Справа № 447/2393/19

Провадження № 1-кп/456/160/2020

УХВАЛА

судового засідання

17 лютого 2020 року                                                місто Стрий

Колегія суддів Стрийського міськрайонного суду Львівської області в складі:

головуючого судді                Шрамка Р. Т. ,

суддів:                        Бораковського В.М.,

Янів Н.М.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,

за участю сторін та інших учасників кримінального провадження:

прокурора:                        Походжай А.В.,

захисника:                        Ощипка В.С.,

в присутності обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

потерпілої: ОСОБА_2 , -

встановив:

З Апеляційного суду Львівської області до Стрийського міськрайонного суду Львівської області надійшов обвинувальний акт  у кримінальному провадженні  щодо ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, внесеному в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань за №12019140250000155 від 16.04.2018р.

09.09.2019р. слідчим суддею Миколаївського районного суду Львівської області продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 , до 12.11.2019р..

Ухвалою колегії суддів від 25 жовтня 2019 року вказане кримінальне провадження призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , закінчується 20 лютого 2020 року.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , оскільки вказаний запобіжний захід є найбільш доцільним на даному етапі судового розгляду, ризики передбачені ст..177 КПК України залишилися. Обвинуваченому ОСОБА_1 , інкримінується кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п?ятнадцяти років з конфіскацією майна. Наявні докази, які дають підстави обвинувачувати ОСОБА_1 у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення є вагомими, належними, допустимими та отриманими у встановленому КПК України порядку. Так, у разі визнання винуватим ОСОБА_1 йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п?ятнадцяти років з конфіскацією майна; вік та стан здоров`я обвинуваченого дозволяють застосування до нього запобіжного заходу з позбавленням волі; відсутність міцних соціальних зв`язків обвинуваченого, у тому числі відсутність в нього утриманців; відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи, а отже законного джерела доходу. Зважаючи на наведене, обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Крім цього, він може незаконно впливати на потерпілого, свідків у даному кримінальному провадженні шляхом їх переконання та залякування, з метою надання ними неправдивих показань, зміни показів, що підтверджується характером і способом вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.

Обвинувачений ОСОБА_1 , заперечив вимоги прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та пояснив, що даного злочину він не скоював, наявних матеріалів справи досить щоб довести його невинуватість. Прокурор не довів жодного ризику його переховування, він завжди з?являвся на допити, не переховувався. Прокурор не пропонує альтернативного запобіжного заходу, хоча такі передбачені вимогами кодексу, при затриманні були порушені його права як громадянина, а відтак щодо розгляду клопотання покладається на думку суду.

Захисник в судовому засіданні заперечив вимоги клопотання, підтримав думку підзахисного та вказав, що подане клопотання повинно підтверджуватися фактами, доказами, а прокурором таких взагалі не подано. На час затримання не було жодних підстав для цього однак, незважаючи на їх відсутність все таки затримали. На даний час не існує жодних ризиків передбачених вимогами КПК України і крім того КПК передбачає альтернативні запобіжні заходи однак, прокурор такі навіть не згадує тому, просить відмовити в задоволенні клопотання.

Суд, заслухавши думку прокурора, який просить продовжити строк тримання під вартою до двох місяців, обвинуваченого та захисника, які заперечили у продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просили відмовити у задоволенні даного клопотання, потерпілу, яка підтримала клопотання приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Згідно частини 3 статті 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_1 , строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Таким чином, виходячи з положень КПК України та враховуючи матеріали справи, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченому під  час розгляду справи, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 , необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою. без визначення розміру застави враховуючи норми ч.4 ст.183 КПК України, так як злочин вчинений із застосуванням насильства та зазначає, що на даному етапі суд не вправі оцінювати докази по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 315 КПК України, суд –

ухвалив:

Обвинуваченому ОСОБА_1 продовжити строк тримання під вартою на шістдесят діб - з 17 лютого 2020 року до 16 квітня 2020 року.

Копію ухвали вручити  прокурору, обвинуваченому ОСОБА_1 , захиснику та скерувати начальнику Львівського УВП №19 УДПтС України у Львівській області для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи діб з дня її оголошення.  

Головуючий суддя        Р. Т. Шрамко

Судді В.М. Бораковський

Н.М. Янів