Справа № 640/13742/18

                                                        н/п 1-кп/953/551/20

    УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2020 р. Київський районний суду м. Харкова в складі:

Головуючого - судді Якуші Н.В.

За участю секретаря судових засідань – Коваль А.О.,

прокурора – Гармаш М.С.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Краснікова О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Київського суду в м. Харкова клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань №42018221070000027 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Афанасьєво Обоянського району, Курської області Російської Федерації, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину - сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працевлаштованого, раніше судимого 06.02.2018 року Київським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 185 КК України до штрафу в розмірі 850 грн., зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід –тримання під вартою,

   у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -

                                                                В С Т А Н О В И В:

У провадження Київського районного суду м. Харкова з Харківського апеляційного суду надійшли матеріали кримінального провадження разом з ухвалою від 28.11.2019 року, з якої вбачається, що вирок Київського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2019 року було скасовано та було прийнято рішення про призначення нового розгляду в суді першої інстанції відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.

Ухвалою суду від 19 грудня 2019 року обвинуваченому було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 16 лютого 2020 року.

До спливу продовженого строку судове провадження не було завершене.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому з підстав наявності ризиків передбачених п.п. 1,3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Обвинувачений  та захисник у клопотанні прокурора просили відмовити. Просили суд змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки ризики, наведені прокурором формальні, докази винуватості матеріали кримінального провадження не містять. Також захисник просив суд взяти до уваги те, що обвинувачений одружений, має малолітнього сина, має місце реєстрації, що свідчить про наявність у нього стійких соціальних зв`язків. Вважав, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту буде достатньою мірою для забезпечення розгляду кримінального провадження. При цьому захисник також посилався на несвоєчасність надання вказаного клопотання для ознайомлення, проте на пропозицію суду відмовився від оголошення перерви для ознайомлення з ним.

Суд, дослідивши клопотання та матеріали, вислухавши учасників судового провадження, прийшов до наступного висновку.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключено у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У судовому засіданні прокурор наполягав, що застосування жодного із більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого не може запобігти ризикам, які існують, а також просив суд врахувати ступень тяжкості інкримінованого злочину та прийняти до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під варту не відпали, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Так, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.

Так, матеріали справи свідчать, що обвинувачений раніше судимий, є працездатним, однак ніде не працював до затримання, не має законних джерел доходу, обвинувачуються у вчинені тяжкого злочину, вказані обставини свідчать про наявність на теперішній час ризиків передбачених п.1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема – можливість обвинуваченого переховуватися від суду, що може вплинути на своєчасність виконання процесуальних рішень суду та дотримання розумних строків судового розгляду та правоохоронних органів, впливати на свідків у справі.

При цьому, суд зазначає, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Разом з тим, суд вважає недоведеним ризик можливості обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обґрунтованих підстав, які б свідчили про існування цього ризику, прокурор не довів.

З урахуванням викладеного, враховуючи те, що при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_1 який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжкого злочину, наявність ризиків, передбачених п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, вважає, що застосування відносно ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу є недостатнім для запобігання  ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому продовжує йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк, передбачений КПК України.

Крім того, суд враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України» при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Водночас, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Крім того суд вважає безпідставним посилання захисника на те, що матеріали кримінального провадження не містять доказів винуватості його підзахисного у вчиненні ним інкримінованого йому діяння, оскільки суд встановлює винуватість чи невинуватість особи при винесенні судового рішення по суті та вже після дослідження всіх доказів та матеріалів кримінального провадження, які наявні або будуть в подальшому долучатися до матеріалів справи, допиту всіх свідків.

На виконання ч. 3 ст. 183 КПК України, суд вважає необхідним визначити обвинуваченому розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що застава в розмірах, визначених в п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, передбачених КПК України, та призначає заставу в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 63060 грн. (2102 грн. х 30 = 63060 грн.).

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182,183, 331 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 - задовольнити.

Вважати продовженим застосування обраного під час досудового розслідування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (уродженця с. Афанасьєво, Обоянського району, Курської області Російської Федерації, громадянина України) міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківська установа виконання покарань (27)» на 60 діб - до 10.04.2020 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 63060 грн., яку необхідно внести до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатись із м. Харкова без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання

- утримуватись від спілкування зі свідками.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити обвинуваченому, що в разі не виконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Попередити заставодавця, що в разі не виконання покладених на нього та самого обвинуваченого обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Встановити строк дії даної ухвали з 11 лютого 2020 року по 10 квітня 2020 року включно.

У задоволенні клопотань захисника та обвинуваченого - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а ОСОБА_1 - в той же строк, але з моменту вручення йому копії цієї ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Суддя                                                                                                         Н.В. Якуша