КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи754/2917/15-ц Головуючий у суді першої інстанції: Петріщева І.В.

Номер провадження: 22-ц/824/17234/2019 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - Коцюрби О.П.,

Суддів - Нежури В.А., Сержанюка А.С.,

при секретарі - Макаровій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

В Деснянський районний суд міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», на даний час - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», (далі АТ КБ «ПриватБанк», ПАТ КБ «ПриватБанк», Банк) про захист прав споживачів та повернення коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 03 березня 2008 року між нею та відповідачем було укладено депозитний договір № SAMDN47000701014379, згідно з умовами якого позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 800,00 євро із відсотковою ставкою 8 % річних. Даний договір укладено строком на 12 місяців - до 03 березня 2009 року. В подальшому, дія договору була пролонгована. Для внесення зазначених коштів відкрито рахунок № 26350603099978.

12 січня 2010 року укладено депозитний договір № SAMDN2500079087991. За цим договором, вона передала відповідачу грошові кошти у розмірі 14 000, 00 грн. з відсотковою ставкою 22, 5 % річних. Договір укладено строком на 12 місяців - до 12 січня 2011 року. Для внесення зазначених коштів відкрито рахунок № НОМЕР_1 .

Навесні 2014 року у зв`язку з припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території Автономної Республіки Крим, її рахунки були безпідставно заблоковані.

Умовами договору та Правилами банку не передбачено, що використання карткового рахунку/картки обмежено певним відділенням чи певною територією держави. Картковий рахунок/картка діє на території всієї України. Вона має право здійснити необхідну їй дію та отримати послугу банку щодо здійснення платежів та отримання коштів в будь-якому відділенні, філії, банкоматі АТ КБ «ПриватБанк» на території України.

З метою отримання коштів та нарахованих по ним відсоткам, ОСОБА_1 неодноразово зверталася до відповідача із заявами, претензіями, листами в яких просила розірвати укладені договори та надати доступ до заблокованих коштів, проте депозитні вклади та нараховані відсотки залишалися у володінні відповідача, тому вона звернулася до суду з даним позовом.

В позовній заяві ОСОБА_1 просила стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на свою користь суму банківського вкладу за Договором № SAMDN47000701014379 від 03 березня 2008 року: 1 377,98 євро - залишок на рахунку станом на 03 березня 2014 року; 51, 65 євро - відсотки за період з 03 березня 2014 року по 20 серпня 2014 року; 20, 24 євро - відсотки за період з 21 серпня 2014 року по 07 лютого 2016 року; 1 044, 69 євро - пеня за період з 03 березня 2014 року по 07 лютого 2016 року; 80, 07 євро - 3 % річних за період з 03 березня 2014 року по 07 лютого 2016 року; суму банківського вкладу за Договором № SAMDN25000709087991 від 12 січня 2010 року: 13 972, 55 грн. - залишок на рахунку станом на 12 березня 2014 року; 1 395,34 грн. - відсотки за період з 12 березня 2014 року по 20 серпня 2014 року; 205,19 грн. - відсотки за період з 21 серпня 2014 року по 07 лютого 2016 року; 10 192,31 грн. - пеня за період з 12 березня 2014 року по 07 лютого 2016 року; 801,60 грн. - 3 % річних за період з 12 березня 2014 року по 07 лютого 2016 року; 10 445,28 грн. - інфляційні збитки та судові витрати в дохід держави - 1 132, 20 грн.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу за Договором від 03 березня 2008 року № SAMDN47000701014379: залишок на рахунку станом на 03 березня 2014 року - 1377,98 євро; 51,65 євро - відсотки за період з 03 березня 2014 року по 20 серпня 2014 року; 29,48 євро - відсотки за період з 21 серпня 2014 року по 09 жовтня 2016 року; 1350,78 євро - пені за період з 03 березня 2014 року по 09 жовтня 2016 року; еквівалент 107,82 євро, що складає 3 103,06 грн. - 3 % річних за період з 03 березня 2014 року по 09 жовтня 2016 року.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 з АТ КБ «ПриватБанк» за Договором від 12 січня 2010 року № SAMDN25000709087991: 13 972,55 грн. - суму вкладу станом на 12 березня 2014 року; 1 395,34 грн. - відсотки за період з 12 березня 2014 року по 20 серпня 2014 року; 2 98,97 грн. - відсотки за період з 21 серпня 2014 року по 09 жовтня 2016 року; 13 652,15 грн. - пеня за період з 12 березня 2014 року по 09 жовтня 2016 року; 1 082,97 грн. - 3 % річних за період з 12 березня 2014 року по 09 жовтня 2016 року; 11 947,93 грн. - індекс інфляції.

Стягнуто в дохід держави з АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 1263,50 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Банк оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просив, скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 березня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12 липня 2017 року апеляційну скаргу відповідача відхилено. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 березня 2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 липня 2017 року в частині позову ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення пені за договором банківського вкладу від 03 березня 2008 року скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 12 липня 2017 року в частині вирішення спору ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення суми вкладів за договорами банківських вкладів від 03 березня 2008 року у розмірі 1 377,98 євро та від 12 січня 2010 року у розмірі 13 972,55 грн., а також процентів за період з 03 березня 2014 року по 20 серпня 2018 рік у розмірі 51,65 євро та з 21 серпня 2014 року по 09 жовтня 2016 року у розмірі 29,48 євро та 3% річних у розмірі 107,82 євро, що в еквіваленті складає 3 103,06 грн., за вказаний період (за Договором банківського вкладу від 03 березня 2008 року), а також процентів за період з 12 березня 2014 року по 20 серпня 2014 року у розмірі 1 395,34 грн., проценти за період з 21 серпня 2014 року по 09 жовтня 2016 року у розмірі 298,97 грн., пені за період з 12 березня 2014 року по 09 жовтня 2016 року у розмірі 13 652,15 грн., 3 % річних за період з 12 березня 2014 року по 09 жовтня 2016 року у розмірі 1 082,97 грн., та 11 947,93 грн. індексу інфляції (за Договором банківського вкладу від 12 січня 2010 року) залишено без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 березня 2017 року в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 березня 2017 року в частині стягнення пені за Договором банківського вкладу від 03 березня 2008 року за період з 03 березня 2014 року по 09 жовтня 2010 року у розмірі 1 350,78 євро скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення вказаних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 06 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач неналежним чином свої зобов`язання за договором банківського вкладу не виконав, кошти не повернув.

Колегія суддів погоджується з висновком Деснянського районного суду міста Києва про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» суми вкладів за Договорами банківських вкладів від 03 березня 2008 року у розмірі 1 377,98 євро та від 12 січня 2010 року у розмірі 13 972,55 грн., а також процентів за період з 03 березня 2014 року по 20 серпня 2018 року у розмірі 51,65 євро та з 21 серпня 2014 року по 09 жовтня 2016 року у розмірі 24,98 євро та 3% річних у розмірі 107,82 євро, що в еквіваленті складає 3 103,06 грн., за вказаний період за Договором банківського вкладу від 03 березня 2008 року, а також процентів за період з 12 березня 2014 року по 20 серпня 2014 року у розмірі 1 395,34 грн., проценти за період з 21 серпня 2014 року по 09 жовтня 2016 року у розмірі 298,97 грн., пені за період з 12 березня 2014 року по 09 жовтня 2016 року у розмірі 13 652,15 грн., 3% річних за період з 12 березня 2014 року по 09 жовтня 2016 року у розмірі 1 082,97 грн., та 11 947,93 грн. індексу інфляції за договором банківського вкладу від 12 січня 2010 року.

Разом з тим, не можна погодитись з висновком суду першої інстанції в частині нарахування пені за Договорами банківського вкладу від 03 березня 2008 року за період з 03 березня 2014 року по 09 жовтня 2010 року у розмірі 1 350,78 євро, так як судом не враховано, що пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу зобов`язання, її сплата та розмір визначені Законом України «Про захист прав споживачів» за неналежне надання виконавцем банківських послуг споживачеві, тому нарахування та стягнення пені має бути здійснене в національній валюті України.

Такої правової позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду, яка викладена в постанові від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц, провадження № 14-64цс19.

Дана справа розглядалася судами неодноразово. За наслідками перегляду справи за касаційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк», Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 листопада 2019 року також вказав на вище вказані обставини, та на те, що нарахування та стягнення пені має бути здійснене в національній валюті України.

Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині позову ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення пені за договором банківського вкладу від 03 березня 2008 року, Верховний Суд у своїй постанові від 13 листопада 2019 року звернув увагу на те, що висновок апеляційного суду щодо визначення та стягнення пені в іноземній валюті є помилковим, судом апеляційної інстанції при вирішення спору неправильно застосовано норми матеріального права в частині нарахування пені за договором банківського вкладу від 03 березня 2008 року, ухвала апеляційного суду не відповідає закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1,2 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчиняти на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За договором банківського вкладу (Депозиту) одна сторона (Банк), що прийняла від другої сторони (Вкладника) або для неї грошову суму (Вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ч. 1 ст. 1058 ЦК України).

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 1060 ЦК України за Договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу

вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В ч. 2 ст. 625 ЦК України вказано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стягнення з боржника, який порушив грошове зобов`язання, сум індексації грошового боргу та процентів не перешкоджає стягненню у передбачених законом або договором випадках неустойки (пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання, оскільки відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

За правилами ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі ( ч.ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за Договором банківського вкладу від 03 березня 2008 року за період з 03 березня 2014 року по 09 жовтня 2010 року у розмірі 1 350,78 євро в національній валюті України за офіційним курсом Національного Банку України на час постановлення судового рішення, який на 22 січня 2020 року становить 26,9695 грн., що в гривневому еквіваленті відповідає 36 429,86 грн. (1 350,78 євро х 26,9695 грн.).

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 06 березня 2017 року в частині стягнення пені за Договором банківського вкладу від 03 березня 2008 року скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення цих вимог.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню за Договором банківського вкладу від 03 березня 2008 року № SAMDN47000701014379 у розмірі 36 429 гривень 86 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: О.П. Коцюрба

Судді: В.А. Нежура

А.С. Сержанюк