Справа № 2-86

2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

іменем  України

16 лютого 2010 року                                     смт. Михайлівка

Михайлівський  районний суд Запорізької області,

у складі:     головуючого судді         Мовчана О.Г.

                      при секретареві         Рикун І.В.

за участю:     позивача             ОСОБА_1

розглянувши у відкритому  судовому засіданні у смт. Михайлівка справу за позовом  ОСОБА_1 до Мар’янівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, -

В С Т А Н О В И В :

До Михайлівського районного суду звернувся ОСОБА_1 з позовними вимогами до Мар’янівської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно за заповітом після смерті ОСОБА_2.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 03 березня 2008  року помер – ОСОБА_2. При житті, ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений секретарем виконкому Мар’янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області 06.10.2004 року та зареєстрований в реєстрі за № 61. Згідно заповіту, все належне йому майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде йому належати на день його смерті і на що він за законом матиме право, заповів йому. Після смерті заповідача відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме: земельну частку (пай) розміром 6,86 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що перебуває в колективній власності КСП ім. Свердлова, що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ЗП № 0094694 від 24.01.1997 року, де в змінах, які вносяться до сертифікату у зв’язку з передачею права на земельну частку (пай) внесені зміни, відповідно до яких вказаний сертифікат належить заповідачу.

В позовній заяві ОСОБА_1  вказує, що коли він звернувся до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом, йому було відмовлено, в зв’язку з тим, що пропущено 6-місячний строк для звернення в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини за заповітом.

Своєчасно звернутись до державної нотаріальної контори з питання прийняття спадщин за заповітом та отримання свідоцтва про право на спадщину він не зміг, в зв’язку з тим, що не знав, що на його ім’я був складений заповіт. Про існування заповіту, він дізнався лише на початку 2009 року зі слів голови Мар’янівської сільської ради.

15 липня 2009 року рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області йому визначено додатковий строк, протягом якого йому потрібно було звернутися до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом. Проте, звернувшись до нотаріальної контори Михайлівського нотаріального округу, тобто за місцезнаходженням спадкового майна, державний нотаріус відмовив йому в прийнятті заяви, посилаючись на те, що спадкодавець помер в Донецькій області, тому йому потрібно звернутися з заявою про прийняття спадщини за місцем смерті спадкодавця.

Звернувшись до нотаріальної контори за місцем смерті спадкодавця, тобто в Донецькій області, державним нотаріусом йому було роз’яснено порядок звернення з заявами про прийняття спадщини за місцем основної частини спадкового майна, тобто Михайлівського нотаріального округу Запорізької області.

Оскільки позивач не має можливості оформити спадщину за заповітом після смерті  ОСОБА_2, він змушений звернутися до суду з позовними вимогами про визнання права власності на спадкове майно за заповітом.  

На обґрунтування позовних вимог позивачем надані суду:

•   світлокопія свого паспорту;

•   світлокопія довідки про смерть ОСОБА_2;

•   світлокопія заповіту;

•   світлокопія сертифікату на право на земельну частку (пай);

•   світлокопія довідки виконкому Мар’янівської сільської ради;

•   світлокопія заочного рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 15 липня 2009 року.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач до судового засідання не з’явився, але надав суду заяву, яка містить клопотання про розгляд справи  за  його  відсутності. Проти позовних вимог ОСОБА_1 не заперечує.

Дослідивши надані докази, суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог та потребу їх задоволення виходячи з наступного.

-   відповідно до  ст. 11 ЦПК України, суд  розглядає  цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі;

-   відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях;

•   відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими сторонами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню;

•    в судовому засіданні встановлено, що після смерті ОСОБА_2, який помер 03 березня 2008 року, позивач не має можливості оформити спадщину за заповітом. Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 визначено додатковий строк для звернення до державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом. Проте, звернувшись до нотаріальної контори Михайлівського нотаріального округу, державний нотаріус відмовив йому в прийняття заяви, посилаючись на те що спадкодавець ОСОБА_2 помер в Донецькій області і йому необхідно звернутися з заявою про прийняття спадщини за місцем смерті спадкодавця. Звернувшись до нотаріальної контори в Донецькій області, державним нотаріусом роз’яснено порядок звернення з заявою про прийняття спадщини за місцем основної частини спадкового майна, тобто Михайлівського нотаріального округу Запорізької області, оскільки земельна частка (пай) розташована на території Мар’янівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області. В зв’язку з відмовою державного нотаріуса в прийняття заяви про прийняття спадщини, позивач ОСОБА_1 вдруге пропустив строк на прийняття спадщини.

Суд вважає можливим, позовні вимоги  позивача задовольнити, визнати за ОСОБА_1 право  власності на спадкове майно за заповітом.

Питання стосовно судових витрат підлягає вирішенню відповідно до  положень ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. 1220-1233, 1268, 1270, 1272  ЦК України, ст. ст. 11, 60, 88,  208-209, 212-217 ЦПК України, суд, -

           В И Р І ШИ В:

Позовні вимоги ОСОБА_1  – задовольнити.

Визнати  за ОСОБА_1 право власності за заповітом на земельну частку (пай) розміром 6,86 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що перебуває в колективній власності КСП ім. Свердлова відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЗП № 0094694 від 24 січня 1997 року, що залишилася після смерті спадкодавця ОСОБА_2, який помер 03 березня 2008 року.

Сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна  скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення  суду набирає законної сили  після  закінчення  цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя  

Михайлівського районного суду                                      

Запорізької області                                 ОСОБА_3