Справа № 2а-1337/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

    11 березня 2010 року     Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого-судді      Чернявської Л.М.,

при секретарі           Бурлаченко Д.О.,

за участю:  (учасники процесу не з’явились)

розглянув  у  відкритому  судовому  засіданні  в залі засідань суду в  місті  Одесі  справу  за  позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про визнання відмови відповідача виплатити щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни та вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси (далі - УПФ) про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити на її користь недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 2006 року по 31 жовтня 2008 року включно, суму 3900 гривень 00 копійок та просить зобов’язувати відповідача нарахувати та виплатити цю суму, як дитині війни. Перерахувати пенсію з 1 січня 2009 року з врахуванням трудового стажу та 30 % надбавки, як дитині війни.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що вона належить до соціальної групи дітей війни та відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (далі Закон) має право на отримання щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак, відповідач, у порушення закону перерахунок пенсії не здійснив, тому вона звернулась до суду за захистом своїх законних прав та інтересів.

           Позивачка в судове засідання не з’явилася, до суду надійшла ії заява про розгляд справи за ії відсутністю.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, до суду надійшла письмова заява представника відповідача з проханням розглянути справу за його відсутністю.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи дії (бездіяльність) відповідача, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи повинні діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб,  що передбачені Конституцією і Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Матеріалами справи встановлено, що позивачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є громадянкою України, пенсіонерка, що підтверджується її паспортом та пенсійним посвідченням, а з 30.06.2006 року отримала статус «дитини війни» та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Приморському районі м.Одеси  і отримує пенсію.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року №3235-IV, дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року №2195-IV на 2006 рік зупинено. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року №3367-IV, п.17 ст.77 вказаного Закону виключено, а ст.110 викладено в новій редакції, згідно якої пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року №2195-IV, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Однак протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно-правових актів не видавалось і положення ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» в зазначеній частині нереалізовані.

Таким чином, у 2006 році позивач не мала правових підстав для нарахування підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитина війни, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. N 489-У.

Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VI  підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Зазначені зміни згідно з рішенням Конституційного cуду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з дати ухвалення рішень Конституційним судом України, вищевказані норми Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратили чинність, а, отже, з цього часу відновлено дію ст.6 Закону в повному обсязі.

Відповідно до резолютивної частини вказаних рішень Конституційного суду України, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Судом встановлено, що всупереч рішенням Конституційного суду України відповідачем вказане підвищення позивачу за період з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року та в 2009 році не перераховано і не виплачувалось.

Мінімальний розмір пенсії за віком згідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік, який застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до вимог ст.99 КАС України – адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими Законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Річний строк для звернення до суду слід застосовувати у кожному випадку порушення права позивача, тобто відносно кожного місяця, в якому порушувалось право позивача на отримання підвищення до пенсії.

Суд приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 2009 року в межах річного строку звернення до суду, оскільки позивач не надав суду поважні причини пропуску строку звернення до суду.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 22 січня 2009 року до 31 грудня 2009 року в межах позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 46, 152 Конституції України, Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, Законом України “Про Державний бюджет на 2006 рік”, Законом України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, Законом України “Про Державний бюджет на 2008 рік”, Законом України “Про Державний бюджет на 2009 рік”, ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року по справі №1-29/2007, рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року по справі №10-рп/2008, ст.ст.7-9, 11, 71, 158, 160, 162, 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково .

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси  щодо не нарахування та не виплати підвищеної  пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 22 січня 2009 року до 31 грудня 2009 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Приморському районі міста Одеси нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, що передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, - за період з 22 січня 2009 року до 31 грудня 2009 року.

У задоволенні решти позовних вимог  - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд міста Одеси шляхом подачі заяви про Ії апеляційне оскарження протягом десяти  днів з дня Ії проголошення  і подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, або в порядку частини 5 статті 186 КАС України.

           Суддя

Приморського районного

     суду міста Одеси                             Чернявська Л.М.