Справа №2-о-15/2007р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про визнання фізичної особи безвісно відсутньою
16 лютого 2007 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого - судді Слурденко О.І., народних засідателів: ОСОБА_1, ОСОБА_2, при секретарі Шиловій І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_3 про визнання безвісно відсутнім ОСОБА_4, зацікавлена особа - районне управління праці та соціального захисту населення Чугуївської райдержадміністрації, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 та ОСОБА_3 тривалий час з 1987 по 1994 рік знаходилися у фактичних шлюбних стосунках і мають двох спільних дітей: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження. 15.01.2007 року ОСОБА_7 звернулася до суду з заявою, в якій просить визнати чоловіка з яким вона проживала однією сім'єю і має спільних дітей, без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1, безвісно відсутнім, посилаючись на те, що ОСОБА_3 у 1994 року вибув у невідомому напрямку і до цих пір понад десять років від нього немає ніяких відомостей. За її позовною заявою про стягнення аліментів був оголошений його розшук, але позитивних результатів він не дав, місце перебування чи проживання його не встановлено.
Визнання безвісно відсутнім ОСОБА_3 заявниця обґрунтовує тим, що їй необхідно вирішити питання про призначення на дітей державної грошової допомоги у зв'язку з втратою годувальника.
Суд, заслухавши пояснення заявниці, перевіривши матеріали справи, прийшов до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини. Відповідно до ст.43 ЦК України фізична особа може бути судом визнана безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. Факт відсутності відомостей про місце перебування ОСОБА_3, в місті його постійного проживання в АДРЕСА_1 протягом останніх десяти років підтверджується зібраними у справі доказами.
Згідно довідки Чугуївського РО УМВДУ в Харківський області ОСОБА_3 за ухвалою суду знаходиться у розшуку з 2002 року і до теперішнього часу його місце знаходження не встановлено. Виконавчий комітет Мосьпанівської сільської ради листом від 05.01.2007 року повідомив про те, що ОСОБА_3 був зареєстрований та мешкав в АДРЕСА_1 до 31.01.1994 року. Відповідно листа Слов'янського районного управління юстиції від 10.07.2002 року ОСОБА_3 в місті Слов'янську та Слов'янському районі не проживав і не значився, але там мешкають його родичі, які не знають його місце знаходження і спілкувалися з ним з 1994 року.
З урахуванням наведеного, у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів повідомлених відповідними установами.
Відповідно до ч.2 ст.43 ЦК України у разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а вразі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.
Оскільки матеріали справи свідчать про те, що останні відомості про ОСОБА_3 були у 1994 році, то початком його безвісної відсутності слід вважати 01 січня 1995 року.
Задоволення заяви ОСОБА_3 має для неї та її дітей юридичне значення. Право на пенсію внаслідок втрати годувальника виникає і у випадку визнання годувальника в установленому порядку безвісно відсутнім зі ст.37 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
2
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім.
Керуючись ст.ст.248,249 ЦПК України, ст.43 ЦК України, суд -
ВИРІШИВ:
Заяву ОСОБА_3 - задовольнити.
Визнати безвісно відсутнім ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, уродженця міста Слов'янська Донецької області.
Початком безвісної відсутності ОСОБА_3 вважати 01.01.1995 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.