У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року березня місяця „22” дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді: Курської А.Г.

           Суддів: Горбань В.В., Терент’євої Н.М.

                                При  секретарі: Козловій К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу  за позовом    ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, 3 особа – КП Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційна організація № 3, про виселення, стягнення майнової та моральної шкоди, зміну умов договору найму жилого приміщення, за зустрічним позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_5, ОСОБА_10, 3 особи – ОСОБА_9, КП Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційна організація № 3, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ялтинського міського відділу ГУ МВС України в АР Крим, про визнання права на житлову площу та постановку на реєстраційний облік, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим  від 16 листопада 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

02 квітня 2009 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, як від свого імені, так і на підставі довіреності від імені сина ОСОБА_10 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, 3 особа – КП Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційна організація № 3, про виселення, стягнення майнової та моральної шкоди, зміну умов договору найму жилого приміщення. Вимоги мотивовані тим, що позивачка ОСОБА_5, її син ОСОБА_10 та ОСОБА_9 проживають і зареєстровані в трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Без реєстрації в квартирі також проживають співмешканка ОСОБА_9 – ОСОБА_6, з повнолітніми  дітьми ОСОБА_11 та ОСОБА_8, які поселилися в квартиру без будь-якого дозволу. Плату за користування квартирою та комунальні послуги вони не сплачують, постійно провокують конфлікти. Просила  виселити ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншої жилої площі. Оскільки ОСОБА_9 не сплачує квартирну плату та комунальні послуги, просила стягнути з нього витрати на оплату послуг  з надання електроенергії, водопостачання, опалення, газу, а також за квартирну плату в сумі 2266 грн. 64 коп. за період з 2006 року по 2008 рік. Крім того, просила змінити договір найму жилого приміщення шляхом укладення з нею КП РЕО № 3 м. Ялта окремого договору найму жилого приміщення, відкрити на її ім’я окремий особовий рахунок на кімнату площею 11,3 кв.м, укласти з її сином ОСОБА_10 окремий договір найму житлового приміщення і відкрити на його ім’я окремий особовий рахунок на кімнату площею 11,9 кв.м. Уточнивши позовні вимоги 16.11.2009 року, просила коридор, санвузол і кухню залишити в загальному користуванні. Посилається на те, що вона і її син ОСОБА_10 користуються зазначеними кімнатами і укладення договорів найму з ними, на зазначені кімнати, та відкриття окремих особових рахунків, не порушить житлових прав ОСОБА_9 Крім того, просила стягнути моральну шкоду з ОСОБА_9, яку обґрунтовує тим, що 12.04.2004 року він підпалив матраци в квартирі і вона стала задихатися, у зв’язку з тим, що у неї бронхіальна астма. Протягом двох днів вона була вимушена знаходитися на балконі, оскільки в квартирі дихати було нічим. ОСОБА_9 постійно їй погрожує підпалом квартири, фізичною розправою і позивачка боїться за своє життя та здоров’я. В результаті таких дій відповідача у неї погіршився сон, загострилися хвороби, виникають постійні нервові зриви, підвищується тиск. Просила стягнути з ОСОБА_9 на її користь моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Справа № 22-ц-1236/2010 р                         Головуючий в 1 інстанції     Короткова Л.М.

                                    Доповідач               Горбань В.В.

Не погодившись з позовом, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_10, 3 особи – ОСОБА_9, КП Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційна організація № 3, Відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Ялтинського міського відділу ГУ МВС України в АР Крим /далі – ВГІРФО Ялтинського МВ ГУ МВС України в АР Крим/, про визнання права на житлову площу та постановку на реєстраційний облік. Свої вимоги мотивували тим, що вони тривалий час, а саме, з березня 1995 року проживають у квартирі АДРЕСА_1. 24.04.2009 року ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9, який проживає і зареєстрований в зазначеній квартирі. Зазначає, що вони є членами сім’ї наймача і не відносяться до сім’ї ОСОБА_10, а тому їм не потрібно згоди на користування жилим приміщенням від ОСОБА_10. Просять визнати за ними право користування зазначеною квартирою і зобов’язати ВГІРФО Ялтинського МВ ГУ МВС України в АР Крим зареєструвати її та дітей у  квартирі АДРЕСА_1.

Ухвалою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим  від 16 вересня 2009 року позовна заява ОСОБА_10 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, 3 особа – КП Ялтинської міської ради Ремонтно-експлуатаційна організація № 3, про виселення,  зміну умов договору житлового найму, відкриття окремого особового рахунку залишена без розгляду.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим  від 16 листопада  2009 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Виселено ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Змінено умови договору житлового найму в квартирі АДРЕСА_1, відповідно до якого виділено в користування ОСОБА_5 житлову кімнату 6-3 розміром 11,3 кв.м., залишивши в користуванні у ОСОБА_10 та ОСОБА_9 житлові кімнати 6-1 розміром 17,0 кв.м. та 6-2 розміром 11,9 кв.м., а коридор 6-4 площею 5,0 кв.м., санвузол 6-5 кв.м. розміром 3,0 кв.м., кухню площею 7,5 кв.м. залишено в загальному користуванні сторін. Зобов’язано КП РЕО № 3 відкрити на ім’я ОСОБА_5 окремий особовий рахунок на вказану кімнату. В іншій частині позову відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання права користування жилою площею в квартирі АДРЕСА_1 та постановці на реєстраційний облік відмовлено.

    В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду і просить ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову ОСОБА_5 в повному обсязі, а її зустрічний позов задовольнити, посилаючись на те, що рішення незаконне і необґрунтоване, постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. В скарзі зазначає, що в 1995 році, вона, ОСОБА_6 разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_7 і ОСОБА_8 поселилася у спірну квартиру законно, в якості члена сім’ї ОСОБА_12, який проживав у даній квартирі як член сім’ї колишнього наймача. У 2009 році ОСОБА_6 зареєструвала шлюб з ОСОБА_12, тому відповідно до вимог ст.ст. 64, 65 ЖК України у них виникло право на проживання в спірній квартирі. У засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_6 уточнила межі доводів апеляційній скарзі і ставить питання про скасування рішення суду лише в частині задоволення позову ОСОБА_5 про виселення її з спірної квартири та відмови у задоволенні зустрічного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення позивачки, її представника, відповідачів ОСОБА_12, ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

ОСОБА_6 оскаржує рішення суду лише в частині задоволення первісного позову ОСОБА_5 про своє виселення із спірної квартири без надання іншого жилого приміщення та відмови у задоволенні зустрічного позову, а тому саме в цій частині справа є предметом апеляційного перегляду.

Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову ОСОБА_5 в частині виселення ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 без надання іншого жилого приміщення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. При цьому визнав встановленим, що відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 поселилися  в спірну квартиру не у встановленому законом порядку, без згоди ОСОБА_5 на вселення в квартиру відповідачів для постійного проживання.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що наймачем квартири АДРЕСА_1 був ОСОБА_13, 1926 року народження, який помер 10 травня 1991 року.

З ним проживали та були внесені до особового рахунку на квартиру його син ОСОБА_14, який помер 29.09.2000 року, невістка ОСОБА_5, внук ОСОБА_10, дочка ОСОБА_15, яка згідно з рішенням Ялтинського міського суду від 25.05.2004 року визнана такою, що втратила право на житло і була виписана з квартири 30.06.2004 року, та внук ОСОБА_9.

Квартира складається з трьох житлових кімнат 17,0 кв.м., 11,9 кв. м  і 11,3 кв.м., а загальна площа становить 55,7 кв.м.  

Відповідно до ст. ст. 64, 65 ЖК України та роз’яснень, що містяться в п. 9 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року (з наступними змінами) «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» - особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім’ї наймача, постійно проживають з ним і ведуть спільне господарство, набувають рівного з іншими членами сім’ї права користування цим приміщенням, якщо був дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема була письмова згода на це всіх членів сім’ї наймача та при їх вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім’ї, які з ним проживають, не обумовлений порядок користування жилими приміщенням.

Тобто, зазначена норма права стосується виключно наймача.

Як убачається з матеріалів справи, після смерті основного наймача спірної квартири ОСОБА_13 договір найму жилого приміщення не переукладався.

У 1995 році в спірну квартиру поселилася  ОСОБА_6 та її неповнолітні діти - ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які на час вирішення спору досягли повноліття. ОСОБА_6 разом з ними поселилася в спірну квартиру на правах співмешканки ОСОБА_9 /внук/, який проживав у квартирі в якості члена сім’ї колишнього наймача спірної квартири.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, виходячи з правил ст.ст.  64, 65 ЖК України, вищезазначених роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України та встановивши, що відповідачі ОСОБА_16, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 поселилися в спірну квартиру без згоди члена сім’ї колишнього наймача даної квартири – позивачки ОСОБА_5, дійшов правильного висновку, що відповідачі не набули самостійного права на проживання в спірній квартирі, тому підлягають виселенню без  надання іншого жилого приміщення, як тимчасові мешканці.

Таким чином, встановивши, що  ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у встановленому законом порядку не набули права на проживання в спірній квартирі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсутні передбачені законом підстави для задоволення зустрічного позову ОСОБА_8  про визнання за ними права на користування спірною квартирою.    

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_6 разом із дітьми поселилася в спірну квартиру зі згоди усіх мешканців квартири, зокрема ОСОБА_5 і ОСОБА_10, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки воно спростовується матеріалами справи.

Довід скарги про те, що на протязі тривалого часу ОСОБА_5 не заперечувала проти її проживання в спірній квартири і не зверталася до суду або до інших органів з вимогами про виселення з цього приміщення, що, на її думку, свідчить про визнання за ними права на проживання в спірній квартирі, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки, як убачається з матеріалів справи, між позивачкою і ОСОБА_6 та ОСОБА_9 з приводу їх вселення постійно виникали суперечки та конфлікти. ОСОБА_5 була змушена залишити квартиру і тимчасово проживати за іншою адресою. Вказані факти підтверджуються рішенням Ялтинського міського суду від 29.10.1998 року з житлового спору (а.с. 11). Дані обставини відповідно до правил ч. 3 ст. 61 ЦПК України  мають преюдиційне значення і не потребують доказування в даній справі.  

Твердження ОСОБА_6 про те, що з 2009 року вона знаходиться  в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 і це, на її думку,  підтверджує  факт правомірного вселення в спірну квартиру в якості члена сім’ї наймача і виникнення права на користування жилим приміщенням, колегія суддів визнає безпідставним, оскільки воно ґрунтується на неправильному тлумаченні закону – ст. ст. 64, 65 ЖК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно з’ясував обставини справи та не  дав належної оцінки доказам ОСОБА_6, а тому необґрунтовано  ухвалив рішення про задоволення первісного позову в частині виселення та відмовив у задоволенні її зустрічного позову, також є безпідставними.

    Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам наданим сторонами згідно зі ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування  своїх висновків.

    Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування рішення суду.

    Оскільки рішення не оскаржується ОСОБА_7, ОСОБА_8 і вони не приєдналися до апеляційної скарги ОСОБА_6, колегія суддів, керуючись принципами диспозитивності, не робить висновків щодо неоскарженого рішення, яке стосується їх.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції  ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 листопада 2009 року залишити без змін

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:       Курська А.Г.              Горбань В.В.                Терент’єва Н.М.