Справа № 2-1936/10

РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

04 лютого 2010 року                             м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

    Головуючого:             судді     Шестакової З.С.

    Секретарі:                                                      Пометій Є.Т.    

            Позивача:                              ОСОБА_1

    Відповідача:                      ОСОБА_2

    Відповідача:                      ОСОБА_3

    Представника третьої особи:          ОСОБА_4

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа: Відділ опіки та піклування Нікопольської міської ради про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно та визнання свідоцтва про право власності частково недійсним, суд -

Встановив:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на наступні обставини.

    27.01.2000 року померла його бабуся – ОСОБА_6, а 19.11.2006 року помер його батько – ОСОБА_7.

     Після їх смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку № 2 у провулку Прямому в місті Нікополі.    

Спадкоємцями першої черги за законом на час відкриття спадщини були батько позивача по справі, ОСОБА_7 його рідні сестри ОСОБА_2 та ОСОБА_3, інших спадкоємців за заповітом та за законом не було.

Відповідачі спадщину прийняли у встановлений законом строк і 09.04.2001 року державним нотаріусом Першої Нікопольської державної нотаріальної контори було видане Свідоцтво про право на спадщину за законом.

У своїх заявах про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 не зазначили батька позивача, ОСОБА_7, чим усунули останнього від спадщини.

ОСОБА_7 у встановлений законом строк спадщину прийняти не зміг, у зв’язку з відбуванням покарання у місцях позбавлення волі, а після звільнення до дня своєї смерті мешкав у будинку № 2 у провулку Прямому в місті Нікополі, тобто спадщину прийняв фактично.

З 2000 року рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради відносно позивача було встановлене піклування громадянкою ОСОБА_2 і весь час позивач мешкав у будинку № 2 у провулку Прямому в місті Нікополі.

Просить встановити факт прийняття ОСОБА_7 спадщини, що відкрилася після смерті його матері ОСОБА_6, визнати за ним право власності на спадкове майно, після померлого 19.11.2006 року ОСОБА_7, та визнати частково недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом від 09.04.2001 року АВР № 637902, видане Першою Нікопольською державною нотаріальною конторою на ім’я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на спадкове майно, а саме на 21/32 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель за № 2 у провулку Прямому в місті Нікополі.  

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, на їх задоволенні наполягав.

Відповідачі в судовому засіданні проти позовних вимог не заперечували.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позовних вимог не заперечував.

Вислухавши сторони, представника третьої особи, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

    Як встановлено в судовому засіданні, 27.01.2000 року померла ОСОБА_6, бабуся позивача, а 19.11.2006 року помер ОСОБА_7, батько позивача(а.с.6,7,8).

     Після їх смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку № 2 у провулку Прямому в місті Нікополі.    

Спадкоємцями першої черги за законом на час відкриття спадщини були ОСОБА_7 батько позивача по справі, та його рідні сестри ОСОБА_2 та ОСОБА_3, інших спадкоємців за заповітом та за законом не було.

Відповідачі спадщину прийняли у встановлений законом строк і 09.04.2001 року державним нотаріусом Першої Нікопольської державної нотаріальної контори було видане Свідоцтво про право на спадщину за законом на 21/32 житлового будинку з надвірними будівлями № 2 у провулку Прямому в місті Нікополі(а.с.12).

У своїх заявах про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 не зазначили батька позивача, ОСОБА_7, чим усунули останнього від спадщини.

ОСОБА_7 у встановлений законом строк спадщину прийняти не зміг, у зв’язку з відбуванням покарання у місцях позбавлення волі, а після звільнення до дня своєї смерті мешкав у будинку № 2 у провулку Прямому в місті Нікополі, тобто спадщину прийняв фактично.

З 2000 року рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради відносно позивача було встановлене піклування громадянкою ОСОБА_2 і весь час позивач мешкав у будинку № 2 у провулку Прямому в місті Нікополі(а.с.11).

Відповідно до ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.4 ст. 1268 ЦК України, малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частиною другою – четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Все вищенаведене знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, враховуючи той факт, що відповідачі при прийняття спадщини, після померлої ОСОБА_6 не зазначили спадкоємцем ОСОБА_7, який теж являвся спадкоємцем за законом першої черги, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню та вважає можливим визнати за позивачем право власності на 1/3 частину у спадковому майні у вигляді 21/32 частини житлового будинку з надвірними будівлями № 2 у провулку Прямому в місті Нікополі.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, ст. ст. 16, 1218, 1261, ч.4 ст. 1268 ЦК України, суд, -

           Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа: Відділ опіки та піклування Нікопольської міської ради про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на спадкове майно та визнання свідоцтва про право власності частково недійсним - задовольнити.

1.Встановити факт прийняття ОСОБА_7 спадщини, яка відкрилася після померлої 27.01.2000 року ОСОБА_6 на 21/32 частину житлового будинку з надвірними будівлями № 2 у провулку Прямому в місті Нікополі.

2. Визнати часткового недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом від 09.04.2001 року АВР № 637902, видане Першою Нікопольською державною нотаріальною конторою на ім’я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на 21/32 частин житлового будинку з надвірними будівлями № 2 у провулку Прямому в місті Нікополі.

3. Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/3 частину спадкового майна у вигляді 21/32 частини житлового будинку з надвірними будівлями № 2 у провулку Прямому в місті Нікополі, після померлого 19.11.2006 року ОСОБА_7.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Нікопольський міськрайонний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: