строку захисту прав позивачки, суд вважає, що він має бути визначений у межах заявлених позовних вимог, тобто 31 грудня 2009 року.
Щодо розрахунків сум, які підлягають бути виплачені позивачці, суд виходить із наступного. Згідно статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», статті 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», статті 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20 жовтня 2009 року №1646-VI прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2008 рік встановлює: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня -481 гривня, з липня -482 гривні, з жовтня 2008 року по 31 жовтня 2009 року - 498 гривень, з 1 листопада 2009 року - 573 гривень, з 1 січня 2010 року - 695 гривень.
Відповідачем щомісячно нараховувалась та виплачувалась позивачці надбавка до пенсії, як дитині війни, з розрахунку її підвищення на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,: за травень-червень 2008 року - 48,10 гривень; за липень-вересень 2008 року - 48,20 гривень;з жовтня 2008 року по жовтень 2009 року -49,80 гривень. З 01 листопада 2009 року по 31 грудня 2009 року, позивачу виплачувалось вказана надбавка у сумі 49,8 гривень, щомісячно.
Адміністративний суд може лише визнавати дії суб'єктів владних повноважень незаконними та покласти обов'язок на відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону за відповідний рік, і не є уповноваженим органом проводити розрахунок суми заборгованості. Тому суд вважає неможливим зазначити конкретний розмір сум, які підлягають стягненню з відповідача.
Відсутність бюджетних-коштів не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, не приймається до уваги.
Враховуючі наведене, на підставі статей 64, 152 Конституції України, статей 3, 6, Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, рішення Конституційного Суду України № 10 р-п/2008 від 22 травня 2008 року, статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», статті 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», статті 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20 жовтня 2009 року №1646-VI, керуючись статтями 11,70, 71, 122,160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Саки АР Крим провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 невиплачену надбавку до пенсії із розрахунку її підвищення на 30 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 13 листопада 2008 року по 31 грудня 2009 року.
У задоволенні решти позовних вимог та поновленні строку для звернення до адміністративного суду - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1,70 грн..
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Сакський міськрайонний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови – з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 КАС України.
Суддя /підпис/ Е.Н.Асанов