Справа №760/1453/24

1-кс/760/1268/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2024 року слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.01.2023 за № 22023101110000123 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України, а також за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2, ч. 1 ст. 258-3, ст. 227 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні слідчого управління Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.01.2023 за № 22023101110000123.

Досудовим розслідуванням встановлено, що з 2015 року на території т.зв. «ЛНР» у м. Луганськ, розпочало свою діяльність ТОВ «Лугашина» (ЄДРПОУ 9403001236), ТОВ «Торговий дім «Лугашина» (ЄДРПОУ 9403001170) та ТОВ «Автошина» (ЄДРПОУ 7017035580), які були зареєстровані відповідно до законодавства т.зв. «ЛНР» та які здійснюють діяльність, пов`язану із закупівлею та подальшою реалізацією (збутом) продукції у вигляді дисків, гумових покришок та шин, а також акумуляторів на тимчасово окупованій території України, забезпечуючи вказаною продукцією потреби правоохоронних та державних органів «ЛНР», там самим фінансуючи діяльність даної терористичної організації. В грудні 2022 року вказані товариства були перереєстровані за російським законодавством.

Так, вказане товариство було створено у 2015 році громадянином України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з вказаного періоду часу неодноразово підтримував контакти з вищими посадовими особами т.зв. «ЛНР». Метою створення останнім даного товариства було постачання автомобільних виробів (шини, диски до автомобільної техніки) на окупованій території Луганської області до так званих «державних» та «комунальних» структур, «МГБ ЛНР» та «МВД ЛНР».

Крім того, директором ТОВ «Лугашина» є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Луканськ, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який підтримуючи збройну агресію рф проти України, у змові з ОСОБА_6 та посадовими особами т.зв. «ЛНР» та російської федерації діючи, з метою завдання шкоди Україні, запровадили незаконний фінансовий механізм отримання прибутків з постачання дисків, гумових покришок та шин до т.зв. органів державної влади «МВД ЛНР» та «МГБ ЛНР», а також інших «державних» та «комунальних» установ т.зв. «Луганської народної республіки». Також, вищезазначене підприємство є одним із найбільших платників «податків» на тимчасово окупованій території т.зв. «ЛНР», які в подальшому спрямовуються на забезпечення діяльності окупаційних військ та незаконних збройних формувань т.зв. «ЛНР».

Разом з тим, встановлено що директор ТОВ «Лугашина» ОСОБА_7 для замовлення відомих брендів гумових покришок з країн Азії та Європи, через неможливість міжнародних переказів на тимчасово окупованій території в т.зв. «ЛНР», залучив до вказаної протиправної діяльності громадянина України ОСОБА_5 , уродженця м. Луганськ, на даний час проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який в свою чергу, з метою приховання слідів злочину та усунення фінансових перешкод, із залученням підконтрольних компаній (резидентів та нерезидентів, в тому числі «офшорів») забезпечує здійснення фінансових операцій щодо придбання та організації подальшого переправлення товару (диски, гумові покришки та шини, акумулятори) до тимчасово окупованої території України т.зв. «ЛНР» і «ДНР», через територію рф та рб.

Так, ОСОБА_5 , за вказівкою ОСОБА_7 , замовляє та оплачує гумові покришки З КНР на адресу української компанії але під час перевезення товару з місця відправлення, подальшого його слідування до місця призначення, зазначеного в інвойсі, невстановленими досудовим розслідуванням особами, з метою уникнення запровадження санкцій щодо заборони постачання будь-якої продукції на тимчасово окуповану територію України, здійснюється заміна даних в інвойсі (чи самого інвойсу), в ході чого зазначається новий пункт призначення на території російської федерації чи республіки білорусь і в подальшому товар за допомогою російських логістичних компаній потрапляє на тимчасово окуповану територію до т.зв. «ЛНР», з метою постачання до органів державної влади т.зв. «ЛНР», а саме «МГБ ЛНР» та «МВД ЛНР», інших «комунальних» та так званих «державних» установ. Крім того, до вказаної протиправної діяльності залучено групу компаній «Інтершина», до складу якої входять ТОВ «Інтергума-2010, ТОВ «Дніпрошина», ТОВ «Колесико», ТОВ «Інтершина плюс», ТОВ «Інтершина УА» (наразі ТОВ «Зерд-груп», зареєстровані на території України, співробітники якої, під час здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Лугашина» на території т.зв. «ЛНР», сприяють ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в ході закупівлі, переміщення та кінцевого постачання продукції на непідконтрольну територію «ЛНР».

Так, у період з 2015 року невстановленими досудовим розслідуванням особами, використовуючи підконтрольне підприємство нерезидент «MARSIS TRADING LLT», (яке у 2017 році будучи представником торгової марки «Дніпрошина», приймало участь у виставці агротехніки та її компонентів в рф), підписантом якого є ОСОБА_8 (в минулому засновник ТОВ «Шинні Технології»), уклали трьохсторонній контракт з виробниками автомобільної гуми з країнами Китаю, Туреччини та України, в яких «MARSIS TRADING LLT» - фінансово-відповідальна особа, а підприємства країн Євросоюзу – отримувачі. В подальшому без здійснення митного оформлення в країнах Європи «MARSIS TRADING LLT» здійснює транзитне оформлення товару на ООО «ТОВ» «Лугашина» через республіку білорусь та рф.

Крім того встановлено, що в період з 2017 по 2021 роки між ТОВ «Лугашина» в особі директора ОСОБА_7 та міністерством державної безпеки «ЛНР» в особі заступника міністра було укладено наступні договори поставки товару на території «ЛНР»:

-договір № 22/06/17 від 22.06.2017 між ТОВ «Лугашина» та Міністерством державної безпеки «ЛНР» на поставку товару: автомобільні шини та акумулятори на суму 72 760 рос. руб. 00 коп.

-договір № 11/02/19-1 від 11.02.2019 між ТОВ «Лугашина» та Міністерством державної безпеки «ЛНР» на поставку товару: автомобільні акумулятори на суму 2 652 рос. руб. 00 коп.

-договір № 31 (або 81) від 14.06.2021 між ТОВ «Лугашина» та Міністерством державної безпеки «ЛНР» на поставку товару: автомобільні шини на суму 16 240 рос. руб. 00 коп.

Таким чином, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , за попередньою змовою групою осіб, за пособництва ОСОБА_5 та невстановлених осіб групи компаній «Інтершина», вчиняють умисні дії спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави- агресора, з метою завдання шкоди Україні, шляхом добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави агресора.

Крім того, до вказаної протиправної діяльності причетна громадянка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є головним бухгалтером ТОВ «Інтергума-2010» та підтримує тісні зв`язки з ОСОБА_5 та є обізнаною щодо протиправної діяльності вищевказаних осіб.

На підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду, 18.01.2024 було проведено обшук у ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_3 ., під час якого було вилучено:

-ноутбук марки – «Lenovo G50-30», с/н: НОМЕР_1 ;

-мобільний телефон марки Redmi 6A золотого кольору в чохлі бежевого кольору (IMEI 1 НОМЕР_2 , ІМЕІ 2 НОМЕР_3 ;

-счет-протокол – NT-0524 от 15.09.2021 р., на 1-му арк.;

-зовнішньоекономічний договір поставки товарів №09/09-2021, на 4-х арк.;

-правила замовлення платіжних доручень в RUB, на 6-ти арк.

Таким чином вказані речі, предмети та документи можуть мати доказове значення у вказаному кримінальному провадженні, оскільки в ході огляду виявленого мобільного телефону та ноутбуку встановлено документи щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ «Інтергума-2010» та ТОВ «Дніпрошина», файли, які підтверджують їх протиправну діяльність, а також інформацію, яка може стати доказом у кримінальному провадженні. Крім цього, під час огляду мобільного телефону, який належить ОСОБА_10 було виявлено те, що на ньому містяться контакти фігурантів провадження, з яким остання підтримувала зв`язок щодо фінансово-господарської діяльності вищезазначених підприємств.

У судове засідання з`явився прокурор, який підтримав клопотання та просив його задовольнити.

В судове засідання з`явився представник ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_4 , який заперечив проти задоволення клопотання та надав письмові заперечення. Свою позицію обґрунтував відсутністю в матеріалах, доданих до клопотання, доказів вчинення кримінального правопорушення та причетності ОСОБА_10 , відсутність у вилученого телефону, ноутбука та документів ознак речових доказів, передбачених у ст. 98 КПК України.

Згідно з ч.4 ст.107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних заходів не здійснювалась.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення прокурора та заперечення адвоката, приходжу до наступного висновку.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право серед іншого, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Положення даної норми КПК України узгоджуються із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов`язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, як вбачається із наданих суду матеріалів, відсутні відомості вважати, що вилучене майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України і безпосередньо набуто кримінально протиправним шляхом, кримінального правопорушення що розслідується, а прокурором не доведено зворотного, а відтак посилання на наявність правових підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб;5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Згідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Разом з тим, прокурором не було належним чином доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, а також те, що вилучене майно, на яке прокурор просить накласти арешт містить ознаки речових доказів.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 2, 22, 26, 107, 131, 132, 171-173, 236, 309 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_3  про накладення арешту у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.01.2023 за № 22023101110000123 на ноутбук марки – «Lenovo G50-30», с/н:  НОМЕР_1 ; мобільний телефон марки Redmi 6A (IMEI 1  НОМЕР_2 , ІМЕІ 2  НОМЕР_3 ; счет-протокол – NT-0524  от 15.09.2021 р., на 1-му арк.; зовнішньоекономічний договір поставки товарів №09/09-2021, на 4-х арк.; правила замовлення платіжних доручень в RUB, на 6-ти арк., які було вилучено під час проведення обшуку в  ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_3 – відмовити.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя                                                                 ОСОБА_1