Єдиний унікальний номер 243/9618/19

Номер провадження 22-ц/804/742/20        

Донецький апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

18 лютого 2020 року                       

м. Бахмут

Справа № 243/9618/19

Провадження № 22-ц/804/742/20

Донецький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з  розгляду цивільних справ:   Біляєвої О. М.     (суддя-доповідач),      Папоян В. В.,         Тимченко О. О.,

секретар судового засідання   -  Сергєєва К. О.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач  - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої забезпечив Донецький окружний адміністративний суд, в порядку спрощеного позовного провадження  апеляційну скаргу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області в складі судді Мірошниченко Л. Є. від 03 грудня 2019 року, ухвалене у           м. Слов`янську Донецької області, дата складення повного судового  рішення – 11 грудня 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

    У серпні 2019 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі – Фонд), в якому просила визнати право на отримання страхових виплат, що входять до складу  спадщини, та зобов`язати вчинити певні дії. 

Позов мотивовано тим, що позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_3

ОСОБА_3 за життя перебував на обліку у Горлівському міському відділенні у Микитівському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, а з 01 вересня 2014 року по 28 травня 2015 року - у Костянтинівському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, яке з 29 травня 2015 року припинило нарахування щомісячних страхових виплат у зв`язку із закінченням строку терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої  входять нараховані, але невиплачені спадкодавцю страхові виплати за період з вересня 2014 року по жовтень 2018 року.

На думку позивача, за відсутності правових підстав Фонд не здійснював виплату страхових виплат ОСОБА_3   у період з вересня 2014 року по жовтень  2018 року, що на час звернення до суду з даним позовом перешкоджає реалізації права спадкоємця на отримання усього належного спадкодавцю спадкового майна.

Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просила визнати за нею право на отримання страхових виплат, що входять до складу спадщини, та зобов`язати Фонд нарахувати і виплатити їй щомісячні страхові виплати, що належали спадкодавцю, але не були ним отримані,  в період з вересня 2014 року по жовтень 2018 року.

Рішенням Слов`янського  міськрайонного суду Донецької області від 03 грудня 2019 року позов задоволений.

Рішення мотивовано тим, що  до складу спадщини входить сума страхових виплат, які були нараховані, але не отримані спадкодавцем за життя. Оскільки право спадкодавця ОСОБА_3 на нарахування та виплату страхових виплат не залежить від його звернення до робочих груп Фонду на підконтрольній владі України території із заявою про нарахування виплат та від проживання цієї особи на тимчасово окупованій території, спадкоємець ОСОБА_1 відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання страхових виплат в порядку спадкування за законом, які зобов`язане  нарахувати та виплатити на її користь  Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

У грудні 2019 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення з підстав порушення судом норм процесуального права і неправильного застосування норм матеріального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що порядок призначення та продовження  страхових виплат громадянам України, які змушені були залишити своє місце проживання, встановлений постановами Кабінету Міністрів України, а також постановами Правління Фонду від 11 грудня 2014 року № 20 та від 12 грудня 2018 року № 27. ОСОБА_3 з 29 травня 2015 року не перебував на обліку у Фонді як внутрішньо переміщена особа і не звертався до відповідача, у тому числі до робочих органів Фонду, що знаходяться на підконтрольній владі України території, із заявою про продовження раніше призначених  страхових виплат, а тому потерпілому на виробництві не нараховувалися страхові виплати. Дії Фонду щодо припинення щомісячних страхових виплат     ОСОБА_3 ,  за життя, в установленому порядку не оскаржував.  Відтак вважають неправильним висновок суду про те, що до складу спадщини входять страхові виплати, які не були нараховані.

На час перегляду справи відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка 20 січня 2020 року отримала копію ухвали про відкриття провадження разом з копією апеляційної скарги і доданими до неї матеріалами, не надійшов. 

У судове засідання Донецького апеляційного суду, а також до Донецького окружного адміністративного суду, який забезпечував проведення відеоконференції, учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені в установленому порядку, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення судових повісток (ас. 171, 172, 175). Адвокат Ніколаєнко В. І., який діє в інтересах позивача, подав заяву про розгляд справи за його відсутності (ас. 174). Відповідно до вимог частини другої статті 372  ЦПК України неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив, що 10 жовтня 2014 року ОСОБА_3   перемістився з тимчасово окупованої території в             м. Костянтинівка, про що видано 28 листопада 2014 року довідку № 142506662 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (ас. 20).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (ас. 22).

Факт знаходження померлого і позивача ОСОБА_1 у шлюбі підтверджений (ас.18).

Листом Управління виконавчої дирекції  фонду соціального страхування України в Донецькій області від 27.05.2019 № 01-04/15-770 повідомлено про те, що ОСОБА_3 перебував на обліку у Горлівському міському відділенні у Микитівському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з 01 квітня 2001 року, а в період з 01 вересня  2014 року по 28 травня 2015 року, як внутрішньо переміщена особа,  - у Костянтинівському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, яким  у квітні 2015 року виплачено заборгованість за період з 01 червня по 31 серпня 2014 року. З 29 травня 2015 року відділенням було припинено нарахування щомісячних страхових виплат потерпілому у зв`язку із закінченням строку дії довідки внутрішньо переміщеної особи (ас. 15-16).

Згідно з повідомленням приватного нотаріуса Бахмутського міського нотаріального округу Донецької області від 15.11.2019 № 716/01-16, за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини 18 січня 2019 року було заведено спадкову справу на майно ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Інших заяв про прийняття або про відмову від спадщини ні особисто, ні поштою ніхто не подавав. На цей час свідоцтво про право на спадщину спадкоємцю не видано (ас. 98).

Установивши ці обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки право спадкодавця ОСОБА_3 на нарахування та виплату страхових виплат не залежить від його звернення до робочих груп Фонду на підконтрольній владі України території із заявою про нарахування виплат та від проживання цієї особи на тимчасово окупованій території; а спадкоємець ОСОБА_1 відповідно до положень статті 1227 ЦК України має право на отримання страхових виплат в порядку спадкування за законом, які зобов`язане  нарахувати та виплатити на її користь  Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

Однак повністю погодитись  з таким висновком суду не можна з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України від 23.09.1999  № 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", (в редакції Закону від 28 грудня 2014 року № 77-VIII) (далі – Закон), страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Згідно з частинами четвертою і сьомою статті 47  Закону, виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.

Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

Частина десята цієї статті визначає, що належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.

Статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами третьою, четвертою статті 1219 ЦК України визначено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

Згідно зі статтею 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже, аналіз статей 1218, 1219, 1227 ЦК України і статті 47 Закону свідчить про те, що законодавець передбачив можливість спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної суми відшкодування (страхових виплат).

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що підстави припинення страхових виплат визначаються статтею 27 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року (Закон № 16/98-ВР), згідно з  якою виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.

Крім того, підстави припинення страхових виплат встановлені і спеціальним Законом, а саме: ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону від 28 грудня 2014 року № 77-VIII), яка за змістом відтворює норми статті 38 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV, які діяли до 01 січня 2015 року. Так, страхові виплати і надання соціальних послуг може бути припинено: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

За приписами п. 1.18 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, який затверджений постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 27.04.2007 року № 24, у разі припинення страхових виплат робочі органи виконавчої дирекції Фонду надсилають потерпілому копію відповідної постанови.

З метою всебічного та повного з`ясування обставин цієї справи суд апеляційної інстанції ухвалою від 20 січня 2020 року витребував від приватного нотаріуса Бахмутського міського нотаріального округу  Букрєй Г. П. копію спадкової справи щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

З огляду на спадкову справу № 10/2019 (ас. 144-150), спадкоємцем за законом першої черги є дружина спадкодавця ОСОБА_1 – позивач у даній справі, яка прийняла спадщину.

18 січня 2019 року приватним нотаріусом Бахмутського районного нотаріального округу Донецької області Букрєй Г. П. направлено запит до Костянтинівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про суму нарахованих та невиплачених ОСОБА_3 страхових виплат.

Згідно з відповіддю Костянтинівського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 28.01.2019               № 01-03/138, ОСОБА_3 одержував щомісячні страхові виплати  у відділенні з вересня 2014 року по 28 травня 2015 року. Станом на 01 січня 2019 року заборгованість по страховим виплатам потерпілому в відділенні відсутня.

Додатково повідомлено, що облік несплачених сум тимчасово переміщеним особам здійснюється відділенням за місцем постійної реєстрації потерпілого. Для одержання необхідної інформації рекомендовано звернутися до Слов`янського відділення Фонду, до складу якого з січня 2018 року включено Горлівське міське відділення у Микитівському районі  (ас. 148зв.).

З метою оформлення спадкових прав 22 лютого 2019 року приватним нотаріусом Бахмутського районного нотаріального округу Донецької області Букрєй Г. П. направлено запит до Слов`янського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про наявність грошових сум, які були нараховані на ім`я  ОСОБА_3 , та неодержані ним.

  Слов`янське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області листом від 06.03.2019 № 04-21/765 повідомило приватного нотаріуса про те, що потерпілий на виробництві ОСОБА_3 у період з вересня 2014 року по травень 2015 року, як внутрішньо переміщена особа, отримував страхові виплати у відділенні фонду м. Костянтинівка. В квітні 2015 року Костянтинівським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області була виплачена заборгованість по щомісячним страховим виплатам за 2014 рік (червень, липень, серпень).

З червня 2015 року страхові виплати Костянтинівським відділенням Фонду припинені у зв`язку з закінченням терміну дії довідки внутрішньо переміщеної особи.

В інші періоди та до моменту смерті потерпілий ОСОБА_3 у відповідності до постанови Правління Фонду від 11.12.2014 № 20 «Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції» та постанови Кабінету міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 «Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам»  правом отримувати належні йому страхові виплати не скористався та не звернувся до робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування як внутрішньо переміщена особа із заявою про продовження страхових виплат.

На підставі рішення Адміністративної комісії виконавчої дирекції Фонду – протокол від 11 листопада 2015 року № 71/2015 про призупинення нарахування страхових виплат – нарахування ОСОБА_3 страхових виплат припинено (ас. 149зв.).

Тобто станом на 29 травня 2015 року ОСОБА_3   отримав нараховані страхові виплати у відділенні фонду м. Костянтинівка, заборгованість відсутня. Фондом 11 листопада 2015 року була прийнята постанова про припинення страхових виплат. Однак               ОСОБА_3 за життя не звертався із заявою про відновлення своїх страхових виплат; не оскаржував в установленому порядку дії відповідача щодо припинення страхових виплат. Судове рішення про визнання дій Фонду протиправними та зобов`язання його вчинити певні дії не ухвалювалось.

Проте суд першої інстанції, задовольняючи позов повністю, на порушення статей            263 – 265 ЦПК України під час ухвалення рішення не вирішив, зокрема, питання, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.  Установивши, що нараховані за період з 01 вересня 2014 року по 28 травня 2015 року страхові виплати були виплачені, суд не зазначив у рішенні щодо відхилення доказу (листа управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області від 27.05.2019 № 01-04/15-770 на адвокатський запит), який був доданий до позовної заяви, та мотиви його відхилення.

Відповідно до частини першої статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом

5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Отже, слід дійти висновку, що у разі припинення Фондом раніше призначених спадкодавцеві страхових виплат та не оскарження останнім в установленому порядку таких дій, до складу спадщини не входять  права на страхові виплати,  що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

Зазначене не суперечить статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка спрямована на захист особи від будь-якого посягання держави на право особи мирно володіти своїм майном, тобто захисту права приватної власності.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції зазначає, що кожна фізична  або  юридична  особа  має право мирно володіти своїм майном.  Ніхто не  може  бути  позбавлений  своєї  власності інакше  як  в  інтересах  суспільства  і  на умовах,  передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним  чином  не  обмежують  право держави  вводити в дію такі закони,  які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за  користуванням  майном  відповідно  до загальних  інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У розумінні Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) термін «майно» має автономне тлумачення. До поняття «майно» ЄСПЛ, зокрема, відносить: усе «власне» майно особи, що може входити до складу спадщини, і яке можна заповісти («Маркс проти Бельгії» (the Marckx case), рішення від 27 квітня 1979 року, п. 64), тобто наявне майно (“existing possessions”); кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, які є остаточними та підлягають виконанню («Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, рішення від 7 травня 2002 року, п. 40).

З урахуванням наведеного не відносяться до поняття «майно» («правомірні очікування» / «законні сподівання») суми, що  не були нараховані спадкодавцю ОСОБА_3 , який не оскаржив рішення про призупинення соціальних виплат у суді.

Суд апеляційної інстанції, з огляду на зазначене, визнає помилковим висновок суду про можливість права спадкування на суми, що не були нараховані, а довід скарги про можливість спадкування права на отримання лише нарахованої, але не одержаної суми відшкодування (страхових виплат), - обґрунтованим.

За приписами частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки учасниками справи не подано доказів на підтвердження належності спадкодавцеві суми страхових виплат з 01 вересня 2014 року по 24 жовтня 2018 року, яка залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, суд апеляційної інстанції з урахуванням положень статей 1218, 1219, 1227 ЦК України і статті 47 Закону, правовий аналіз яких свідчить про те, що до складу спадщини входить сума страхових виплат, яка була нарахована, але не отримана спадкодавцем за життя, дійшов висновку про відсутність у спадкоємця права на отримання суми страхових виплат за вказаний період.

Діючим законодавством не передбачено право спадкоємця на звернення до суду зі скаргою про визнання дій, що стосуються спадкодавця,  протиправними.

Отже, довід скарги, що діями відповідача не порушені права позивача  на отримання усього спадкового майна, у тому числі суми, що не була нарахована, є прийнятним.

Щодо  посилання у скарзі на нормативні акти Кабінету Міністрів України та Правління Фонду, якими визначений порядок призначення та продовження  страхових виплат громадянам України, які змушені були залишити своє місце проживання, то його слід відхилити, оскільки суд розглядав справу, що виникає з цивільних (спадкових) правовідносин, позивачем у якій є ОСОБА_1 , а не спадкодавець ОСОБА_3 .

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням встановлених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про порушення судом першої інстанції під час ухвалення рішення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а тому скасовує оскаржене рішення і ухвалює нове судове рішення про відмову у задоволенні вимог про визнання права на отримання страхових виплат, що входять до складу  спадщини, та  зобов`язання нарахувати і виплатити суму страхових виплат з 01 вересня 2014 року по 28 жовтня 2018 року.

За правилом частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частини перша, друга, шоста цієї статті передбачають, що судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з матеріалами справи, позивач при зверненні до суду першої інстанції сплатила судовий збір, апеляційна скарга Фонду оплачена  судовим збором в сумі   1 152 грн 60 коп.

Отже, судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції, не відшкодовуються позивачеві.

З ОСОБА_1 на користь відповідача стягуються понесені ним і документально підтверджені судові витрати 1 152 грн 60 коп., пов`язані з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області задовольнити частково.

Рішення Слов`янського  міськрайонного суду Донецької області від 03 грудня 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання права на отримання страхових виплат, що входять до складу  спадщини, та  зобов`язання нарахувати і виплатити суму страхових виплат з 01 вересня 2014 року по 28 жовтня 2018 року відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (вул. Свободи, буд. 5, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 41325231) судові витрати 1 152 грн 60 коп., пов`язані з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:                                                    О. М. Біляєва

                               В. В. Папоян

                                                                                                          О. О. Тимченко

Дата складення повного судового рішення – 18 лютого 2020 року

Суддя-доповідач                                   О. М. Біляєва