12.02.2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №720/285/19

Провадження № 2/720/36/20

07 лютого 2020 року                              м. Новоселиця

Новоселицький районний суд Чернівецької області у складі головуючого судді Вівчар Г.А., за участю секретаря судового засідання Факащук А.П.,

сторін по справі:

представника позивача ОСОБА_1 ,

відовідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новоселиця цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_2 ,

- про поділ спільного майна подружжя, суд, - 

встановив:

Позивач звернулась до суду з позовом про поділ майна подружжя та визнання за нею право власності на Ѕ частину нажитого майна. Позов мотивує тим, що 20 червня 1981 року був зареєстрований шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 якій був зареєстрований Чернівецьким міським відділом РАЦС Чернівецькій області за актовий запис №1029.

Рішенням Новоселицького районного суду від 26 вересня 2017 року шлюб між сторонами був розірваний.

Під час спільного проживання вона була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_1 . Будинок за даною адресою належав на праві власності батькові відповідача ОСОБА_5 .

На земельній ділянці розташовані: житловий будинок літер А, житловою площею 126,70 кв. м., загальною площею 211,00 кв.м., літня кухня літер В, сарай літер Г, Д, вбиральня літер Е, гараж літер С, колодязь №2; огорожа №6, 8, 9, вигріб № 7, вимощення II.

В житловому будинку літер А: приміщення коридору 2-1, площею 16,50 кв. м., приміщення житлової кімнати 2-2, площею 18,80 кв.м., приміщення житлової кімнати 2- 3,площею 16,50 кв.м., приміщення житлової кімнати 2-4, площею 16,60 кв. м. приміщення житлової кімнати 2-5 площею 9,30 кв.м.; приміщення комори 2-6, площею 4,30 кв.м., приміщення кухні 2-7, площею 8,70 кв.м., приміщення ванної 2-8, площею 7,40 кв. м. приміщення санвузлу 2-9, площею 2,60 кв. м, приміщення комори 2-10, площею 2,50 кв.м., тераса літер А1 побудовані самочинно та у свідоцтво про право на спадщину за законом не включені.

Самочинні будівлі, буди побудовані нею ( ОСОБА_4 ) та ОСОБА_2 у 1990 році, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти. Вона на той період часу працювала на посаді заввіділенням інфекційного відділення для дітей та відповідно отримувала стабільний дохід, за рахунок цього брала фінансову участь у будівництві. Добудова житлового приміщення здійснювалась для їх потреби як молодої сім`ї, оскільки на тої час вона разом з чоловіком ОСОБА_2 та сином ОСОБА_6 проживали разом з батьками ОСОБА_2 і їм була необхідна окрема житлова площа.

У 2013 році у будинку було проведено ремонт з частковою зміною меблів, техніки та сантехніки виключно за її ( ОСОБА_4 ) кошти. Вказані обставини можуть бути підтверджені показами свідка - ОСОБА_7 .

Рішенням Новоселицької міської ради Чернівецької області № 264 від 09.11.2011 року було надано житловому будинку літер «А» по АДРЕСА_1 статус законного побудованого та оформлено право приватної власності на житловий будинок літер «А» загальною площею 211,00 кв.м. в.т.ч. житловою площею 126,70 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, та 05.12.2011 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво на право власності на житловий будинок А, загальна площа 211,00 кв.м., житлова площа 126,70 кв. м., літня кухня, В, сарай, Г, сарай, Д, вбиральня Е, гараж Є, колодязь, 2, огорожа 6,8, 9, вигріб, 7, вимощення, II.

Враховуючи те, що в житловому будинку літер А, приміщення коридору 2-1, площею 16,50 кв. м., приміщення житлової кімнати 2-2, площею 18,80 кв.м., приміщення житлової кімнати 2-3, площею 16,50 кв.м. приміщення житлової кімнати 2-4, площею 16,60 кв. м. приміщення житлової кімнати 2-5 площею 9,30 кв.м.; приміщення кормора 2-6, площею 4,30 кв.м., приміщення кухні 2-7, площею 8,70 кв.м., приміщення ванної 2-8, площею 7,40 кв. м. приміщення санвузлу 2-9, площею 2,60 кв. м, приміщення комори 2-10, площею 2,50 кв.м., тераса літер А1 були побудованні самочинно під час шлюбу за спільні кошти, для потреб сім`ї, а пізніше вказані будівлі набули статусу законного побудованих та було оформлено право власності (також під час шлюбу) на ОСОБА_2 , позивачка вважає, що вказані будівлі є спілною сумісною власністю подружжя та підлягають поділу між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в рівних частках, як це передбачено ст. 70 СК України.

Позивач просить суд визнати за нею право власності на Ѕ частину в житловому будинку літер А на приміщення коридору 2-1, площею 16,50 кв. м., приміщення житлової кімнати 2-2, площею 18,80 кв.м., приміщення житлової кімнати 2-3, площею 16,50 кв.м. приміщення житлової кімнати 2-4, площею 16,60 кв. м. приміщення житлової кімнати 2-5 площею 9,30 кв.м., приміщення кормора 2-6, площею 4,30 кв.м., приміщення кухні 2-7, площею 8,70 кв.м., приміщення ванної 2-8, пл.7,40 кв.м. приміщення санвузлу 2-9, площею 2,60 кв.м, приміщення комори 2-10, площею 2,50 кв.м., тераси літер А1.

В судовому засіданні позивач будучи допитана за правилами свідка суду показала, що після реєстрації шлюбу з відповідачем проживали в житловому будинку літер «А» по АДРЕСА_1 . Власником даного житлового будинку станом на 1990 рік був ОСОБА_5 . Другій поверх житлового будинку складався з кімнати 2-4 загальною площею 16.60 кв.м., житлової кімнати 2-3 загальною площею 16.50 кв.м., житлової кімнати 2-2 загальною площею 18.80 кв.м., які складалися лише зі голих стін.

З дозволу власника у період з 1989 року по 1991 рік вона разом з чоловіком за спільні кошти добудували кімнати 2-1, 2-5, 2-6, 2-7, 2-8, 2-9, 2-10, та провели повний технічний ремонт кімнат 2-2,2-3,2-4. У 2013 році знов за спільні кошті як подружжя провели капітальний ремонт даних приміщень. Вона вважає, що вартість даної частини житлового будинку істотно збільшилось за рахунок її внесків під час спільного проживання у шлюбі з відповідачем та вона набуло право власності на Ѕ частину другого поверху до складу якого входять вказані житлові та нежитлові кімнати.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі. Будучи допитаний за правилами свідка суду показав, що власником спірного житлового будинку були його батьки. Право власності було оформлено на покійного батька ОСОБА_5 . У 1989 році разом з батьками фактично за їх кошти вони розпочали добудову другого поверху. На тої період часу він складався з трьох кімнат які були придатними для проживання. Батько найняв майстрів зняли кришу та добудували кімнати які зазначає позивач 2-1, 2-5, 2-6, 2-7, 2-8, 2-9, 2-10, та провели повний технічний ремонт кімнат 2-2,2-3,2-4. У 2013 році знов за спільні кошті як подружжя провели капітальний ремонт даних приміщень. Вважає, що підстав для задоволення позовних вимог немає, крім того позивач знаючи що у 2011 році оформлено право власності на дані приміщення в цілому за собою пропустила строк позовної давності щодо звернення за захистом свого порушеного права. Просить суд відмовити у задоволенні позов за пропуском строку позовної давності без поважних причин.

Показами свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 судом встановлено, що подружжя ОСОБА_10 є їхніми вінчальними батьками, вони часто навідувалися до них в гості. Другій поверх спірного житлового будинку був побудований з трьох кімнат, але не було вільного доступу до них, наприкінці 80-х початку 90-х років подружжя Кордунян почали ремонт другого поверху. Зняли кришу та добудували ще частину кімнат, яким чином велося будівництво та яка була між ними домовленість їм не відомо.

Свідок ОСОБА_11 суду показав, що він перебуває в родинних відносинах з ОСОБА_2 .. Приблизно у 1989 році початок 1990 року в господарстві дяді ОСОБА_5 почали добудовувати другій поверх якій на тої період часу складався з трьох кімнат. Вільного доступу до трьох кімнат не було, тому було добудовано терасу та сходи, добудували по несучим стінам першого поверху ще ряд кімнат. Все будівництво оплачувалось батьками відповідача, подружжя ОСОБА_10 на тої період часу були молодими та не володіли необхідними фінансовими ресурсами.

Свідок ОСОБА_12 суду показав, що він проводив ремонт другого поверху у 2013 році з ним розраховувався за ремонтні роботи ОСОБА_2 ..

Наданими сторонами доказами судом також встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 24 липня 1987 року був власністю ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 07.08.1987 року зареєстроване в книзі №4 сторінка 146 за реєстровим №445 Чернівецького обласного БТІ. Житловий будинок складався з чотирьох кімнат, загальною площею 100 кв.м., житлової площею 65.40 кв.м. та підсобними приміщеннями які розташовані на виділеній земельній ділянці. Дана обставина встановлена Рішенням №143 від 24.07.1987 року виконавчого комітету Новоселицької міської Ради про затвердження акту про завершення будівництва і вводу в експлуатацію житлового будинку.

22 лютого 2000 року ОСОБА_5 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 0.1876 га розташоване по АДРЕСА_1 на підставі рішення від 26.11.1999 року VI сесії XXIII скликання виконкому Новоселицької м/ради. Державний акт зареєстрований в книзі записів державних актів на право власності на землю за №20.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , про що свідчить актова запис про смерть №91 від 25 грудня 2009 року відділу реєстрації актів цивільного стану Новоселицького РУЮ.

Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняв син ОСОБА_2 та йому було видано свідоцтво про право власності на спадкове майно за законом 15.06.2011 року на житловий будинок літер А, житловою площею 126,70 кв.м., загальною площею 211,00 кв.м; літня кухня літер В; сарай літер Г; Д; вбиральня літер Е; гараж літер Є; колодязь № 2; огорожа № 6,8,9; вигріб № 7; вимощення II.

В свідоцтві про право власності на спадкове майно також міститься застереження, що в житловому будинку літер А: приміщення коридору 2-1, площею 16.50 кв.м.; приміщення житлової кімнати 2-2, площею 18.80 кв.м.; приміщення житлової кімнати 2-3, площею 16,50 кв.м.% приміщення житлової кімнати 2-4, площею 16,60 кв.м.; приміщення житлової кімнати 2-5, площею 9.30 кв.м.; приміщення комора 2-, площею 4,30 кв.м.; приміщення кухні 2-7, площею 8,70 кв.м.; приміщення ванної 2-8. площею 7.40 кв.м.; приміщення санвузлу 2-9, площею 2,60 кв.м.; приміщення комори 2-10, площею 2,50 кв.м; тераса літер а1, побудовані самочинно та у свідоцтво про право на спадщину за законом не включені.

09 листопада 2011 року Новоселицька м/рада рішенням №264 надала житловому будинку літер А по АДРЕСА_1 статусу законного побудованого, та визнало право власності на житловий будинок літер А загальною площею 211 кв.м, в тому числі житловою площею 126.70 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами а саме сараю літер Г,Д, літній кухні літер В, гаражу літер Є, вбиральні літер Е. колодязь №1, огорожі №6,8,9, вигріб №7, вимощення літер ІІ, за ОСОБА_2 .

З наданих відповідачем на а.с.90-98 копій квитанцій та товарних чеків на придбання будівельних матеріалів вбачається, що вони куплені ОСОБА_2 у період шлюбу з ОСОБА_4 ..

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Згідно з існуючим на час спорудження спірного житлового будинку законодавством (ст.ст. 6, 30 ЗК України, ст.ст. 16, 17 Закону України «Про власність») індивідуальне житлове будівництво здійснювалося з метою забезпечення житловою площею тих громадян і членів їх сімей, яким у встановленому порядку надано право на земельну ділянку для будівництва будинку. У зв`язку з цим сама по собі участь інших осіб у спорудженні будинку не може слугувати підставою для визнання за такими особами права власності на частку у спорудженому будинку. Такі особи можуть лише вимагати відшкодування власником будинку понесених ними затрат. Лише у виняткових випадках, якщо з урахуванням всіх обставин справи  та в результаті з`ясування істинних правовідносин сторін буде встановлено, що сторонні особи брали участь у спорудженні будинку на підставі укладеної із забудівником та членами його сім`ї угоди про створення спільної власності на будинок з метою забезпечення зазначених осіб жилими приміщеннями, за особами, які, не будучи членами сім`ї забудівника, брали участь у спорудженні будинку, може визнаватися право на частку в будинку.

Відповідно до статті 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі – КпШС України), (чинного на час будівництва спірного будинку) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. Згідно зі статтею 28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Аналогічні норми містяться і в ст.ст. 60, 63, 70 СК України, ч. 3 ст. 368,  ч. 2 ст. 372 ЦК України.

Відповідно до статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Майном відповідно до ч. 1 ст. 190 та ст. 179 ЦК України є окремі речі, сукупність речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати  цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинку з юридичної точки зору, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, відтак є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року №6-388цс15, від 27 травня 2015 року №6-159цс15.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

Відповідно до ч.1 ст..82 ЦПК України, Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

З показів позивача і відповідача та матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_4 з 20 червня 1981 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 і на період будівництва спірних житлових кімнат в житловому будинку по АДРЕСА_1 , де були зареєстровані та проживали власник ОСОБА_5 та його дружина, відповідач ОСОБА_2 і його дружина позивач ОСОБА_4 та двої малолітніх дітей з якими сторони по справі були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, приймали участь у веденні спільного господарства, мали спільні витрати, купували будівельні матеріали для добудови житлового будинку для спільного користування, приймали участі у витратах на утримання житла, його ремонт а тому ОСОБА_4 набула статусу члена сім`ї власника. Вказані обставини доказуються показами свідків, наданими сторонами доказами та визнаються учасниками справи і не підлягають доказуванню, оскільки суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до встановлених правовідносин та обставин по даній справі на період добудови спірних кімнат у житловому будинку літер А по АДРЕСА_1 у відповідності до існуючого законодавства а саме ст..22 КпШС України, житловий будинок загальною площею 100 кв.м. належав на праві власності ОСОБА_5 та його дружині.

Визначаючи правовий режим кімнат 2-1, 2-5, 2-6, 2-7, 2-8, 2-9, 2-10, 2-2,2-3,2-4 житлового будинку літер А по АДРЕСА_1 , якими фактично збільшилось загальна площа на 111 кв.м., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд з урахуванням всіх обставин справи  та в результаті з`ясування істинних правовідносин сторін встановив, що сторонні особи а саме позивач та відповідач брали участь у спорудженні будинку на підставі укладеної із забудовником – ОСОБА_5 та його дружиною, усної угоди про створення спільної власності на будинок з метою забезпечення позивача ( ОСОБА_4 ), відповідача ( ОСОБА_2 ) житловою площею в спірному будинку, а тому вона ( ОСОБА_4 ) набула частку в будинку.

Саме такому правовому висновку дійшов Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 грудня 2016 року у справі №6-2710цс15.

Відповідно до ст..12 ЦПК України Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Аналіз встановлених по справі обставин у сукупності з зазначеними правовими нормами доводять, що суд сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними прав передбачених нормами ЦПК, але враховуючи те що позивач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_1 відмовились від проведення судово-будівельної експертизи для визначення вартості кімнат 2-1, 2-5, 2-6, 2-7, 2-8, 2-9, 2-10, 2-2,2-3,2-4 житлового будинку літер А по АДРЕСА_1 , якими фактично збільшилось загальна площа житлового будинку літер А на 111 кв.м., та яку частину вони складають від загальної вартості будинку в цілому, на стадії підготовчого судового засідання а призначена ухвалою суду від 07 жовтня 2019 року оціночна судова будівельна експертиза скасована ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, суд зберігаючи об`єктивність враховуючи, що збирання доказів у цивільній справі не є обов`язком суду дійшов висновку, що сторона позивача неправильно обрала спосіб захисту порушеного права а тому слід відмовити у задоволенні позовних вимог.

Щодо поданої заяви відповідачем про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог суд вважає, що не ґрунтується на нормі права.

Відповідно до ст..72 СК України позовна давність не застосовується до вимог про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо шлюб між ними не розірвано. До вимог про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Судом встановлено, що рішенням Новоселицького районного суду від 26 вересня 2017 року шлюб між сторонами був розірваний. Позовна заява про поділ спільного майна подружжя подана до суду 16 травня 2019 року.

Отже, станом на день звернення до суду з позовної заявою позивач не пропустила строк про поділ майна, якій заявляє після розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Статтею 133 ЦПК України визначено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідачем поніс витрати на оплату послуг адвоката відповідно до поданого розрахунку у сумі 7000 грн..

Враховуючи, що розмір витрат є спів мірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, суд вважає, що підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн. (сім тисяч грн..).

Керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 80, 82, 141, 245, 246, 258-273 ЦПК України і на підставі ст.ст. 16, 17 Закону України «Про власність», ст.. 3,61-72 СК України, ст. 22,28 КпШС України, ст..3,5 ЦК України, П. 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99, суд, -

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , про поділ спільного майна подружжя.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн. (сім тисяч грн..).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Новоселицький районний суд Чернівецької області  в 30-денний строк з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Сторони можуть ознайомитись з повним мотивованим рішенням суду через десять днів з дня проголошення.

Суддя:                                         Вівчар Г.А.