КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/359/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2020року місто Київ

справа № 753/6445/19

Київський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Заставенко М.О., повний текст рішення складено 04 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2019 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому, з урахуванням уточненої заяви просив:

визнати недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 року у мережі Інтернет на веб-сайті «Цензор.НЕТ» за інтернет-посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 у публікації під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4», зокрема:

« ОСОБА_5 є креатурою ОСОБА_3 та за його призначенням на посаду Голови Департаменту ДФС з протидії та виявленню корупції стоїть виключно ОСОБА_3 »;

«Департамент з протидії та виявленню корупції було створено ОСОБА_3 виключно для будівництва вертикалі влади всередині ДФС та впливу на працівників органу»;

«за його заявою була проведена службова перевірка Одеської митниці ДФС, за результатами якої виявлені недоплати до бюджету у сумі біля 0,5 млрд. грн.»;

«з Одеської митниці ОСОБА_3 втік саме тоді, коли виникла ситуація з 37-ю контейнерами. За інформацією ОСОБА_1 , виключно ОСОБА_3 давав вказівку посту, щоб ці контейнера контрабандистів були випущені»;

« ОСОБА_3 є некомпетентним, імпульсивним, розвів на митниці хаос та маніпуляції»;

зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як головного редактора сайту «ЦЕНЗОР.НЕТ» розмістити протягом місяця з дня набрання рішенням суду законної сили на сайті https://censor.net.ua/ua/news/текст спростування наступного змісту:

«редакція ЦЕНЗОР.НЕТ та ОСОБА_1 спростовує недостовірну інформацію, яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_3 року у статті «ІНФОРМАЦІЯ_4», зокрема: « ОСОБА_5 є креатурою ОСОБА_3 та за його призначенням на посаду Голови Департаменту ДФС з протидії та виявленню корупції стоїть виключно ОСОБА_3 »;

«Департамент з протидії та виявленню корупції було створено ОСОБА_3 виключно для будівництва вертикалі влади всередині ДФС та впливу на працівників органу»;

«за його заявою була проведена службова перевірка Одеської митниці ДФС, за результатами якої виявлені недоплати до бюджету усумі біля 0,5 млрд. грн.»;

«з Одеської митниці ОСОБА_3 втік саме тоді, коли виникла ситуація з 37-ю контейнерами. За інформацією ОСОБА_1 , виключно ОСОБА_3 давав вказівку посту, щоб ці контейнера контрабандистів були випущені»;

« ОСОБА_3 є некомпетентним, імпульсивним, розвів на митниці хаос та маніпуляції»;

при публікації спростування використати таку ж графіку та шрифти, які були використані при публікації статті « ІНФОРМАЦІЯ_4».

В мотивування вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року на інтернет сайті «Цензор. НЕТ» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2, опубліковано інтерв`ю голови громадської ради при Головному управлінні ДФС в Одеській області ОСОБА_1 у публікації «ІНФОРМАЦІЯ_4», в якому останній виклав недостовірну інформацію стосовно позивача.

Вказував, що викладені у вказаній публікації факти та твердження про нього порушують його особисті немайнові права, оскільки є недостовірними; носять відкрито негативний характер; поширені серед невизначеного кола осіб; створюють негативне враження в очах громадськості як про нього, так і про його професійну діяльність; паплюжать його ділову репутацію як очільника Державної фіскальної служби України.

Зазначав, що викладена про нього інформація не відповідає дійсності, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію, поширену ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 року у мережі Інтернет на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_2 у публікації під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4», а саме: той ( ОСОБА_5 ) є креатурою колишнього керівника Одеської митниці, а сьогодні в.оголови ДФС ОСОБА_3. За этим (конкурс на посаду глави Департаменту ДФС із запобігання та виявлення корупції, який виграв колишній заступник начальника Одеської митниці - начальник Управління по боротьбі з порушенням митних правил ОСОБА_5 ) стоит исключительно экс-глава одесской таможни ОСОБА_3» .... «Согласно нашему заявлению была служебная проверка и выявлены недоплаты в бюджет около 0,5 млрд. гривен» .... «С Одесской таможни он (ОСОБА_3) убежал как раз тогда, когда произошла ситуация с 37-ю контейнерами. По моей информации исключительно он давал команду руководству поста, чтобы ) эти контейнеры контрабандистов были выпущены».

Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , як головного редактора сайту «ЦЕНЗОР.НЕТ», розмістити протягом місяця з дня набрання рішенням суду законної сили на сайті https://censor.net.ua/ua/news/ текст спростування наступного змісту: «редакція ЦЕНЗОР.НЕТ та ОСОБА_1 спростовує недостовірну інформацію, яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_3 року у статті «ІНФОРМАЦІЯ_4», а саме: «той ( ОСОБА_5 ) є креатурою колишнього керівника Одеської митниці, а сьогодні в.о. голови ДФС ОСОБА_3. За этим (конкурс на посаду глави Департаменту ДФС із запобігання та виявлення корупції, який виграв колишній заступник начальника Одеської митниці - начальник Управління по боротьбі з порушенням митних правил ОСОБА_5 ) стоит исключительно экс-глава одесской таможни ОСОБА_3» .... «Согласно нашему заявлению была служебная проверка и выявлены недоплаты в бюджет около 0,5 млрд. гривен» .... «С Одесской таможни он (ОСОБА_3) убежал как раз тогда, когда произошла ситуация с 37-ю контейнерами. По моей информации исключительно он давал команду руководству поста, чтобы эти контейнеры контрабандистов были выпущены», використовуючи таку ж графіку та шрифти, які були використані при публікації статті «ІНФОРМАЦІЯ_4».

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі по 614,72 грн.з кожного.

Частково не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити у відповідній частині нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 .

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що ОСОБА_1 , у відносинах з засобами масової інформації, зокрема з головним редактором сайту «Цензор.НЕТ» ОСОБА_4 виступав від імені Громадської ради ДФС в Одеській області та при виконанні своїх обов`язків як її члена та безпосередньо Голови.

Вказувала на те, що судом першої інстанції не було встановлено, що ОСОБА_1 не є суб`єктом тих прав, свобод, законних інтересів чи юридичних обов`язків, щодо яких суд першої інстанції ухвалив рішення.

Зазначала, що суд першої інстанції не перевірив, чи є інформація, яку просив визнати позивач недостовірною висновками ОСОБА_1 чи ОСОБА_4 , з яких джерел була отримана вказана інформація, чи була відтворена така інформація без жодних редагувань.

Зауважувала, що суд першої інстанції посилається на висновок експертного лінгвістичного дослідження письмового мовлення, яке проведено саме на підставі спірної статті, без аналізу першоджерела інтерв`ю, наданого апелянтом.

Посилалася на те, що ОСОБА_1 як громадянин України та голова Громадської ради при Головному правлінні ДФС в Одеській області, член Громадської ради при ДФС України має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію, висловлювати свою точку зору, критикувати діяльність публічних осіб усно чи в інший спосіб, в тому числі діяльність посадових осіб Одеської митниці ДФС, її керівників.

Вказувала, що при вирішенні даного спору суд першої інстанції не враховував статус особи, яка висловлювалась, тематику інтерв`ю, питання які піднімались під час дачі інтерв`ю, особу щодо якої висловлювався ОСОБА_1 , публічність особи відповідно до займаної посади.

Зазначала, що зважаючи на відсутність порушеного ОСОБА_1 особистого немайнового права ОСОБА_3 , як колишнього керівника Одеської митниці ДФС, суд першої інстанції необгрунтовано ухвалив рішення на користь позивача.

Зауважувала, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та самостійно змінив предмет позову, вказуючи у інформації, яку необхідно спростувати «конкретизуючі дані про осіб для вірного прийняття інформації», перекручуючи зміст викладених позовних вимог, замінюючи слова, а також мову позовних вимог.

Посилалася на те, що відповідач ОСОБА_4 взагалі не викликався у підготовче судове засідання, яке суд провів 17 липня 2019 року, після переходу до загального судового провадження, що є грубим порушення процесуальних прав учасника судового процесу та повного, всебічного розгляду справи із з`ясуванням усіх обставин поширення спірної інформації.

Вказувала, що суд першої інстанції сприяв лише в односторонньому порядку у витребуванні доказів позивачу, порушуючи засади рівності учасників судового процесу.

24 грудня 2019 року на адресу Київського апеляційного суду від представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_9 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_9 проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в тому числі і через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у його відсутності відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися у судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 року у мережі Інтернет на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_2 у публікації під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4», а саме:

«Департамент з протидії та виявленню корупції було створено ОСОБА_3 виключно для будівництва вертикалі влади всередині ДФС та впливу на працівників органу»;

« ОСОБА_3 є некомпетентним, імпульсивним, розвів на митниці хаос та маніпуляції» не оскаржується, а тому апеляційним судом в цій частині не перевіряється.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що частина інформації, поширена у статті є твердженням про факти, яких не існувало та є такою, що негативно впливає на суспільну оцінку якостей позивача в очах оточуючих, тобто є такою, що порушує право ОСОБА_3 на повагу до його честі, гідності та недоторканості ділової репутації.

Проте, колегія суддів не може погодитися в повній мірі з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_3 року на Інтернет сайті «Цензор.НЕТ» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 опублікована стаття: «ІНФОРМАЦІЯ_4.»

Тіньові схеми часів ОСОБА_7 на Одеській митниці зберігаються. Також погіршуються показники, через що збитки несе і бізнес, і держава. Це значною мірою пов`язано з постановою Кабінету Міністрів із приводу допуску Нацполіції в зону митного контролю.

Про це в коментарі Цензор.НЕТ повідомив голова громадської ради при головному управлінні ДФС Одеської області ОСОБА_1».

У вказаній статті розміщена наступна інформація:

«...Комментируя конкурс на пост главы Департамента ГФС по предотвращению и выявлению коррупции, который выиграл бувший заместитель начальника Одесской таможни - начальник Управления по борьбе с нарушениями таможенных правил ОСОБА_5. ОСОБА_1 отметил, что тот является креатурой бывшего руководителя Одесской таможни, а сегодня и.о. главы ГФС ОСОБА_3 .

За этим стоит исключительно экс-глава одесской таможни ОСОБА_3 , к которому у нашего общественного совета очень много вопросов. Согласно нашему заявлению была служебная проверка и выявлены недоплаты в бюджет около 0,5 млрд гривен. ОСОБА_5 - его инструмент. ОСОБА_3 не способен организовать ни одной схемы, так как он импульсивный и некомпетентный. Может быть, хороший человек, но развел на одесской таможне хаос и манипуляции. В частности, он использовал в своих целях общественные организации. По моей информации, он нанимал организации, которые боролись как с честными предпринимателями, так и с теми, кто критикует ОСОБА_3. А ОСОБА_5 организовывал схемы, проводил кадровую политику, загонял людей в эти схемы, так как возглавлял управление по борьбе с контрабандой. Говорил: «Если ты не хочешь работать с определенной компанией, я сделаю так, что тебе будет не выгодно работать ни с кем, кроме нее». Допустим, идет товар. ОСОБА_5 назначал массу досмотров, по надуманному признаку составлялся протокол о нарушении таможенных правил, конфисковывался груз. А когда владелец спустя полгода все это отбивал и пытался забрать груз, то оказывалось, что груза на складе уже нет. Создавал такие условия, когда люди просто не могли работать вне схемы.

С Одесской таможни он убежал как раз тогда, когда произошла ситуация с 37-ю контейнерами. По моей информации, исключительно он давал команду руководству поста, чтобы контейнеры контрабандистов были выпущены. После этого он резко убежал и закончилось его прямоекрышевание. Для чего ОСОБА_3 назначает ОСОБА_5? Это личное доверенное лицо ОСОБА_3, который будет выполнять любые команды. В Одессе он отвечал за распределение кеша, мотивацию персонала, отстранение неудобных. Он лично мне предлагал участие в коррупционной схеме, в которой я бы смог оформлять 30% всего объема импорта легковых автомобилей, в обмен на то, чтобы я не раскрывал все схемы, которые функционируют на одесской таможне. А когда я отказал, они начали разные увертюры.

Этот Департамент был создан для того, чтобы построить вертикаль власти внутри ГФС. То естьон будет заниматься личными делами сотрудников ГФС. То есть тот, кто не захочет выполнять, либо будет препятствовать выполнению команды руководства ГФС, будет подвергнут критике, проверке и всяческим проблемам со стороны этого департамента. У меня такое понимание того, для чего создается этот департамент. Ну и по поводу конкурса, думаю, не стоит добавлять, что это все фиктивная, формальная легитимизация вот таких вот негодяев во власти.

Он подчеркивает, что Министерство финансов признали злоупотребления на Одесской таможне во времена руководства ОСОБА_3 и планировали принять управленческие решения.

Ущерб государству по недоплате таможенных платежей составил около 419 млн. грн. Об этом говорится в справке по результатам проверки Одесской таможни...»

У даній статті також був опублікований лист Міністерства фінансів України №34040-06-10/21172 від 08 серпня 2018 року адресований Громадській раді при Головному управлінні ДФС в Одеській області стосовно матеріалів тематичної перевірки Одеської митниці ДФС наступного змісту:

«Міністерство фінансів України відповідно до листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 25 липня 2018 року №30119/1/1-18 розглянуло лист Громадської ради при Головному управлінні ДФС в Одеській області від 10 липня 2018 року №50 та копії Акту про результати тематичної перевірки Одеської митниці ДФС з окремих питань організації роботи, проведеної робочою групою згідно вимог наказу ДФС від 02 травня 2018 року №243 «Про проведення перевірок» у період з 02 травня 2018 року по 18 травня 2018 року, та у межах компетенції повідомляє.

За інформацією, наданою ДФС, перевіркою встановлено недоліки та порушення в організації роботи Одеської митниці ДФС (далі - митниця) щодо митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначення митної вартості товарів, класифікації товарів, обліку майна, прийнятого на зберігання, вилученого та конфіскованого за рішенням суду і порушення митного законодавства, майна, виявленого з зоні митного контролю, власник якого невідомий, тощо.

За результатами перевірки та з метою усунення системних порушень і недоліків у роботі митниці, які спричинили втрати державного бюджету, за інформацією ДФС (додається) будуть прийняті відповідні управлінські рішення».

Також, у статті була опублікована довідка про результати тематичної перевірки Одеської митниці ДФС з окремих питань організації роботи від 18 травня 2018 року (начальник ОСОБА_3) за підписом голови Громадської ради при ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_1 наступного змісту:

«18 травня 2018 року Державною фіскальною службою України (далі - ДФСУ) за результатами тематичної перевірки Одеської митниці ДФС (далі - Митниця) з окремих питань організації роботи, що було проведено у період з 02 травня 2018 року по 18 травня 2018 року, складено відповідний акт (копія додається).

1. Структурними підрозділами ДФСУ було виявлено наступні основні порушення:

1) щодо перевірки правильності визначення митної вартості транспортних засобів: - загальна різниця у сплаті митних платежів становить 1022470,90 грн.

2) щодо перевірки транспортних засобів віднесених до підакцизних товарів - різниця митних платежів становить 95527,01 грн.

3) щодо правильності визначення митної вартості товарів:

(банани) різниця митних платежів склала 2386924,36 грн.

(взуття) різниця митних платежів склала 26176914,91 грн.

(штучні квіти) різниця митних платежів склала 1625097,76 грн.

4) безпідставне вивільнення здійснено митним постом «Одеса - центральний» на суму 1149232, 76 грн.

5) щодо класифікації товару «установки для код кондиціювання повітря, з агрегатом охолодження та приладом, який забезпечуєохолодження та приладом, який забезпечує перемикання режимів холод-тепло» (кондиціонери, спліт системи) - додаткові надходження складали б більше 60 млн. грн. порівняно з фактично сплаченими;

6) щодо митного контролю та оформлення газового конденсату - Різниця митних платежів у зв`язку з визначенням іншого коду товару складає: 103136208,17 грн.;

7) організація роботи митниці щодо класифікації товарів загальна сума нестач становить 223602570,77 грн.

Таким чином, загальні збитки до бюджету держави склали суму у розмірі - 419194945,92 грн. ...».

Вказана роздруківка веб-сторінки зі статтею міститься у матеріалах справи.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03 листопада 2015 року, яке набрало законної сили, встановлено, що власником та головним редактором Інтернет-видання «ЦЕНЗОР.НЕТ»є ОСОБА_4

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_3 вказував на те, що поширена відповідачами інформація, а саме:

« ОСОБА_5 є креатурою ОСОБА_3 та за його призначенням на посаду Голови Департаменту ДФС з протидії та виявленню корупції стоїть виключно ОСОБА_3 »;

«Департамент з протидії та виявленню корупції було створено ОСОБА_3 виключно для будівництва вертикалі влади всередині ДФС та впливу на працівників органу»;

«за його заявою була проведена службова перевірка Одеської митниці ДФС, за результатами якої виявлені недоплати до бюджету у сумі біля 0,5 млрд. грн.»;

«з Одеської митниці ОСОБА_3 втік саме тоді, коли виникла ситуація з 37-ю контейнерами. За інформацією ОСОБА_1 , виключно ОСОБА_3 давав вказівку посту, щоб ці контейнера контрабандистів були випущені»;

« ОСОБА_3 є некомпетентним, імпульсивним, розвів на митниці хаос та маніпуляції» не відповідає дійсності, є недостовірною, що призвела до приниження його честі, гідності та ділової репутації.

Конституцією України в ст.3 закріплено, що людина, її честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст.28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності.

Частиною четвертою статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно з статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Нормами статті 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У статті 201 ЦК України зазначено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно з статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб; підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно з частиною 2 статті 5 Закону України «Про інформацію» реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до частини1 статті 30 вказаного Закону ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду (частина2 статті 30 цього Закону).

В рішенні від 10 серпня 2006 року у справі «Ляшко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. Межі припустимої критики відповідно ширші, коли йдеться про політика, ніж коли йдеться про пересічного громадянина. На відміну від останнього, кожне слово та дія першого неминуче та свідомо стають об`єктом ретельного вивчення з боку журналістів та громадськості, і, отже, він повинен виявляти вищий ступінь толерантності (пункту 42 рішення від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»).

Суд також звернув увагу на те, що повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19.

У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 29 березня 2005 року у справі «Українська прес-група проти України» зазначено, що навіть, якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний баланс для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшенням за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення DEHAES GIJSELSv. BELGIUM, стор. 236, параграф 47).

Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави стверджувати, що слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (рішення ЄСПЛ від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»).

Однак навіть у разі, якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання може залежати від того, чи існує достатнє «фактологічне підґрунтя» для оспорюваного висловлювання, в іншому випадку воно буде надмірним (рішення ЄСПЛ у справі «Ліндон, Очаковський-Лоран та Жулі проти Франції»). Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення ЄСПЛ у справі «Бразільє проти Франції» від 11 квітня 2006 року), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (рішення ЄСПЛ «Патурель проти Франції» від 22 грудня 2005 року, «ТОВ «Інститут економічних реформ» проти України» від 02 червня 2016 року).

У разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції №1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя.

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв`язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи, державного службовця є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Зі змісту статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4.» вбачається, що темою даної статті є організація роботи на Одеській таможні, зокрема у період часу, коли позивач ОСОБА_3 займав посаду начальника Одеської Митниці ДФС.

У статті зазначено, що коментар «Цензор.НЕТ» надавав голова Громадської ради при ГУ ДФС Одеської області ОСОБА_1 .

Відповідно до п.1.1 Положення про Громадську раду при Головному управлінні ДФС в Одеській області, затвердженого Наказом ГУ ДФС в Одеській області від 05 жовтня 2018 року №7548 Громадська рада є тимчасовим консультативно - дорадчим органом, утвореним для сприяння участі громадськості та для забезпечення участі громадян в управлінні державними справами, здійснення громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади, налагодження ефективної взаємодії ГУ ДФС в Одеській області та його територіальних органів з громадськістю, врахування громадської думки під час формування та реалізації державної політки сфері їх компетенції.

Основними завданнями Громадської ради є: сприяння реалізації громадянами конституційного права на участь в управлінні державними справами, здійснення громадського контролю за діяльністю ГУ ДФС в Одеській області та Одеській митниці, сприяння врахуванню ГУ ДФС в Одеській області та Одеською митницею ДФС громадської думки під час реалізації державної політики у сфері діяльності ГУ ДФС в Одеській області та Одеської митниці ДФС (розділ II Положення).

Забезпечення прозорості та відкритості своєї діяльності, доступу до публічної інформації, яка знаходиться у володінні Громадської ради, інформування в обов`язковому порядку громадськості про свою діяльність є одними з повноважень Громадської ради відповідно до Положення.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 вказував на те, що він як голова Громадської ради при ГУ ДФС в Одеській області безпосередньо звітував перед громадськістю про її діяльність.

Разом з тим, оскаржувана стаття не містить відомостей, які б давали можливість ідентифікувати, що інтерв`ювання стосується саме звітування ОСОБА_1 , як головою Ради при ГУ ДФС в Одеській області, за результатами виконання завдання, плану, доручення, тощо, а відтак посилання представника відповідача ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_1 у відносинах з ОСОБА_4 виступав від імені Громадської ради ДФС в Одеській області та при виконанні покладених на нього завдань щодо інформування громадськості про свою діяльність спростовується вищевикладеним.

Відповідно до даних, які є загальнодоступними в мережі Інтернет, ОСОБА_3 з травня 2017 року займав посаду начальника Одеської митниці ДФС, а з 10 вересня 2018 року в.о. Голови Державної фіскальної служби України.

Таким чином, в розумінні чинного законодавства України та, зокрема, практики Європейського суду з прав людини, ОСОБА_3 був публічною особою, державним службовцем.

Оцінюючи інформацію, яка була поширена відповідачами та яку просив спростувати позивач, зокрема:

« ОСОБА_5 є креатурою ОСОБА_3 та за його призначенням на посаду Голови Департаменту ДФС з протидії та виявленню корупції стоїть виключно ОСОБА_3 »;

«за його заявою була проведена службова перевірка Одеської митниці ДФС, за результатами якої виявлені недоплати до бюджету у сумі біля 0,5 мллрд. грн.»;

«з Одеської митниці ОСОБА_3 втік саме тоді, коли виникла ситуація з 37-ю контейнерами», колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Державної фіскальної служби України №243 від 02 травня 2018 року про проведення перевірок, призначено провести в період з 02 травня 2018 року по 18 травня 2018 року комплексну перевірку Сумської митниці ДФС за 2017 рік та І квартал 2018 року та тематичні перевірки Волинської, Київської, Львівської, Одеської митниць ДФС з питань організації роботи щодо виконання доведених показників надходжень митних платежів, організації митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, боротьби з контрабандою та протидії митним правопорушенням та з інших питань. Вказаний наказ був прийнятий на виконання доручення керівництва ДФС України та доручення Кабінету Міністрів України. Для забезпечення виконання перевірки були створені відповідні робочі групи (т.3 а.с. 144).

18 травня 2018 року Державною фіскальною службою України складено акт про результати тематичної перевірки Одеської митниці ДФС з окремих питань організації роботи (т.3 а.с.19-103), зміст якого позивачем не оспорювався, та який був використаний ОСОБА_1 при складанні довідки опублікованої в оспорюваній статті.

З огляду на природу оскаржуваних тверджень,колегія суддів приходить до висновку, що вищевказанаінформація, яка була визнана судом недостовірною не може вважатись твердженням, є допустимою критикою позивача, оцінкою отриманої з інших джерел інформації та власними висновками ОСОБА_1 цієї інформації, зокрема акту Державною фіскальною службою України від 18 травня 2018 року про результати тематичної перевірки Одеської митниці ДФС з окремих питань організації роботи.

Поширення відповідачем ОСОБА_1 вказаної інформації повинно оцінюватись з точки зору суспільно відповідальної поведінки будь-якої особи перед суспільством, а аналіз таких висновків повинен здійснюватися суспільством на основі усієї інформації отриманої з різних джерел.

При вирішенні справи, судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що позивач ОСОБА_3 будучи на посаді керівника Одеської митниці, а в подальшому в.о. голови ДФС України був публічною особою, державним службовцем, а відповідно межа допустимої критики та обсяги поширеної інформації щодо нього є значно ширшими, оскільки він безпосередньо відігравав важливу роль у діяльності держави, та його безпосередні дії становлять суспільний інтерес.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини посадова особа органу державної влади, погоджуючись на виконання владних повноважень, бере на себе обов`язок нести і поєднаний з цими повноваженнями тягар, до складу якого входить, зокрема, певний дискомфорт від критичного ставлення до влади.

Політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Таким чином, оскільки позивач, бувпублічною особою, а тому свідомо був відкритий для прискіпливого контролю за своєю особою, з боку всієї громадськості.

Враховуючи публічний статус позивача та те, що поширена інформація стосувалася переважно обставин пов`язаних з діяльністю позивача як керівника Одеської митниці, що має великий суспільний інтерес та опосередковано стосувалась публічної діяльності позивача, останній повинен бути терпимим до публічної критики, межа якої для нього є ширшою від критики пересічних осіб та преси.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі №607/4318/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі 757/40646/17-ц, від 17 січня 2020 року у справі №343/1867/17.

Крім того, висловлення « С Одесской таможни он убежал как раз тогда, когда произошла ситуация с 37-ю контейнерами» не може розцінюватись, як звинувачення позивача у вчиненні конкретної дії, чи такою що носить виключно негативний характер.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не забезпечив баланс між потребою захищати ділову репутацію позивача та правом інших осіб на інформацію, яка становить суспільний інтерес у контексті діяльності позивача як публічної особи та державного службовця.

Як вже вказано вище, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення такого позову, має бути сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Судом першої інстанції не встановлено сукупності усіх обставин, які є підставою для задоволення позовних вимог в частині визнання недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію, поширену ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 року у мережі Інтернет на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_2 у публікації під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4», а саме: той ( ОСОБА_5 ) є креатурою колишнього керівника Одеської митниці, а сьогодні в.оголови ДФС ОСОБА_3. За этим (конкурс на посаду глави Департаменту ДФС із запобігання та виявлення корупції, який виграв колишній заступник начальника Одеської митниці - начальник Управління по боротьбі з порушенням митних правил ОСОБА_5 ) стоит исключительно экс-глава одесской таможни ОСОБА_3» .... «Согласно нашему заявлению была служебная проверка и выявлены недоплаты в бюджет около 0,5 млрд. гривен» .... «С Одесской таможни он (ОСОБА_3) убежал как раз тогда, когда произошла ситуация с 37-ю контейнерами», а тому підстави для визнання вказаної позивачем інформації такою, що порушує його права і свободи, принижує честь та гідність та її спростування відсутні.

Посилання сторони позивача, як на підтвердження своїх вимог на висновок №3950 експертного лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження писемного мовлення від 11 березня 2019 року, складеного судовим експертом Хароківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл.проф. М.С. Бокаріуса - Ковкіною Є.В. колегія суддів не бере до уваги, оскільки дослідження стосувалося інформації викладеної ОСОБА_1 загалом.

При цьому, колегія суддів вважає, що інформація, поширена відповідачами у статті, а саме: «По моей информации исключительно он давал команду руководству поста, чтобы эти контейнеры контрабандистов были выпущены» є твердженням ОСОБА_1 , носить негативний характер, фактично вказують на порушення законодавства, а відтак в цій частині суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання вказаної інформації недостовірною та її спростування.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та самостійно змінив предмет позову, вказуючи у інформації, яку необхідно спростувати «конкретизуючі дані про осіб для вірного прийняття інформації», перекручуючи зміст викладених позовних вимог, замінюючи слова, а також мову позовних вимог колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції в частині визнання недостовірною та спростування інформації: «По моей информации исключительно он давал команду руководству поста, чтобы эти контейнеры контрабандистов были выпущены» відповідно до роз`яснень, які викладені у п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вважав необхідним здійснити спростування у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнутих з відповідачів на користь позивача судових витрат пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог, зменшивши суму судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 з кожного з 614,72 грн. до 153,68 грн. та стягнути з позивача на користь відповідачаОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1889,16 грн.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_3 інформацію, поширену ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 року у мережі Інтернет на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_2 у публікації під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4», а саме: той ( ОСОБА_5 ) є креатурою колишнього керівника Одеської митниці, а сьогодні в.оголови ДФС ОСОБА_3. За этим (конкурс на посаду глави Департаменту ДФС із запобігання та виявлення корупції, який виграв колишній заступник начальника Одеської митниці - начальник Управління по боротьбі з порушенням митних правил ОСОБА_5 ) стоит исключительно экс-глава одесской таможни ОСОБА_3» .... «Согласно нашему заявлению была служебная проверка и выявлены недоплаты в бюджет около 0,5 млрд. гривен» .... «С Одесской таможни он (ОСОБА_3) убежал как раз тогда, когда произошла ситуация с 37-ю контейнерами» та в частині зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , як головного редактора сайту «ЦЕНЗОР.НЕТ», розмістити на сайті https://censor.net.ua/ua/news/ текст спростування наступного змісту: «редакція ЦЕНЗОР.НЕТ та ОСОБА_1 спростовує недостовірну інформацію, яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_3 року у статті « ІНФОРМАЦІЯ_4», а саме: той ( ОСОБА_5 ) є креатурою колишнього керівника Одеської митниці, а сьогодні в.оголови ДФС ОСОБА_3. За этим (конкурс на посаду глави Департаменту ДФС із запобігання та виявлення корупції, який виграв колишній заступник начальника Одеської митниці - начальник Управління по боротьбі з порушенням митних правил ОСОБА_5 ) стоит исключительно экс-глава одесской таможни ОСОБА_3» .... «Согласно нашему заявлению была служебная проверка и выявлены недоплаты в бюджет около 0,5 млрд. гривен» .... «С Одесской таможни он (ОСОБА_3) убежал как раз тогда, когда произошла ситуация с 37-ю контейнерами» скасувати та ухвалити в цій частині нове.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недостовірною та такою, що порочить його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 року у мережі Інтернет на веб-сайті «ЦЕНЗОР.НЕТ»: ІНФОРМАЦІЯ_2 у публікації під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4», зокрема:

« ОСОБА_5 є креатурою ОСОБА_3 та за його призначенням на посаду Голови Департаменту ДФС з протидії та виявленню корупції стоїть виключно ОСОБА_3 »;

«за його заявою була проведена службова перевірка Одеської митниці ДФС, за результатами якої виявлені недоплати до бюджету у сумі біля 0,5 млрд. грн.»;

«з Одеської митниці ОСОБА_3 втік саме тоді, коли виникла ситуація з 37-ю контейнерами» та в частині зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , як головного редактора сайту «ЦЕНЗОР.НЕТ» спростувати вказану інформацію - відмовити.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судового збору у розмірі по 614 грн. 72 коп. з кожного змінити, зменшивши розмір судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 з кожного з 614 грн. 72 коп. до 153 грн. 68 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Овідіопольським РВ УМВС України в Одеській області 14 жовтня 2005 року судові витрати у розмірі 1889 грн. 16 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 10 лютого 2020 року.

Головуючий:

Судді: