Справа № 22ц-1467                 Головуючий  у 1 інстанції Кротінов В.А.

Категорія 46                            Доповідач Червинська М.Є.

__________________________________________________________________  

У х в а л а

Іменем України

        7 квітня 2010 року               Апеляційний суд Донецької області в складі:

                                                       головуючої: Червинської М.Є.

                                                       суддів: Лісового О.О., Олєйникової Л.С.

      при секретарі Руденко О.В.

               Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 9 грудня 2009 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна, вселення, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення частки у спільному сумісному майні подружжя, встановлення порядку користування квартирою,

                                                              Встановив:

         Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 9 грудня 2009 року визнане право власності на 1\2 частку квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, на 1\2 частку – за ОСОБА_3, усунені перешкоди у користуванні ОСОБА_2 квартирою, відповідачка ОСОБА_3 зобов»язана передати ключі від квартири, в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

        В апеляційній скарзі відповідачка просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають доказам по справі, не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.

      Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 12 липня 1997 року, мають від шлюбу неповнолітню дитину. Під час шлюбу придбали спірну квартиру, суд вважав, що частки сторін у спірній квартирі є рівними, тому визнав за кожним з подружжя по 1\2 частки. Суд відмовив в задоволенні позову відповідачки про визнання за нею права власності на 2\3 частки квартири, посилаючись на те, що законних підстав для збільшення частки дружини не має, суд дійшов в рішенні до висновку про неможливість визначення порядку користування спірною квартирою, оскільки вважав, що будуть порушені права позивача.

         В судовому засіданні відповідачка, її представник підтримали доводи апеляційної скарги, представник позивача просила скаргу відхилити.

        Заслухавши доповідача, доводи відповідачки, її представника, представника позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав:

       Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення буз змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

      Встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 12 липня 1997 року, мають від шлюбу неповнолітню дитину. 13 квітня 2001 року подружжя ОСОБА_3 придбали за договором купівлі-продажу спірну квартиру, згідно з правилами ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя.

      Відповідно до ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Оскільки в судовому засіданні встановлено, що між подружжям шлюбний договір не укладався, будь-якої домовленості щодо часток у спільному майні не має, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку щодо права власності на 1\2 частку спірної квартири за кожним із подружжя.

      Частиною 3 статті 70 СК передбачено, що за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.  

      Відмовляючи відповідачки в задоволенні позову про збільшення частки у спільному сумісному майні подружжя, суд виходив з того, що передбачених зазначеною нормою матеріального права законних підстав для збільшення частки не має. Встановлено, що позивач сплачує аліменти на утримання неповнолітнього сина, з довідки відділу державної виконавчої служби вбачається, що заборгованості по аліментам не має, відповідачка не надала переконливих доказів про те, що розмір аліментів, які вона отримує, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитини.

       Суд першої інстанції обґрунтовано вселив позивача в спірну квартиру, оскільки він є співвласником квартири і має права на проживання в квартирі. Доводи апеляційної скарги відповідачки щодо неправильної відмови у задоволенні позову про визначення порядку користування спірною квартирою неспроможні. Встановлено, що співвласникам належить по 1\2 частки у спірній квартирі, в квартирі є дві суміжні кімнати площею 19,9 та 13,3 кв.м, виділення у користування позивачу кімнати площею 10,2 кв.м., на чому наполягала відповідачка,  суттєво порушить його права.

     Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Оскільки при виділенні ізольованої кімнати площею 10,2 кв. м. не дотримується правила, встановлені зазначеною нормою матеріального права, висновок суду першої інстанції щодо відмови в позові про визнання порядку користування спірною квартирою ґрунтується на законі.

     Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, висновки суду вони не спростовують, тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

                      Керуючись ст. 307, 308  ЦПК України, апеляційний суд

                                                                   Ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 9 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуюча:

Судді: