Справа № 22ц-871/2010 Головуючий 1 інстанції ФІЛАТОВА Л.Б.
Категорія – цивільна Доповідач – ГУБАР В.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді ПОЗІГУНА М.І.,
суддів: ГУБАР В.С., ШЕМЕЦЬ Н.В.,
при секретарі: РАЧОВІЙ І.І.,
за участю: Представників позивача та відповідача ОСОБА_5 та Дейнеги С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Новозоводського районного суду м.Чернігова від 01 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_7 до корпорації Хелс Райт Інтернешнл про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені і компенсації за порушення строків виплати заробітної плати,
в с т а н о в и в :
Рішенням Новозоводського районного суду м.Чернігова від 01 лютого 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права. Апелянт стверджує, що суд при ухваленні рішення мав застосувати ст.ст116, 117,ч.2 ст.233 КЗпП, а посилання суду на ст.94 КЗпП вважає необґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, оглянувши матеріали цивільної справи № 2-2371/09 за позовом ОСОБА_7 до Корпорації „Лікарі світу – США в Україні”, Комунального підприємства „Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв” про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга має бути відхилена, а рішення суду – залишене без змін, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що сторони з 02.01.2007 року по 31.12.2008 року перебували у трудових правовідносинах, які припинені 19.12.2008 року згідно до заяви позивача про звільнення її за власним бажання по ст.38 КЗпП України. Остаточний розрахунок при звільненні ОСОБА_7 отримала 23.12.2008 року, що підтверджується наявними у справі доказами (а.с.13, т.2 а.с.33 справи № 2371/09 ОСОБА_7 не доведено фактів звернення до відповідача з вимогою про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв”язку з порушенням строків їх виплати з врахуванням індексу інфляції до 10.12.2009 року, коли вона звернулась в суд з цим позовом.
Апеляційний суд вважає обгрунтованим висновок оскаржуваного рішення про те, що посилання позивачки на ч.2 ст.233 КЗпП України не може бути прийнято судом до уваги, оскільки без обмеження будь-яким строком звернутись до суду працівник має право з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, зважаючи, що заявлені ОСОБА_7 суми не є заробітною платою в розумінні ст.94 КЗпП України і ст.ст.1,2 Закону України „Про оплату праці”. Отже, до правовідносин між сторонами положення ст.233 КЗпП України щодо пропуску ОСОБА_7 тримісячного строку для звернення із заявою про вирішення трудового спору судом першої інстанції застосовані правильно і з таким висновком погоджується апеляційний суд.
Положення ст.9 та ст.267 Цивільного кодексу України при вирішенні даної цивільної справи не можуть бути застосовані, оскільки спірні правовідносини між сторонами у повній мірі врегульовані положеннями Кодексу законів про працю України. Вимоги апелянта у письмових поясненнях щодо застосування ЦК України у даному спорі, апеляційний суд відхиляє, як юридично неспроможні, оскільки ч.1 ст.9 ЦК визначено, що положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Як вбачається з роз”яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” від 24.12.1999 року № 13, непроведення розрахунку з працівником у день звільнення, є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку. Пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови у позові.
Беручи до уваги сукупність всіх досліджених по справі доказів, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим і апеляційна скарга не містить передбачених ст.309 ЦПК України підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.
Рішення Новозоводського районного суду м.Чернігова від 01 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: