ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2020 року м. ОдесаСправа № 916/939/15-г

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Лавриненко Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

від ФГ "Агрохолдинг 2007" - адвокат Гук В.С.

від АТ "Одесаобленерго" - адвокат Швидкий О.О.

від ТОВ "Глассрайз" - адвокат Шаркова Н.Р.

арбітражний керуючий Бєлоусов І.В. особисто

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Агрохолдинг 2007"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.05.2019

у справі №916/939/15-г

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Глассрайз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ланжерон і К"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа №916/939/15-г про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Ланжерон і К" (далі - ТОВ „Ланжерон і К").

23.10.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю „Глассрайз" (далі - ТОВ „Глассрайз") звернулося до Господарського суду Одеської області з заявою про визнання недійсним договору купівлі - продажу рухомого майна від 29.12.2014 р., укладеного між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" (далі - ПАТ "Златобанк"), яке діяло від імені ТОВ "Ланжерон і К" та Фермерським господарством "Агрохолдинг - 2007", на підставі якого відчужено рухоме майно - виробниче обладнання, у кількості 267 одиниць згідно додатку №1 до договору застави від 02.07.2013 р. №176/12/13-KL/S-1 та додатку №1 до договору купівлі-продажу від 29.12.2014 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.12.2018 р. заяву ТОВ „Глассрайз" задоволено у повному обсязі, визнано недійсним договір купівлі-продажу рухомого майна від 29.12.2014 р., укладений між ПАТ "Златобанк", яке діяло від імені ТОВ "Ланжерон і К" та Фермерським господарством "Агрохолдинг - 2007", зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю. В. у реєстрі за № 2147.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.12.2018 р. по справі № 916/939/15-г залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 11.10.2019 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.12.2018 у справі №916/939/15-г залишено без змін.

У травні 2019 ТОВ "Глассрайз" звернулося до суду першої інстанції з клопотанням про забезпечення вимог щодо визнання договорів недійсними, в якому просило накласти арешт на нерухоме майно, що належить ТОВ "ВІНАГРОПРОМ", а саме на вінзавод загальною площею 3254,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, смт Лиманське, вул. Леніна, 39 та накласти арешт на обладнання для виробництва та зберігання вина у кількості 267 одиниць, придбаного Фермерським господарством "АГРОХОЛДИНГ - 2007" за договором купівлі-продажу рухомого майна від 29 грудня 2014 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Златобанк" від імені боржника ТОВ "ЛАНЖЕРОІІ і К" та ФГ "АГРОХОЛДИНГ - 2007", зареєстрованим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю. В. у реєстрі за №2147 (згідно переліку наведеного у заяві).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.05.2019 частково задоволено заяву ТОВ "Глассрайз" про забезпечення вимог щодо визнання договорів недійсними, накладено арешт на рухоме майно ФГ "Агрохолдинг-2007" (згідно переліку визначеному в ухвалі суду), в решті клопотання відмовлено.

В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції пославшись на приписи ст.ст. 136, 137, 140 ГПК України та ч. 1 ст. 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначив, що заходи забезпечення позову в частині накладення арешту на рухоме майно безпосередньо пов'язані із предметом заявлених вимог, вони є співмірними заявленим вимогам, а тому, місцевий господарський суд визнав клопотання ТОВ "ГЛАССРАЙЗ" про забезпечення вимог в частині накладення арешту на рухоме майно обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги ТОВ "ГЛАССРАЙЗ" про накладення арешту на нерухоме майно, власником якого є ТОВ "Вінагропром", а саме вінзавод загальною площею 3254,6 кв.м. за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, смт. Лиманське, вул. Леніна, 39, суд першої інстанції зазначив, що ліквідатором чи кредиторами вимога про повернення нерухомого майна до ліквідаційної маси не заявлялась, у зв'язку з чим відсутні підстави для забезпечення вимог шляхом накладення арешту на зазначене майно, тому клопотання ТОВ "Глассрайз" у вказаній частині задоволенню не підлягає.

Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулося ТОВ "Агрохолдинг 2007" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.05.2019 у справі №916/939/-г та відмовити ТОВ „Глассрайз" у задоволенні клопотання про забезпечення вимог щодо визнання договорів недійсними у повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та прийнята за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також з грубим порушенням норм матеріального права, з огляду на таке.

Так апелянт вважає, що суд першої інстанції застосував заходи до забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арешту на рухоме майно ФГ «Агрохолдинг 2007» з порушенням приписів ч. 3 ст. 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки заходи до забезпечення вимог кредиторів у справі про банкрутство можуть бути введені лише на стадії розпорядження майном до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, у той час як по справі №916/939/15-г, постановою від 31.03.2016 року визнано банкрутом ТОВ „Ланжерон і К", відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора.

Також, апелянт зазначає, що при розгляді клопотання ТОВ „Глассрайз" судом першої інстанції взагалі не було з'ясовано ту обставину, чи є ФГ "Агрохолдинг 2007" власником спірного рухомого майна, та чи є відповідно до приписів ГПК України у кредитора ТОВ „Глассрайз" процесуальні підстави для вжиття заходів до забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арешту на рухоме майно саме підприємства ФГ "Агрохолдинг 2007".

За твердженням скаржника, у відповідності до Договору купівлі-продажу від 26 травня 2015 року, посвідченого нотаріусом за реєстровим №770, рухоме майно, на яке Господарським судом Одеської області було накладено арешт, було продано ТОВ «Шампань України». Таким чином, з 26 травня 2015 року, спірне рухоме майно не перебуває у власності чи користуванні ФГ "Агрохолдинг 2007".

Крім того, як вважає апелянт, не було правових підстав для вжиття відповідних заходів забезпечення, передбачених ст. 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки даною нормою закону передбачено право кредитора на накладення арешту на конкретне рухоме майно боржника, однак, з підстав не належності даного ФГ "Агрохолдинг 2007", фермерське господарство не є боржником, в розумінні ст. 18 вищевказаного Закону.

З урахуванням наведеного, апелянт вважає, підстави за яких було вжито заходів до забезпечення вимог кредиторів щодо ФГ "Агрохолдинг 2007" були відсутні, а обгрунтованість вжиття заходів забезпечення у вигляді арешту майна не була підтверджена жодним належним доказом.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2019 відкрито апеляційне провадження у справі №916/939/15-г за апеляційною скаргою ФГ "Агрохолдинг 2007" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.05.2019.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2019 призначено справу до розгляду на 21.01.2020.

08.01.2020 судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. В обґрунтування своїх заперечень, арбітражний керуючий посилаючись на рішення, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між ПАТ «Златобанк» від імені боржника та апелянтом та приписи ст. 216 ЦК України, зазначає, що наразі ним вживаються заходи щодо повернення незаконно відчуженого нерухомого майна боржника до складу ліквідаційної маси банкрута.

09.01.2020 Південно-західним апеляційним господарським судом отримано відзив на апеляційну скаргу від ТОВ "ГЛАССРАЙЗ" в якому товариство просить залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

ТОВ "ГЛАССРАЙЗ" вважає необґрунтованим посилання апелянта на порушення судом першої інстанції приписів ст. 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки в указаній статті йдеться виключно про забезпечення вимог кредиторів, заявлених ними до боржника саме у справі про банкрутство. В даному випадку, вимог до боржника ТОВ «ГЛАССРАЙЗ» не заявляв. Заява кредитора з вимогами до ФГ «АГРОХОЛДИНГ 2007» направлена на застосування наслідків визнання правочину недійсним у вигляді повернення майна боржника, яке було відчужене ним за недійсним договором, у ліквідаційну масу боржника. А тому, як вважає ТОВ "ГЛАССРАЙЗ", вимоги ст. 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» взагалі не розповсюджується на указані правовідносини.

ТОВ «ГЛАССРАЙЗ» також відзначає, що заява про визнання недійсним договору купівлі-продажу рухомого майна розглядалася протягом майже п'яти років. Протягом всього часу ФГ «АГРОХОЛДИНГ - 2007» та ТОВ «ШАМПАНЬ УКРАЇНИ», яке є кредитором боржника та учасником справи, приховували інформацію щодо відчуження рухомого майна, договір купівлі-продажу якого оскаржувався в суді, на користь ТОВ «ШАМПАНЬ УКРАЇНИ». Така інформація була надана до суду лише разом з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Одеської області від 20.05.2019 року. З указаної інформації вбачається, що договір купівлі-продажу рухомого майна, яке на цей час належіть боржнику, був укладений між ФГ «АГРОХОЛДИНГ 2007» та ТОВ «ШАМПАНЬ УКРАЇНИ» ще 26.05.2015 року. Такі дії ФГ «АГРОХОЛДИНГ 2007» та ТОВ «ШАМПАНЬ УКРАЇНИ», як вважає ТОВ «ГЛАССРАЙЗ», суперечать завданню господарського судочинства, перешкоджають йому та є зловживанням процесуальними правами, оскільки направлені на навмисне неповідомлення суду про нового власника рухомого майна, що належіть боржнику.

За твердженням ТОВ «ГЛАССРАЙЗ», суду першої інстанції не було і не могло бути відомо, що на день винесення оскаржуваної ухвали рухоме майно, повернення якого в ліквідаційну масу вимагає ТОВ «ГЛАССРАЙЗ», не належіть ФГ «АГРОХОЛДИНГ 2007», оскільки, ФГ «АГРОХОЛДИНГ 2007» навмисно приховувало цю інформацію.

ТОВ «ГЛАССРАЙЗ» також вважає, що оскаржуваною ухвалою права ФГ «АГРОХОЛДИНГ 2007» не порушені, оскільки майно, на яке суд наклав арешт, з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору купівлі-продажу рухомого майна недійсним є власністю боржника.

У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 у справі №916/939/15-г було оголошено перерву до 06.02.2020 та зобов'язано Господарський суд Одеської області невідкладно надіслати до Південно-західного апеляційного господарського суду копії матеріалів справи №916/939/15-г, які стосуються розгляду заяви ТОВ "ГЛАССРАЙЗ" про визнання недійсним договору купівлі - продажу рухомого майна від 29.12.2014 та заяви ТОВ "Глассрайз" про зобов'язання повернути майно в ліквідаційну масу боржника.

29.01.2020 судом апеляційної інстанції отримано копії затребуваних документів.

06.02.2020 ФГ «АГРОХОЛДИНГ - 2007» надано до суду апеляційної інстанції клопотання про залучення доказу в якому господарство просить долучити до матеріалів апеляційного провадження засвідчену копію заяви арбітражного керуючого Бєлоусова І.В. про відшкодування вартості майна від 10.01.2020.

У судовому засіданні від 06.02.2020 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою на наполягав на її задоволенні.

Представники АТ "Одесаобленерго", ТОВ "Глассрайз" та арбітражний керуючий Бєлоусов І.В. надали пояснення відповідно до яких не погоджуються з доводами за апеляційною скаргою, просять залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ФГ "Агрохолдинг 2007" не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal у. the United Kingdom, (22414/93) 119961 ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Іншими словами ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Зі змісту заяви ТОВ "Глассрайз" про визнання недійсним договору купівлі-продажу рухомого майна боржника, вбачається, що товариством оспорювався договір купівлі-продажу від 29.12.2014, укладений між ПАТ «Златобанк», яке діяло від імені ТОВ "Ланжерон і К" та ФГ "Агрохолдинг - 2007", на підстав якого було відчужено рухоме майно - виробниче обладнання, що належало на праві власності ТОВ "Ланжерон і К", а саме обладнання в кількості 267 одиниць згідно додатку №1 до договору застави №176/12/13-KL/S-1 від 02.07.2013 та додатку №1 до договору купівлі-продажу від 29.12.2014.

У додатку №1 до договору застави №176/12/13-KL/S-1 від 02.07.2013 міститься перелік рухомого майна ТОВ "Ланжерон і К".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.12.2018, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 та постовою Верховного Суду від 11.10.2019, визнано недійсним договір купівлі-продажу рухомого майна від 29.12.2014 р., укладений між ПАТ "Златобанк", яке діяло від імені ТОВ "Ланжерон і К" та ФГ "Агрохолдинг - 2007", зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю. В. у реєстрі за №2147.

16.05.2019 ТОВ "Глассрайз" звернулося до суду першої інстанції з клопотанням про забезпечення вимог щодо визнання договорів недійсними, в обґрунтування якого зазначило, що не зважаючи на ухвалення судового рішення щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу рухомого майна від 29.12.2014 р., укладеного між ПАТ "Златобанк", яке діяло від імені ТОВ "Ланжерон і К" та ФГ "Агрохолдинг - 2007", ФГ "Агрохолдинг - 2007" не здійснено жодної дії щодо повернення в ліквідаційну масу ТОВ "Ланжерон і К" обладнання для виробництва та зберігання вина у кількості 267 одиниць, придбаного за недійсним правочином. Повернення даного обладнання, на думку заявника, дозволить боржнику продати його за дійсними ринковими цінами, розрахуватися з усіма кредитора та навіть припинити процедуру банкрутства.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції також зазначив про перебування на розгляді Господарського суду Одеської області, у межах справи про банкрутство ТОВ "Ланжерон і К", заяви ТОВ "Глассрайз" про зобов'язання повернути майно в ліквідаційну масу боржника, в якій товариство просило зобов'язати ФГ "Агрохолдинг - 2007" повернути в ліквідаційну масу ТОВ "Ланжерон і К" обладнання для виробництва та зберігання вина у кількості 267 одиниць, придбаного ФГ "Агрохолдинг - 2007" за недійсним договором купівлі-продажу рухомого майна від 29.12.2014. В обґрунтування даної заяви, ТОВ "Глассрайз" зазначило про неповернення ФГ "Агрохолдинг - 2007" рухомого майна боржника, придбаного за недійсним правочином.

В даній заяві ТОВ "Глассрайз" також просило, з метою забезпечення своїх вимог, розглянути клопотання про забезпечення вимог щодо визнання договорів недійсними від 16.05.2019 та накласти арешт на обладнання для виробництва та зберігання вина у кількості 267 одиниць, придбаного ФГ "Агрохолдинг - 2007" за договором купівлі-продажу рухомого майна від 29.12.2014, укладеного між ПАТ "Златобанк", яке діяло від імені ТОВ "Ланжерон і К" та ФГ "Агрохолдинг - 2007", зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Жуковою Ю. В. у реєстрі за №2147.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що забезпечення вимог ТОВ "Глассрайз" за заявою про зобов'язання повернути майно в ліквідаційну масу боржника, є адекватним способом захисту можливих порушень майнових прав чи охоронюваних законом інтересів Товариства при виконанні судового рішення у випадку задоволення заявлених вимог. Вжитим заходом буде забезпечено збалансованість інтересів сторін, між вжитим заходом забезпечення і предметом заяви наявний прямий зв`язок, обраний захід спроможний забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених прав або інтересів заявника, натомість, у випадку його невжиття, відсутня змога запобігти можливим порушенням прав заявника, а тому наявні підстави для задоволення заяви ТОВ "Глассрайз" в частині накладення арешту на рухоме майно, яке є предметом спору у даній справі.

При цьому Суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини" (Kьbler v. Germany), заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

Колегія суддів приймає до уваги твердження апелянта з приводу невірного застосування судом першої інстанції приписів ст. 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», однак, посилання в оскаржуваній ухвалі на дану норму не призвело до прийняття невірного рішення вцілому.

До того ж, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції послався й на приписи Господарського процесуального кодексу України, які регулюють спірні правовідносини. Так, п. 10 ч. 1 ст. 137 ГПК України (в редакції чинній станом на час ухвалення оскаржуваного рішення) визначено, що позов забезпечується: іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Щодо тверджень скаржника про продаж рухомого майно, на яке Господарським судом Одеської області було накладено арешт, ТОВ «Шампань України», судова колегія зазначає, що на час прийняття оскаржуваної ухвали у суду були відсутні відомості щодо відчуження рухомого майна на користь ТОВ «Шампань України». Про дані обставини також ФГ "Агрохолдинг - 2007" не було повідомлено суду першої інстанції, під час розгляду справи. Так, договір купівлі-продажу від 26 травня 2015 року, посвідчений нотаріусом за реєстровим №770 укладений між ФГ "Агрохолдинг - 2007" та ТОВ «Шампань України» не досліджувався судом першої інстанції та був наданий апелянтом лише під час апеляційного перегляду справи.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність судового рішення та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 20.05.2019 відсутні.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.05.2019 р. у справі №916/939/15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно з ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 11.02.2020 р.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Лавриненко Л.В.

Суддя Таран С.В.