ПЕЧЕРСЬКИЙ   РАЙОННИЙ   СУД   М. КИЄВА

Справа № 2-а-195/10                                                                                      

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И                                              

10 березня 2010 року                   Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Батрин О.В.

при секретарі Костюк А.І.

за участю позивача ОСОБА_2

представника відповідача Управління праці та соціального захисту населення

в Печерському районі м. Києва – Проскурніної О.М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києві, Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо перерахунку та виплати недоотриманих сум пенсій та щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи протиправною, -

В С Т А Н О В И В :

8 лютого 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києві, Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо перерахунку та виплати недоотриманих сум пенсій та щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи протиправною, мотивуючи тим, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та отримує державну і додаткову пенсії, які передбачені ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 даного Закону розміри пенсій для інвалідів ІІІ групи не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком.

Що стосується розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії І, то цей розмір передбачений ст. 50 вказаного Закону та для інвалідів ІІІ групи становить 50 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 67  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»     у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4.

Проте, розміри призначених і виплачуваних позивачу пенсій не відповідають встановленим розмірам, оскільки розрахунок пенсій позивачу Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва проведено, виходячи з розміру 19 грн. 91 коп., який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року № 107 - мінімальна пенсія за віком встановлена: в розмірі 470 гривень – з 1.01.2008року; 481 гривня – з 1.04.2008 року; 482 гривні – з 1.07.2008 року; 498 гривен - з 1.10.2008 року.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Тому позивач вважає, що державна та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну його здоров’ю повинні бути призначені в наступних розмірах: державна пенсія з 22 травня 2008 року в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія з 22 травня 2008 року в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Позивач звертався до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва з проханням провести перерахунок розміру пенсії, однак 20.01.2010 року йому було відмовлено.

Крім того, позивач просив суд винести постанову, якою дії Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо недоплати суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік протиправними та зобов’язати забезпечити перерахунок та виплату позивачу недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», за 2009 рік виходячи із розміру 4 мінімальних заробітних плат, що діяли на момент належної виплати.

В судовому засіданні позивач повністю підтримав свій позов, пославшись на обставини, викладені вище.

Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації в судовому засіданні позов не визнала з підстав, зазначених в письмових запереченнях.

Представники відповідачів Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києві, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат до судового засідання не з’явилась, надавши письмові заперечення, згідно яких просили справу розглянути в їх відсутність.

За таких обставин, відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України суд розглянув справу у відсутність представників відповідачів, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню та слід:

- визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі                                  м. Києва щодо відмови в проведенні перерахунку основної та додаткової пенсії ОСОБА_2 за період з 1 березня 2009 року до 10 березня 2010 року – протиправними.

- зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі                                  м. Києва, починаючи з 1 березня 2009 року до 10 березня 2010 року: здійснити відповідно до ч. 4 ст. 54 та ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що діяли на момент належної виплати, перерахунок ОСОБА_2 основної пенсії, та її щомісячну виплату в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю та її щомісячну виплату в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, за виключенням сум фактично проведеної виплати.  

- визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо недоплати суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік протиправними.

- зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації забезпечити перерахунок та виплату ОСОБА_2 недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», за 2009 рік виходячи із розміру чотирьох мінімальних заробітних плат, що діяли на момент належної виплати.

Суд дійшов до такого висновку, оскільки в ході судового розгляду справи встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Позивач є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1986 року, інвалідом ІІІ групи внаслідок захворювання пов’язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, потерпілим І категорії.

З 12.06.2002 року позивачу призначена пенсія по інвалідності згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно  ч. 4 ст. 54 наведеного Закону розмір пенсії для інвалідів, відносно яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим, зокрема для осіб ІІІ групи інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком.

Розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до І категорії передбачений ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно якої для інвалідів ІІІ групи  встановлюється в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Ст. 53 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, та щомісячна компенсація сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується повністю, незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Ст. 67 даного закону передбачено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4.

Враховуючи наведене, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Як вбачається розрахунок пенсій позивачу Управлінням Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва проведено, виходячи з розміру 19 грн. 91 коп. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523, яка є чинною, і положення якої стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи».

 Проте п. 2 Постанови від 3 січня 2002 року № 1 Кабінету Міністрів України встановлено розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, всупереч положенням зазначених статей закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», причому, ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи змінена і щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю інвалідам IІI гр. становить 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, також змінена ст. 54 вказаного Закону і державна пенсія для інвалідів IІI гр. учасників ліквідації аварії на ЧАЕС не може бути нижчою 180% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 5.10.2006 року вказаний Закон доповнено статтею 71 такого змісту: «Особливості внесення змін до цього Закону. Дія Положення цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону».

22.05.2008 р. рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 пункт 28 (зміни до Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. №107-VII визнати таким, що не відповідає Конституції України (є не конституційним) і втратив чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України.

Тобто, розрахунок пенсії позивача зроблений відповідачем згідно п. 28 розділу Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який був визнаний рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року не конституційним і втратив чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України.

Згідно з п. 9 листа Вищого адміністративного Суду України від 14.08.2008 року № 1406/100/13-08 «Про практику застосування законодавства з питань забезпечення (за результатами справ, розглянутих Вищим адміністративним судом України у касаційному порядку)» передбачено, що виходячи з пріоритетності законів  над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії учасникам ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС застосуванню підлягають ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», яка істотно звужує  обсяг встановлених законом прав  та відповідно  до ч. 3 ст. 67 Закону України  «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4  категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року № 8 відповідно до ст.ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод».

Що стосується позовної вимоги до Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо недоплати суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік протиправними, то слід зазначити, що відповідно до відповіді Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, нарахування на оздоровлення за 2008-2009 року проведено у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. №562 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: - за 2008 р. – 120 грн., - за 2009 р. – 120 грн.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», інвалідам 1 та 2 групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений Законом.

Ч. 1 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом) підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України вже у 2006 році доповнила Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ст.. 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон № 231-V від 5 жовтня 2006 року).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Тому, суд вважає, заперечення представників відповідачів щодо відмови в задоволенні позову безпідставними.

Враховуючи загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав і свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який,  якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки про порушення свого права позивач дізнався з відповіді відповідача від 27 січня 2010 року, 3 лютого 2010 року (а.с. 12-17), до суду з даним позовом позивач звернувся 8 лютого 2010 року, та просить суд позов задовольнити, зобов’язавши відповідачів провести перерахунок його пенсії з 1 березня 2009 року, то позов підлягає до задоволення саме з 1 березня 2009 року до 11 березня 2010 року.

Щодо вимог позивача про зобов’язання відповідачів нараховувати та виплачувати вказані кошти в подальшому, суд зазначає, що згідно статті 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, у даному випадку у разі порушення права, свобод чи інтересів позивача у нього виникає право звернення до суду, а вимоги щодо зобов'язання вчинити певні дії на майбутнє, не можуть бути предметом розгляду в суді.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, то суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Як вбачається з матеріалів справи, позивачем документально підтверджені витрати на оплату правової допомоги в розмірі 500 грн., які також підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст.ст. 48, 50, 54, 67, 70, 71 ЗУ «Про статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про прожитковий мінімум», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008, ст. ст. 3, 8, 19, 22, 46, 55 Конституції України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 48, 50, 54, 67, 70, 71 ЗУ «Про статус громадян, які постраждали внаслідок  Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про прожитковий мінімум», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008, ст. ст. 3, 8, 19, 22, 46, 55 Конституції України та ст.ст. 2, 6-10, 17, 104, 105, 121, 158-162 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києві, Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо перерахунку та виплати недоотриманих сум пенсій та щорічної допомоги на оздоровлення як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи протиправною – задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо відмови в проведенні перерахунку основної та додаткової пенсії ОСОБА_2 за період з 1 березня 2009 року до 10 березня 2010 року – протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, починаючи з 1 березня 2009 року до 10 березня 2010 року здійснити відповідно до ч. 4 ст. 54 та ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що діяли на момент належної виплати, перерахунок ОСОБА_2 основної пенсії, та її щомісячну виплату в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю та її щомісячну виплату в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, за виключенням сум фактично проведеної виплати.  

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо недоплати суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік протиправними.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації забезпечити перерахунок та виплату ОСОБА_2 недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», за 2009 рік виходячи із розміру чотирьох мінімальних заробітних плат, що діяли на момент належної виплати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 500 гривень у відшкодування коштів на отримання правової допомоги.

У задоволенні іншої частини заявлених вимог – відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва.

Постанова в повному обсязі складена 15 березня 2010 року

Суддя