Справа №10-27/2006р. Головуючий у 1 інстанції :Гінда О.М.
Категорія: постанова щодо Доповідач: Яременко О.Д.
відмови у взятті під варту
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2007 року Колегія суддів Судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Яременка О.Д. суддів: Волинця М.М., Перетятька В.О. з участю прокурора Криштановича С.С. захисника - адвоката ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією прокурора
на постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 07 лютого 2007 року
встановила:
Цією постановою відмовлено в поданні слідчого СВ Франківського РВ ЛМУ УМВСУ у Львівській області Панасюка Ю.В. про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ст. 309 ч.1 КК України,
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Жовтанці Кам'янка - Бузького району Львівської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
Приймаючи рішення про відмову в обранні ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд, як це видно із постанови, виходив із того, що ОСОБА_2 раніше не судимий, має постійне місце проживання, підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, а слідчий в поданні не навів ніяких виняткових обставин для застосування до підозрюваного за цей злочин такого запобіжного заходу як взяття під варту.
На підставі викладеного суд прийшов до висновку про відсутність підстав вважати, що ОСОБА_2, перебуваючи на волі, може ухилитись від слідства і суду, перешкодити встановленню істини по справі та продовжити злочинну діяльність, а тому відмовив в поданні слідчого щодо обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
На постанову суду подано апеляцію прокурором. В своїй апеляції прокурор, покликаючись на необґрунтованість прийнятого судом рішення, вказує, що ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності а кримінальні справи відносно нього судом закривались за нереабілітуючими підставами, перебуваючи під наглядом лікаря - психіатра по місцю свого проживання та під наглядом матері, він знову вчинив злочин.
Все це, на думку прокурора, дає підстави вважати, що ОСОБА_2 перебуваючи на волі, буде продовжувати злочинну діяльність, ухилятись від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини по справі. Тільки обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді взяття під варту може запобігти цьому.
На підставі викладеного прокурор вважає, що це і є винятковий випадок, передбачений ч.1 ст. 155 КПК України, коли взяття під варту може обиратись і в . разі, коли за вчинений злочин передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, а тому просить постанову суду першої скасувати та обрати ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання поданої ним апеляції, який вважав необхідним скасувати постанову суду, міркування адвоката про необхідність відмовити прокурору в апеляції, перевіривши матеріали , кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до кримінально - процесуального закону взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші ( менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.. 149 КПК України, можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і його належної поведінки.
Взяття під варту застосовується лише у випадку, коли особа підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки і коли є достатні підстави вважати, що підозрюваний може ухилитися від слідства і суду, перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжувати злочинну діяльність.
У виняткових випадках цей запобіжний захід може бути застосовано в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі і на строк не більше трьох років.
Як видно із подання органу досудового слідства та доводів прокурора в апеляції в них не наведено даних, котрі б могли свідчити про те, що ОСОБА_2 може ухилитись від слідства і суду, перешкодити встановленню істини у справі чи продовжити злочинну діяльність.
Не здобуто таких даних і судом першої інстанції під час розгляду подання слідчого.
ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ст. 309 ч.1 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, однак слідчий в поданні не навів ніяких виняткових обставин, за яких в даному випадку до підозрюваного слід було б обрати запобіжний захід у вигляді взяття під варту. Доводи прокурора в апеляції з цього приводу також є надуманими і не обґрунтованими.
Тому колегія суддів з огляду на злочин, в якому підозрюється ОСОБА_2 та на те, що він раніше не судимий, має постійне місце проживання, а також покликаючись на вищенаведене, вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено слідчому в його поданні, а тому приходить до висновку відмовити прокурору в задоволенні його апеляції.
Керуючись ст.ст. 148,150,165,366,382 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію прокурора на постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 07 лютого 2007 року залишити без задоволення, а цю постанову стосовно ОСОБА_2 - без зміни.