Справа № 22ц- 3005 Головуючий в 1 інстанції – Жукова О.Є.
Категорія 32 Доповідач - Хейло Я.В.
У Х В А Л А
Іменем України
31 березня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Новікової Г.В.
суддів Хейло Я.В.,Стратіло В.І.
при секретарі Яменко А.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Державного підприємства «Артемвугілля» на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 3 лютого 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Артемвугілля» про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
5 січня 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що з 18.08.1992 року працював на підприємстві відповідача та був звільнений з роботи 23.11.2009 року за станом здоров’я. Під час роботи у шкідливих умовах отримав професійні захворювання – хронічну вертеброгенна попереково-крижова радікулопатію та вібраційну хворобу. Висновком МСЕК від 23.11.2009 року йому вперше встановлено 65% втрати працездатності внаслідок професійних захворювань та визнано інвалідом третьої групи. У зв'язку з ушкодженням здоров'я він вимушений додавати додаткових зусиль для влаштування свого життя та побуту, що завдає йому моральних страждань, на відшкодування яких просив стягнути на його користь грошову компенсацію в розмірі 100 000 грн.
Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки від 3 лютого 2010 року позовні вимоги позивача задоволені частково: стягнуто на користь позивача з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди 17 000 грн. та судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач оспорює обґрунтованість судового рішення, яким позовні вимоги задоволено частково і ставить питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, оскільки вважає, що рішення суду не відповідає вимогам діючого законодавства. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилався на те, що відшкодування моральної шкоди у разі її заподіяння повинно проводитися за рахунок фонду соціального страхування до якого підприємство щомісячно перераховує внески, позивачем не доведено факт заподіяння йому моральної шкоди, довідка МСЕК, на яку посилається суд не є належним доказом, а клопотання представника підприємства щодо проведення медико-соціальної експертизи суд необґрунтовано відхилив. Позивач був повідомлений під час влаштування на роботу про шкідливі умови праці, погодився на такі умови та продовжував працювати. Саме за роботу у шкідливих умовах позивач користується різного роду пільгами та компенсаціями, передбаченими діючим законодавством.
В судове засідання представник відповідача не з’явився, надав суду заяву в якій просить розглянути справу у його відсутність, скаргу задовольнити, рішення суду скасувати.
Позивач в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм відповідну оцінку і обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1
При розгляді справи судом встановлено , що позивач перебував у трудових правовідносинах з підприємством відповідача з 18.08.1992 року по 23.11.2009 року. Згідно акту розслідування хронічного професійного розслідування від 4 листопада 2009 року у позивача встановлено хронічні професійні захворювання – хронічна вертеброгенна поперекова-крижова радікулопатія в стадії загострення та вібраційна хвороба другого ступеня. На підставі висновку МСЕК від 23.11.2009 р. йому вперше було встановлено 3-ю групу інвалідності з втратою професійної працездатності 65% за сукупністю захворювань : 35% по професійному захворюванню радікулопатія та 30% по вібраційній хворобі, позивачу протипоказана робота у підземних умовах, важка фізична праця в умовах вібрації.. 23.11.2009 року позивач звільнений з роботи за станом здоров’я.
Відповідно до вимог ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконував трудові обов'язки у шкідливих умовах праці. Пошкодження здоров'я позивача мало місце в результаті тривалої праці у шкідливих умовах, причиною хвороб, згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання є важка фізична праця та локальна вібрація.
Виходячи з викладеного, у професійних захворюваннях , що виявлені у позивача, встановлено вину підприємства, яке не забезпечило йому належних та безпечних умов праці.
Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Позивач отримав два хронічних професійних захворювання, став інвалідом 3-ї групи з втратою професійної працездатності 65%, що завдає йому моральні страждання і потребує додаткових зусиль для організації життя. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди позивачу, суд правильно врахував характер та обсяг страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках та з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд обґрунтовано, всупереч доводів апеляційної скарги, стягнув на його користь грошову компенсацію в розмірі 17000 грн.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив із ступеня і глибини моральних страждань позивача та розміру втрати працездатності в конкретному випадку.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи відповідача про відсутність у позивача доказів спричинення йому моральної шкоди, факт завдання якої у даному випадку повинен підтверджуватися висновком експертири. Відповідно до діючого законодавства втрата професійної працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров’я потерпілого погіршено. Обов’язкове ж призначення медико – соціальної експертизи з приводу встановлення факту спричинення моральної шкоди в даному випадку законом не передбачено.
Висновки суду є правильними, оскільки грунтуються на обставинах, які встановлені в судовому засіданні, наданих сторонами доказах, у відповідності з нормами матеріального і процесуального законодавства.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи є непереконливими, не спростовують висновків суду і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.
На підставі вищевикладеного апеляційний суд визнає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 303-304, 307, 308, 314,315 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Артемвугілля» відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 3 лютого 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання чинності.
Головуючий :
Судді :