ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/676/24 Справа № 202/15670/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року                                                                м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :

Головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання                 ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , поданої в інтересах підозрюваної ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 12 березня 2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянки України, не заміжньої, маючої на утриманні малолітню доньку — ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,-

підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190 КК України (далі-КК) (в редакції від 22.11.2018), ч.4 ст.190 КК (в редакції від 13.07.2023),-

В С Т А Н О В И Л А :

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 12 березня 2024 року задоволено клопотання слідчого СВ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_12 , погоджене прокурором Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_13 , та застосовано стосовно підозрюваної ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з 15:00 год 12 березня 2024 року до 15:00 год 10 травня 2024 року включно.

Взято підозрювану ОСОБА_10 під варту в залі суду.

Одночасно підозрюваній ОСОБА_10 встановлено заставу в розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає – 605 600,00 грн. Також слідчим суддею визначено, що у разі внесення підозрюваною ОСОБА_10 застави, у відповідності до ч.5 ст.194 КПК України, на неї будуть покладені наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- утриматися від спілкування з іншими підозрюваними, потерпілими та свідками у справі.

Роз`яснено підозрюваній ОСОБА_10 , що у разі невиконання покладених на неї обов`язків, застава звертається в дохід держави та до неї знову буде застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

З матеріалів провадження убачається, що органами досудового розслідування ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень за наступних обставин.

Епізод 1.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , у період 2023-2024 років вчинили умисні тяжкі злочини.

Так, 13.02.2023 року ОСОБА_14 та ОСОБА_15 відповідно до розробленого алгоритму злочинних дій з розподілом дій кожного учасника вчинення тяжкого злочину, який був направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства), вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальною техніки, з невстановленого досудовим розслідуванням місця отримали бази даних громадян України, що містять їх анкетні дані, у тому числі прізвище, ім`я, дата та місце народження, найменування банківської установи, у якій ті є клієнтами, адресою проживання, тощо. Після чого, вказані бази даних ОСОБА_14 та ОСОБА_15 у невстановлений час, але не пізніше 13.02.2023 передали ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які в свою чергу розподілили їх між собою.

Маючи у вказаних базах даних анкетні дані громадянина України ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 обрали останнього об`єктом своїх злочинних посягань.

Надалі, 13.02.2023 року, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , діючи відповідно до відведеної їм ролі, перебуваючи у приміщенні спеціально орендованого ОСОБА_14 так званого «Call-центру», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та 60а, використовуючи мобільний imei № НОМЕР_1 з сім-карткою НОМЕР_2 , приблизно о 19:40 год. здійснили дзвінок на мобільний телефон з сім-карткою НОМЕР_3 , який належав ОСОБА_18 .

Реалізовуючи спільний з ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_10 злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , діючи відповідно до відведеної їм ролі, у ході розмови з потерпілим використовували заздалегідь підготовлений «спітч», а саме заготовлений текст, в якому прописана структура діалогу з потенційними потерпілими. В ньому прописано привітання, причина дзвінка потенційній потерпілій особі, методи введення зазначеної особи в оману, спосіб отримання особистих даних, банківських рахунків, банківських карток, тощо. Так, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , відповідно до «спітчу», в розмові з ОСОБА_18 , вводячи потерпілого в оману, назвались працівником служби безпеки банківської установи АТ «Райфазен Банк Аваль», та повідомили останньому неправдиві відомості про нібито здійснення відносно нього шахрайських дій з боку третіх осіб, і тим самим ввели в оману ОСОБА_18 .

При цьому, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , відповідно до наданої їм бази даних, маючи певний перелік анкетних даних ОСОБА_18 , у тому числі дату народження, найменування банківської установи у якій останній є клієнтом, адресу проживання, тощо, умисно використовували такі данні у спілкуванні з ОСОБА_18 , з метою переконання, що вони дійсно являються працівниками служби безпеки банку АТ «Райфазен Банк Аваль», в зв`язку з чим ОСОБА_18 не підозрював про злочинні наміри відносно нього.

Після чого, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 діючи відповідно до розробленого ОСОБА_14 та ОСОБА_15 спільного злочинного плану, маючи умисел направлений на несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем, з метою витоку інформації, під приводом перевірки мобільного телефону на вірусні програми та для попередження викрадення, шляхом списання належних ОСОБА_18 грошових коштів, повідомили останньому про необхідність встановити мобільний додаток «AnyDesk» (вказана програма використовується для відділеного доступу та користування до персональних комп`ютерів та інших пристроїв таких, як мобільні телефони).

Отримавши згоду від ОСОБА_18 на встановлення вищевказаної програми, останній, будучи введеним в оману, встановив на свій телефон мобільний додаток «AnyDesk» та повідомив ОСОБА_16 та ОСОБА_17 код-доступу до вищевказаного додатку, таким чином, надав доступ до вказаного додатку, тим самим надав можливість віддалено користуватись своїм мобільним телефоном ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .

Так, отримавши віддалений доступ до мобільного телефону, що належав ОСОБА_18 , відповідно до заздалегідь розробленого плану, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 продовжували вести бесіду з ОСОБА_18 та під приводом захисту грошових коштів, які належать ОСОБА_18 та які знаходяться на банківських рахунках, емітованих в різних банківських установах, шляхом обману, переконали ОСОБА_18 , здійснити авторизацію в автоматизованих системах віддаленого доступу WEB-банкінгів банківських установ, таких як – «Raiffeisen Online» та «Ощад 24/7», які згідно Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є програмно-технічним комплексом, та відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» є інформаційною (автоматизованою) системою, які встановлені на мобільному телефоні потенційного потерпілого для власного відділеного користування банківськими рахунками.

Далі ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки через мобільний додаток «AnyDesk», шляхом обману отримали віддалений доступ до мобільного телефону ОСОБА_18 та шляхом несанкціонованого втручання в роботу автоматизованих систем отримали повний доступ, в т.ч. ключі та паролі доступу до авторизованих ОСОБА_18 автоматизованих систем віддаленого доступу WEB-банкінгів банківських установ, таких як – «Raiffeisen Online» та «Ощад 24/7».

Продовжуючи розмову з ОСОБА_18 , маючи авторизований доступ, ключі доступу та паролі, отримані злочинним шляхом, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , здійснили вхід до автоматизованих систем віддаленого доступу WEB-банкінгів банківських установ, таких як – «Raiffeisen Online» та «Ощад 24/7».

Надалі, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , приблизно о 20:02 год. таємно від ОСОБА_18 , діючи спільно з ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_10 переслідуючи корисливу мету, з відкритого ОСОБА_18 банківського рахунку № НОМЕР_4 емітованого в АТ «Райфазен Банк Аваль» здійснили несанкціонований доступ до інформації, яка зберігається та обробляється в автоматизованій системі, вчиняючи незаконні операції з використанням електронно-обчислювальної техніки, перевели грошові кошти в сумі 15 155 гривень, що належали ОСОБА_18 через сервіс онлайн платежів «iPay.ua» на підконтрольний співучасникам злочину банківський рахунок № НОМЕР_5 , відкритий на ім`я невстановленої особи, тим самим незаконно заволоділи вказаними грошовими коштами ОСОБА_18 .

У подальшому, того ж дня о 20:03 год., реалізовуючи спільний з ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , з відкритого ОСОБА_18 банківського рахунку № НОМЕР_4 емітованого в АТ «Райфазен Банк Аваль» здійснили несанкціонований доступ до інформації, яка зберігається та обробляється в автоматизованій системі, вчиняючи незаконні операції з використанням електронно-обчислювальної техніки, перевели грошові кошти в сумі 12 125 гривень, що належали ОСОБА_18 з використанням сервісу онлайн платежів «iPay.ua», на підконтрольний банківський рахунок № НОМЕР_5 , відкритий на ім`я невстановленої особи, тим самим незаконно заволоділи вказаними грошовими коштами ОСОБА_18 .

Після чого, 13.02.2023 року, приблизно о 20:08 годині, ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , маючи повний доступ до підконтрольного банківського рахунку № НОМЕР_5 невстановленої особи, здійснили переказ грошових коштів у розмірі 27 000 гривень на картку № НОМЕР_6 , емітовану в АТ «Банк Восток» та оформлену безпосередньо на ОСОБА_10 .

Після чого, 13.02.2023 року на автомобілі «MERCEDES-BENZ S 500», чорного кольору, 2005 року випуску, д. н. з. НОМЕР_7 , VIN НОМЕР_8 , ОСОБА_10 діючи до відведеної їй ролі, прибула до банківського терміналу, за адресою: АДРЕСА_3 , та з банківської картки № НОМЕР_6 , емітованої в АТ «Банк Восток» та оформлена на ім`я на ОСОБА_10 , в період часу з 20:14 год. по 20:20 год. вивела (зняла) готівку в розмірі 27 000 гривень.

Продовжуючи вчиняти злочини цього ж дня, тобто 13.02.2023 року, приблизно о 20:36 годині, реалізовуючи спільний з ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , з відкритого ОСОБА_18 банківського рахунку № НОМЕР_9 , емітованого в АТ «Ощад Банк» здійснили несанкціонований доступ до інформації, яка зберігається та обробляється в автоматизованій системі, вчиняючи незаконні операції з використанням електронно-обчислювальної техніки, перевели грошові кошти в сумі 9 500 гривень, що належали ОСОБА_18 з використанням сервісу онлайн платежів «iPay.ua», на підконтрольний банківський рахунок № НОМЕР_5 , відкритий на ім`я невстановленої особи, тим самим незаконно заволоділи вказаними грошовими коштами ОСОБА_18 .

У подальшому, приблизно о 20:37 годині, з відкритого ОСОБА_18 банківського рахунку № НОМЕР_9 емітованого в АТ «Ощад Банк» здійснили несанкціонований доступ до інформації, яка зберігається та обробляється в автоматизованій системі, з використанням електронно-обчислювальної техніки, перевели грошові кошти в сумі 11 200 гривень, що належали ОСОБА_18 з використанням сервісу онлайн платежів «iPay.ua», на підконтрольний банківський рахунок № НОМЕР_5 , відкритий на ім`я невстановленої особи, тим самим незаконно заволоділи вказаними грошовими коштами ОСОБА_18 .

Після чого, 13.02.2023 року, приблизно о 20:40 годині, ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 маючи повний доступ до підконтрольного банківського рахунку № НОМЕР_5 , невстановленої особи, здійснили переказ грошових коштів у розмірі 11 000 гривень на картку № НОМЕР_10 емітовану в АТ «ПУМБ» та оформлена на підконтрольний банківський рахунок невстановленої особи.

Отримані таким чином грошові кошти ОСОБА_18 у загальній сумі 47980 гривень контролювались ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які в подальшому надали інформацію про заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

Надалі, після фактичного заволодіння грошовими коштами ОСОБА_18 – ОСОБА_14 та ОСОБА_15 здійснили розподіл грошових коштів, у відповідності до обумовлених частин, обумовлено витратні частини пов`язані зокрема з маскуванням злочинної діяльності, сплаті за комунальні послуги приміщення де розміщений так званий «Call-центр», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та 60а, придбанні комп`ютерної техніки, сім-карток, засобів телефонії, банківські рахунки невстановлених осіб, закупівлі баз даних потенційних потерпілих та інші засоби які використовували у своїй злочинній діяльності вказані особи.

Таким чином, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, 13.02.2023 у період часу з 19:40 год. по 20:40 год. шляхом обману, заволоділи грошовими коштами ОСОБА_18 на загальну суму 47 980 гривень, чим спричинили останньому майнову шкоду.

Таким чином, ОСОБА_10 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб та шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК (в редакції від 22.11.2018 року).

Епізод 2.

Крім того, 11.08.2023 року ОСОБА_14 та ОСОБА_15 відповідно до розробленого алгоритму злочинних дій з розподілом дій кожного учасника вчинення тяжкого злочину, який був направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства), вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальною техніки, з невстановленого досудовим розслідуванням місця отримали бази даних громадян України, що містять їх анкетні дані, у тому числі прізвище, ім`я, дата та місце народження, найменування банківської установи, у якій ті є клієнтами, адресою проживання, тощо. Після чого, вказані бази даних ОСОБА_14 та ОСОБА_15 у не встановлений час, але не пізніше 11.08.2023 передали ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які в свою чергу розподілили їх між собою.

Маючи у вказаних базах даних анкетні дані громадянку України ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 обрали останнього об`єктом своїх злочинних посягань.

Надалі, 11.08.2023 року, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , діючи відповідно до відведеної їм ролі, перебуваючи у приміщенні спеціально орендованого ОСОБА_14 так званого «Call-центру», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та 60а, використовуючи мобільний imei № НОМЕР_1 з сім-карткою НОМЕР_11 , приблизно о 14:57 год. здійснили дзвінок на мобільний телефон з сім-карткою НОМЕР_12 , який належав ОСОБА_19 .

Реалізовуючи спільний з ОСОБА_14 та ОСОБА_15 злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , діючи відповідно до відведеної їм ролі, у ході розмови з потерпілою використовували заздалегідь підготовлений «спітч», а саме заготовлений текст, в якому прописана структура діалогу з потенційними потерпілими. В ньому прописано привітання, причина дзвінка потенційній потерпілій особі, методи введення зазначеної особи в оману, спосіб отримання особистих даних, банківських рахунків, банківських карток, тощо. Так, ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , відповідно до «спітчу», в розмові з ОСОБА_19 , вводячи потерпілу в оману, назвались працівником служби безпеки банківської установи АТ «Львів Банк», та повідомили останній неправдиві відомості про нібито здійснення відносно неї шахрайських дій з боку третіх осіб, і тим самим ввели в оману ОСОБА_19 .

При цьому, ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , відповідно до наданої їм бази даних, маючи певний перелік анкетних даних ОСОБА_19 , у тому числі дату народження, найменування банківської установи у якій остання є клієнтом, адресу проживання, тощо, умисно використовували такі данні у спілкуванні з ОСОБА_19 , з метою переконання, що вони дійсно являються працівниками служби безпеки банку АТ «Львів Банк», в зв`язку з чим ОСОБА_19 не підозрювала про злочинні наміри відносно неї.

Після чого, ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 діючи відповідно до розробленого ОСОБА_14 та ОСОБА_15 спільного злочинного плану, маючи умисел направлений на несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем, з метою витоку інформації, під приводом перевірки мобільного телефону на вірусні програми та для попередження викрадення, шляхом списання належних ОСОБА_19 грошових коштів, повідомили останній про необхідність встановити мобільний додаток «AnyDesk» (вказана програма використовується для відділеного доступу та користування до персональних комп`ютерів та інших пристроїв таких, як мобільні телефони).

Отримавши згоду від ОСОБА_19 на встановлення вищевказаної програми, остання, будучи введеною в оману, встановила на свій телефон мобільний додаток «AnyDesk» та повідомила ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 код-доступу до вищевказаного додатку, таким чином, надав доступ до вказаного додатку, тим самим надала можливість віддалено користуватись своїм мобільним телефоном ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .

Так, отримавши віддалений доступ до мобільного телефону, що належав ОСОБА_19 , відповідно до заздалегідь розробленого плану, ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 продовжували вести бесіду з ОСОБА_19 та під приводом захисту грошових коштів, які належать ОСОБА_19 , та які знаходяться на банківських рахунках, емітованих в різних банківських установах, шляхом обману, переконали останню, здійснити авторизацію в автоматизованих системах віддаленого доступу WEB-банкінгів банківських установ, таких як – « ОСОБА_20 » та «Кредо Банк», які згідно Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є програмно-технічним комплексом, та відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» є інформаційною (автоматизованою) системою, які встановлені на мобільному телефоні потенційного потерпілого для власного відділеного користування банківськими рахунками.

Далі ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки через мобільний додаток «AnyDesk», шляхом обману отримали віддалений доступ до мобільного телефону ОСОБА_19 та шляхом несанкціонованого втручання в роботу автоматизованих систем отримали повний доступ, в т.ч. ключі та паролі доступу до авторизованих ОСОБА_19 автоматизованих систем віддаленого доступу WEB-банкінгів банківських установ, таких як – «Львів Банк» та «Кредо Банк».

Продовжуючи розмову з ОСОБА_19 , маючи авторизований доступ, ключі доступу та паролі, отримані злочинним шляхом, ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , здійснили вхід до автоматизованих систем віддаленого доступу WEB-банкінгів банківських установ, таких як – «Львів Банк» та «Кредо Банк».

Надалі, ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , приблизно о 15:27 год. таємно від ОСОБА_19 , діючи спільно з ОСОБА_14 та ОСОБА_15 переслідуючи корисливу мету, з відкритого ОСОБА_19 банківського рахунку № НОМЕР_13 емітованого в АТ «Львів Банк» здійснили несанкціонований доступ до інформації, яка зберігається та обробляється в автоматизованій системі, вчиняючи незаконні операції з використанням електронно-обчислювальної техніки, перевели грошові кошти в сумі 24 245 гривень, що належали ОСОБА_19 через сервіс онлайн платежів «iPay.ua» на підконтрольний співучасникам злочину банківський рахунок № НОМЕР_14 , відкритий на ім`я невстановленої особи, тим самим незаконно заволоділи вказаними грошовими коштами ОСОБА_19 .

У подальшому, того ж дня о 15:36 год., реалізовуючи спільний з ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , з відкритого ОСОБА_19 банківського рахунку № НОМЕР_13 емітованого в АТ «Львів Банк» здійснили несанкціонований доступ до інформації, яка зберігається та обробляється в автоматизованій системі, вчиняючи незаконні операції з використанням електронно-обчислювальної техніки, перевели грошові кошти в сумі 18 690 гривень, що належали ОСОБА_19 з використанням сервісу онлайн платежів «iPay.ua», на підконтрольний банківський рахунок № НОМЕР_14 , відкритий на ім`я невстановленої особи, тим самим незаконно заволоділи вказаними грошовими коштами ОСОБА_19 .

Далі, того ж дня о 15:50 год., реалізовуючи спільний з ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , з відкритого ОСОБА_19 банківського рахунку № НОМЕР_15 емітованого в АТ «Кредо Банк» здійснили несанкціонований доступ до інформації, яка зберігається та обробляється в автоматизованій системі, вчиняючи незаконні операції з використанням електронно-обчислювальної техніки, перевели грошові кошти в сумі 24 245 гривень, що належали ОСОБА_19 з використанням сервісу онлайн платежів «iPay.ua», на підконтрольний банківський рахунок № НОМЕР_14 , відкритий на ім`я невстановленої особи, тим самим незаконно заволоділи вказаними грошовими коштами ОСОБА_19 .

Отримані таким чином грошові кошти ОСОБА_19 у загальній сумі 67 180 гривень контролювались ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які в подальшому надали інформацію про заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

Після чого, 11.08.2023 року, у невстановлений в ході досудового розслідування час, ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , маючи повний доступ до підконтрольного банківського рахунку № НОМЕР_14 відкритої на ім`я невстановленої особи, здійснили переказ грошових коштів у розмірі 66 500 гривень на картку № НОМЕР_16 , емітовану в АТ «Універсал Банк» та оформлену на ім`я невстановленої особи.

Після чого, 11.08.2023 року невстановлена особа, прибула до невстановленого банківського терміналу, та з банківської картки № НОМЕР_16 , емітовану в АТ «Універсал Банк» та оформлену на ім`я невстановленої особи, вивела (зняла) готівку в розмірі 66 500 гривень.

Надалі, після фактичного заволодіння грошовими коштами ОСОБА_19 – ОСОБА_14 та ОСОБА_15 здійснили розподіл грошових коштів, у відповідності до обумовлених частин, обумовлено витратні частини пов`язані зокрема з маскуванням злочинної діяльності, сплаті за комунальні послуги приміщення де розміщений так званий «Call-центр», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та 60а, придбанні комп`ютерної техніки, сім-карток, засобів телефонії, банківські рахунки невстановлених осіб, закупівлі баз даних потенційних потерпілих та інші засоби які використовували у своїй злочинній діяльності вказані особи.

Таким чином, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, 11.08.2023 у період часу з 14:57 год. по 15:50 год. шляхом обману, заволоділи грошовими коштами ОСОБА_19 на загальну суму 67 180 гривень, чим спричинили останній майнову шкоду.

Таким чином, ОСОБА_10 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану та шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК (в редакції від 13.07.2023 року).

Епізод 3.

Далі, 30.01.2024 року ОСОБА_14 та ОСОБА_15 відповідно до розробленого алгоритму злочинних дій з розподілом дій кожного учасника вчинення тяжкого злочину, який був направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства), вчинене шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальною техніки, з невстановленого досудовим розслідуванням місця отримали бази даних громадян України, що містять їх анкетні дані, у тому числі прізвище, ім`я, дата та місце народження, найменування банківської установи, у якій ті є клієнтами, адресою проживання, тощо. Після чого, вказані бази даних ОСОБА_14 та ОСОБА_15 у не встановлений час, але не пізніше 30.01.2024 передали ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які в свою чергу розподілили їх між собою.

Маючи у вказаних базах даних анкетні дані громадянку України ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 обрали останнього об`єктом своїх злочинних посягань.

Надалі, 30.01.2024 року, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , діючи відповідно до відведеної їм ролі, перебуваючи у приміщенні спеціально орендованого ОСОБА_14 так званого «Call-центру», що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та 60а, використовуючи мобільний телефон imei № НОМЕР_1 з сім-карткою НОМЕР_17 , приблизно о 19:20 год. здійснили дзвінок на мобільний телефон з сім-карткою НОМЕР_18 , який належав ОСОБА_21 .

Реалізовуючи спільний з ОСОБА_14 та ОСОБА_15 злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , діючи відповідно до відведеної їм ролі, у ході розмови з потерпілою використовували заздалегідь підготовлений «спітч», а саме заготовлений текст, в якому прописана структура діалогу з потенційними потерпілими. В ньому прописано привітання, причина дзвінка потенційній потерпілій особі, методи введення зазначеної особи в оману, спосіб отримання особистих даних, банківських рахунків, банківських карток, тощо. Так, ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , відповідно до «спітчу», в розмові з ОСОБА_21 , вводячи потерпілу в оману, назвались працівником служби безпеки банківської установи АТ «Райфазен Банк Аваль», та повідомили останній неправдиві відомості про нібито здійснення відносно неї шахрайських дій з боку третіх осіб, і тим самим ввели в оману ОСОБА_21 .

При цьому, ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , відповідно до наданої їм бази даних, маючи певний перелік анкетних даних ОСОБА_21 , у тому числі дату народження, найменування банківської установи у якій остання є клієнтом, адресу проживання, тощо, умисно використовували такі данні у спілкуванні з ОСОБА_21 , з метою переконання, що вони дійсно являються працівниками служби безпеки банку АТ «Райфазен Банк Аваль», в зв`язку з чим ОСОБА_21 не підозрювала про злочинні наміри відносно неї.

Після чого, ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 діючи відповідно до розробленого ОСОБА_14 та ОСОБА_15 спільного злочинного плану, маючи умисел направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману під приводом перевірки мобільного телефону на вірусні програми та для попередження викрадення, шляхом списання належних ОСОБА_21 грошових коштів, повідомили останній про необхідність встановити мобільний додаток «AnyDesk» (вказана програма використовується для відділеного доступу та користування до персональних комп`ютерів та інших пристроїв таких, як мобільні телефони).

Отримавши згоду від ОСОБА_21 на встановлення вищевказаної програми, остання, будучи введеною в оману, встановила на свій телефон мобільний додаток «AnyDesk», однак у зв`язку зі слабким інтернет сигналом, ОСОБА_21 не змогла повідомити ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 код-доступу від вищевказаного додатку, тим самим не надала можливості віддалено користуватись своїм мобільним телефоном ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .

Продовжуючи розмову з ОСОБА_21 , не маючи доступу, ключів доступу або паролів, повідомили останню про необхідність надання інформації, а саме CVV-коду від банківського рахунку № НОМЕР_19 емітованого в АТ «Райфазен Банк Аваль» та оформленого безпосередньо на ОСОБА_21 , на що остання погодилась та надала даний CVV-код.

У подальшому, використовуючи отриманий злочинним шляхом CVV-код, приблизно о 20:05 год., ОСОБА_10 , ОСОБА_16 ОСОБА_17 діючи відповідно до розробленого ОСОБА_14 та ОСОБА_15 з відкритого ОСОБА_21 банківського рахунку № НОМЕР_19 емітованого в АТ «Райфазен Банк Аваль», перевели грошові кошти в сумі 3 237 гривень, що належали ОСОБА_21 через сервіс онлайн платежів «iPay.ua» на підконтрольний співучасникам злочину банківський рахунок № НОМЕР_20 , відкритий на ім`я невстановленої особи, тим самим незаконно заволоділи вказаними грошовими коштами ОСОБА_21 .

Отримані таким чином грошові кошти ОСОБА_21 у загальній сумі 3 237 гривень контролювались ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , які в подальшому надали інформацію про заволодіння грошовими коштами ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .

Після чого, 30.01.2024 року, у невстановлений в ході досудового розслідування час, ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , маючи повний доступ до підконтрольного банківського рахунку № НОМЕР_20 , невстановленої особи, здійснили переказ грошових коштів у розмірі 3 200 гривень на картку № НОМЕР_21 , емітовану в АТ «Універсал Банк» та оформлену на підконтрольний банківський рахунок невстановленої особи.

Після чого, 30.01.2024 року у невстановлений в ході досудового розслідування час, невстановлена особа прибула до банківського терміналу за невстановленою в ході досудового розслідування адресою, та з банківської картки № НОМЕР_21 вивела (зняла) готівку в розмірі 3 200 гривень.

Надалі, після фактичного заволодіння грошовими коштами ОСОБА_19 – ОСОБА_14 та ОСОБА_15 здійснили розподіл грошових коштів, у відповідності до обумовлених частин, обумовлено витратні частини пов`язані зокрема з маскуванням злочинної діяльності, сплаті за комунальні послуги приміщення де розміщений так званий «Call-центр», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та 60а, придбанні комп`ютерної техніки, сім-карток, засобів телефонії, банківські рахунки невстановлених осіб, закупівлі баз даних потенційних потерпілих та інші засоби які використовували у своїй злочинній діяльності вказані особи.

Таким чином, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, 30.01.2024 у період часу з 19:20 год. по 15:50 год. шляхом обману, заволоділи грошовими коштами ОСОБА_21 на загальну суму 3 237 гривень, чим спричинили останній майнову шкоду.

Таким чином, ОСОБА_10 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК (в редакції від 13.07.2023 року).

05.05.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.2 ст.361, ч.4 ст.190, ч.5 ст.361 КК.

12.03.2024 ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених передбачених ч.3 ст.190 КК (в редакції від 22.11.2018), ч.4 ст.190 КК (в редакції від 13.07.2023).

В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв`язку незаконністю, необґрунтованістю, невмотивованістю та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

В обгрунтування зазначає, що підозрювана ОСОБА_10 свою вину у вчиненні інкримінованих злочинів не визнавала та не визнає, оскільки слідчим не надано жодних належних доказів, що могли б прямо або опосередковано свідчити про участь останнього у них. Крім того ОСОБА_10 жодного відношення ні до потерпілих, ні тим паче до банківських установ не має, жодних дій відносно потерпілих нею не вчинялось, особисто з ними вона не знайома та їй взагалі невідомі обставини вчинення таких кримінальних правопорушень.

Також вважає, що стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, передбачених п.п.1.3,5 ч.1 ст.177 КПК. Аргументує тим, що підозрювана ОСОБА_10 з 2014 року до дня свого затримання проживала за адресою: АДРЕСА_4 , ніколи не лишала його, має міцні соціальні зв`язки, доньку ОСОБА_11 , яка проживає разом із нею за вищевказаною адресою, а у зв`язку з тим, що її батька ОСОБА_14 також взято під варту, дитина покинута напризволяще. Крім того, відповідно до характеристики квартального комітету №53 за період проживання ОСОБА_10 , зокрема, проявила себе виключно з позитивної сторони, регулярно займається вихованням доньки, у конфліктних ситуаціях не була помічена.

Поміж іншого зазначає, що клопотання слідчого не відповідає вимогам ст.184 КПК, прокурором не було доведено та підтверджено належними матеріалами наявність ризиків та неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, а також, що визначений слідчим суддею розмір застави є несправедливим та непомірним для підозрюваної.

Тому захисник просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2024 року та постановити нову, якою у задоволенні клопотання слідчого відмовити та застосувати до ОСОБА_10 більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, а саме у вигляді домашнього арешту з 22:00 год до 05:00 год за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_4 , з покладенням обов`язків, визначених ч.5 ст.194 КПК, з можливістю відвідувати заклади охорони здоров`я з метою лікування, або зменшити розмір застави до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення захисників на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, які наполягали на її задоволенні, просили скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою у задоволенні клопотання слідчого відмовити та застосувати до ОСОБА_10 більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, а саме у вигляді домашнього арешту з 22:00 год до 05:00 год за місцем фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_4 , з покладенням обов`язків, визначених ч.5 ст.194 КПК, з можливістю відвідувати заклади охорони здоров`я з метою лікування, або зменшити розмір застави до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями ч.1 ст.404 Кримінального процесуального кодексу України (далі- КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону в повній мірі дотримано слідчим суддею місцевого суду.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є запобіжні заходи.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно вимог ч.1ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При цьому, за приписами ст.178 КПК, слідчий суддя, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров`я підозрюваного/обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного/обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного/обвинуваченого; його майновий стан та наявність у нього судимостей тощо.

Згідно ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Як зазначено у п.4 ч.2 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_10 є раніше не судимою особою, та санкції ч.3 ст.190 КК (в редакції від 22.11.2018), ч.4 ст.190 КК (в редакції від 13.07.2023) за якими їй повідомлено про підозру, передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.

Як зазначено у п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:

b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом;

c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію ЄСПЛ, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об`єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, №182).

Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Суд апеляційної інстанції вважає, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190 КК (в редакції від 22.11.2018), ч.4 ст.190 КК (в редакції від 13.07.2023), всупереч твердженням сторони захисту, підтверджується наведеними в клопотанні слідчого, перевіреними під час судового розгляду слідчим суддею доказами, зокрема: заявами про вчинення злочину від ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 (а.с.49,55,60); протоколами допиту потерпілих ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_21 (а.с.50-51,55-56,61-62); інформуванням Управління протидії кіберзлочинам в Дніпропетровській області Департаменту кіберполіції національної поліції України від 02.05.2023 (а.с.53-54,67-68); протоколом огляду від 20.12.2023 року (а.с.75-78); протоколом за результатами проведення оперативно-розшукового заходу-зняття інформації з комунікаційних мереж від 24.04.2023 року (а.с.80-91); протоколом за результатами проведення оперативно-розшукового заходу-установлення місцезнаходження радіообладнання (радіоелектронного засобу) від 24.04.2023 року (а.с.92,93); протокол про результати спостереження за особою від 10.03.2023 року (а.с.94-97, 98-101, 102-108), протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії -зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 12.10.2023 року (а.с.109-131); протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії — обстеження публічно недоступних місць чи іншого володіння особи з метою проведення аудіо, відео контролю особи від 23.08.2023 року (а.с.132-151); протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії -зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 23.08.2023 року (а.с.152-187); протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії -зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 12.10.2023 року (а.с.188-196); протоколом про результати спостереження за особою від 23.08.2023 року (а.с.197-199),  протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії — обстеження публічно недоступних місць чи іншого володіння особи з метою проведення аудіо, відео контролю особи від 23.08.2023 року (а.с.200-201); протоколом про результати спостереження за особою від 23.08.2023 року (а.с.202-204,205-208), протоколом тимчасового доступу до документів від 03.11.2023 року (а.с.209); протоколом тимчасового доступу до речей і документів (їх виїмки) від 03.11.2023 року (а.с.212-213, 216-217, 219-220).

Отже, на переконання колегії суддів, фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_10 до вчинення кримінальних правопорушень, у яких вона підозрюється, у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_10 підозри за ч.3 ст.190 КК (в редакції від 22.11.2018), ч.4 ст.190 КК (в редакції від 13.07.2023).

Таким чином доводи апеляційної скарги захисника про відсутність обґрунтованої підозри ОСОБА_10 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушеннях є неспроможними.

Наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливість підозрюваної ОСОБА_10 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити повторно вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, належним чином мотивовано слідчим суддею у своїй ухвалі. Так, слідчий суддя зазначив, що про наявність існування вказаних ризиків свідчить тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_10 у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, обставини вчинення злочинів, тривалість та кількість вчинених кримінальних правопорушень, а також роль підозрюваної в них.

       Таким чином, слідчий суддя, відповідно до ч.1 ст.178 КПК, врахував вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у цих злочинах, та відомості про особу підозрюваної ОСОБА_10 в їх сукупності, зокрема, її вік та стан здоров`я, який не перешкоджає її перебуванню в ізоляції від суспільства, репутацію підозрюваної, яка раніше не судима, майновий та сімейний стан, яка не заміжня, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що свідчить про наявність у неї міцних соціальних зв`язків, має постійне місце реєстрації та проживання, та дійшов правильного висновку, що інші більш м`які запобіжні заходи, зокрема, у вигляді домашнього арешту в певний період доби, не забезпечать її належної процесуальної поведінки та не зможуть запобігти встановленим ризикам.

За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК, недоведеність існування підстав для обрання стосовно підозрюваної ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відсутність будь-яких обґрунтувань того, що інші більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки підозрюваної є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.

Отже, визначені ч.2 ст.194 КПК підстави для відмови у задоволенні клопотання слідчого про застосування стосовно підозрюваної ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про що зазначає у своїй апеляційній скарзі захисник, у наданих матеріалах кримінального провадження відсутні.

Водночас, колегія суддів вважає, що аргументи захисника та його посилання на наявність у підозрюваної ОСОБА_10 родини та утриманців, постійного місця реєстрації та проживання, гарної побутової характеристики, відсутності судимостей, не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді, оскільки це не спростовує висновку слідчого судді про те, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити повторно вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

       У той же час, всупереч доводам апеляційної скарги сторони захисту слідчий суддя, вирішуючи питання про визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених ч.3 ст.190 КК (в редакції від 22.11.2018), ч.4 ст.190 КК (в редакції від 13.07.2023), в повній мірі врахував підстави та обставини, передбачені ст.ст.177,178 та ч.ч.4,5 ст.182 КПК, згідно яких суд вправі визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

Зокрема, приписами п.2 ч.5 ст.182 КПК передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

       Відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

       У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

       З огляду на вищенаведене колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про необхідність визначення застави в розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605 600 грн., оскільки вважає такий розмір застави пропорційним щодо особи підозрюваної ОСОБА_10 , враховуючи наявність обґрунтованої підозри, тяжкість інкримінованих злочинів та ролі підозрюваної у цих злочинах, її майнового та сімейного стану, а також вважає такий розмір застави достатнім для забезпечення виконання підозрюваною ОСОБА_10 покладених на неї обов`язків, та який буде належним запобіжником для встановлених слідчим суддею ризиків, що належним чином забезпечить виконання завдань кримінального провадження.

У свою чергу стороною захисту суду не надано переконливих доказів необхідності зменшення визначеного слідчим суддею розміру застави для підозрюваної ОСОБА_10 .

Отже, підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для підозрюваної, суд апеляційної інстанції не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Тому такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загально-суспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні та не порушує права підозрюваної ОСОБА_10 .

Щодо доводів апеляційної скарги захисника про невідповідність клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вимогам ст.184 КПК, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вони не є предметом апеляційного розгляду, а отже судом апеляційної інстанції не перевіряються.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, апеляційним судом не встановлено.

Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, з наведенням відповідних мотивів, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу, враховуючи обставини, передбачені ст.178 КПК, а також з дотриманням вимог ст.ст.194,196 КПК, дійшов висновку про доцільність обрання стосовно підозрюваної ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 15:00 год 10 травня 2024 року включно та альтернативою внесення застави. Тому доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 є безпідставними та задоволенню не підлягають, а ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою і вмотивованою та відповідає вимогам ст.370 КПК.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 березня 2024 року, якою стосовно ОСОБА_10 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190 КК (в редакції від 22.11.2018), ч.4 ст.190 КК (в редакції від 13.07.2023), застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 15:00 год 10 травня 2024 року, включно, з альтернативою внесення застави - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4