ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2020 р. Справа№ 910/13081/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі судового засідання Позюбан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019

у справі № 910/13081/19 (суддя Павленка Є.В.)

за позовом Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи"

до Головного військово-медичного клінічного центру (Центрального клінічного госпіталю) Державної прикордонної служби України

про стягнення 291 436,09 грн

за участю представників учасників справи:

від позивача: Курганов Д.О., представник за довіреністювід відповідача: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "КиївГазЕнерджи" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного військово-медичного клінічного центру (Центрального клінічного госпіталю) Державної прикордонної служби України про стягнення 291 436,09 грн, з яких: 256 908,28 грн - основний борг, 4 367,44 грн - інфляційні втрати, 2 386,12 грн - три проценти річних, 27 774,25 грн - пеня, що виникла у зв`язку з неналежним виконанням договору постачання природного газу (для споживачів, що фінансуються з державного чи місцевих бюджетів) від 31 січня 2019 року № 241172/Е/19/54-19 в частині оплати вартості поставленого газу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 року у справі № 910/13081/19 у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, встановивши відсутність належних і допустимих доказів в підтвердження обставин поставки відповідачу газу протягом березня 2019 року на суму 256 908,28 грн, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення основного боргу. В частині вимог про стягнення пені, інфляційних та 3% річних відмовлено в їх задоволенні, як вимог похідного характеру.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДП "КиївГазЕнерджи" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 року у справі № 910/13081/19 та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято на підставі неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Позивач зазначає, що оскільки відповідач не повернув підписані акти приймання-передачі природного газу за спірний період, що надсилались постачальником поштою, то у відповідності до положень п. 2.7.4 Договору позивачем здійснено самостійне визначення обсягів поставленого газу на підставі відомостей Оператора ГРМ. Згідно відомостей Оператора ГРМ обсяг спожитого (протранспортованого) газу відповідачем становить 47 тис.куб.м., що підтверджується долученим до позовної заяви актом приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 31.03.2019. У зв`язку з цим, апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відсутність в матеріалах справи даних Оператаора ГРМ про об`єми розподіленого споживачу газу.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2019, справа № 910/13081/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), судді Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2019 поновлено ДП "КиївГазЕнерджи" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 року; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "КиївГазЕнерджи" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 року; встановлено учасникам справи процесуальний строк на подання відзиву, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали; зупинено дію оскаржуваного рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2020 розгляд справи призначено на 11.02.2020.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ч.1 ст. 263 ГПК України, та не подав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Представник відповідача в судове засідання 11.02.2020 не з`явився, про час та місце судового розгляду сторона повідомлялась належним чином, про що свідчить долучене до матеріалів справи поштове повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 04116 29977546, згідно якого 23.01.2020 відповідачем отримано ухвалу суду. Клопотань та заяв до початку судового розгляду справи від даного учасника справи не надходило, про поважність причин неприбуття в судове засідання представника відповідача не повідомлялось.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення суду, враховуючи те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, який повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 11.02.2020 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, оскаржуване рішення у даній справі скасувати та прийняти нове, про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що 31.01.2019 між Дочірнім підприємством "КиївГазЕнерджи" (постачальник за договором, позивач у справі) та Головним військово-медичним клінічного центру (Центрального клінічного госпіталю) Державної прикордонної служби України (споживач за договором, відповідач у справі) укладено договір постачання природного газу (для споживачів, що фінансуються з державного чи місцевих бюджетів) № 241172/Е/19/54-19 (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов`язався передати у власність споживачу в 2019 році природний газ в об`ємах і порядку, передбачених цим договором, а відповідач, у свою чергу, - прийняти та своєчасно оплатити постачальнику вартість газу в розмірах, строки та у порядку, передбачених цим договором.

Згідно з п. 1.2 Договору річний плановий обсяг постачання газу становить 120,4 тис. куб.м.

За змістом пунктом 1.2 Договору (в редакції додаткової угоди від 28 лютого 2019 року № 1) річний плановий об`єм постачання газу становить 120,4 тис.куб.м., тоді як середньодобові, місячні та квартальні планові об`єми постачання газу становлять: у січні - 1,7 тис. куб.м. (середньодобовий), 53,228тис. куб.м. (місячний); у лютому - 1,78 тис. куб.м. (середньодобовий), 50,0 тис. куб.м. (місячний); у березні - 0,5 тис. куб.м. (середньодобовий), 17,172 тис. куб.м. (місячний), що в сумі становить 120,4 тис. куб.м. (квартальний).

Відповідно до п. 1.3 Договору передача газу за договором здійснюється на межах балансової належності об`єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування.

В п. 1.4 Договору сторонами узгоджено, що право власності на газ переходить від постачальника до споживача у пунктах призначення, що визначені у пункті 1.3 цього договору.

Згідно з п. 1.5 Договору споживач отримує послуги розподілу газу газорозподільним системами міста Києва у Публічного акціонерного товариства "Київгаз" на підставі договору розподілу природного газу, яким регулюються правовідносини між споживачем та оператором ГРМ у частині розподілу/транспортування до пунктів призначення та обліку газу на них.

За змістом п. 2.6 Договору обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (пункт 4.3 договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених у заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених кодексом ГРС.

У відповідності до п. 2.7 Договору фактичний об`єм поставленого у розрахунковому періоді газу, що підлягає оплаті споживачем, підтверджується підписаним між постачальником та споживачем актом приймання-передачі газу, що складається на підставі даних оператора ГРМ та комерційних вузлів обліку газу.

Складання та підписання сторонами актів приймання-передачу газу відбувається в наступному порядку:

- споживач, до п`ятого числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику засвідчену копію акту послуг розподілу (транспортування) газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором ГРМ/оператором ГТС. В іншому випадку для розрахунку вартості поставленого за цим договором газу застосовуються дані оператора ГРМ/оператор ГТС про об`єм розподіленого (транспортованого) споживачу газу. Постачальник має право самостійно звернутись до оператора ГРМ/оператор ГТС для отримання даних про об`єм газу, розподіленого (транспортованого) для споживача протягом розрахункового місяця (п. 2.7.1 Договору);

- на підставі відомостей, отриманих у порядку, передбаченому підпунктом 2.7.1 цього договору, постачальник протягом трьох робочих днів готує, підписує в уповноваженого представника, скріплює печаткою та надає для підписання споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період (п. 2.7.2 Договору);

- споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою (за її наявності), або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу (п. 2.7.3 Договору);

- у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку на підставі даних оператора ГРМ/оператора ГТС. Споживач у такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набранням таким рішенням законної сили обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника (п. 2.7.4 Договору).

Згідно з п. 2.8 договору акти приймання - передачі природного газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються останнім за ціною 9 608,3333 грн., крім того ПДВ 20 %, разом з ПДВ - 11 530,0000 грн. за 1000 куб.м. (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 4.7 Договору оплата вартості газу здійснюється споживачем у такому порядку:

- оплату вартості газу споживач здійснює протягом поточного місяця постачання у розмірі вартості планового обсягу постачання, передбачених договором на місяць поставки газу;

- споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини планового об`єму (обсягу) газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

Відповідно до пункту 4.2 Договору (в редакції додаткової угоди від 28 лютого 2019 року № 1) загальна вартість цього правочину становить 1 500 000,00 грн. та складається з вартості усіх щомісячних договірних обсягів газу, поставлених споживачу протягом дії цього договору та на його умовах згідно актів приймання-передачі природного газу.

За змістом п. 4.7 Договору оплата вартості газу за договором здійснюється споживачем грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок постачальника, зазначений у розділі XI цього договору.

Пунктом 10.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 28 лютого 2019 року № 1) встановлено, що останній набирає чинності з дати його підписання та діє до 31 березня 2019 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Умови цього договору розповсюджуються на відносини між сторонами, які виникли з 1 січня 2019 року (частина 3 статті 631 Цивільного кодексу України).

ДП "КиївГазЕнерджи", обґрунтовуючи підстави звернення з позовом до суду, посилався на те, що оскільки відповідач послуги із спожитого природного газу за березень 2019 оплатив лише частково, то, з урахуванням приписів ст. ст. 526, 692 ЦК України, просив стягнути з Головного військово-медичного клінічного центру (Центрального клінічного госпіталю) Державної прикордонної служби України 256908,28 грн основного боргу за Договором. Крім того, на суму заборгованості за поставлений відповідачу газ позивачем, у відповідності до п. 6.2.2 Договору, нараховано пеню в сумі 27774,25 грн за період з 16.04.2019 по 07.08.2019 та, на підставі ст. 625 ЦК України, інфляційні в сумі 4367,44 грн, 3% річних - 2386,12 грн за вказаний період.

Цивільні права та обов`язки виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й ч. 1 ст. 193 ГК України, відповідно до якої суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем в підтвердження факту поставники відповідачу газу в березні 2019 до позивної заяви було приєднано Акт приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 31.03.2019, який підписаний між споживачем - Головним військово-медичним клінічним центром (Центрального клінічного госпіталю) Державної прикордонної служби України та Оператором ГРМ - ПАТ «Київгаз». Зі змісту вказаного акту вбачається, що Оператором ГРМ у березні 2019 надано послуги з розподілу природного газу газотранспортною системою ПАТ «Київгаз» в об`ємах 47 тис.куб.м. (а.с. 23).

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що вищенаведеним актом визначено якісні характеристики протранспортованого відповідачу газу у відповідному періоді, вартість послуг розподілу якого становить 11951,16 грн. Будь-яких інших доказів в підтвердження обставин поставки та отримання відповідачем природного газу позивачем до суду першої інстанції не було подано.

ДП "КиївГазЕнерджи", посилаючись на те, що оскільки відповідачем в порушення умов договору не було складено акт приймання-передачі природного газу, то позивачем у відповідності до умов п. 2.7.4 Договору самостійно здійснено встановлення обсягів споживання газу у спірний період на підставі даних Оператора ГРМ.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не було підтверджено факту поставки ним протягом березня 2019 природного газу, зокрема, на суму 256 908,28 грн, а поданий Акт приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 31.03.2019 не підтверджує у встановленому законом порядку факту поставки газу саме в означеній сумі, що становить заявлену до стягнення суму основного боргу.

Крім того, судом першої інстанції зауважено, що позивачем не було надано як підписаних між уповноваженими представниками сторін та скріплених печатками цих суб`єктів господарювання відповідних актів приймання - передачі природного газу на спірну суму, що є предметом спору в даній справі, так і належних доказів відмови відповідача від підписання таких актів. Також, відсутні докази самостійного звернення постачальника до Оператора ГРМ для отримання даних про об`єм газу, розподіленого (транспортованого) для споживача протягом розрахункового місяця, а також надання споживачу для підписання двох примірників акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, як це прямо передбачено умовами укладеної між сторонами угоди.

Звертаючись з апеляційною скаргою у даній справі, позивачем до її матеріалів було надано лист № 1044/01 від 05.09.2019, згідно якого постачальник звертався до Оператора ГРМ для отримання даних про об`єм протранспортованого газу за спірний період; лист-відповідь № 2977/09-1 від 16.12.2019 ПАТ «Київгаз»; лист № 929/01 від 05.06.2019, згідно якого споживачу направлялись акти приймання-передачі газу від 31.03.2019; Акт прийому-передачі природного газу від 31.03.2019 на загальну суму 489597,12 грн, який не містить підпису споживача; платіжне доручення № 580 від 28.03.2019 про оплату відповідачем 232688,84 грн.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Із правового контексту вищенаведеної норми слідує, що за загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що були зібрані місцевим господарським судом, піддані оцінці і за результатами оцінки покладені в основу рішення цього суду або відхилені судом. Водночас суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Однак подання сторонами додаткових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об`єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду. Обмеження права на подання доказів в суд апеляційної інстанції покликано активізувати змагальний процес в суді першої інстанції. Його можливо розглядати як своєрідну процесуальну санкцію за невиконання особою, що бере участь у справі, своїх обов`язків по доказуванню в суді першої інстанції.

Таким чином, користуючись правами суду першої інстанції в межах повноважень, наданих апеляційному господарському суду процесуальним законом, Північним апеляційним господарським судом, з метою здійснення апеляційного перегляду та дотримання принципів справедливості й балансу інтересів, були досліджені документи на підтвердження доводів та вимог сторін, подані учасниками судового процесу під час розгляду справи у суді першої інстанції. Долучений до апеляційної скарги вищенаведений перелік документів, що поданий без обґрунтування поважності причин його неможливості неподання до суду першої інстанції, не приймається до розгляду судом апеляційної інстанції.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.

Беручи до уваги те, що позивачем в суді першої інстанції належними засобами доказування не було підтверджено факту наявності у відповідача заборгованості за протранспортований газ в сумі 256 908,28 грн, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

Доводи апелянта щодо хибних висновків суду першої інстанції про відсутність в матеріалах справи даних Оператора ГРМ про об`єми розподіленого (транспортованого) споживачу газу не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення основного боргу з мотивів відсутності належних і допустимих доказів наявності у відповідача заборгованості саме в означеній сумі. Факт надання послуг з транспортування газу споживачу у березні 2019 року не може беззаперечно свідчити про наявність у відповідача часткової заборгованості за поставлений газ. Тобто лише один Акт приймання-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою від 31.03.2019 не є достатнім доказом в розумінні ст. 79 ГПК України, який би надавав змогу дійти висновку про наявність заборгованості в сумі 256 908,28 грн. При цьому, вартість однієї тисячі куб.м. газу за умовами договору та змістом акту приймання-передачі природного газу (за відсутності доказів вмотивованої відмови в його підписання і належних доказів його направлення відповідачу) є різними.

Оскільки вимоги про стягнення пені, інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних є вимогами похідного характеру, то місцевим господарським судом за недоведеністю позову в частині основної заборгованості правомірно було відмовлено у задоволенні вказаних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі № 910/13081/19 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи" на рішення Господарського суду міста Києва 25.11.2019 у справі №910/13081/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/13081/19 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Дочірнє підприємство "КиївГазЕнерджи".

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/13081/19.

5. Справу №910/13081/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених в ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець

Повний текст постанови складено 17.02.2020