U
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа 2 - а -419/2010
15 лютого 2010 року Суддя Шосткинського міськрайонного суду Сумської області Стародубцева Л.О. розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м.Шостка про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги та поновлення пропущеного строку для звернення до суду,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача управління Пенсійного фонду в м.Шостка, мотивуючи тим, що він має статус дитини війни і, відповідно ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, щомісячно, починаючи із січня 2006 року має право на отримання соціальної грошової допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але всупереч вимогам Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, рішенню Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп., управління Пенсійного Фонду в м.Шостка перерахунок пенсії не здійснило. Сума боргу складає 2762 грн. 50 коп.
Позивач надав до суду заяву про слухання справи у його відсутність.
Представник відповідача надав до суду письмову заяву про слухання справи у його відсутність та письмове заперечення проти позову. Суддя з урахуванням наданих сторонами письмових заяв щодо розгляду справи в їх відсутність вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача та відповідача, на підставі наявних у справі доказів та розглядати справу у письмовому провадженні.
Відповідач у наданому суду запереченні просить відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав: згідно зі ст. 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України, кошти якого використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають в силу п. 9 Положення Про Пенсійний фонд України. Управління діяло у відпоідності до положень ст. ст. 77, 110 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік ”, ст. ст. 71, 111 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік ”, а рішення Конституційного Суду № 6-рп/2007 року від 09.07.2007 року зворотньої дії у часі не має. У 2008 році позивачці виплачувалась надбавка до пенсії в розмірі, передбаченому п. 41 розділу ІІЗакону України ”Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”. Також має місце законодавча невизначеність порядку обчислення розміру мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений статтею 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, не може бути застосований в силу ч. 3 цієї статті. Наполягали на застосуванні наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду, встановлених ч.1 ст. 100 КАС України, які позивач пропустив без поважних причин.
Судом встановлено і не заперечується відповідачем, що позивач є дитиною війни, отримує пенсію за віком і перебуває на обліку в УПФ, яке відповідно до “Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах” затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, є органом фонду основним завданням якого є призначення (перерахунок) та виплата пенсій.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (в редакції Закону 2195-ІV від 18.11.04 р.) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України ( ст. 7 цього ж закону).
В період заявлених позовних вимог діяло наступне законодавство.
Дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” Верховна Рада України зупинила на 2006 рік пунктом 17 статті 77 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік ”, а статтею 110 (в редакції від 19.01.06 р.) установила поетапне запровадження в 2006 році виплат, встановлених ст. 6 Закону за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
Проте у 2006 році пільги встановлені ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” запроваджені не були, а Закони України “Про державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не були визнані і діяли протягом всього 2006 року.
На 2007 рік дію статті 6 ЗаконуУкраїни “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено пунктом 12 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік ” з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України ”Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” викладено в новій редакції статтю 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни ”, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Як вбачається з довідки УПФ, позивачка як дитина війни таке підвищення до пенсії отримала — в 2008 році в розмірі: з січня по 47 грн., з квітня по 48,10 грн., з липня по 48,20 грн., а з жовтня по 49,80 грн.; в 2009 році з січня по липень по 49,80 грн., протягом 2006-2007 років таке підвищення не виплачувалось.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 року від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними) положення пункту 12 статті 71, ст. 111 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік“ .
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 року від 22 травня 2008 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 41 розділу ІІ Закону України ”Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Відповідно до ст. 152 Конституції України і ст. 73 Закону України ”Про Конституційний Суд України” закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність зі дня ухвалення КС України рішення про їх неконституційність і зворотної дії у часі не мають.
Пунктом 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року за № 4-зп ( у справі про набуття чинності Конституції України ) Конституційний суд України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами одинакової юридичної сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі — Конвенція) визначено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченими законом або загальними принципами міжнародного права.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, застосовується судами як джерело права, Європейський суд з прав людини зокрема у справі “Кечко проти України”, дав тлумачення поняттю “майна” , яке міститься в ч. 1 ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції, в тому числі і як боргів, що становлять майно. При цьому питання, що потребує визначення, полягає у тому чи мав відповідно до обставин справи взятих в цілому, заявник право на майновий інтерес захищений ст. 1 Протоколу 1. Одночасно Європейський суд зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчувати виплати таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні закони є чинними.
Зазначене вище, дає підстави вважати, що саме з 09.07. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. Управління повинно було виплачувати позивачці підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”(в редакції Закону 2195-ІV від 18.11.04 р.).
Немає жодних законодавчих обмежень щодо виплати такого підвищення позивачу у 2009 році.
Стосовно розмірів підвищення, які встановлені п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, то вони суперечать ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, і тому не можуть бути застосовані за правилом частини 4 ст. 9 КАС України, яким визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не давала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Враховуючи вище наведене, суд вважає необгрунтованими доводи відповідача:
- про застосування наслідків пропущення позивачем строку звернення до суду встановлених ст. 100 КАС України, поскільки порушення прав останнього тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось лише 01.01.2008 року – після внесення змін до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” і у розумінні Конвенції це є порушенням прав людини на мирне володіння майном, тому строк звернення до суду позивачем не пропущено;
- про відсутність фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, яке здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не Пенсійного фонду України, оскільки відсутність бюджетних асигнувань не може бути підставою для порушення права громадянина зі статусом “дитина війни” на отримання соціальної допомоги, в т.ч підвищення пенсії, яке є державною соціальною гарантією за визначенням цього закону, а відповідно до ст. 3 Конституції України – утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов,язком держави;
- про законодавчу невизначеність порядку обчислення розміру мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, позаяк забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини(ч. 4 ст. 8 КАС України), і у разі відсутності закону, що регулює спірні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини(аналогія закону) - ч. 7 ст. 9 КАС України.
Таким чином, оскільки на цей час порядок обчислення мінімальної пенсії за віком з метою реалізації норм Закону України “Про соціальний захист дітей війни” законодавчо не визначений, тому при такому обчисленні необхідно застосовувати загальні норми, які в даному випадку і містяться у відповідних статтях Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Частиною 1 статті 28 цього Закону визначено, що мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, розмір якого і слід застосовувати як розрахункову величину.
Задовольняючи позов частково, суд виходить з того, що вимоги про встановлення обов,язку Управління нарахувати і виплатити підвищення до пенсії у визначеній позивачкою грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки суд не в праві перебирати на себе функцію державного органу, якому такі повноваження надані законом.
Виходячи з наведеного, з метою повного захисту прав позивачки, суд вважає за необхідне на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Управління в частині не виконання з 09.07.2007 року і з 22.05.2008 року приписів ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що призвело до порушення прав позивачки на своєчасне отримання підвищення до пенсії і зобов,язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу таке підвищення з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31 грудня 2009 року, з урахуванням раніше отриманих сум.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 94 КАС України підлягають присудженню з державного бюджету України на користь позивача понесені витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. ст. 19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, ст. 73 Закону України ”Про Конституційний Суд України”, ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст. ст. 3, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст. ст. 8-11, 71, 94, 122, 160-163 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м.Шостка про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги та поновлення пропущеного строку для звернення до суду задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м.Шостка щодо ненарахування та невиплати щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни - ОСОБА_1
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Шостка Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов,язкове державне пенсійне страхування” і провести відповідні виплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року , в іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 03 гривні 40 копійок.
Постанова може бути оскаржена в Харківській апеляційний адміністративний суд, через Шосткинський міськрайсуд, шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення заяви про апеляційне оскарження, а у разі складання вступної та резолютивної частини постанови, в 10 денний строк з дня складання постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду може бути поданою протягом 20 днів з дня подання заяви, з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву не було подано. Якщо було подано заяву, а апеляційна скарга не була подана у строк встановлений законом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі оскарження постанови, якщо вона не була скасованою, вона набирає законної сили після перегляду справи апеляційним судом.
Суддя Л.О. Стародубцева