Справа № 442/4192/19                                Головуючий у 1 інстанції: Грицай М.М.

Провадження № 22-ц/811/3607/19                        Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія: 39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого- судді Мельничук О.Я.,

суддів Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

без участі сторін,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 вересня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

В червні 2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 в користь банку заборгованість у розмірі 22538,12 грн. за кредитним договором №б/н від 20.08.2013 року.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 20.08.2013 року, згідно з якою отримав кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач не виконує свої зобов`язання за даним договором, зокрема, не надає своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, що відображається у розрахунку заборгованості за договором.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 вересня 2019 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішення суду в апеляційному порядку оскаржив позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк».

Вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу, що відповідач не подавав жодних заперечень щодо розміру заборгованості, та не заперечував факт укладення договору, отримання кредитних коштів та ознайомлення з Умовами та правилами, тарифи банку не заперечував. Звертає увагу на наяву у відповідача заборгованість станом на 15.05.2019 року, в розмірі 22538,12 грн., яка складається з наступного: 286,98 грн. – заборгованість за кредитом, 17651,76 грн. – заборгованість про процентам за користування кредитом: 3049,95 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – штраф (фіксована частина), 1049,43 грн – штраф (процентна складова).

Також звертає увагу, що позиція Верховного суду висловлена Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 не може братися до уваги, оскільки така позиція висловлена в конкретній справі за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувалися умови договору як погоджені між сторонами у належний спосіб.

Скаржник просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 вересня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 04.02.2020 року, є дата складення повного судового рішення – 14.02.2020 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк», суд виходив з тих обставин, що позовні вимоги банку щодо стягнення 17651,76 грн. – заборгованості про процентам за користування кредитом, 3049,95 грн. – заборгованості за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – штраф (фіксована частина), 1049,43 грн. – штраф (процентна складова) є безпідставними через відсутність передбачуваного обов`язку відповідача по їх сплаті. З такими висновками колегія суддів погоджується, але не погоджується з висновком суду щодо безпідставності позовних вимог банку щодо повернення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 268,98 грн., з наступних обставин.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Частиною 1 і 2 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

28 серпня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №б/н, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 1000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, згідно з якою відповідач виявив бажання отримати кредит, зазначив свій соціальний статус та особисті дані.

Відповідач ОСОБА_1 погодився, що заява разом з Памяткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві.

Відповідач підтвердив, що зобов`язується дотримуватись вимог Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їхніми змінами на сайті Приват Банку.

За змістом пункту 2.1.1.2.1 Умов для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у пам`ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання картки, зазначена в заяві.

Підписанням договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком (п. 2.1.1.2.4.).

Позивач виконав свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг в повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами.

Позивач стверджує, що відповідач не належним чином виконував свої обов`язки, відтак згідно долученого розрахунку заборгованості за договором №б/н від 20.08.2013 року станом на 15.05.2019 року відповідач заборгував банку 22538,12 грн., з яких: 286,98 грн. – заборгованість за кредитом, 17651,76 грн. – заборгованість про процентам за користування кредитом: 3049,95 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – штраф (фіксована частина), 1049,43 грн. – штраф (процентна складова).

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 20.08.2013 року процентна ставка не зазначена; у вказаній заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 20.08.2013 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Такі висновки суду узгоджуються з Правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в Постанові від 25 вересня 2019 року, справа №275/610/16-ц, провадження №61-18822 св 18.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду (Постанова від 03 липня 2019 року, справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19) вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (20 серпня 2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (11 червня 2019 року), тобто, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у Постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Як вже зазначалось, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, позивач посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг.

Разом з цим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно із частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, в з`язку з яким прийшов до правильного висновку, що у задоволенні позову про стягнення з відповідача штрафів у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 1049,43 грн. (процентна складова), пені і комісії у розмірі 3049,95 грн., а також процентів за користування кредитними коштами 17651,76 грн., слід відмовити у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті.

Наведена позиція узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи №342/180/17, провадження №14-131цс19, висловленими в постанові від 03 липня 2019 року.

В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у вказаній вище постанові зауважила, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Цим самим касаційний суд прийшов висновку про укладеність кредитного договору в силу вимог закону, та, як наслідок, врахувавши, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, відтак Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, суд першої інстанції безпідставно не стягнув заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 286,98 грн.

Зокрема, згідно розрахунок заборгованості розмір фактично отриманих коштів, які не були повернуті позивачу відповідачем, станом на дату звернення до суду з позовною заявою становить 286,98 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту, що є коштами, які були надані позивачем у розпорядження відповідача та ним використані без їх повернення.

Беручи до уваги наданий банком розрахунок заборгованості, не вбачається, що відповідач погасив заборгованість перед відповідачем в більшому розмірі ніж це необхідно.

За ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості за кредитом, підлягають до задоволення, оскільки отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів за договором підтверджується наявними у матеріалах доказами.

Враховуючи те, що суд першої інстанції правильно встановив характер спірних відносин, що виникли між сторонами, однак дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 286,98 грн., оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 в користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитом в розмірі 286,98 грн., з одночасним ухваленням нового рішення про задоволення такої вимоги та залишення в силі оскаржуваного рішення в іншій частині.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ч. 5 ст. 268, ст.ст., 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376 – 380, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 вересня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_1 в користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитом в сумі 286,98 грн. – скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.08.2013 року в сумі 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 98 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути із  ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) судовий збір в розмірі 60 (шістдесять) грн. 66 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 14 лютого 2020 року.

Головуючий:                                                        О.Я. Мельничук

       Судді:                                                                        О.М. Ванівський

                                                                               Р.П.Цяцяк