Номер провадження: 33/813/247/20

Номер справи місцевого суду: 495/9084/19

Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю.

Доповідач Черевко П. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        11.02.2020 року                                                                 м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Черевко П.М., розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою представника  ОСОБА_1 –  ОСОБА_2 на постанову судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області 02 січня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік., стягнуто судовий збір у розмірі 384,20 грн., -

встановив:

Постановою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області 02 січня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік., стягнуто судовий збір у розмірі 384,20 грн.

Не погодившись з даною постановою, представник ОСОБА_1  – ОСОБА_2 звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, через відсутність працівника поліції в судовому засіданні та те, що ОСОБА_3 хоча і перебував у стані алкогольного сп`яніння, проте не керував транспортним засобом.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Визнаючи виним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладаючи відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з`ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення.

Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється шляхом дослідження доказів.

Згідно ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В ході апеляційного розгляду справи встановлено, що 05 жовтня 2019 року о 08:34 год. біля стоянки будинку №131 по вул. Ізмаїльській в м. Білгород-Дністровському Одеської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2107 д/з НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Московська, 1 та згідно висновку №76 – 2,2 проміле.

Проведення огляду на стан сп`яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735, а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103.

Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, вищезазначених Інструкції і Порядку, особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, підлягають огляду на стан алкогольного сп`яніння, який першочергово проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я, які мають право на проведення такого огляду.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме

1) протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ №093092 від 05.10.2019 року, який складений уповноваженою особою, а його зміст повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та у якому ОСОБА_1 власноруч зазначив, що спав у автомобілі та випадково нажав на педіль;

2) висновком лікаря №76 від 05.10.2019 року,

3) письмовими поясненнями свідків.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , який був попереджений про кримінальну відповідальність, пояснив, що на парковці біля магазину «АТБ» автомобіль ОСОБА_1 скотився та зіткнувся з автомобілем ДЕО, який в цей час виїжджав з парковки. В цей час водій спав за кермом.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , який був попереджений про кримінальну відповідальність, пояснив, що на парковці біля магазину «АТБ» автомобіль ОСОБА_1 скотився та зіткнувся з автомобілем ДЕО, який в цей час виїжджав з парковки. Водій ОСОБА_1 вийшов подивився та пішов далі спати в машину.

Суд обґрунтовано віднісся критично до пояснень допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_4 , оскільки як вбачається із наданих ним особисто письмових пояснень 05.10.2019 року саме при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, він пояснив, що «…водій ОСОБА_6 виїжджав з парковки, як тільки він виїхав на проїжджу частину в цей момент з парковки почав рух заднім ходом автомобіль ВАЗ 2107 д/з НОМЕР_1 та здійснив зіткнення з автомобілем. Водій ВАЗ вийшов на вулицю, побачив що відбулося та сів знов в автомобіль і ліг спати».

Із письмових пояснень ОСОБА_7 , який є потерпілим та був присутній при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що 05.10.2019 року він виїхав з парковки, та в цей час заднім ходом з парковки виїхав автомобіль ВАЗ 2107 д/ НОМЕР_1 та скоїв з ним зіткнення, Водій автомобілю ВАЗ вийшов з машини подивився, що накоїв пішов в свій автомобіль і ліг спати.

Отже, як встановлено в судовому засіданні 05.10.2019 року відбулася ДТП за участю автомобіля ВАЗ 2107 д/з НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем ДЕУ д/з НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_7 , про що ОСОБА_1 , його адвокат Тулянцева В.В. та допитаний свідок ОСОБА_4 в судовому не заперечували.

Відповідно до п. 1.10 ПДР, дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Керування транспортним засобом – це виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху – для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Таким чином, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного, дійсно керував автомобілем, оскільки саме його автомобіль здійснив зіткнення з автомобілем ДЕУ під керуванням ОСОБА_7 .

Отже, судом обґрунтовано не взято до уваги пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його адвоката Тулянцевої В.В., що ОСОБА_1 не керував автомобілем, оскільки вказане спростовується матеріалами справи та поясненнями свідків.

Відповідно до п. 2.9 «а» ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч.1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2107 д/з НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, тому в діях ОСОБА_1 наявні ознаки правопорушення передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП.

Отже, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для скасування постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області 02 січня 2020 року.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки спростовані дослідженими судом обставинами, яким дана правильна правова оцінка, не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права які б призвели до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням, а тому таке порушення не може бути визнано малозначним.

Так, водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

При вирішенні питання щодо накладення адміністративного стягнення враховано, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності особи за вчинене нею правопорушення і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим порушником так і іншими особами, а тому вважаю за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке є єдиним та безальтернативним.

У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

Керуючись ст. 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, -

       постановив:

Апеляційну скаргу  представника ОСОБА_1  – ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області 02 січня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік., стягнуто судовий збір у розмірі 384,20 грн– залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського

       апеляційного суду:                П.М. Черевко