ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
06.07.06 Справа № 191/19-06
м. Київ, вул. Комінтерну, 16
(зал судових засідань № 203)
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Карпечкіна Т. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом | Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс» |
про | стягнення 8310 грн. |
при секретарі Мірошниченко Д.Є.
За участю представників сторін:
від позивача: Пуш Н.М. (дов. від 26.11.2006 р. № 01-264/776а);
від відповідача: Серпутько Г.М. (дов. від 09.11.2005 р. № б/н).
Суть спору:
Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс»(далі - відповідач) про стягнення 8310 грн. заборгованості по сплаті штрафних санкцій у зв’язку з порушенням встановленого нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Провадження у справі було відкрите за правилами Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до ухвали від 29.05.2006 року. Розгляд справи було призначено на 26.06.2006 року.
В судовому засіданні 26.06.2006 р. оголошувалась перерве до 06.07.2006 р. про, що сторони були належним чином повідомлені.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на недотримання підприємством відповідача нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, передбаченого ч. 1 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, оскільки такий норматив для відповідача в 2005 році становив 6 робочих місць, однак фактично на його підприємстві працювало 5 інвалідів.
Відповідач в судовому засіданні 06.07.2006 року проти позовних вимог не заперечував, але письмового відзиву на позов не надав.
Розглянувши справу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, судом
встановлено
Відповідачем подано до територіального відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів в 2005 році, відповідно до якого норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 6 робочих місць, фактично на підприємстві середньооблікова кількість штатних працівників, які мають інвалідність, за 2005 рік складала 5 чоловік. Середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача складає 8210 грн. на одного працівника. Таким чином, на підприємстві відповідача 1 робоче місце не зайняте інвалідом.
Згідно зі ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі - Закон) відповідачу встановлено 4 % норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, який при середньообліковій чисельності штатних працівників 153 чоловіка, становить 6 робочих місць.
Відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємством самостійно в строк до 15 квітня року, що настає за звітним. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовується строки, визначені ст. 250 Господарського кодексу України.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідно до п. 11 Постанови КМУ № 1767 від 28.12.2001 року “Про затвердження Порядку сплати підприємствами, установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів” (далі –Порядок № 1767) передбачено, що контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін, відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.
Оскільки, відповідачем норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів не було виконано і відповідні штрафні санкції не були нараховані і сплачені, Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду про стягнення відповідних штрафних санкцій.
На підставі звіту відповідача форми № 10-ПІ, позивачем було розраховано суму адміністративно-господарських санкцій за не працевлаштування 1 інваліда в 2005 році, що складає 8210 грн. Крім того, позивачем нараховані 100 грн. пені за прострочення сплати санкцій на 39 днів.
Відповідач не заперечує проти застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та просить розстрочити виконання судового рішення до грудня 2006 р. в зв’язку з тимчасовим фінансовим становищем підприємства. Позивач проти розстрочення сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій не заперечує.
При вирішенні спору суд враховує, що відповідно до статті 19 Закону, підприємства, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 Закону.
Відповідно до ст. 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства чи до державної служби зайнятості.
Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.
Підприємства зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахування індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314 “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”, якою затверджене Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення № 314) підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, щорічно подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів, визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів, створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.
Як вбачається зі звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Мінпраці України № 338 від 29.12.2004 р. за 2005 р., середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 153 осіб, в зв’язку з чим кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів у відповідності до частини першої ст. 19 Закону повинна становити 6 робочих місць, тоді як фактично у відповідача було зайнято 5 робочих місць для інвалідів за що відповідачем у зазначеному звіті самостійно визначено суму штрафних санкцій, які він має сплатити позивачу. Зазначена заборгованість відповідно до п. 3 ст. 9 Бюджетного кодексу України відносяться до неподаткових надходжень доходів державного бюджету. Таким чином відповідач сам довів відповідному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів суму штрафних санкцій, яку він планує сплатити. Відповідно до чинного законодавства в разі несплати зазначених штрафних санкцій, вони вважаються заборгованістю та стягуються з господарюючого суб’єкта в примусовому порядку.
Таким чином, суд встановив, що передбачені законом обов’язки по забезпеченню працевлаштування інвалідів, відповідачем не виконані шляхом вжиття всіх передбачених законодавчо, і залежних від нього заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів на його підприємстві протягом 2005 року.
Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи, в т.ч. юридичної, має індивідуальний характер, тобто притягнення до відповідальності відбувається за наявності законодавчо передбачених підстав з врахуванням обставин правопорушення.
Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України (далі –ГК України) адміністративно-господарські санкції є видом господарсько-правової відповідальності, зокрема, за порушення суб’єктами господарювання правил здійснення господарської діяльності, застосовуються за ініціативою уповноважених органів державної влади чи місцевого самоврядування.
Стаття 218 ГК України передбачає підставою господарсько-правової відповідальності вчинення правопорушення у сфері господарювання, зокрема, порушення правил здійснення господарської діяльності, за яке учасник господарських відносин відповідає, якщо не доведе, що ним вжито всіх, залежних від нього заходів, для недопущення господарського правопорушення.
Оскільки, відповідачем не доведено вжиття залежних від нього та передбачених Законом заходів для недопущення господарського правопорушення, суд дійшов висновку, що за не працевлаштуванні в 2005 році 1 інваліда, відповідач підлягає відповідальності, тому повинен сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню.
Сума адміністративно-господарських санкцій, яку необхідно перерахувати за незайняте робоче місце інваліда в зв’язку з невиконанням нормативу, визначається відповідно до Порядку сплати підприємствами, установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою КМУ № 1767 від 28.12.2001 року.
Враховуючи, що на підприємстві відповідача 1 інвалід не працевлаштований, а середньорічна заробітна плата на одного працівника складає 82100 грн., що зазначено в статистичному звіті відповідача за 2005 рік (Ф № 10-ПІ), санкції становлять 82100 грн.
У зв’язку з простроченням сплати адміністративно-господарських санкцій на 39 днів, відповідачеві було нарахована пеня в сумі 100 грн.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за недотримання відповідачем в 2005 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 1 робочого місця, позивачем доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню.
Суд враховуючи клопотання відповідача та обставини справи розстрочує виконання постанови № 191/19-06 від 06.07.2006 р. строком на п’ять місяців з 17.07.2006 року по 31.12.2006 року.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 61, 124 Конституції України ст.ст. 158 - 163, 263 КАС України,
п о с т а н о в и в :
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс»(ЗКПО 30353172) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (ЗКПО 24074109) 8310 (вісім тисяч триста десять) грн. штрафних санкцій.
3. Розстрочити виконання постанови господарського суду Київської області у справі № 191/19-06 від 06.07.2006 року строком на п’ять місяців починаючи з 17.07.2006 року по 31.12.2006 року включно зі сплатою частинами згідно наведеного графіка:
- до 31.10.2006 р. –2770 (дві тисячі сімсот сімдесят) грн.
- до 30.11.2006 р. –2770 (дві тисячі сімсот сімдесят) грн.
- до 31.12.2006 р. –2770 (дві тисячі сімсот сімдесят) грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя: Карпечкін Т.П.