ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2020 р. Справа№ 910/13926/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Самелюк Т.А.

від відповідача: Задорожна Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль"

на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2019 (повний текст рішення складено 19.12.2019)

у справі № 910/13926/19 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства " Білоцерківська теплоелектроцентраль "

до Акціонерного товариства "Київмедпрепарат"

про визнання векселя таким, що не має вексельної сили

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

В жовтні 2019 року Приватне акціонерне товариство "Білоцерківська теплоелектроцентраль" (далі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Київмедпрепарат" (далі по тексту - відповідач) про визнання простого векселя серії АА № 1834144, зі строком платежу за пред`явленням, не раніше 09.06.2015, що складений в м. Києві 19.12.2008, з місцем платежу - м. Київ на суму 32 000 000,00 грн. таким, що не має вексельної сили.

Позов мотивований оформленням вказаного векселя з порушенням вимог чинного законодавства та статуту позивача.

Матеріально-правовою підставою позову визначені ст.ст. 74, 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, затвердженого Женевською конвенцією 1930 року, ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", ст. 194 Цивільного кодексу України.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечив, посилаючись на часткову оплату позивачем заборгованості за оспорюваним векселем та відсутність будь-яких дефектів його форми, які б позбавляли його вексельної сили.

Короткий зміст судового рішення у справі та мотиви його ухвалення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.12.2019 у справі №910/13926/19 в позові відмовлено. Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено того, що спірний простий вексель не має вексельної сили. Спірний вексель відповідає формальним вимогам, що дозволяють розглядати його як цінний папір.

Судове рішення обґрунтоване нормами ст. 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", ст.ст. 74, 75, 76 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, затвердженого Женевською конвенцією 1930 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2019 у справі №910/13926/19 повністю і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що на векселі невірно зазначено назву векселедавця і те, що він складений з порушенням вимог статуту позивача та вимог чинного законодавства. Також скаржник посилається на те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи з огляду на те, що у позивача виникли сумніви щодо підписантів спірного векселя.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на апеляційну скаргу).

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника з огляду на таке.

Як зазначає відповідач, оспорюваний вексель відповідає усім вимогам чинного законодавства, зокрема, має усі реквізити, які визначені ст.ст. 74, 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.

На думку відповідача, використання при написанні назви векселедавця ЗАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль", а не ЗАТ "Білоцерківська ТЕЦ" не свідчить про те, що векселедавець інша особа, так як наявні інші реквізити, які дають можливість ідентифікувати особу (код, адреса, печатка). Ця обставина не є підставою, яка позбавляла б вексель вексельної сили та не свідчить про дефект форми векселя, оскільки п. 7 ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі назва векселедавця не є обов`язковим реквізитом простого векселя, а згідно ст. 76 цього ж закону лише документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя. Саме по собі незазначення в оспорюваному веселі повного найменування не свідчить про незазначення найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж, оскільки вбачається можливим чітко визначити та ідентифікувати юридичну особу.

Відповідач також звертає увагу на те, що 06.02.2019 платіжним дорученням № 2 та платіжним дорученням № 341 було здійснено оплату за оспорюваним векселем в розмірі 4 107 510, 00 грн. та 3 692 490, 00 грн. відповідно. Тобто позивач визнав заборгованість за цим векселем.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення у даній справі залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2020 справу №910/13926/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 в зазначеному складі колегії суддів відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" на рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2019 у справі № 910/13926/19 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 12.02.2020.

В судовому засіданні 12.02.2020 представник скаржника підтримав апеляційну скаргу і просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні 12.02.2020 представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги і просив суд залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін, як законне та обґрунтоване.

Також в судовому засіданні 12.02.2020 позивачем було подано письмове клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, необхідність призначення якої обумовлена наявністю сумнівів щодо підписантів простого векселя АА №1834144.

Розглянувши у судовому засіданні 12.02.2020 зазначене клопотання колегія суддів дійшла висновку про відсутність обґрунтованих підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з`ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмету доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, наявні у справі докази є взаємно суперечливими.

Призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду, вона здійснюється у разі встановлення судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи для можливості прийняття рішення за результатами розгляду.

Призначення судової експертизи як процесуальна дія суду, яка у будь-якому випадку збільшує строк розгляду справи, що, відповідно, може мати наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів учасників справи, а тому у кожному разі має бути обґрунтованим. При цьому призначення судової експертизи з порушенням зазначених вимог має наслідком безпідставне збільшення строку розгляду справи, тобто вихід за межі розумного строку розгляду справи, що суперечитиме ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до ч.1 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку, що позивачем належним чином не доведено наявності обґрунтованих підстав для проведення судової почеркознавчої експертизи.

Наявні в матеріалах справи документи є достатніми для можливості прийняття рішення за результатами розгляду. При цьому, колегією суддів враховується факт часткової оплати позивачем за оспорюваним векселем, який позивачем не заперечується та підтверджується матеріалами справи.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанцій, визначення відповідно до них правовідносин.

На підставі договору купівлі - продажу векселів № Б-463/1 від 23.12.2018 відповідач придбав, серед іншого, простий вексель серії АА № 1834144 (а.с.16-17).

Відповідно до п. 1.1. цього договору вказаний вексель має наступні характеристики:

- векселедавець - ЗАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" (ЄДРПОУ - 30664834);

- дата складання векселя - 19.12.2008;

- дата погашення векселя - за пред`явленням не раніше 09.06.2015;

- номінальна вартість векселя - 32 000 000, 00 грн.;

- вартість векселя - 26 000 000, 00 грн.

За актом приймання-передачі векселів від 23.12.2008 відповідачу було передано вказаний вексель (а.с.17).

16.10.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенко Д.О. вчинено виконавчий напис № 7199 про стягнення на користь векселедержателя - Публічного акціонерного товариства "Київмедпрепарат" 32 000 000, 00 грн. з векселедавця - Закритого акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" (перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Білоцерківська теплоелектроцентраль") за простим векселем серії АА 1834144, виданого 19.12.2008 у м. Києві (а.с.63).

До матеріалів справи залучені копії платіжних доручень №№ 2, 341 від 06.02.2019, з яких вбачається часткова оплата позивачем заборгованості за векселем серії АА №1834144 від 19.12.2008 в розмірі 4 107 510, 00 грн. та 3 692490, 00 грн. відповідно (а.с.64-65).

Отже, причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання векселя серії АА №1834144 від 19.12.2008 таким, що не має вексельної сили.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України "Про цінні папери і фондовий ринок" вексель - це папір, який засвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Закон України "Про обіг векселів в Україні" визначає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов`язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та відповідно до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Статтею 5 Закону України "Про обіг векселів в Україні" передбачено, що векселі (переказні і прості) складаються в документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені в бездокументарну форму (знерухомлені).

Простий вексель - це вексель, що містить просте і нічим не обумовлене зобов`язання векселедавця (боржника) сплатити після збігу встановленого терміну певну суму грошей векселедержателю (кредиторові). Таке зобов`язання надає векселедержателю (власнику чи пред`явникові) безумовне право вимагати з особи, яка видала вексель, сплати зазначеної у тексті векселя грошової суми.

Згідно з п. 1.2 Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Національного банку України від 16.12.2002 №508, векселедавець - юридична або фізична особа, яка видала простий або переказний вексель; векселедержатель - юридична або фізична особа, яка володіє векселем, що виданий або індосований цій особі чи її наказу, або індосований на пред`явника, або шляхом бланкового індосаменту, чи на підставі інших законних прав.

Статтею 77 Уніфікованого закону про переказний та простий векселі передбачено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

До простого векселя також застосовуються такі положення: положення, які стосуються переказного векселя, який підлягає оплаті за адресою третьої особи або у місцевості, іншій, ніж місце проживання трасата (статті 4 і 27); застереження про відсотки (стаття 5); розбіжності щодо суми, яка підлягає оплаті (стаття 6); наслідки підпису відповідно до умов, зазначених у статті 7; наслідки підпису особи, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень (стаття 8); і положення, які стосуються бланкового переказного векселя (стаття 10).

До простого векселя також застосовуються такі положення: положення щодо забезпечення авалем (статті 30 - 32); у випадку, передбаченому в останньому абзаці статті 31, якщо в авалі не зазначено, за кого він даний, вважається, що він даний за векселедавця простого векселя.

Відповідно до ст. 78 Уніфікованого закону векселедавець простого векселя зобов`язаний так само, як акцептант за переказним векселем. Прості векселі зі строком платежу у визначений строк від пред`явлення повинні бути протягом строків, встановлених статтею 23, пред`явлені векселедавцю для відмітки. Перебіг строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця зробити датовану відмітку повинна бути засвідчена протестом (стаття 25), дата якого є початком строку від пред`явлення.

Статтею 34 Уніфікованого закону встановлено, що переказний вексель строком за пред`явленням підлягає оплаті при його пред`явленні. Він повинен бути пред`явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред`явленням не може бути пред`явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред`явлення починається від зазначеної дати.

Відповідно до ст.ст. 2, 76 Уніфікованого закону, вексель має пред`являтися до платежу у визначеному в ньому місці, а якщо останнє не було прямо визначено, - за місцем знаходження платника (акцептанта) переказного векселя або за місцем складання простого векселя.

Пред`явлення векселя до платежу відбувається у місці, яке зазначене в ньому. Якщо воно не зазначене, то вексель презентується у місці перебування платника.

Прямий боржник за векселем зобов`язаний довести обґрунтованість своїх заперечень стосовно того, що векселедержатель не пред`явив йому оригінал векселя або не надав можливості перевірити наявність у встановленому місці та у визначений строк у особи, що пред`явила вимогу, оригіналу векселя і прав власності на зазначений цінний папір. Векселедержатель може спростувати ці заперечення шляхом надання будь-яких не заборонених законом доказів, у тому числі актів нотаріуса про протест векселя чи про посвідчення факту його пред`явлення до платежу, а також документів, виданих боржником.

Відповідно до ст. 16 Уніфікованого закону власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим. Закреслені індосаменти вважаються при цьому ненаписаними. Якщо за бланковим індосаментом іде інший індосамент, то особа, яка підписала останній, вважається такою, що придбала вексель за бланковим індосаментом.

Таким чином особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть, якщо останній із них є бланковим.

Частиною 1 ст. 11, ст. 13 Уніфікованого закону встановлено, що будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі). Він повинен бути підписаний індосантом.

Індосамент може не містити найменування особи, на користь якої він вчинений, або може складатися лише з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). В останньому випадку для того, щоб мати чинність, індосамент повинен бути написаний на звороті переказного векселя або на приєднаному до нього аркуші (алонжі).

Якщо останній індосамент є бланковим або на пред`явника (тобто в ньому не зазначено особу, що отримує вексель), законним векселедержателем такого векселя вважається особа, у якої вексель фактично знаходиться. Така особа має всі права за векселем, у тому числі право вимоги платежу за ним.

Законний векселедержатель не зобов`язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними і дійсними. Доведення протилежного - обов`язок особи, якій пред`явлено вимогу за векселем.

У разі пред`явлення законним векселедержателем вимоги про оплату векселя зобов`язана за ним особа не має права відмовитися від виконання з посиланням на відсутність або недійсність зобов`язання, крім випадків, передбачених ст. 17 Уніфікованого закону.

Із залученої до матеріалів справи копії оспорюваного векселя серії АА №1834144 (а.с.62) вбачається, що цей вексель був переданий відповідачу шляхом індосаменту. Таким чином, відповідач є законним векселедержателем, що сторонами не заперечується.

Перелік обов`язкових реквізитів для простого векселя наведено у ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон):

Простий вексель містить:

(1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

(2) безумовне зобов`язання сплатити визначену суму грошей;

(3) зазначення строку платежу;

(4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

(5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;

(6) зазначення дати і місця складання простого векселя;

(7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Відповідно до статті 76 Уніфікованого закону документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті. Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред`явленням. При відсутності особливого зазначення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця. Простий вексель, в якому не вказано місце його видачі, вважається виданим у місці, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця.

Отже, Уніфікований закон про переказні та прості векселі, пов`язує визнання векселів такими, що не мають вексельної сили, з підставами, пов`язаними виключно з дефектом форми.

Судом першої інстанції встановлено та судом апеляційної інстанції перевірено, що оспорюваний у даній справі вексель має такі характеристики:

тип векселя - простий; серія АА, номер - № 1834144; валюта платежу - гривна; сума - 32 000 000, 00 грн.; строк платежу - за пред`явленням, не раніше 09.06.2015; дата складання - 19.12.2008; місце складання - м. Київ; підлягає сплаті - в м. Києві; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж - ТОВ "Хімічні технології" (код ЄДРПОУ 32344793); останній індосамент - ВАТ "Київмедпрепарат" із застереженням про наказ; підпис особи, яка видає документ (векселедавець) - ЗАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль", 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. П. Запорожця, 361, код ЄДРПОУ 30664834 - директор В.В. Кривенко, головний бухгалтер - О.М. Макаркіна, підписи скріплені печаткою підприємства, яка містить повне найменування - Закрите акціонерне товариство "Білоцерківська теплоелектроцентраль";

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що оспорюваний вексель містить всі необхідні реквізити векселедавця (зокрема, його найменування, ідентифікаційний код та адресу), за допомогою яких можна ідентифікувати особу. При цьому використання при написанні назви векселедавця ЗАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль", а не ЗАТ "Білоцерківська ТЕЦ" як скороченої назви за Статутом, не свідчить про те, що векселедавцем за оспорюваним простим векселем є інша особа, а не особа позивача у даній справі.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що згідно з приписами ст. 75 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі назва векселедавця не є обов`язковим реквізитом простого векселя, оскільки відповідно до вказаної норми обов`язковим реквізитом є підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Отже, використання в оспорюваному векселі назви векселедавця: "ЗАТ "Білоцерківська теплоелектроцентраль" не є підставою, з якою вимоги чинного законодавства пов`язують можливість визнання їх такими, що не мають вексельної сили.

Також, не може бути підставою для визнання вказаних векселів такими, що не мають вексельної сили, відсутність повного найменування особи, наказу якої необхідно платити, оскільки вимогами Уніфікованого закону не встановлено обов`язку зазначення саме повного найменування.

Наведені висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/12179/17, яка ухвалена за результатами розгляду аналогічного спору за участю ПрАТ "Білоцерківська Теплоелектроцентраль".

Стосовно посилання позивача в апеляційній скарзі на наявність у нього сумнівів щодо підписантів оспорюваного векселя то колегія суддів звертає увагу скаржника на ст. 7 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, якою передбачено, що якщо на переказному векселі є підписи осіб, нездатних зобов`язуватися за переказним векселем, або підроблені підписи, або підписи вигаданих осіб, або підписи, які з будь-яких інших підстав не можуть зобов`язувати тих осіб, які поставили їх на переказному векселі або від імені яких переказний вексель був підписаний, то зобов`язання інших осіб, які поставили свої підписи на ньому, є все-таки юридично дійсними.

Отже, виходячи із фактичних обставин справи та з огляду на те, що інші, перелічені у ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, реквізити наявні в оспорюваному веселі серії АА № 1834144 та відсутні дефекти форми векселя, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання векселя таким, що не має вексельної сили.

Колегією суддів також враховано, що з огляду на приписи статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України", частину 1 статті 3 і частину четверту статті 11 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон) встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, у зв`язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Європейського суду з прав людини з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за підсумками розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків місцевого господарського суду, апеляційна скарга задоволенню не підлягає і судові витрати за її подання покладаються судом на скаржника відповідно до вимог зазначеної статті.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Білоцерківська теплоелектроцентраль" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2019 у справі №910/13926/19 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/13926/19 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 17.02.2020.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова