П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

11 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/4392/19

Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Домусчі С.Д..

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

за участю секретаря судового засідання – Тутової Л.С.

представника апелянта – Грищенка С.І.

представника позивача – адвоката Полевої С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» звернулось з позовом до Одеської митниці ДФС, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500060/2019/000041/2 від 15.04.2019 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС №UA500060/2019/00289 від 15.04.2019 року.

В обґрунтування позову вказав, що при виконанні укладеного Договору №204 від 12.09.2016 року позивачем здійснювалось переміщення товару через митний кордон України, у зв`язку із чим подано до митного органу митну декларацію разом із документами для оформлення переміщення товару. Проте, Одеською митницею ДФС прийнято рішення № UA500060/2019/000041/2 «Про коригування митної вартості товарів» та на підставі цього рішення про коригування митної вартості товарів митним органом декларанту видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500060/2019/00289. Позивач не погоджується із зазначеними рішенням та карткою відмови, зазначає, що при поданні митної декларації Товариством було надано повний та достатній перелік документів, за яким можливо встановити вартість товару, зазначає, що:

по-перше, посилання органу доходів та зборів в оскаржуваному рішенні стосовно відсутності інформації щодо ціни пакування не відповідають дійсності. Алгоритм визначення цих складових вартості товару наведено п.5.1, 5.3 Контракту №204: кінцева ціна товару вже включає в себе вартість пакування. Жодним чинним нормативно-правовим актом не встановлено обов`язку декларанта вказувати окрему вартість пакування. Більше того, за умовами договору пакування товару, який переміщується через митний кордон України, є неповоротною тарою, тобто фактично є складовою товару та не може бути реалізований окремо від змісту упаковки;

по-друге, спростування доводів митного органу щодо визначення у довідці про транспортні витрати умов перевезення EXW при фактичному переміщенні товару за умовами FCA аргументовано помилковим визначенням умов у довідці від 12.04.2019 року. Інші товаротранспортні документи, специфікації та рахунки-фактури визначають умови FCA, однак відомості цих документів не були прийняті до уваги;

по-третє, на підтвердження факту оплати товару, оформлення якого проводилось, до митного органу надано банківський документ від 28.03.2019 року. З невідомих для позивача причин цей документ не було взято до уваги, а в оскаржуваному рішенні не вказано підстав неврахування даних відомостей при його винесенні;

по-четверте, позивач вважає, що в оскаржуваних рішеннях не визначено підстав застосування митним органом інших, ніж за ціною договору, методів визначення вартості товару, не дотримано послідовності, визначеної Митним кодексом України, щодо застосування методу визначення вартості товару (6-й резервний, а не 1- за ціною договору).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврія-В» задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA500060/2019/000041/2 від 15.04.2019р.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС № UA500060/2019/00289 від 15.04.2019р.

Не погоджуючись із рішенням суду Одеська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити у справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Таврія-В» - в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, не повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та не надав належної оцінки змісту документів, які були подані позивачем на підтвердження числового значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена  або підлягає сплаті за ці товари.

У відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ «Таврія-В», паслося на доводи, які узгоджуються з висновками, викладеними в рішенні суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін.

При цьому, позивач звернув увагу на безпідставність доводів апелянта щодо не дослідження судом першої інстанції документів, які були подані на підтвердження числового значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни товарів, оскільки суд дослідив та встановив той факт, що вартість упаковки є складовою частиною вартості товару; страхування товару позивачем не здійснювалось; товар був передплачений в повному обсязі, доставка товару відбулась у відповідності до вимог контракту.

Інші доводи апеляційної скарги, на думку позивача, не заслуговують на увагу, оскільки вони дублюють доводи відзиву на позов, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Таврія-В" (ТОВ "Таврія-В" - далі), код ЄДРПОУ 19202597, адреса реєстрації: 65091, Одеська обл., місто Одеса, вул. М`ясоїдівська, буд. 14, здійснює наступні види економічної діяльності (за КВЕД): 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; 77.33 Надання в оренду офісних машин і устаткування, у тому числі комп`ютери; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 73.11 Рекламні агентства відповідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

12.09.2016 року між ТОВ "Таврія-В" (Покупець) та "IV-Expo Prague s.r.o. (Чеська Республіка) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний договір на поставку товару №204 (Договір - далі) (а.с.45-50).

Згідно п.1.1. Договору продавець зобов`язується поставити та передати власність Покупця Продукцію відповідно до Специфікації(цій),узгодженої(них) до Договору, а Покупець прийняти Продукцію та оплатити її на умовах даного Договору.

Згідно п.2.2 Договору ціна Продукції, що постачається Покупцю, договірна і вказується для кожної позиції в Специфікації(ціях), що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.1. Договору №204, умови поставки Продукції здійснюються сторонами відповідно до Інкотермс 2010 та узгоджуються у відповідних специфікаціях.

Згідно п.4.1. Договору датою оплати вважається дата списання коштів з рахунка Покупця на користь продавця. Оплата продукції Покупцем здійснюється по банківських реквізитах Продавця, зазначених у Договорі, протягом 30 (тридцять) календарних днів з дати поставки, що підтверджує дата, вказана на ЦМР.

15.04.2019 року уповноваженою особою позивача ОСОБА_1 . для митного оформлення вантажу було подано до митного органу електронну митну декларацію №UA500060/2019/010755, в якій митна вартість товару визначена за першим методом - за ціною договору – графа 43 Декларації з позначкою « 1» (а.с.132) (товар – засоби для прання, розфасовані для роздрібної торгівлі).

Для визначення митної вартості за електронною митною декларацією №UA500060/2019/010755 від 15.04.2019 року ТОВ "Таврія-В" надано до Одеської митниці ДФС наступні документи, які визначені у графі 44 та додатку до даної графи:

- відомості про доставку №12019017 від 28.03.2019 року (а.с.40),

- інвойс №12019017 від 18.03.2019 р. (а.с.41),

- міжнародна товаротранспортна накладна №079843 (а.с.150);

- сертифікат походження товару фори EUR.1 №OP3280203 від 10.04.2019 року (а.с.151);

- довідка про транспортні витрати №ТН5 від 12.04.2019 року (а.с.141);

- специфікація №5 від 18.03.2019 року (а.с.153);

- договір №104 від 12.09.2016 року та Додаткова угода №2 від 02.11.2018 року до нього (а.с.154-161);

- копія митної декларації країни походження MRN 19 НОМЕР_1 від 10.04.2019 року (а.с.148-149).

15.04.2019 р. електронним повідомленням ТОВ «Таврія В» було запропоновано відповідно до ч.3 ст.53 МК України надати протягом 10 календарних днів (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації, каталоги, прейскуранти, специфікації виробника товару; копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову); висновки про якісні та вартісні характеристики товару.

За вихідним номером №15/04 від 15.04.2019 року позивач повідомив митний орган про неможливість надання додаткових документів в термін 10 календарних днів та просив продовжити митне оформлення товарів згідно технологічної схеми (а.с.140).

Також листом №4158 від 15.04.2019 року позивач просив продовжити час оформлення МД № UA500060/2019/010755 (а.с.139).

15.04.2019 року Одеською митницею ДФС прийняте рішення №UA500060/2019/000041/2 «Про коригування митної вартості товарів» (а.с.129-130). На підставі рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2019/000041/2, головним державним інспектором Одеської митниці ДФС Аслановим В.В. сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500060/2019/00289 (а.с.131).

Вважаючи такі рішення протиправними, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом, оскільки внаслідок їх прийняття митна вартість товару збільшилася та різниця ПДВ, що підлягає сплаті, складає 53799,05грн.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем до митного оформлення було надано вичерпний перелік передбачених чинним законодавством належних документів необхідних для визначення митної вартості ввезеного товару, підстави для відмови у митному оформленні товару та подальше коригування митної вартості такого товару за допомогою резервного методу у митного органу відсутні.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

У відповідності до частини третьої статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою та другою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до приписів статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, які як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини п`ятої вказаної статті Митного кодексу України органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно частини четвертої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України). Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За приписами статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Тобто, згідно норм Митного кодексу України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Також, згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Проте, п. 33 оскаржуваного рішення, апелянт лише посилається на митні декларації, в порівняння з якими співставлялась вартість товару, тоді, коли у ньому мають бути викладені обставини прийняття рішення. Визначити який саме товар переміщувався через митний кордон за вказаними деклараціями, хто був контрагентом та на підставі яких документів визначалась вартість товару не вбачається можливим, оскільки використані Декларації апелянт не надав, а ні до суду першої інстанції, а ні до суду апеляційної інстанції.

В пункті 33 Рішення митний орган лише констатує неможливість застосування методів за ціною договору щодо ідентичних та подібних товарів у зв`язку із відсутністю у Митниці такої інформації, як і неможливість застосування методу визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості (ст.ст.62, 63 МК України) за відсутності інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товару.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що в результаті проведеної з декларантом консультації обрано другорядний метод (резервний) визначення митної вартості, у зв`язку із чим проведено аналіз баз ЄАІС.

Апеляційний суд, як і суд першої інстанції, звертає увагу на те, що апелянт не подав докази проведення консультацій з декларантом, а відтак, застосування резервного методу визначення митної вартості відбулося без урахування права декларанта прийняти участь у визначенні митної вартості в найбільш обґрунтований спосіб.

Надані митним органом докази направлення на адресу декларанта повідомлення не можуть вважатись належним проведенням консультації з декларантом, оскільки лист із підставами для коригування митної вартості направлено 15.04.2019 року о 17:03:41, а остаточне рішення на основі консультації направлено вже 19:12:44, тобто лише після сплину двох годин з моменту ініціювання консультації. Крім цього, у відповідь на повідомлення від 17:03:41 позивач направив лист №4158 від 15.04.2019 року, у якому просив продовжити час оформлення МД № UA500060/2019/010755, однак його зміст або аргументовані підстави для відмови не відображені у повідомленні від 19:12:44 тієї ж дати.

За таких обставин апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості визначення 6-го (резервного) методу визначення митної вартості товару без надання позивачу можливості подати додаткові документи.

Посилання апелянта, на ненадання позивачем додаткових документів апеляційний суд відхиляє, оскільки згідно із п.п.6 п.2 ч.10 ст.58 МК України вартість упаковки має бути підтверджена окремо лише у разі, якщо вона не була включена до ціни товару, проте як  відповідно до Специфікації до Договору №204 (а.с.53) та Калькуляції ціни (зворот а.с.52) вартість упаковки входить до ціни засобів прання (1 одиниці в Євро).

Таким чином, подані до митного оформлення документи у сукупності дають змогу ідентифікувати спірні товарні партії та містять достатні відомості про складові їх митної вартості. Зазначені митним органом підстави для сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2-12, 72-78, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року у справі № 420/4392/19 -  залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 18.02.2020 року.

Головуючий суддя Домусчі С.Д.

Судді Семенюк Г.В.  Шляхтицький О.І.