Справа № 0417/2-218/2011

РІШЕННЯ

Іменем України

02 грудня 2011 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого: судді: Мороз В.П.

при секретарі: Журавель Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи – КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», про розподіл майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2010 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи – КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», про розподіл майна подружжя.

В обґрунтування своїх позовних вимог у позовній заяві та в ході судового засідання позивачка, уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати за нею право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 ; усунути їй перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом її вселення; визнати за нею право власності на Ѕ частку грошового внеску, що був покладений на ім`я відповідача в ПАТ КБ «ПриватБанк», на підставі депозитного договору, у випадку зняття вкладу стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 27 678,70 грн., що еквівалентно 3 500 доларів США; скасувати частково запис в державному реєстрі прав власності нерухомого майна про права відповідача на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 , що був здійснений на підставі договору купівлі – продажу від 04.02.2003 року та стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала, на його задоволенні наполягала, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Відповідач позовні вимоги в частині визнання права власності на Ѕ частини квартири та вселення визнав в повному обсязі, в решті позовних вимог просив відмовити, суду пояснив, що жодних вкладів в будь – яких банках – не має.

Представник КП ДМБТІ у судове засідання не з`явився, про час і місце його проведення повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з`явився, про час і місце його проведення повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбу з 18 серпня 1979 року, про що Славгородським ВРАГС Синельниківського району, Дніпропетровської області, зроблено актовий запис № 30 (а.с.5).

За час перебування у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, було придбано квартиру АДРЕСА_2 , відповідно до договору купівлі – продажу від 04 лютого 2003 року, укладеного між гр. ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Царейкіним М.М., зареєстрованого в реєстрі за № Д – 76. (а.с.19).

Право власності на вказану квартиру зареєстровано в органах БТІ за відповідачем ОСОБА_2 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.02.2003 року (а.с.20).

Спірна квартира складається з двох суміжних кімнат: кімнати № 2 площею 17,2 кв.м., кімнати № 3 площею 11,5 кв.м., 1,7 – кодироів, 2,3 – житлових кімнат, 4 – кладової, 5- кухні, 6- санвузол, житловою площею 28,7 кв.м., загальною площею 46,0 кв.м.

Згідно зі ст. 60 СК України кожна річ набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права володіння, користування та розпордяждення майном, що належитть їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домоволеністю між ними.

Відповідно до ч.1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Таким чином, вимоги позивачки в частині визнання права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2 , усунення перешкод в користування квартирою шляхом вселення знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та підлягають задоволенню.

Вимоги в частині визнання за позивачкою права власності на Ѕ частку грошового внеску, що був покладений на ім`я відповідача в ПАТ КБ «ПриватБанк», на підставі депозитного договору, у випадку зняття вкладу стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 27 678,70 грн., що еквівалентно 3 500 доларів США задоволенню не підлягають, оскільки позивачкою не надано жодних доказів на підтвердження вказаних обставин.

Крім того, в матеріалах справи мається відповідь на запит суду з ПАТ КБ «ПриватБанк» про відмову в надані відомостей щодо наявності депозитного вкладу на ім`я відповідача.

Клопотання позивачки про забезпечення доказів шляхом витребування у ПАТ КБ «ПриватБанк» подано 29.11.2011 року під час закінчення розгляду справи по суті, що є недопустимим у розмінні статті 130 ЦПК України.

Вимоги позивачки в частині скасування часткового запису в державному реєстрі прав власності нерухомого майна про права відповідача на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 , що був здійснений на підставі договору купівлі – продажу від 04.02.2003 року та стягнути задоволенню не підлягають, оскільки зазначені вимоги повинні пред`являтися до відповідного реєструючого органу, а доказів відмови в реєстрації права власності на вказану квартиру позивачкою не надано.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати у справі підлягають присудженню на користь позивача з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 63, 69, 70, 71 СК України, ст. ст. 11, 15, 60, 212- 215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 .

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом її вселення у зазначену квартиру.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 228,00 грн.

В решті позову – відмовлено.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: В.П.Мороз