ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа №643/12023/18        Головуючий у 1 інстанції: Харченко А.М.

Провадження № 1 Ікп/818/750/20        С`уддя-доповідач: Гришин П.В.

Категорія: запобіжний захід

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

Головуючого                        Гришина П.В..

суддів                                Савенка М.Є., Шабельнікова С.К.,

при секретарі                        Вакула Н.С.,

за участю прокурора                Гладкіх Д.В.,

обвинуваченого                 ОСОБА_1 ,

захисника                        Барінова Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника Барінова Д.В. на ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 13 листопада 2019 року стосовно ОСОБА_1 , щодо продовження строків тримання під вартою, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою суд продовжив строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 до 12 години 30 хвилин 12 січня 2020 року.

Судове рішення мотивоване тим, що існують ризики передбачені ч.1 ст. 177 КГІК України, а саме можливість переховування від суду, вчинення іншого правопорушення, та можливість незаконного впливу на недопитаних у справі осіб.

В апеляційній скарзі захисник Баранов Д.В просить оскаржувану ухвалу скасувати, а в задоволенні клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою відмовити.

Вказує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості. Суд першої інстанції постійно вказує одні й ті ж самі ризики, при цьому суд в своїх ухвалах не обгрунтував чому не можливо застосувати до обвинуваченого альтернативні запобіжні заходи.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та його захисника, які підтримали свою апеляційну скаргу, а також думку прокурора щодо законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу захисника належить залишити без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Прокурор обґрунтовує підозру ОСОБА_1 , у вчиненні злочинів за ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років, зібраними під час досудового розслідування доказами.

При цьому колегія суддів ґрунтується на принципі презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред`явленого обвинувачення, а лише аналізує обґрунтованість та тяжкість пред`явленого обвинувачення, суспільної небезпеки злочинних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_1 .

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»)

Крім того ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Суд першої інстанції вірно врахував дані про особу ОСОБА_1 , який не працює, законних джерел заробітку не має, неодружений, раніше неодноразово судимий – 7 разів, останній раз вироком Оболонського районного суду міста Києва від 28 вересня 2017 року за вчинення крадіжки, звільнився 27 лютого 2018 року. Неодноразово відбував покарання у місцях позбавлення волі, проте після звільнення продовжував вчиняти корисливі злочини.

Вказане, на думку колегії суддів свідчить про стійку антисоціальну поведінку ОСОБА_1 .

Більш того соціальних зв`язків у обвинуваченого не вбачається.

Таким чином ризик втечі та вчинення іншого кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_1 існує поза розумним сумнівом.

Крім того колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо існування ризику впливу на недопитаних осіб, оскільки з метою отримати показання на свою користь обвинувачений може вдатися до відповідних дій.

З огляду на значимі для даного провадження обставини, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги захисника.

Керуючись ст.ст.177, 178, 404, 405, п.1 ч.1 ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника Барінова Д.В.– залишити без задоволення.

Ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 13 листопада 2019 року стосовно ОСОБА_1 , щодо продовження строків тримання під вартою – залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий -

Судді -